До кінця року може бути прийнятий новий Національний перелік основних лікарських засобів, побудований за лекалами аналогічних переліків в африканських країнах. Експерти впевнені, що це відкине назад вітчизняну медицину і погіршить загальну ситуацію із забезпеченням населення медикаментами.

Міністерство охорони здоров’я пропонує прийняти новий Національний перелік основних лікарських засобів. Відповідний проект постанови Кабміну оприлюднено на сайті МОЗ у квітні. За словами заступника міністра охорони здоров’я Ігоря Перегінця, нацперелік буде застосовуватися при держзакупівлі ліків.

Директор департаменту раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи “Державного експертного центру” Тетяна Думенко додала, що на препарати з цього списку буде поширюватися чинне в країні державне цінове регулювання.

“Ідея створення нового нацпереліку – в уніфікації всіх діючих в країні подібних списків”, – пояснив партнер юридичної фірми Борис Даневич, що спеціалізується на фармацевтичному праві.

Цей перелік буде використовуватися для того, щоб всім було зрозуміло, що саме держава буде закуповувати, за якими саме препаратами регулювати ціни в аптеках та наявність чого саме держава береться забезпечити в лікарнях, сказав юрист.

“Кожна країна створює свій нацперелік ліків, який гарантує мінімальний пакет послуг”, – сказав радник голови координаційної ради пацієнтської організації Володимир Курпіта.

Такий нацперелік створюється за трьома основними принципами:

1. Він повинен забезпечувати лікування найбільш поширених захворювань.

2. Присутність в ньому препаратів повинна бути економічно обґрунтованою.

3. Держава бере на себе зобов’язання щодо наявності цих ліків у лікарнях та аптеках.

Але майже відразу ж після оприлюднення проекту нового переліку експерти піддали його різкій критиці.

Список, прийнятий за основу для створення єдиного нацпереліку, розроблений фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) для задоволення базових потреб відсталих африканських країн, в яких майже відсутня система охорони здоров’я, сказано у відкритому листі Американської торгової палати.

Введення в дію такого переліку відкине систему охорони здоров’я України як мінімум на 30 років назад, а закупівля за цим списком буде формальною виключно заради самого процесу закупівлі, в якому зовсім не будуть враховані потреби пацієнтів і клінічні індикатори ефективності, вважають в АТП.

Володимир Курпіта зазначив, що у проект увійшли препарати для лікування малярії та інших, властивих Африці, захворювань. Зокрема, перелік рекомендує наявність в країні 12 протималярійних препаратів. Але малярія не настільки поширена в країні, щоб держава гарантувала наявність стількох ліків, упевнений експерт.

Також він критикує потрапляння в проект препарату для лікування африканського трипаносомозу. “Це дуже специфічне важке захворювання. Але я не пам’ятаю, чи був зареєстрований хоч один випадок в Україні цієї хвороби”, – сказав Курпіта.

Також в проекті є антибіотик “азитроміцин”, який рекомендований тільки для лікування при хламідіозі. А в Україні ці ліки також використовуються при лікуванні пневмонії, ангіни і т. д.

Також до переліку потрапили препарат ставудин, який вже не рекомендується ВООЗ і не видається в Україні пацієнтам, стверджує Володимир Курпіта. Ще один приклад – препарат “індинавір”, який застосовувався в Україні лише на початку лікування ВІЛ/СНІД в 1996-98 роках і має велику кількість протипоказань.

У той же час, у списку недостатньо представлені препарати для лікування онкологічних, серцево-судинних захворювань, діабету, артритів, бронхіальної астми тощо, стверджують в АТП.

Спірна ситуація і з переліком препаратів для лікування туберкульозу. Володимир Курпіта сказав, що в нього увійшли не всі препарати, які вже використовуються в Україні для лікування даного захворювання. “Тепер незрозуміло – держава їх не буде закуповувати, оскільки вони не потрапили у цей перелік? Або пацієнтам запропонують купувати за власні кошти?”, – зазначив Курпіта.

За його словами, цей перелік не відповідає ні спектру захворювань, які є в Україні, ні спектру програм, які впроваджуються в країні.

Борис Даневич впевнений, що новий нацперелік повинен базуватися на реальних потребах українських пацієнтів, а не на мінімальному переліку, рекомендованому ВООЗ для країн, що розвиваються. У списку повинні бути присутніми інноваційні препарати, інакше можливості лікування будуть погіршуватися.

“Таким підходом МОЗ доб’ється того, що воно зможе забезпечити тільки базові потреби пацієнтів. Але це спірний підхід”, – сказав Борис Даневич.

В МОЗ відкидають всі звинувачення і критику. Тетяна Думенко каже, що приклад з малярією невдалий. За її словами, в Україні гостро стоїть питання забезпечення ліками для лікування цього захворювання.

“У нас є малярійні менінгіти, у нас є навіть смерті від малярії”, – сказала Думенко, уточнивши, що, в основному, це стосується військового контингенту, який проходить службу в Африці.

Ігор Перегінець сказав, що запропонований проект нацпереліку є модальним. “Він живий і буде трансформуватися відповідно до потреб охорони здоров’я та розвитку системи”, – зазначає він.

Нацперелік буде прийнятий до кінця року, щоб вже в наступному році його застосовувати при держзакупівлях, уточнив заступник міністра охорони здоров’я.

Незважаючи на це, Володимир Курпіта висловив побоювання, що новий проект нацпереліку необхідний для перерозподілу ринку і він може бути замовленням від однієї зі сторін фармацевтичного ринку. “Ми повертаємося до генеричних препаратів, у чому зацікавлені ті чи інші національні виробники”, – резюмував експерт.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Наступ російсько-сепаратистських сил неминучий – відповідь на питання “коли” треба шукати в логіці гібридного конфлікту. “Ми з ним граємо в шахи, а він з нами в покер”.

“Америка не хоче нам давати зброю, тому що боїться ядерного кийка Путіна”. “Європейці готові пожертвувати Україною заради свого благополуччя”. Ці розхожі кліше можна почути і з екрана телевізора, і в динаміці радіо міського таксі. А іноді не треба включати і радіо: таксист, який везе вас через нічне місто, все це розповість вам сам.

Чим простіше пояснення того, що відбувається, тим легше, здається, отримати і відповідь на питання “Яке ж майбутнє України найближчим часом?”

Мільйони українців, навіть ті, хто відгороджується від війни, намагаються зрозуміти, чи буде на травневі свята наступ з боку російських військ. Є два способи відповісти на це питання. Перший: підкинути монетку й загадати – “орел” чи “решка”.

Другий: хоча б поверхово проаналізувати логіку конфлікту. Пропоную другий спосіб. Дані, зібрані польовий розвідкою (і які, між іншим, абсолютно доступні у відкритих джерелах), говорять про те, що на території “ЛНР/ДНР” відбувається накопичення військової техніки. Практично щодня з боку Росії кордон перетинають бойові броньовані машини різних типів. За відомостями, які передають з того боку лінії фронту патріоти України, – і, до речі, їх чимало, – бойовики формують численні, добре організовані угруповання в районах Дебальцеве, Бахмутської траси і Новоазовська (схід Донецької області).

Оцінюючи якісний і кількісний склад угрупувань, і професійні розвідники, і волонтери, що забезпечують повітряну розвідку, роблять висновок про неминучість наступу противника. Здавалося б, залишається тільки зрозуміти: коли, куди і як буде завдано удару з боку російської армії? Але оскільки війна йде, як кажуть, гібридна, то для розуміння її логіки треба оцінити й інші, “нелетальні” способи, за допомогою яких Росія прагне встановити панування над Україною. Навесні 2014-го року Україна стояла на порозі масованого вторгнення. Навколо наших кордонів була зосереджена стотисячна армада російських військ. А деякі вітчизняні військові стверджують, що в очікуванні наказу на перехід кордону стояли не сто, а цілих сто п’ятдесят тисяч російських солдатів і офіцерів. На той момент, як зізнався Олександр Турчинов, по всій країні вдалося назбирати чотири з половиною – п’ять тисяч військових, готових виконувати накази українських воєначальників. “Це і була вся українська армія”, – з гіркою іронією говорить перший в історії нашої країни в.о. президента. А мобілізація, спішно проведена навесні чотирнадцятого, незначно збільшила кількість солдатів, але не додала якості.

Я пам’ятаю наші поїздки уздовж північного кордону України та бесіди з мобілізованими, багато з яких відверто зізнавалися, що “хоч би й під росіянамі, аби гроші платили”. Цілком реальною до кінця травня 2014-го залишалася загроза окупації України до природної лінії оборони – Дніпра.

Справа йшла до того, що Україна могла стати просто історією. Але українці поламали хід історії. Ситуацію в той час врятували добровольчі батальйони Нацгвардії, МВС, Міноборони, “Правого сектора”, які самим фактом свого існування змусили супротивника переглянути схему вторгнення. А потужний, дійсно всенародний волонтерський рух послав стійкий сигнал в самий мозок російської військової машини: численні волонтери у разі окупації легко перепрофілюються в партизан.

Одна справа завоювати територію, і зовсім інша – її утримувати. Щоб тримати під контролем пів-України, рашистам знадобилася б півмільйонна армія, яка б постійно несла втрати. Сто сорок тисяч американських солдатів в Іраку за десять років стали тяжкою ношею для економіки США. П’ятсот тисяч російських солдатів в Україні остаточно добили б економіку їхньої власної країни і наблизили зміну влади в Кремлі. Ось тому-то в Кремлі, пропустивши момент “великої переможної війни”, і вирішили перейти до тактики, яку ми і називаємо “гібридною війною”. Її цілі, як і у випадку з “відкритою” війною, ті ж: недопущення повернення України в європейську цивілізацію і, бажано, демонтаж української держави.

Журналісти (та й я, чого таїтися, разом з колегами) люблять кидатися красивими фразами про те, що, мовляв “Росія в двадцять першому столітті діє методами дев’ятнадцятого”, але це не зовсім так. Якби Росію цікавила територія, то вона зупинилася б на Криму. Або давно б визнала “ДНР” з “ЛНР”, як вона визнала Абхазію з Південною Осетією. Але визнання не відбувається.

Тому що “уряди” цих квазіреспублік разом з населенням цікавлять Московію до тих пір, поки вони є “чорною дірою” для України – і у військовому плані, і в економічному, і в політичному. Росія зацікавлена ​​в тому, щоб конфлікт тривав якомога довше. Напевно, саме в цій парадигмі слід розглядати можливість настання “об’єднаних російсько-сепаратистських сил”, ОРСС. Такий, по-моєму, правильний, термін придумали американські військові аналітики. Він більш коректний, ніж пропагандистське кліше “російсько-терористичні сили”.

Зараз ОРСС на території Донбасу налічують до сорока тисяч чоловік. І ще близько шістдесяти тисяч “регуляров” біля кордонів України. Це менше, ніж 150-тисячна армія вторгнення, так і не зважилася на війну з п’ятитисячним українським угрупуванням. Тепер росіянам і бойовикам протистоїть досить сильна українська військова структура. Російський компонент в ОРСС, звичайно ж, основний. Але відсоток участі регулярних російських частин у війні проти нашої країни і розвідники, і перебіжчики, і військовополонені називають різний. Чому?

