Давно збирався написати цей текст, а то часто задають питання про те, як працює банк, чому такі проблеми зараз, і коли це все закінчиться. Коли все це закінчиться – не знаю, і ніхто не знає. А от написати пару слів про те, про що не прийнято говорити на заняттях Києво-Могилянської бізнес-школи, скажу. Отже, почнемо з звичайної теорії.
Відповідно до теорії, банк працює дуже просто – як фінансовий посередник. По-перше, обслуговує розрахункові рахунки клієнтів, і дуже зацікавлений, щоб у нього було якомога більше клієнтів, насамперед, фізосіб, які користуються платіжними картками. В ідеальному варіанті для банків було б взагалі добре, якби фізособи всі платежі робили тільки по безналу через платіжні картки. У цьому випадку у банку формувалися б пасиви залишків за рахунками клієнтів, і фізосіб, і юросіб. Тому в ЄС вже говорять про відмову від готівки і перехід тільки на безготівкові платежі.
По-друге, банки залучають депозити фізосіб і юросіб. І знову для банку більш важливі саме депозити фізосіб, так як юрособи найчастіше не мають вільних грошей, а ось фізособи, якраз навпаки, більш схильні до заощаджень. У всякому разі, так записано в американських підручниках з економіки.
По-третє, банки можуть розміщувати облігації та залучати гроші на тривалий термін 5 і більше років. Таким чином формуються довгострокові пасиви. І нарешті, є ще міжбанківські кредити, які дозволяють банкам залучати дуже короткі гроші, але зате дуже швидко, і тим самим забезпечувати ліквідність банківської системи. У центрі міжбанківського ринку знаходиться рефінансування НБУ, який повинен постійно рефінансувати банки для підтримки їх нормальної роботи.
Ось об’єднавши в одне ціле всі ці гроші в пасивах, банки за рахунок цих грошей і лише за рахунок їх, а не міфічного мішка з грошима, який лежить в сховище, як думають деякі українці, і видає кредити. Точніше, насамперед, він забезпечує платежі за рахунками своїх клієнтів.
Так як клієнти не тільки отримують гроші, але й перераховують ці гроші на інші рахунки, ось це перше, що робить банк у своїй роботі. А вже потім банк думає, як і кому видати кредити. Перш за все, кредити видають юрособам, так як вони найбільше їх потребують. Потім вже йде кредитування фізосіб, яке традиційно розділяється на споживчі кредити та іпотечні. Ще банк купує облігації компаній і державні цінні папери і тим самим фінансує глобальні інвестиційні проекти юридичних осіб та заодно допомагає перекривати дефіцит держбюджету за рахунок держпаперів.
Ось так все просто, подумають одні. Але швидше за все, навпаки. Це просто, якщо економіка працює нормально, якщо немає «тіньової економіки», якщо НБУ не чудить, якщо не влаштовують Майдани, коротше одні тільки «якщо» …
У всіх розвинених країнах світу облікова ставка Центрального банку, це основа для формування вартості грошей на ринку. На практиці ставка Центробанку, це найнижча ставка в країні, а вже на підставі облікової ставки формуються відсотки за міжбанківськими кредитами, які завжди вище облікової ставки. Далі йдуть ставки за депозитами для юросіб, які теж нижче, ніж ставки по депозитах для фізосіб. І найвищі ставки за облігаціями банків. У свою чергу ставки за кредитами для юросіб вище, ніж ставки за міжбанківськими кредитами на пару відсотків, але завжди нижче, ніж ставки за іпотечними кредитами фізосіб, і найдорожчі – споживчі кредити. Так працює банківська система в нормальній країні.
В Україні ж повний абсурд. Згідно з інформацією на сайті НБУ, облікова ставка 30%, а ставка рефінансування НБУ 33%, а ось середні ставки за міжбанківськими кредитами 25%. При цьому середні ставки за депозитами фізосіб 22,7%, а середні ставки за кредитами 25,3%. З точки зору теорії цього не може бути, щоб облікова ставка НБУ була найвищою ставкою на ринку.
Чому? А просто облікова ставка НБУ не працює.
За законом будь-який банк може отримати без проблем рефінансування за обліковою ставкою НБУ, але на практиці це не можливо. Тому в Україні рефінансування отримують тільки «потрібні банки» Як результат ринок міжбанківських кредитів теж не працює нормально. Бо банки не можуть нормально кредитувати один одного. В результаті вся надія на депозити. Але й тут проблема. Українці завжди хочуть отримувати по депозитах дуже і дуже багато, але якщо вони беруть кредит, хочуть щоб він був безкоштовним. В результаті, банки спочатку з великим трудом збирають депозити, а потім з ще більшим працею вибувають гроші у боржників.
В ЄС можна мудрувати з низькими ставками. Так як там, по-перше, немає такої величезної доларизації економіки. По-друге, готівки в обігу мало, зате дуже багато депозитів при цьому зі ставкою не більше 1% за рік. По-третє, і це найголовніше, працює систему кредитних історій, стукацтво і безсудове вилучення заставного майна.
Все дуже просто: не повернув кредит – немає проблем. Забрали в тебе бізнес або квартиру, і тоді відразу є гроші на погашення депозитів і виплату відсотків. В Україні так не виходить, тому й доводиться банкам викручуватися. Або не віддавати депозити і придумувати різні рекламні акції, щоб заманити нових клієнтів. Або за допомогою різних методів, не завжди може і законних, вибивати борги у позичальників.
Це в ЄС можна займатися розробкою бренду і переживати за дрескод співробітників і роками витрачати час на розробку слоганів банку. В Україні банк, як на війні, постійно веде битву на вживання і вибивання боргів. Працівники банку, коли видають кредит, вже думають, як будуть вибивати борг, бо відразу бояться, що не повернуть.
Може, хтось скаже, що якщо немає впевненості в клієнті, то навіщо видавати кредит. А що робити? Депозити потрібно погашати, і відсотки потрібно платити. А щоб було за рахунок чого платити відсотки по депозиту, доводиться добувати ці відсотки по кредиту. По-іншому не вийти. Якщо не буде кредитів, не буде і депозитів. Такий парадокс цьому житті.
Банки ще заробляють на валюті, але це не такі великі гроші, як може здатися. Банк на ринку валюти посередник, і він може теж купити невдало дорого валюту, а тому продавати за низьким курсом у збиток. Так що, це добре, якщо твій банк має друзів у НБУ, тоді й доходи по валютних операціях зашкалюють. А якщо ні, то і доходів немає.
В ЄС одним з головних джерел доходу банку є комісії за банківські платежі. Але в Україні ці платежі або безкоштовні, або майже безкоштовні. Тому на комісії багато не заробиш. В ЄС з кожного платежу банк бере комісію, і якщо ще платіж робить день в день, то комісія дуже велика. Традиційно середній термін платежу в ЄС, це десять банківських днів. В Україні платежі бігають протягом години, і майже безкоштовно. Бо по-іншому не виходить. І так народ не дуже любить платити безнал, більше любить готівку.
Ось яка в нас банківська система. Тут не до економічного дива. Тому немає нічого дивного, що банкам важко зараз переживати кризу. Кому тут буде легко, коли кожен день НБУ тільки й думає, як знищити банківську систему України на догоду МВФ, і залишити тільки банки друзів і свої банки. Парадокси нашого життя.
…
Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