Та тому що він, швидше за все, дійсно різний – в різний час. Зверніть увагу на часті, практично безперервні навчання російських військ біля наших кордонів. Маневрують колони техніки, батальйонно-тактичні групи, засоби ППО, артилерія та установки РЕБ, і все це пересувається туди-сюди по безкрайніх полях під Ростовом.

Під виглядом постійних навчань дуже легко здійснювати ротацію своїх військ і в Україні. Одні бурятські танкісти заїхали на Донбас, інші поїхали додому. Кругообіг бурятів, загалом. Що це дає? Перш за все, можливість приховати реальні втрати російської армії і, таким чином, уникнути соціального вибуху в Росії. Якщо в пресу потрапляє інформація про втрати росіян, то, виявляється, мова йде про декількох військовослужбовців якого-небудь підрозділу.

Але зверніть увагу – досі неясно, скільки ж усього російських підрозділів пройшло через український конфлікт. Звичайно, при таких темпах ротації окупація більш значних ділянок українській території неможлива. Та цього й не потрібно. Тому що для Росії краще не одна велика територіальна перемога, а десятки маленьких “віджатих” ділянок. Як це було, наприклад, у Дебальцевому. Військові, що обороняли місто, відзначають високу якість підготовки окремих підрозділів ОРСС, але, при цьому, найчастіше, повна відсутність координації між піхотою, артилерією і танками противника (що, загалом-то, і врятувало українську угруповання від розгрому). Це говорить про те, що окремі російські частини заходять на українську територію для виконання певних завдань, а потім повертаються в Росію. Тактика себе виправдовує. ОРСС швидко створюють мобільні ударні угруповання “під конкретне завдання”.

Треба сказати, що дії українського Генштабу тільки полегшують противнику виконання цих завдань. З літа 2014-го, коли противник обрав саме таку тактику, у сил АТО немає серйозного військового успіху. І не тому, що українські частини не вміють воювати, а тому, що жодного разу командування не виявило стратегічну ініціативу. Хоча могло. Наприклад, у лютому 2015-го завдати попереджуючого удару по Горлівці та по Докучаєвську, коли противник накопичив сили для наступу на Дебальцеве. Можливо, саме такий український Генштаб влаштовує Росію. Адже у випадку більш масштабних поразок, ніж в Дебальцеве, керівництво країни змушене було б змінити армійське командування.

А так поразок багато, але вони невеликі. Армія відступає, але все ж не настільки сильно і очевидно, щоб президент почав люстрацію в ключових структурах сьогоднішнього дня – Міністерстві оборони та Генеральному штабі. І ця гібридна тактика приносить свої плоди. Зокрема, тому, що дає привід західним країнам обмежувати допомогу Україні на тлі закидів про відсутність армійських реформ.

Немає західної допомоги, плачуться українські військові чиновники, немає і реформ. А далі все по зачарованому колу: немає реформ – немає перемог, немає перемог – немає допомоги. Така війна обходиться Росії набагато дешевше, ніж відкрите вторгнення. Дешевизна кампанії – дуже важливий момент. Зараз Росія відчула на собі ефект санкцій. Але криза в Росії все ж має менші масштаби, ніж в Україні. Досить порівняти показники падіння рубля і гривні. Вони не зовсім повно, але досить ясно відображають ступінь падіння економік двох воюючих країн. Але у Росії набагато більше ресурсів, а, значить, і відновитися їй буде простіше після скасування санкцій.

А скасування санкцій на сьогоднішній день – зовнішньополітичне завдання Кремля номер один. Тому “колективний Путін» навряд чи найближчим часом піде на масштабний наступ. Його тактика, швидше за все, буде полягати в тому, що російсько-сепаратистські сили продовжуватимуть час від часу “кошмарити” українські позиції, а ОБСЄ доповідати про зниження інтенсивності конфлікту. Злегка втомлена від України, яка не бажає заради неї поступатися своїм благополуччям, Європа може не продовжити режим санкцій. Чехія, Греція, Італія, Австрія, Угорщина, – хто завгодно з цих євродрузів Росії може сказати: “Дивіться, хлопці, війна в Україні закінчилася. Ну, в загальних рисах. Давайте перестанемо карати Росію”. І весь ЄС із задоволенням скасує санкції. Ось тоді, можливо, і почнеться більш масштабний наступ ОРСС.

Але мені здається, навіть тоді це не стане магістральним російським сценарієм. Після скасування санкцій економіка Росії підніметься, а українська може почати ще швидше йти під воду, і українці це негайно відчують на собі. Ймовірно, настане час соціальних протестів, в результаті яких до влади в Україні може прийти проросійський уряд. Тоді для відновлення неосовєтської імперії “рашістам” навіть не знадобиться рухати ОРСС на українські порядки.

До речі, свідками генеральної репетиції саме цього сценарію ми стаємо із завидною постійністю. Досить згадати недавню акцію протесту шахтарів. На те вона і гібридна, ця клята війна, щоб, як скельця в калейдоскопі, з легкістю перемішувати сценарії наступів і “нелетальних” атак. Про те, що Захід схиляють до скасування санкцій, говорить і недавній візит представників гуманітарної групи “The Elders” (“Старійшини”) до Росії. До групи входять колишні президенти та інші лідери на пенсії. Неформальний спікер групи, американець Джиммі Картер, повторює слово в слово месиджі Путіна про те, що російських військ на Донбасі немає, що інтенсивність конфлікту знижується, що Росія пристрасно бажає дотримуватися Мінських угод і що Америці не треба допомагати Україні зброєю. Про ефективність “Старійшин” можна говорити дуже багато. Пригадується, що після подібних гуманітарних гастролей Картера and “The Elders” в Палестину весь світ визнав легітимність і демократичність перемоги ХАМАС на виборах, що закінчилося економічним крахом і кривавим конфліктом всередині Палестинської Автономії.

Судячи з подібних заяв впливових лобістів, можна зробити висновок, що Захід, – незважаючи на те, що конфлікт триває цілий рік, – ще остаточно не визначився зі своїм ставленням до війни. А українська влада так і не зважилася на справжні реформи держави, ключовий фактор нашої майбутньої перемоги. Значить, знову, як і в 2014-му, місія зламати сценарій майбутнього просування противника лягає не на уряд, а на український народ.

Втім, якщо все вищесказане залишає вас без відповіді на питання, чи буде наступ, то поверніться до першого способу прогнозування і загадайте – “орел чи решка”.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Майже 46 мільйонів людей зараз чекає дозволу на проживання в США за даними ООН. Ми намагалися розібратися з найпопулярнішими способами стати американцем або отримати посвідку на проживання в США.

Рубль знецінився, в Україні триває війна, а в Білорусії ситуація зі свободою слова продовжує погіршуватися, тому багато вихідці з країн СНД і Ізраїлю всерйоз розглядають еміграцію. Америка як і раніше залишається топовим напрямком.

Тільки минулого року подали на грін-карту три мільйони чоловік, чекати довго – в середньому 10 років.

Ми дослідили, наскільки просто приїхати і законно залишитися в Америці, і як вибрати найбільш швидкий спосіб. Гроші важливий чинник, але є можливість отримати карту безкоштовно. Головне – не нарватися на шахраїв, яких на ринку міграційних консультацій дійсно багато.

Грін-карта (United States Permanent Resident Card) – посвідчення особи, яке підтверджує вид на проживання і право на працевлаштування не громадянина США. Людина при цьому має право постійно проживати на території країни.

Грін-карта дає право:

в’їзжати/виїжджати з США;

працювати в будь-якій компанії;

відкрити власну справу;

пільги на освіту (претендувати на гранти, фінансовані урядом; платити в 3-4 рази менше за навчання);

можливість претендувати на громадянство;

соціальні гарантії при виході на пенсію.

Однак, є й зобов’язання. Якщо імміграційна служба підозрює, що людина отримала карту “про всяк випадок” і не живе в країні постійно (відсутній більше півроку), доведеться довести зв’язок з США або одержувати спеціальний дозвіл на тривале відсутність. Інакше карту можуть забрати.

1.Виграти в лотерею

Кому підходить: Всім у кого є закінчена середня освіта або професійну освіту, що вимагає не менше 2-х років навчання.

Як довго отримувати: раз на рік, з початку жовтня по початок листопада, будь-який бажаючий може заповнити анкету на офіційному сайті Electronic Diversity Visa. Заповнення анкети займає близько 10 хвилин і вже в перший понеділок травня комп’ютер випадковим чином вибирає 50 тис. переможців. Якщо не пощастило, можна пробувати знову.

Рівень складності: просто
Вартість: безкоштовно
Важливо знати: не потрібно знати англійську, не варто платити посередникам, все тільки через офіційний сайт.

30-річний москвич Ігор Матюх в 2010 році виграв в лотерею отримання грін-карти. Анкету він заповнив на суперечку з одним товаришем на студентській вечірці. Обидва виграли, обидва переїхали, але тільки один залишився в Америці.

Матюх пригадує, що на співбесіді йому довелося доводити свою фінансову спроможність, щоб переконати консула, що він не буде претендувати на державну допомогу. А далі – купуй квиток і роби, що хочеш.

Пробувши в Америці два роки, Матюх повернувся в Москву. «Сама наявність грін-карти далеко не щасливий квиток. Конкуренція з американцями за народженням в пошуках роботи і місця під сонцем занадто висока», – пояснює своє рішення він. Однак закінченою цю історію не назвеш, адже лотерейна грін-карта є довічною, при бажанні Матюх може повернутися.

Українці Любов Шипович навпаки довелося дуже постаратися – вона виграла лотерею тільки з дев’ятого разу. Але коли в 2008 році таки отримала карту, використовувала її по повній: влаштувалася на роботу вже через два тижні після приїзду, через рік переконала американського керівника створити філію в Києві. Крім того, Шипович організувала в Америці благодійну організацію “Разом”, яка за минулий рік допомогла зібрати для України більше 190 тисяч доларів. Але повертатися не збирається. «Тепер – у мене дві батьківщини», – говорить вона.

Незважаючи на величезну кількість щасливців, є в історії з лотереями і потерпілі. На ринку є багато шахраїв і організацій, які видають себе за офіційний сайт лотереї.

Автор матеріалу особисто на цьому попалася і заплатила за свою недалекоглядність п’ятдесят доларів, подавши заявку на сайті якоїсь компанії.

Результатом цього досвіду стало знання, що у лотереї немає неофіційних центрів або представництв. Реєстрація у лотереї безкоштовна. Організатори лотереї не контактують з учасниками ні по телефону, ні по електронній пошті. Крім того, одного разу отримавши Ваші дані посередники заповнюють анкету щороку, не питаючи Вашого дозволу, в розрахунку на те, що якщо вона виграє, то вони продадуть Вам виграш (від $2000 до $10 000). Інформація про лотерею є тільки тут.

2. Попросити політичний притулок

Кому підходить: тим, кому страшно повертатися на батьківщину по ряду реальних або надуманих причин (політичні гоніння, національна чи расова приналежність, віра, гоніння на бізнес, сексуальна орієнтація, сімейне насильство).

Як довго отримати: просити можна відразу після в’їзду, навіть в аеропорту; результат чекати від півроку до року, у складних випадках до 3-х років.

Рівень складності: середній
Вартість: від $4500 до $7500
Важливо знати: заборона на відвідування батьківщини 5 років (порушуючи закон, багато хто все одно їздить через сусідні держави за внутрішніми паспортами);
під час оформлення статусу біженця можна легально працювати, запит на роботу подається через 150 днів, після подачі заявки на статус біженця;
на ринку дійсно багато посередників-шахраїв, потрібен хороший юрист.

Етапи процедури:

подача заяви і відкриття справи (кейса);
інтерв’ю з імміграційним офіцером;
отримання політичного притулку або передача справи в імміграційний суд;
якщо суд відмовляє, рішення можна апелювати до федерального суду, шанси дуже високі;
шанси на отримання статусу залежать від рівня доказової бази, шкідливості імміграційного офіцера і суддів;

Киянин Марк Кобилинський знаходиться в стадії оформлення політичного притулку, за наполяганням адвоката, конкретних причин не уточнює. Він приїхав до США близько року тому, за три дні до закінчення візи подав пакет документів з проханням надати йому статус біженця.

За словами Юрія Моши, засновника “Американського візового центру”, зараз багато подань від українців, особливо зі східних областей, Криму і від людей, які працювали з минулою владою і побоюються за свій бізнес.

Моша спеціалізується на підприємницькії еміграції, і сам пройшов цей шлях. У Росії Юрій був власником багатомільйонного бізнесу в сфері нерухомості, на піку свого розвитку став неугодний владі і вирішив емігрувати, попросивши притулку. «Проте 90% оформляють притулок – люди не дуже багаті. Як правило, це – ті, хто зібрав близько 5 тисяч доларів і вирішив почати життя спочатку» – говорить Моша.

Киянин Марк тим часом готується підтвердити причини свого прохання імміграційному офіцерові. Опитавши друзів, він вже знає, що підготуватися до нього практично неможливо. «Все завжди залежить від людського фактора і настрою офіцера, інтерв’ю може тривати від хвилини до години, питання можуть навіть не торкатися теми інтерв’ю. А ще серед емігрантів є страхітливі історії про певних офіцерів, у яких статус отримати неможливо і треба точно готуватися до оскарження в суді» – говорить він.

Термін очікування інтерв’ю залежить від числа заявок в офісі за місцем проживання. Найбільш завантаженими заявками від російськомовних туристів, вважаються Каліфорнія, Флорида, Нью-Йорк.

За словами юристів, зараз цей спосіб користується небувалою популярністю. Лідерами є Росія і Україна.

“Подати документи про прохання притулку можна прямо в аеропорту після прибуття, але не пізніше року після приїзду в США» – говорить Ірина Мазур, юрист офісу Law Office of Francois-Ihor Mazur, що займається імміграційним правом. Ірина сама українка, юрист за освітою, живе і працює в Америці останні 14 років. У практиці офісу налічується велика кількість політичних справ з Узбекистану, Росії, Казахстану, Грузії та Білорусі.

При проханні політичного притулку дуже важливо не потрапити до рук шахраїв – інакше вони не тільки не допоможуть, а й можуть створити проблеми із законом.

Тому головну скрипку грає юрист. За словами Ірини Мазур, навіть консультації від неліцензованих в США адвокатів, які повсюдно пропонуються в інтернеті, є порушенням закону. «Жоден поважаючий себе юрист не витрачатиме час на безкоштовні консультації. Якщо ви бачите таке оголошення – це точно пастка і одурманювання, яке витягне з вас всі гроші і абсолютно точно створить масу проблем із законом, особливо якщо пишуть що результат гарантований» – запевняє Ірина. На таких безкоштовних консультаціях рідко можна отримати кваліфіковану відповідь. Зазвичай, перша, але реальна консультація коштує від $75-100, також існують спеціальні центри які надають послуги ліцензованих адвокатів або безкоштовно або за зниженими цінами, наприклад HIAS.

Мазур наводить у приклад історію нашумілого консультанта Девіда Лінна з Філадельфії, який виявився не адвокатом, а шахраєм, та ще й нелегалом. Його клієнти витрачали останні і дуже великі гроші і очікували надання їм статусу біженців роками – а в результаті втратили можливість залишитися в США, багато хто навіть були депортовані.

Нагадуємо: потрібно бути дуже обережним з вибором юриста та історії, по якій ви подаєте. Наприклад, автору матеріалу юристи запропонували п’ять різних сценаріїв, з яких за бажанням можна вибрати будь-який.

Читайте в наступний матеріалах інші способи:

3. Шлюб з громадянином США;
4. Навчання;
5. Влаштуватися на роботу;
6. Інвестувати або відкрити спільний бізнес;
7. Возз’єднатися з родиною;
8. Піти служити в американську армію;
9. Стати свідком у резонансній справі;
10. Залишитися нелегалом і дочекатися амністії;
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Переважна більшість громадян разом з рахунками за комуналку отримали бланки заяв на субсидії та бланки декларацій про доходи. Незважаючи на те, що держава спростила процес отримання допомоги на оплату послуг ЖКГ, у людей все одно виникає безліч запитань. На деякі з них ми постараємося сьогодні відповісти.

Як заповнити заяву про призначення житлової субсидії

Заяву заповнює особа, на якого відкрито особовий рахунок з оплати житлово-комунальних послуг за місцем реєстрації. Особи, які орендують житло, додають до заяви договір найму (оренди) житла.

У заяві необхідно підкреслити, на які види послуг призначити субсидію (“на оплату житлово-комунальних послуг” та/або “на придбання твердого палива та скрапленого газу”). Якщо домогосподарство користується твердим паливом, скрапленим газом та комунальними послугами, необхідно підкреслити все.

У заяві про призначення житлової субсидії також необхідно:

в графі “Номер особового рахунку” – вказати номер особового рахунку, який міститься в договорі про надання послуг, платіжному документі (квитанції, розрахунковій книжці) на оплату послуг;

у графі “Найменування організації, що надає послуги” – назва організації, що міститься в договорі про надання послуг, платіжному документі (квитанції, розрахунковій книжці) на оплату послуг;

у графі “Примітки” зазначається наявність або відсутність засобів обліку, а саме “є лічильник” / “немає лічильника”.

Як заповнити декларації про доходи і витрати?

У розділі I зазначаються відомості про всіх осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (або фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

У розділі II заповнюються відомості про всі види доходів (заробітна плата, пенсія, допомога, крім її частини, виплата якої здійснюється одноразово, зокрема при народженні дитини), стипендія, грошове забезпечення, аліменти, виплати відповідно до умов цивільно-правового договору, доходи від підприємницької діяльності, здачі майна в оренду, від продажу майна та немайнових прав, сільськогосподарської продукції, дивіденди, відсотки від розміщення депозитів і т.п. осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (або фактично проживають, зазначених у договорі оренди), за попередній календарний рік (12 місяців 2014) без урахування податку з доходів фізичних осіб із зазначенням установи, організації, підприємства, де був отриманий дохід.

У розділі III вказується інформація про одноразової купівлі майна або про оплату послуг протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії на суму, що перевищує на час купівлі (оплати) 50 тисяч гривень.

Що далі робити

Після заповнення цих документів вам потрібно буде подати їх особисто в місцевий орган соціального захисту або відіслати поштою. Адреса додається в інструкції, яку надсилають разом із заявами. Якщо ж вам її не надіслали, то адреса повинні підказати за телефоном гарячої лінії: 0-800-507-309.

Хто отримає субсидію і який її розмір

Обов’язковий відсоток платежу розраховується індивідуально для кожної сім’ї за встановленою формулою і залежить виключно від доходів сім’ї:

середньомісячний дохід на одну особу за попередні 6 місяців ділиться на прожитковий мінімум на одну людину (в 2014 г. – 1176 грн.) результат ділиться на базовий коефіцієнт 2, після чого отримана цифра множиться на базовий коефіцієнт 15%.

Коефіцієнти 2 і 15 відповідають наступним алгоритмом: коли при середньомісячному доході в розмірі двох прожиткових мінімумів на людину сім’я платить за житлово-комунальні послуги 15% свого доходу.

Після цього розраховується розмір обов’язкового платежу: обов’язковий відсоток платежу множиться на середньомісячний сукупний дохід домогосподарства.

Приклад. Припустимо, що ваша сім’я складається з трьох чоловік. А за попередні 6 місяців ви заробили в цілому 18 тисяч грн. У цьому випадку середньомісячний дохід сім’ї дорівнює 3000 грн. (180 00 грн./6 міс.), а дохід на одну людину – 1000 грн. в місяць (3000 грн./3 особи). Підставляємо 1000 грн. в формулу: 1000 грн./1176 грн./2 * 15% = 6,38%. Таким чином, при середньомісячному сукупному сімейному доході 3000 грн. на місяць ваш обов’язковий платіж становить 191,33 грн. (3000 * 6,38%).

Все, що перевищує цю суму (в межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами), буде розміром субсидії.

Коли не призначається субсидія

Здійснення одноразової покупки на 50 тисяч гривень протягом року до дня звернення за субсидією. Інших обмежень немає.

Які соціальні норми

Розмір субсидій розраховується виходячи з так званих соціальних норм житла та нормативів споживання житлово-комунальних послуг. Якщо споживач використовує менше, ніж встановлено соціальним нормативом, гроші не будуть повертатися до органу соцзахисту, а залишаться на його рахунку. З їх допомогою сім’я зможе заплатити за комунальні послуги в майбутньому. За надлишки площі і використаних комунальних послуг необхідно платити повну вартість послуг.

Норма житла:

пільги призначаються виходячи з норми 21 кв. м на людину + 10,5 кв. м на сім’ю;

субсидії призначаються виходячи з норми 13,65 кв. м на людину + 35,22 кв. м на сім’ю.

Споживання природного газу:

на опалення – 7 куб. м на 1 кв. м площі * кор. коеф. (в опалювальний період);

на газову плиту (приготування їжі) – 6 куб. м на людину;

на газову плиту (приготування їжі і підігрів води) – 9 куб. м на людину
на газову плиту та газовий водонагрівач – 18 куб. м на людину.

Централізоване водопостачання та водовідведення:

холодна вода – 2,4 куб. м на людину (при наявності гарячою водою), 4,0 куб. м на людину (при відсутності гарячої води);

гаряча вода – 1,6 куб. м на людину;

водовідведення – 4,0 куб. м на людину.

Споживання електроенергії:

в будинках з електроплитами – 130 кВт / год на сім’ю з однієї людини + 30 кВт / год на кожного члена сім’ї (за наявності централізованого постачання гарячої води);

150 кВт / год на сім’ю з однієї людини + 30 кВт / год на кожного члена сім’ї (при відсутності централізованого постачання гарячої води);

у будинках без електроплит – 90 кВт / год на сім’ю з однієї людини + 30 кВт / год на кожного члена сім’ї (за наявності централізованого постачання гарячої води);

120 кВт / год на сім’ю з однієї людини + 30 кВт / год на кожного члена сім’ї (при відсутності централізованого постачання гарячої води).

Що робити, якщо людина прописана, але не проживає

Досить поширена ситуація, коли разом з проживаючими пенсіонерами прописані діти або онуки. Виходить, що для подачі заяви на субсидії потрібно подавати і їх дані. А часто буває, що навіть зв’язку у них з ними немає. Як кажуть в органах соцзахисту, в цьому випадку потрібно або виписувати їх у встановленому порядку, або ж надати документи, які підтвердять його місце знаходження. Це може бути довідка про те, що людина перебуває в тривалому відрядженні, перебуває в армії, місцях позбавлення волі тощо.

Що ще потрібно знати

Житлова субсидія надається на безповоротній основі. Її отримання не пов’язане зі зміною форми власності житла і не тягне за собою така зміна. Але якщо перевіряючі органи знайдуть неправдиві дані, які були подані в декларації, то громадянин повинен компенсувати субсидію у подвійному розмірі.

Для отримання житлової субсидії сім’я повинна сплачувати свою частину платежу за послуги, в іншому випадку – надання субсидії припиняється.

Якщо на момент підвищення тарифів або зміни розміру обов’язкового платежу родина вже користується житловою субсидією, звертатися до органів соціального захисту не потрібно. Субсидія буде перерахована автоматично.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Кабмін призначив Романа Насірова новим керівником Державної фіскальної служби. Якщо вірити Кабміну, який затвердив призначення на позачерговому засіданні, Насіров став найкращим з 67 кандидатів на посаду. У фіналі він обійшов топ-менеджера «ArcelorMittal Кривий Ріг» Андрія Коломійця.

Насіров – народний депутат України від Блоку Петра Порошенка. У партійному списку у нього був 51-й номер. У Верховній Раді очолив парламентський комітет з питань податкової та митної політики.

За час роботи він не направив жодного депутатського запиту, але подав 40 законопроектів. Майже всі вони стосуються податкових змін, розмірів платежів і зборів.

Насіров – ініціатор змін до законодавства про підвищення рентних платежів для видобувних компаній. Найвідоміші жертви законопроекту – державна «Укргазвидобування», «Укрнафта» Ігоря Коломойського, «Метінвест» Ріната Ахметова і Вадима Новінського.

У Насірова – дві вищі освіти. У 2000-му він отримав диплом Чернігівського інституту економіки і управління за спеціальністю «Фінанси». У 2001-му закінчив бакалаврат в Київському національному університеті ім. Шевченка за спеціальністю «Правознавство».

У 90-х Насіров займався торгівлею нафтопродуктами в державній компанії «Укрнафта-Вентус» і «Галнафтогаз» Віталія Антонова (мережа ОККО). У 2001-му році виїхав до Лондона – отримувати ступінь МВА в School of Technology and Management.

Згідно з офіційною біографією в 2000-2001 роках працював на різних посадах в юридичних та фінансових міжнародних компаніях – в основному відповідав за зв’язки з країнами СНД.

У 2008-му гендиректор Concorde Capital Ігор Мазепа запропонував Насірову відкрити лондонський офіс компанії, але проект не вигорів. Насіров переїхав в український офіс Concorde, де очолив напрямок торгівлі цінними паперами. Пропрацював там майже два роки, але в кінці 2009-го пішов до конкурентів в «Ренесанс Капітал».

Після переходу бельгійського керівника «Ренесансу» Пітера Ванхекке в «Укрнафту» Насіров пішов на підвищення і став співдиректором української «дочки». Правда компанія на той час переживала не кращі часи. У її штаті було всього десять чоловік. На початку 2013-го, після того як материнську компанію купив Михайло Прохоров, українську «дочку» закрили.

Цікава деталь: в топ-менеджменті «Ренесанса» він працював разом з Ігорем Білоусом – своїм попередником в ДФС. За результатами службового розслідування Білоуса відправили у відставку в березні 2015-го.

Встиг Насіров відзначитися і на держслужбі. З квітня 2013-го по квітень 2014-го він працював заступником голови правління в Державній продовольчо-зерновій корпорації України. За інформацією українських ЗМІ, ДПЗКУ щільно «опікали» міністр Микола Присяжнюк і одіозний нардеп Юрій Іванющенко.

Діяльність компанії в 2013-2014-му роках стала об’єктом недавнього розслідування. «За підсумками міжнародного аудиту компанії BDO і результатів оперативної управлінської звітності ДПЗКУ, прогнозований загальний збиток корпорації може скласти близько $202,7 млн. Керівництво ДПЗКУ звільнено, всі матеріали передані до правоохоронних органів, порушено кримінальну справу», – заявив в січні нинішній аграрний міністр Олексій Павленко.

У травні 2012 року з майбутнім головою фіскальної служби трапився конфуз. На зустрічі українських бізнесменів з грузинським реформатором Кахою Бендукідзе Насіров вирішив поставити запитання про податки. Але отримав зустрічний – Бендукідзе поцікавився, який розмір прибуткового податку в Україні. Відповіді Насіров не знав.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Український канал випустив ролик “Щоб пам’ятали” до Дня Перемоги, в якому знявся російський музикант Андрій Макаревич.

На тлі хроніки нацистської Німеччини музикант міркує про війну і Гітлера.

“У якийсь момент Гітлер вирішив, що йому все зійде з рук? В 38 році, коли він напав на Чехословаччину, а світ цього як би і не помітив? Або в 39, коли Радянський Союз підписав з Німеччиною пакт про ненапад і вони вдвох роздеребанили Польщу?”.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У Росії люблять говорити про те, що в їхній країні Майдан неможливий. Я змушений з ними погодитися: дійсно, неможливий – в українському форматі. На превеликий жаль для Росії, пише Павло Казарін.

Я пам’ятаю, як один мій колега з Москви доводив, що будь-яка революція відбувається тільки лише через недогляд спецслужб. У цій формулі було стільки щирої віри в царя-батюшку, що я навіть не знайшовся, що відповісти. Невіра в людей вкупі з щирою вірою у владу – це той самий пекельний коктейль, з якого якраз і народжується будь-яка вулиця, що протистоїть кабінетам.

Тому що будь-яка революція народжується з переконаності, що революція неможлива. З віри в те, що влада непогрішима, протест – проплачений, а вектор руху – єдино можливий.

Будь-яке суспільство – це живий організм. Воно постійно змінюється – втомлюється від старих гасел, переймається новими, хоче дивного і не хоче колишнього. Це природно – бо люди дорослішають, старіють, народжується нове покоління, для якого прапори батьків – зовсім не привід не мати свої власні.

І єдине, що захищає країну, – це оновлення влади. Тому що будь-яка людина егоцентрична – вона звикає міряти реальність по самому собі. Простий приклад: ніхто з нас не вважає себе молодим або старим: кожна людина все своє життя вважає себе нормальним, навколо якого ходять молоді або старі. Якщо чиновнику в кабінеті не доводиться міняти президентський портрет на стіні, то це означає лише те, що влада перестає розуміти країну.

І саме тому слабка опозиція – це теж історія про революцію. Тому що будь-який наглухо закритий котел приречений вибухнути. Опозиція – це переклад невдоволення в політичну площину. Сила держави – в його здатності жити в умовах перманентної політичної кризи. Дострокові вибори, мітинги, пікети, відставки, наметові містечка – це нормальна історія політичного життя. Фортеця державного організму вимірюється їх наявністю, а не його відсутністю.

Якщо в країні немає опозиції або якщо вона ручна і несуб’єктна, то значить “щось пішло не так”. Тому що будь-яка – навіть сама мононаціональна країна – не може бути єдиною. Крім етнічного чинника є величезна кількість інших роздільників. Бюджетники і середній клас, державники і ліберали, “праві” і “ліві” – в будь-якому суспільстві знайдеться не один десяток внутрішніх окопів, за якими це саме суспільство буде дробитися. У кожної групи є своя повістка, свої погляди на розвиток країни, свої інтереси і прагнення їх захищати.

Власне, парламент потрібен лише для того, щоб усі ці інтереси балансувати і знаходити компроміси. Щоб при прийнятті будь-якого закону враховувати інтереси максимальної кількості груп. Якщо парламент перестає бути “місцем для дискусій”, якщо 450 чоловік голосують в єдиному пориві, то це не означає, що суспільство єдино. Це означає, що інтереси суспільства в парламенті не представлені.

І добре, якщо мова йде про яке-небудь нафтове королівство, природні ресурси якого дозволяють владі використовувати природну ренту як соціальне знеболююче. Так, схема “достаток в обмін на політичні свободи” в деяких випадках працює. Але і ця система нежиттєздатна. Тому що будь-яке падіння цін на головний експортний продукт країни народжує кризу. Криза народжує невдоволення. Невдоволення народжує політичний запит. І тут у держави є два варіанти реакції.

Перший – це відкручувати кран з політичними свободами. Спрощувати реєстрацію партій, знижувати прохідні бар’єри, розморожувати систему для того, щоб саме парламент каналізував невдоволення. Або оголошувати себе оточеною фортецею, боротися з інакомисленням і вирубувати під корінь все те, що прийнято називати низовою ініціативою.

Але чим суворіше стає влада – тим жорсткішими виявляться ті сили, які стануть з нею боротися. Це стара як світ формула: тоталітарним режимам здатні протистояти тільки тоталітарні ідеології. І не випадково радикальні у своїх методах ОУН-УПА були єдиними, хто довше за всіх протистояв радикальній радянській системі.

Будь-яке зіткнення кабінету і вулиці – це гра на підвищення ставок: хто перший скаже “пас” і піде зі сцени. Якщо тобі не подобається травоїдний офісний планктон, який вийшов на Болотну, якщо ти не хочеш ділити владу з ним, встановлюючи під суспільне блюдце додаткові опори, то наступними будуть хлопці куди більш радикальні. І в протиборстві з ними ти вже не зможеш спертися на той самий креативний клас, який ти першим викреслив з системи.

Україна Віктора Януковича і Росія Володимира Путіна мало чим відрізняються одна від одної – вони обидві здатні створити революційну ситуацію. Їх єдина відмінність лише в жорсткості реакції. Тому що Київ так і не зважився ввести в столицю війська, відкрити вогонь з кулеметів і залити центр столиці кров’ю. А якщо в Росії на тлі кризи та скорочення резервів прокинеться вулиця – то ніякими “небесними сотнями” справа не обмежиться. Будуть “небесні тисячі”. Тому що для тих режимів, які переконані у власному статусі обложеної фортеці, будь-який протест – це бунт під час війни. З якими поступають за законами воєнного часу.

Саме тому, кожен раз, коли я чую про те, що в Росії Майдан неможливий, мені стає не по собі. Тому що я розумію, що це правда. Те, у що ризикує виродитися “російська стабільність”, назвуть зовсім інакше. На жаль.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Відкрите вторгнення російських військ на територію України вже відбулося – ПравдаUA публікує інтерв’ю з заступником Міністра оборони України адміралом Військово-Морських Сил України Ігорем Васильовичем Кабаненко.

– Вам Не здається, що сьогодні мова йде про заморожування конфлікту на Донбасі?

-Я б розглядав цю ситуацію в двох площинах. З одного боку, там відбувається нарощування озброєнь, нарощування особового складу, підготовка сепаратистів з використанням інструкторів Російської Федерації. До цього активно поставлялися озброєння, боєприпаси і паливно-мастильні матеріали під виглядом так званих гуманітарних конвоїв. Дуже турбує зосередження там серйозної угруповання протиповітряної оборони – це нове, це серйозний елемент ескалації конфлікту. Обстріли, які свідчать про те, що підтримується номінальна напруженість в районі конфлікту – для того, щоб, по-перше, промацувати слабкі місця в нашій обороні, по-друге, щоб тримати напругу. Ще б відзначив зосередження російських військ у різних районах, наближених до України, в тому числі на території України; навчання, які проводяться в тому числі в авіаційних підрозділах РФ.

Все це елементи збільшення напруги. Тут немає розрядки, тут немає зменшення інтенсивності. Це все ескалація. Але досвід свідчить, що за ескалацією, як правило, йдуть активні дії. Нам потрібно готуватися до цього, розуміти ситуацію абсолютно холоднокровно, але разом з тим приймаючи адекватні кроки.

Щодо “заморожування”. Заморожування конфлікту теж слід розглядати в різних аспектах. Цей стан конфлікту, який в будь-який, самий непередбачений момент може “розморозитися” – перейти в активну фазу. У цьому контексті – так, цей конфлікт заморожується на певному рівні, на певній інтенсивності бойових дій. Для чого? Для того щоб в будь-який момент, найнепередбачуваніший, самий невідповідний – бути розмороженим.

Це вимагає особливої ​​уваги, особливої ​​підготовки, створення відповідних резервів, створення бойових систем. Я б звернув увагу на те, що ця війна все більше переходить в зіткнення бойових систем. Цей аспект вимагає особливого аналізу, на мій погляд.

– Потрібна особлива увага, особлива підготовка. Чи справді цим питанням сьогодні приділяється достатня увага в українській армії? Наскільки готова українська армія до активізації бойових дій?

– Та інформація, яку я отримую, мене насторожує. Є дуже багато речей, якими, на мій погляд, потрібно займатися. Не просто говорити про це, а робити якісь конкретні речі. Відкритий формат прес-конференції не дозволяє говорити більш конкретно. Говорити про це публічно означає давати можливість для іншої сторони розуміти, про що йде мова.

Я думаю, що існують досить ініціативні офіцери і службовці в Генеральному штабі, в Міністерстві оборони, які можуть сформулювати завдання і запропонувати нестандартні прийоми і способи дій – для колишнього радянського розуміння. І не тільки запропонувати, але й реалізувати.

Взагалі, я б хотів сказати, що дуже багато речей, на мій погляд, у нас відбувається не так, як би хотілося. Тому що в нашій ментальності, в нашій військовій культурі дуже багато з минулого. Ми перейшли в нову суспільно-політичну формацію – ліберальну демократію, ринкову економіку, – але люди часто продовжують мислити старими категоріями, старими підходами.

Вертикально-орієнтована командно-адміністративна система. Грубо кажучи, “виконуй наказ і закрий рот”. З іншого боку, ситуація вимагає більше горизонтального способу комунікацій, отримання зворотного зв’язку. Бо якщо система буде працювати тільки зверху вниз, вона не буде знати реальну ситуацію. Тоді не буде затребувана ініціатива і зворотний зв’язок.

Безумовно, це і питання лідерства, зовсім іншої системи побудови комунікації і відносин між верхніми, середніми і нижніми ланками. Це в тому числі і скорочення так званої владної дистанції, командної дистанції. Вона досить велика, і це теж є проблемою. З досвіду конфліктів минулого – війни у ​​В’єтнамі, в Індокитаї, на Близькому Сході, в Ізраїлі – там, де існує коротка командна дистанція в системі збройних сил, там більш ефективно вирішуються завдання, там затребувана ініціатива, там делегуються повноваження. Тому що існує взаємна повага і довіра. Це ключові речі.

Звичайно, існує багато аспектів, які пов’язані з питаннями морально-психологічного стану і мотивації. Питання озброєння і техніки, питання кращої підготовки особового складу, використання тренажерних систем. Ні для кого не секрет, що в Російській Федерації дуже активно використовуються тренажери, сучасні симулятори. Це те, що дійсно має допомогти вистояти в цій війні і виграти – технології, морально-психологічний стан і краща підготовка.

– Чи можуть у вирішенні цих проблем допомогти кадрові перестановки?

-Безумовно. На жаль, система продовжує витісняти людей думаючих, людей ініціативних, людей світового рівня, людей з унікальним досвідом з точки зору служби і в Збройних силах України, і в штабах країн НАТО. У цьому, на мій погляд, велика проблема.

Я не раз пропонував більше давати можливості займати ключові посади тим людям, які отримали західну освіту. У нас виходить нонсенс: ми, з одного боку, говоримо про те, що Україна рухається до Європи, підписано Угоду про асоціацію, йде зближення з НАТО, але з іншого боку, на жаль, відбуваються якісь дивні речі, коли люди, які мають менталітет, які дозволяють ці зміни реалізувати, не затребувані. Система їх або знищує, або нівелює.

Ще один аспект, на який я б звернув увагу – інститут західних радників. Є дуже грамотні, дуже підготовлені, з величезним службовим і життєвим досвідом радники, але часто досвід їх не використовується, хоча вони пропонують дуже глибокі, дуже серйозні речі, які дійсно необхідні нашій країні, щоб вирватися з цього кола бюрократії, корупції, радянського минулого і піти вперед у своєму розвитку.

Такі люди існують у нас, всередині Міністерства оборони, Збройних сил.

– 20 квітня на полігоні у Львівській області почалися спільні навчання Україна-НАТО. Як ви розцінюєте цю подію? Чи можна говорити про те, що завдяки таким навчанням українська армія отримує можливість підвищити свою боєздатність?

Вчення Fearless Guardian-2015 – дуже серйозні навчання, вони реалізовані в рамках рішення Верховної Ради щодо допуску підрозділів іноземних держав на територію України та відповідного Указу Президента України. На мій погляд, це важливий етап.

Хотів би звернути увагу, що дуже багато подібних навчань відбувалося в минулому, і досвід накопичений дуже великий. І ці навчання теж дозволяють поліпшити підготовку особового складу, підготовку підрозділів, тактичних штабів і так далі. На мій погляд, це “стандарти перемагати”. Дуже важливо потім використовувати цей досвід не локально, а поширити його для всіх Збройних сил, щоб на базі цих навчань були підготовлені інструктори, щоб була побудована мережева система розширення цього досвіду і надалі його використання його саме для того, щоб перемагати. Це дуже важливо.

А те, що вони дійсно ефективні для підготовки тих підрозділів, які в них беруть участь, у мене сумнівів немає.

– Тобто українські військовослужбовці, які беруть участь у навчаннях, сьогодні ніяк не передають цей досвід далі?

– Так, на жаль, часто було раніше. Хотілося б не допустити повторення цих помилок. Я б рекомендував звернути особливу увагу, щоб на цих навчаннях був інструкторський персонал, який потім буде будувати мережу, необхідну для того щоб розвивати цю систему і передавати найпотрібніше, найважливіше, саме ефективне іншим підрозділам і частинам.

Хотілося б, щоб цей досвід був поширений в Міністерстві оборони, у Збройних силах, щоб існувала взаємодія міністерств і відомств в інтересах оборони. Не конкуренція, а взаємодія.

– Обивателям здається, що надання Україні летальної зброї вирішить всі наші проблеми на Донбасі. Чи так це?

– Я б розглядав цю тему в декількох аспектах. Так, безумовно, допомога озброєнням, на мій погляд, для нас важлива. Але питання – яким озброєнням. Мова йде про оборонну зброю, яка дозволяє зберегти життя наших солдатів і офіцерів, зберегти життя цивільного населення. Багато говорять про систему протитанкового озброєння Javelin. Це захисне озброєння, яке дозволяє захистити від атак, від наступальних дій супротивника. Тут потрібно проводити дуже чіткі лінії. Так, таке озброєння нам необхідно.

З іншого боку, я хотів би звернути увагу на те, що у нас в Україні існують величезні можливості, на жаль, часто нереалізовані, щоб виробляти сучасне озброєння, сучасні системи, будувати бойові системи. Я покладаю великі надії на законопроект про державно-приватне партнерство, який знаходиться у Верховній Раді. Це дуже важливий закон, тому що за своєю суттю, за своїм духом він переводить державно-приватні взаємини в площину взаємної довіри і взаємної поваги. Дуже важливо, щоб енергія громадянського суспільства, величезна енергія приватного сектора була використана найбільш ефективно.

– Чи згодні ви з тим, що відновлення контролю над ділянкою державного кордону з Росією набагато полегшило б завдання української армії на Донбасі? Чи існує сьогодні варіант перекриття кордону?

– Як фізично це зробити? Чесно кажучи, побудова ліній Мажино, ліній Маннергейма і так далі … Досвід показує, що це ніколи нікого не захищало. Згадаймо навіть Першу і Другу світову війну. Всі ці оборонні споруди не стояли навіть декількох днів. Це, звичайно, величезне вкладення грошових коштів; це, безумовно, фортифікація в класичній військовій науці. Але досвід свідчить, що ці стіни не захищали. Всі питання війни і миру вирішували техніка, технологія, люди. Я б в сучасних умовах додав сюди технічну розвідку, яка дає можливість бачити, чути і розуміти, що робить інша сторона.

До речі, дуже цікавий момент для контролю, в тому числі якихось зон, меж, використання технічних засобів, які існують сьогодні. Просто потрібно створити національні засоби, які дозволяють поєднувати з цими високотехнологічними способами отримання інформації або створити такі засоби в Україні. Це не таке вже й дороге питання, як здається на перший погляд, але дуже ефективне.

– Про які саме кошти йдеться?

– Це безпілотні літальні системи, супутникові засоби отримання інформації та інше.

– Ви вважаєте, що досить суто візуального контролю над кордоном?

– По-перше, як у цій ситуації розташувати якісь контролюючі органи і структури? Я не знаю як це зробити. По-друге, так, прийняті відповідні рішення з побудови стін і так далі, але скільки потрібно часу сучасним засобам ураження, щоб подолати цю стіну? А ось дистанційні засоби контролю дозволяють отримувати інформацію про те, що там відбувається – з цим боротися складніше.

Тобто, знову ж таки, мова про використання сучасних технологій – найбільш розумним і найбільш ефективним чином.

Якщо зіставити вартість побудови стін і так далі і вартість створення технологічних способів отримання інформації, то, я думаю, що вони будуть співставні.

– На початку прес-конференції ви сказали про те, що активізація дій противника на Донбасі може статися “в самий невідповідний момент”. Чи можуть травневі свята стати таким невідповідним моментом?

– Враховуючи ті заходи, які проводяться в Російській Федерації, тобто 70-річчя Перемоги, я не думаю, що до цього можливі якісь активні дії. А після цього – швидше за все, так. Але це питання прогнозування, яким повинні займатися в Генеральному штабі і в структурах, які за це відповідають.

Якщо дивитися на індикатори ескалації, то ризик цього зростає після 9 травня. Ризики, які існують і які нарощуються, активуються – це ті індикатори, на які потрібно звертати увагу. І не просто звертати увагу, а адекватно реагувати.

– Чи вміємо ми сьогодні адекватно реагувати на такі загрози?

– Це риторичне запитання. Я б розділив політику і військові дії. Існує оперативне поле оперативного вирішення завдань, в які не повинна втручатися політика. Так, звичайно, дії Збройних сил – це продовження політики. Але зверніть увагу: іншими засобами. Якщо мова йде про інші засоби, то вони повинні працювати там. Політика повинна визначати якийсь формат до певної межі. Оперативні завдання і тактичні завдання повинні вирішуватися тими людьми, які за це несуть відповідальність.

– Ваш прогноз з приводу повномасштабного вторгнення російських регулярних військ на територію України.

– На мій погляд, ця гібридна війна – два кроки вперед, один крок назад з використанням закритих, прикритих формацій, тобто з використанням сил глибинних спеціальних операцій, з використанням можливостей впливу і різних закритих механізмів дії – буде продовжуватися.

Такі потайливі форми і способи створюватимуть умови для руху вперед наземних та інших військ.

– Тобто про відверте вторгненні говорити не можна?

– Відкрите вторгнення вже відбулося. Ми знаємо, що російські війська присутні на території України, була окупація Криму і так далі. Інтенсивність цього вторгнення, інтенсивність інтервенції може наростати. У якій формі – це предмет аналізу.

Давайте подивимося на ситуацію абстрактно. Збільшення інтенсивності дій, активності в певних районах і зонах. Якщо проаналізувати досвід попередніх воєн, то, як правило ця інтенсивність збільшувалася для того щоб виявити слабкі місця, щоб проводити розвідку боєм. Навіщо? Як правило, це проводиться за 2-3 тижні до якихось більш важливих, більш активних дій.

Завжди ці речі пов’язані між собою. Не може бути організована трата людського ресурсу, засобів, озброєння, боєприпасів, величезної кількості грошей просто заради того, щоб воно було. Це завжди має якусь мету і ця мета завжди повинна аналізуватися.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Найкращий бізнес в подібних до нашої країнах – класти видатки на державу, а прибутки собі в кишеню. Є ще підвиди – тирити на держзакупівлях, не платити податків, нав’язувати додаткові платні послуги при отриманні державних довідок і ліцензій. Україна могла би удвічі збільшити розмір держбюджету та вімовитися від міжнародних кредитів, закривши хоча би половину таких схем – від митної та бензинової і закінчуючи незаконними МАФами, пише Ігор Попов в своєму блозі.

В цьому блозі – лише один приклад: паркінги в аеропорту Бориспіль. На моє офіційне депутатське звернення ДП “Міжнародний аеропорт Бориспіль” повідомило, що від експлуатації 1896 машиномісць державний аеропорт отримав аж 5218793 грн 50 коп протягом 2014 року. Організацією забезпечення паркування займається, звичайно, ТОВ, причому за договором ще 2010 року. Умови договору передбачають розподіл зібраних коштів приблизно навпіл між державним аеропортом і приватною структурою. Нехитра калькуляція показує, що одне паркомісце в аеропорту заробляло протягом 2014 року аж 15 (!!!) гривень на день. Це при тарифі 20 грн./годину і повністю заповнених паркінгах як мінімум біля терміналу “Д” протягом мінімум 12 годин на день за візуальними оцінками, на напівзаповнених вночі. Втрачений дохід 40 мільйонів? Хто порахує? Хтось втрачає, хтось отримує?

Які ж механізми боротьби з круговою порукою? З боку парламенту – це лише кадровий контроль. Або керівник аеропорту і міністр інфраструктури організують роботу “по-білому”, або звільнення. І так по кожній із схем.

Минулого тижня провела кілька засідань робоча група з перевірки фактів корупції на державних підприємствах, до якої включений і автор. Ситуація сумна і схема класична: керівником держпідприємства ставиться висуванець політичної групи із серйозним депутатським “дахом”, заключаються договори на фіктивні послуги за завищеними цінами, державні кошти зникають у “ямах”, тендери виграють фірми колег по клану. Перший крок до вирішення проблеми – відкриті конкурси на посади керівників державних підприємств. Їх загрозу показали успішні дії корупціонерів по зриву конкурсу на призначення керівника “Укрзалізниці”, де кадрове питання тепер зависло на невизначений час.

Уже і західні партнери відкрито критикують нас за корупцію, і народ чекати далі не буде. Або реальне закриття схем – або радикальні акції із застосуванням вил та сміттєвих баків.
…

Читайте також: Постмайданна корупція в аеропорту Бориспіль продовжується і процвітає

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

2 травня Автомайдан зняв на відео будинок Сергія Ківалова в Одесі, більш відомий як «Будинок Гаррі Поттера». Офіційно – це комплекс Міжнародного Гуманітарного Університету (МДУ), один з «корпусів» університету з яхтами, тенісним кортом, але без студентів.

Як видно на кадрах, знятих за допомогою безпілотника, поруч з величезним будинком на березі моря стоять яхти. На території маєтку є також тенісні корти, живоплоти, зелена зона, причал, пляж.

Як уже повідомляла ПравдаUA, Служба безпеки взялася за скандального серьогу підрахуя, який “прославився”, будучи главою Центрвиборчкому у 2004 році, причетністю до масових фальсифікацій президентських виборів.

Проти народного депутата і президента Одеської юридичної академії Сергія Ківалова відкрили кримінальне провадження. Цю інформацію підтвердив у середу на засіданні Комітету Верховної Ради з питань запобігання та протидії корупції голова СБУ Валентин Наливайченко.

“Кримінальне провадження зареєстровано в СБУ, розпочаті процесуальні слідчі дії, замовлені експертизи, які потрібні для того, щоб в суді вже вимагати арешту осіб, які закликали і організовували сепаратистські акції”, – зазначив Наливайченко.

Глава Одеської облдержадміністрації Ігор Палиця ще минулого року направив до Генпрокуратури письмові докази сепаратистської діяльності Ківалова. Палиця зажадав звернути увагу на статтю Ківалова “Пора готувати Конституцію для Одещини”, яка була опублікована в ЗМІ ще 8 лютого 2014, в якій автор “робить висновки, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі між громадянами України”.

Палиця також розповів, що головний редактор підконтрольного Ківалову телеканалу Юрій Селіванов у своїх програмах робив публічні заклики до повалення конституційного ладу.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Про це повідомив міністр Аваков на своїй сторінці в мережі. Вночі в 1.30 вони поранили оператора автозаправки WOG у Деснянському районі Києва. Пострілом з автомата 5.45. Забрали касу заправки 823 гривні, особисті речі і пішли в лісопаркову зону, в сторону житлового масиву Лісовий.

За “гарячими слідами” – під час відпрацювання злочину, підняті по тривозі підрозділи МВС-ДАІ та спецназівці виявили підозрілий автомобіль марки Volkswagen T4 c заклеєними знаком реєстрації – наклейкою ПТН_ПНХ. Після подачі звукового сигналу працівниками міліції з вимогою зупиниться – почалися постріли у напрямку працівників міліції.

Під час погоні за злочинцями від пострілів злочинців загинуло двоє міліціонерів, троє отримали поранення.

Що продовжили переслідування злочинців патрульні наряди міліції затримали автомобіль злочинців. У момент затримання в міліціонерів було кинуто дві гранати, і зав’язалася перестрілка. Після чого двоє злочинців втекли з салону автомобіля, а один був затриманий з вогнепальним поранення голови (пізніше помер).

Під час огляду автомобіля зловмисників виявлено: два автомати і 4 магазини до них з патронами 5.45, дві гранати, грудні нашивки з написом “Спецпідрозділ Торнадо” і “УПА”, безліч телефонних карток різних опреаторів і аркуш паперу з планом приміщення.

Далі – оперативним шляхом встановили трьох злочинців 91, 95 і 98 років народження. Будучи оточеними в квартирі вони здалися. У квартирі виявили гранатомет РПГ-26, шашки, гранати, зброя.

Зізналися. Вони ж позавчора обстріляли пост ДАІ у Биківні. Двоє загиблих і троє поранених міліціонерів, а також поранений заправник. У одного із загиблих троє дітей, в іншого двоє.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

В.о. глави ГСЧС України Зорян Шкіряк в ці дні перебуває в Непалі, де вже котрий день безуспішно проходить операція з евакуації громадян України.

Але, як повідомляють журналісти в мережі, в постраждалому від землетрусів регіоні Шкіряк знаходиться в компанії улюбленої жінки – Катерини Храмової, яка супроводжує бойфренда в екстремальному польоті.

Український літак для евакуації пасажирів з Непалу не змогли поремонтувати, бо деталь, яку прислало Міноборони з Києва, виявилася несправною.

Про це керівникам евакуаційної місії повідомив командир екіпажу Іл-76, який досі стоїть у Делі.

Екіпаж впродовж усього дня в неділю намагався поремонтувати літак, але нічого не вдалось.

Після двох невдалих спроб запустити літак, екіпаж заявив, що не полетить до Непалу.

Зараз із Києва організовується передача нової деталі.

Дозвіл на посадку в аеропорту Катманду український літак мав лише на темну пору доби, тож уже в понеділок дозволу на посадку немає.

Крім того, для повернення в Україну літаку слід отримати дозвіл ще й від усіх транзитних країн, над якими він пролітатиме.

Українців, які чекають евакуації, у понеділок мають розселити по готелях коштом МЗС.

Українські дипломати уже пропрацьовують варіант відправки українців рейсовими літаками у напрямку Києва.

В.о. голови ДСНС Зорян Шкіряк розповів, що розглядається “і дорогий” варіант, організації окремого чартеру з Катманду в Київ.

Журналісти, які летіли з рятувальниками до Непалу, також стали заручниками ситуації.

Як відомо, 25 квітня в Непалі відбувся землетрус і сходження лавини. За останніми офіційними даних, у результаті землетрусу там загинули 7 тисяч 40 осіб.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Покидати звичне місце ведення бізнесу завжди непросто. Адже одна справа шукати закордонних партнерів для компанії, розташованої в Україні. І зовсім інша − повністю перенести бізнес в іншу країну. Та все ж з урахуванням складної економічної та політичної ситуації, бізнес-міграція за межі України обіцяє чимало вигод і перспектив.

У першу чергу, це відсутність бюрократичної тяганини, притаманної країнам колишнього союзу, а також безпроблемне інвестування в активи всередині країни. Крім того, за кордоном дуже цінують і поважають будь-яких інвесторів, готових вкладати в локальну економіку, пропонуючи натомість спрощені процедури щодо оформлення банківських, підприємницьких та іпотечних кредитів, всілякі пільги (податкові в тому числі) і, звичайно ж, оформлення виду на проживання і досить високий шанс на отримання громадянства через 5-10 років.

Наважуючись на переїзд для постійного проживання в іншу країну і перенесення туди свого бізнесу, його власник повинен відповісти для себе на кілька ключових питань, які дозволять зробити процес міграції максимально безболісним.

Наприклад, який економічний та інвестиційний клімат обраної юрисдикції? Які переваги він дасть бізнесу і чи забезпечить легкість його ведення? Як влаштований механізм володіння активами в конкретній країні? Яке податкове навантаження і податкові наслідки, вимоги до звітності та структури володіння бізнесом? А також на питання, які стосуються банківського обслуговування, оформлення посвідки на проживання і громадянства.

І хоча кількість регіонів, які цілком можуть підійти для бізнес-міграції, досить велика, всі вони мають свої особливості.

Наприклад, традиційна «стара Європа» (Австрія, Швейцарія, Португалія та Нідерланди) останнім часом взяла чіткий курс на антиофшоризацію, а також на боротьбу з конфіденційністю володіння капіталом, що може створювати власнику компанії та його бізнесу певний дискомфорт стосовно контролю звітності, валютного нагляду, банківських операцій.

Країни Карибського басейну (Антигуа і Барбуда, Сент-Кітс і Невіс) лояльніші до новоприбулих бізнесменів. У більшості випадків вимоги з аудиту, звітності та інших зобов’язуючих більш ніж лояльні (в Домініці, Арубі, на Британських Віргінських Островах). Або взагалі відсутні.

Країни Прибалтійського басейну зручні відносною близькістю до України, вільним вжитком російської мови, що полегшує адаптацію, а також спрощеними процедурами отримання громадянства. Зокрема, в Латвії громадянство видається через 10 років і без необхідності постійного перебування в країні, а вид на проживання дає право на вільне переміщення територією Шенгену.

Швидкозростаючі економіки Азії (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Китай і ОАЕ) теж активно залучають інвесторів, створюючи для них та їхнього бізнесу досить «тепличні» умови роботи, часто не обмежуючи у видах і напрямах діяльності, а також пропонуючи полегшені процедури реєстрації компаній і різні преференції в сплаті податків. Наприклад, якщо тайванська компанія веде діяльність за межами країни, але з отриманого прибутку сплатила податки, то сума враховується при розрахунку податку, який сплачується в Тайвані. А в Південній Кореї дуже розвинений механізм надання грошових грантів та підтримки локального бізнесу в цілому.

Бізнес-міграція є як приводом, так і способом отримання громадянства в країні переїзду. При цьому розділяють два етапи: вид на проживання, який у більшості країн дає широкі можливості іммігранту, але, разом з тим, накладає певні обмеження, а також постійне місце проживання, яке в підсумку може бути конвертовано в громадянство.

При цьому чутки про те, що отримання ПМЖ в інших країнах (особливо консервативно налаштованих європейських) пов’язане для українців з великими труднощами − не більше ніж міф. Так, у Болгарії можна отримати громадянство вже через 5 років проживання, у Великобританії − через 6 років, в Італії − через 10 років, а в Домініці практично відразу.

Існує два основних способи для успішного оформлення довгострокового чи постійного проживання в країні ведення бізнесу. Перший − інвестування в економіку, другий − купівля нерухомості.

Наприклад, інвестиція в економіку Німеччини в сумі понад 250 000 євро і створення 5 робочих місць дозволяє отримати посвідку на проживання за 3 роки. Важливо створити бізнес, якого «потребує» країна на даний момент. Інвестор, який вклав в економіку Великобританії кілька мільйонів, отримує тимчасовий вид на проживання, а в майбутньому може претендувати на громадянство. Терміни залежать від сум вкладення. Вид на проживання в Іспанії надається тим, хто купив нерухомість на суму від 500 000 євро або інвестував 1 000 000 в підприємство чи фінансові інструменти. У Португалії аналогічна вимога, а в Латвії для оформлення виду на проживання (ВНП)потрібно витратити на придбання нерухомості від 250 000 євро.

Подібні схеми використовуються і в країнах Азії. Так, у Сінгапурі існує програма, в рамках якої інвестор-нерезидент отримує ВНП, а через 2 роки − сінгапурське громадянство. Для участі в ній необхідно вкласти 2 500 000 сінгапурських доларів у новий чи наявний бізнес, або внести цю суму в один із фондів, спрямованих на підтримку місцевих компаній.

Надають громадянство в обмін на інвестиції (необхідна сума − від 250 000 доларів як вкладення у фонд диверсифікації цукрової промисловості або від 400 000 при купівлі нерухомості) і острови Федерації Сент Кітс і Невіс. В даному випадку велика перевага для інвестора в тому, що паспорт цієї держави дозволяє жити і будувати бізнес практично на всіх островах Карибського басейну. А це понад 15 країн.

Щоправда, існують і альтернативні способи отримати право на постійне проживання. Наприклад, у Німеччині для підприємців та їхніх сімей без початкового знання німецької мови існує так звана blue card («блакитна карта»). Головна вимога − наявність у підприємця і у його дружини вищої освіти, а також відкриття бізнесу. Термін дії blue card − до 4-х років, після чого заявник має дуже високі шанси отримати постійний вид на проживання.

З точки зору безпосередньо бізнесу міграція також дає масу переваг. Почати хоча б із передбачуваності та простоти податкового законодавства в більшості розвинених країн. Так, наприклад, податкова система Кіпру, незважаючи на перипетії в цій країні, досі вважається однією з еталонних. Ставка податку на прибуток там становить лише 12,5%.

Голландія відкрита практично для будь-якого бізнесу, пов’язаного з торгівлею. При цьому перелік джерел доходу, які можуть бути отримані всередині країни і звільнені від податків, досить обширний. Крім того, в Голландії існує пільгова ставка ПДВ у розмірі 0% і 6%. Фіскальний контроль у Нідерландах також відносно лояльний.

Для компаній, зареєстрованих у Гонконзі, ставка податку на прибуток становить 16,5%, якщо вона отримана всередині країни. І 0%, якщо джерело прибутку за її межами. Система оподаткування Сінгапуру схожа з Гонконгом і має територіальний принцип оподаткування. А в Об’єднаних Арабських Еміратах активно розвиваються вільні економічні зони, які значно полегшують умови реєстрації та ведення бізнесу. Так, ВЕЗ в Еміратах припускають 0% податку на прибуток, відсутність торговельних бар’єрів і квот і спрощену політику імпорту та експорту.

Крім оподаткування, не варто забувати про високий ступінь захисту капіталу в європейських і багатьох інших юрисдикціях. А також конфіденційність інформації про платника податків та його активи. І навіть незважаючи на всі старання керівництва Євросоюзу в боротьбі з банківською таємницею (ще 20 березня 2014 року в Брюсселі на саміті ЄС було досягнуто домовленості про автоматичний обмін інформацією щодо будь-яких видів доходів усіх банківських клієнтів, чиї рахунки відкриті на території ЄС), фінустанови з Європи знаходять способи захисту своїх клієнтів. Зокрема, використовуючи дочірні банки за межами «старого світу» (в Азії чи Латинській Америці).

Бізнес-міграція, якщо поглянути ближче, притаманна аж ніяк не тільки українським компаніям. Це загальносвітова тенденція, пов’язана з одного боку з тенденціями глобалізації, спрощення міждержавних взаємин і стирання торговельних бар’єрів (гарний приклад цьому − Угода про Асоціацію між Україною та ЄС), а з іншого − з трендами антиофшоризації і деофшоризацію, які штовхають бізнес на пошук безпечних з точки зору оподаткування, економічної і політичної обстановки регіонів.

І хоча перенесення бізнесу в іншу країну, безсумнівно, пов’язане з низкою труднощів і ризиків, тягне за собою витрати (реєстраційні збори в деяких країнах сягають десятків тисяч доларів), − це з лишком окупається бездоганним іміджем і авторитетом престижної, надійної юрисдикції, а також доступом до дешевих ресурсів для розвитку бізнесу, в тому числі, до різних пільгових програм для його стимулювання.

До того ж, постійне місце проживання, яке може бути сконвертоване в громадянство, забезпечує практично повну свободу дій. Мова про право користуватися фінансовою конфіденційністю і податковими пільгами, медичним, пенсійним та соціальним забезпеченням, захистом приватної власності і капіталу, в тому числі й особистою безпекою. В Україні подібних механізмів поки що, на жаль, немає, так само як і спокою та безпеки для бізнесу як таких.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Держкомпанія «Укренерго», оператор Об’єднаної енергосистеми України, попереджає про можливі критичні ситуації в енергосистемі України через зростання відмов основного обладнання магістральних, міждержавних та розподільних електричних мереж країни. Про це повідомила прес-служба «Укренерго».

«Тільки по ДП НЕК «Укренерго» аварійність в 2014 році зросла вдвічі порівняно з 2013 роком. Зростання відмов через пошкодження основного устаткування збільшилося від двох (трансформатори, автотрансформатори) до шести разів (розрядники, обмежувачі перенапруги)», – йдеться в повідомленні.

Прес-служба зазначає, що тільки з початку весняно-літнього періоду 2015 року сталося 932 технологічні порушення, що призвело до знеструмлення 931 населеного пункту.

Як наслідок, середня тривалість перерви електропостачання споживачів становить від 580 до 870 хвилин в порівнянні з аналогічним показником – 40 хвилин – в країнах, що входять до Європейського Союзу.

Згідно з повідомленням «Укренерго», інвестиційні програми електропередавальних компаній на 2015 рік дозволяють привести в належний стан лише 2,5% повітряних ліній 150 кВ і 5% розподільних пунктів та підстанцій.

«Таким чином, для виконання обсягів повної заміни повітряних ліній необхідно 40 років, а розподільних пунктів (РП) та підстанцій – 20 років», – підкреслюється в повідомленні «Укренерго».

Також в компанії звертають увагу на те, що протягом першого кварталу 2015 року на українських теплових електростанціях (ТЕС) сталося 5 відмов, пов’язаних з повною втратою генерації.

«Аварійні ситуації в електроенергетичній галузі виникають майже щодня. Як правило, це відбувається через нестачу органічного палива та граничної зношеності ресурсу теплових станцій», – зазначають в «Укренерго».

Зазначимо, НЕК «Укренерго» займається диспетчерським управлінням Об’єднаною енергосистемою України та експлуатацією магістральних ліній електропередач України.

Дохід «Укренерго» від передачі електроенергії в 2014 році скоротився в порівнянні з 2013 роком на 7,3% – до 3,080 млрд грн.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Нацбанк України розпочав перевірку впливу економічних проблем на діяльність банків. Ми з’ясовували, які наслідки результати діагностики матимуть для самих банків та їхніх вкладників.

В Україні повинні залишитися працювати лише найстабільніші фінансові установи. Саме з такою метою Національний банк починає обстеження найбільших українських банків щодо збитків, які вони понесли через військовий конфлікт на сході країни та погіршення економічної ситуації. В рамках цього заходу буде перевірена якість активів банків, чи достатньо в них резервів під проблемні кредити, а також їхня реальна вартість. Також будуть перевірені усі кредити, що були надані особам, що якимось чином пов’язані з банком.

Запорукою того, що дослідження буде прозорим має слугувати те, що проводитимуть його найбільші в світі аудиторські компанії: Deloitte, PricewaterhouseCoopers, Ernst &Young та KPMG. Аудит планується завершити до 1 жовтня. В його результаті буде визначена додаткова потреба банків в капіталі, який вони повинні будуть сформувати. Якщо за результатами обстеження буде виявлено неплатоспроможність окремих банків, то вони повинні будуть збільшити капітал вже восени.

За даними Нацбанку, зараз в Україні працює 129 “живих” банків. З початку минулого року неплатоспроможними були визнані 47 банків, з яких 6 відносилися до категорії крупних та найкрупніших. При цьому 34 банки вже були відправлені на ліквідацію.

Свого часу Нацбанк навіть визнавав, що часто йому невідомо, що саме відбувається у деяких банках, оскільки їхня фінансова звітність не відповідає дійсності. “Проблема в тому, що досі банки перекручували свою звітність, а Нацбанк читав усе це”, – говорить перший заступник голови НБУ Олександр Писарук.

“Сам факт проведення стрес-тесту має на меті оцінити стан банківської системи. Якщо користуватись медичними термінами, то стрес-тест – це проведення діагностики, і правильність діагностики є запорукою того, що методи “лікування” будуть обрані правильно. Найбільш ефективним засобом покращення ситуації є докапіталізація банків”, – розповіли DW в Фонді гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).

Для громадян розпочата діагностика означає, що банки, які не знайдуть можливості збільшити капітал, зрештою перестануть працювати. Інші ж стануть більш надійними, що зменшить ризики співпраці з ними. “Протягом стрес-тесту будуть оцінені активи банків. Чим вища їхня якість і надійніше забезпечення, тим менші ризики для вкладників. Відповідно, тим більше вкладники можуть бути впевненні у надійності банків”, – запевняють у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.

Щоправда, зважаючи на ризики ліквідації деяких банків, їхнім клієнтам варто підготуватися до такого варіанту розвитку подій і забезпечити повернення своїх грошей. Згідно з законом “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, якщо банк визнаний неплатоспроможним, то гроші відшкодовує ФГВФО. Максимальна сума, яка може бути виплачена по одному депозитному договору, становить 200 тисяч гривень включно з відсотками. Тож зараз громадянам краще розбити свої заощадження на суми, що не перевищують гарантовані, та зберігати їх в декількох банках. “Гроші на виплати у нас є – 200 тисяч гривень ми зможемо забезпечити. Так, це небагато, менше 10 тисяч доларів. Але розмір гарантованої суми по депозитах визначають міністерство фінансів та Верховна Рада, тому це питання до них”, – пояснює директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін.

Після завершення перевірки деяким банкам прийдеться нелегко, бо зараз не кожен акціонер має можливість надати додаткові гроші в їхній капітал. Виходом з цієї ситуації, щоправда, може стати залучення в банк нових співвласників, що зможуть надати фінансову підтримку. Інакше банку загрожує ліквідація.

“Позиція Національного банку в цьому питанні досить однозначна: банки, які за результатами діагностики не зможуть надати адекватний план реструктуризації, основним пунктом якої буде докапіталізація, а також не зможуть слідувати цьому плану, будуть виведені з ринку”, – підтвердила нам перший заступник голови правління українського банку Тамара Савощенко.

Тож фінустанови намагаються вже зараз привести свою діяльність у відповідність до вимог регулятора та шукають гроші для докапіталізації. “Ми знаємо, що потрібно збільшувати капітал, тому домовилися про переведення до нього субординованих та міжбанківських кредитів. А в перспективі плануємо зробити так, щоб акціонером банку міг стати кожен бажаючий, хто зможе придбати акції в вільному доступі”, – розповів DW виконуючий обов`язки голови правління комбанку Олег Ігнатов.

Іншим варіантом порятунку може стати злиття декількох банків, що збільшить їхній розмір та надійність. “У банків, що не справляться з докапіталізацією самостійно, повинні бути якісь запасні варіанти. Тому можна очікувати, що на ринку активуються процеси злиття фінансових установ”, – прогнозує у розмові з нами голова правління міжнародного банку Сергій Черненко.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У 2015 році Київ розраховує повернути в бюджет 1,5 млрд грн, присвоєних чиновниками минулої влади.

Гроші підуть до цільового фонду – для забезпечення оборони і безпеки держави.

Ця сума в рази перевищує вартість всіх корупційних активів, які вдалося повернути за останні три роки, підрахували експерти Центру протидії корупції. Але це в 100 разів менше того, що вкрадено. За даними Центру, за час президентства Віктора Януковича його соратники вивели з України 140 млрд грн. Повернути вдалося поки тільки 10,2 млн грн.

За минулий рік правоохоронна система не змогла довести до суду жодної корупційного справи. Є сумніви і в тому, що і намічені на цей рік 1,5 млрд вдасться повернути. Правові механізми повернення активів сильно застаріли, стверджують у Центрі.

Наприклад, через нечітко прописаний механізм визнання майна речдоказом у власність держави вдалося повернути поки тільки частину резиденції Януковича Межигір’я – землю, на якій вона побудована. Все інше майно – автопарк, предмети розкоші та інші речі – все ще не описано, йому не присвоєно статус речового доказу. Поки суд та діло, всі ці речі можуть знецінитися або просто бути розкрадені.

За минулий рік Державна служба фінансового моніторингу, яка має повноваження блокувати фінансові операції на один місяць максимум, передала в правоохоронні органи матеріали на суму 300 млрд. грн. В результаті було заарештовано тільки близько 870 млн грн., а суд постановив повернути державі і того менше – близько 25 млн грн. За фактом за минулий рік державі відшкодували лише 380 тис. грн.

У справі про контрабанду нафти молодим олігархом Януковича, Сергієм Курченком суд наклав арешт на належні йому земельну ділянку і Одеський нафтопереробний завод разом з нафтопродуктами, який брав участь у ланцюжку. Втім, через відсутність в існуючому КПК процедури арешту, заводом продовжував довгий час керувати менеджмент Курченка, частина нафтопродуктів була “втрачена”.

Перший заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе каже, що повернути вкрадені активи в Україні – це питання репутації прокуратури. Він нарікає на відсутність у ГПУ повного та швидкого доступу до електронних баз даних – податкової, митниці, Мін’юсту, Сервісного центру, Держфінмоніторингу, реєстру нерухомості, МВС та інших – таких всього 145 в Україні. Тому на збір доказів йдуть місяці.

“Я сумніваюся, що прокурор може якісно перевірити фінансовий стан обвинуваченого, не маючи швидкого і необмеженого доступу до цих електронних баз”, – говорить Сакварелідзе.

Стратегія ГПУ – не осудити якомога більшу кількість чиновників, а повернути активи в країну. Тому прокуратура хоче внести зміну до законодавства та спростити процедури арешту і конфіскації активів і залучення чиновників-корупціонерів для роботи зі слідством. І, як стверджує Сакварелідзе, у ГПУ “вже є розуміння з окремими політичними групами”. Наприклад, ГПУ хоче розширити рамки процесуальної угоди.

“Не потрібно обмежувати себе аргументом про те “ну як же, не будемо ж ми випускати вбивць, наприклад, або грабіжників!? – говорить Сакварелідзе. – Ніхто нікого не випускає – навпаки, розширення дії цього інституту дасть нам можливість розкрити побільше фінансових злочинів”.

ГПУ також хоче “мотивувати” чиновників, які беруть участь у корупційних схемах, здавати своїх “подільників” – тобто враховувати їхню готовність співпрацювати зі слідством при обранні покарання.

“Ми говоримо про реальний термін, штраф або повне звільнення від кримінальної відповідальності. Чому чиновник повинен приїхати до нас з Росії чи Ізраїлю і дати свідчення на Януковича, на Арбузова або когось ще, якщо ми пропонуємо: “Ну гаразд, якщо ти зізнаєшся, то це буде як пом’якшувальна обставина в твоїй справі”. Що таке пом’якшувальна обставина – ніхто не знає. Мають бути чіткі правила. Обвинувачений і прокурор повинні розуміти, до чого вони йдуть”, – вважає Сакварелідзе.

У лютому Рада проголосувала за внесення змін до Цивільного процесуального кодексу, щоб ввести інститут цивільної конфіскації, який спростить арешт генпрокуратурою незаконно нажитих активів.

“Якщо ми підемо більш складним шляхом кримінальної конфіскації, доведеться пересаджати, напевно, 40% України – все пов’язані особи, довести їхню провину, причетність, співучасть у злочині. Це набагато болючіше, ніж громадянська, яку ми пропонуємо”, – вважає Сакварелідзе.

Нещодавно генпрокуратура України звернулася до уряду Швейцарії за правовою допомогою для повернення активів, заарештованих на території цієї країни. Голова робочої групи з повернення активів швейцарець П’єр-Ів Мор’є розповідає, що він і його колеги в цілому задоволені роботою з українською прокуратурою. На кону сума в розмірі $70 млн на банківських рахунках, що належать колишнім чиновникам Януковича.

Одна з умов повернення активів – всі гроші повинні бути спрямовані на реалізацію цільових державних програм.

Втім, повернути їх швидко навряд чи вдасться. Чиновники, які намагаються врятувати заарештовані капітали, можуть і напевно будуть оскаржувати процедуру. Згідно із законодавством Швейцарії, щоб повернути ці гроші, Україна має ще два роки. Що буде потім – Швейцарія вирішуватиме додатково.

Тим часом інші країни, які заморозили активи чиновників Януковича, не такі терплячі.

Наприклад, на початку березня цього року, через відсутність просування в розслідуваннях, Австрія розморозила активи братів Клюєвих. Адвокатам компанії Клюєвих SLAV AG вдалося довести, що структура не має нічого спільного з обвинуваченнями, висунутими проти неї в рамках санкцій після втечі Януковича.

Домагаються виключення зі списку ЄС і екс-прем’єр Микола Азаров, й екс-генпрокурор Віктор Пшонка з сином, олігарх Сергій Курченко, екс-глава податкової Олександр Клименко і сім’я Януковича.

Як повідомив міністр МВС Арсен Аваков, арешт накладено на $2 млрд за кордоном і $1,8 млрд і 6 млрд грн усередині країни, які належать Януковичу і його соратникам.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Наукове співтовариство пропонує створити Національну наукову раду, яка буде регулювати відносини між вченими і членами уряду. Очолити її пропонують Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку. Про це заявив заступник міністра освіти і науки Максим Стріха.

“Створюється Національна наукова рада як місце, де зустрічаються вчені та урядовці. Проблема України була в тому, що фактично цілісної державної наукової політики у нас не було, тому що було міністерство, яке фактично займалося університетами, Національна академія наук, яка останнім часом, на жаль, у своїй величі якось зависла і не дуже добре контактувала з урядом. І зараз такий орган дуже важливий, тому що вчені і члени уряду мають регулярно слухати і чути одне одного”, – сказав Стріха.

За його словами, при цьому органі повинен діяти науковий комітет за участю науковців та урядовців, які представлятимуть відповідні відомства. “Планується, що його має очолити прем’єр-міністр України, щоб це мало статусність”, – зазначив заступник міністра.

Зокрема, Стріха розповів про новий проект Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, який на даний момент проходить обговорення і доповнення, а потім буде направлений на розгляд до Верховної Ради.

Закон передбачає створення Національного фонду досліджень, через який здійснюється грантове фінансування досліджень по всьому спектру для фундаментальних, прикладних досліджень, стажувань, популяризації науки і т.п. “Такий фонд у нас є зараз, він називається Державний фонд фундаментальних досліджень, але його бюджет 14 мільйонів гривень, тобто це дуже мало навіть на українські рамки. Планується, що це дійсно стане одним з ключових гравців на цьому полі”, – зазначив Стріха.

Крім цього, заступник міністра підкреслив, що в законі потрібно надати більше повноважень для вчених, що працюють в Національній академії наук.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Міністерство фінансів України очікує падіння економіки країни за підсумками 2015 року на 5,5% при інфляції близько 30%, сказала міністр фінансів Наталія Яресько під час роботи Міжнародної конференції на підтримку реформ в Україні.

Як підкреслила міністр, прогнози Мінфіну залишаються гіршими від тих, які були озвучені в кінці 2014 року.

«Падіння економіки України за підсумками року складе 5,5%, що в цілому гірше від наших первинних оцінок. Інфляція складе близько 30%, – сказала Яресько. – Водночас, ми отримали 5 млрд дол. першого траншу кредиту від МВФ, що дозволило нам подвоїти свої золотовалютні резерви».

Міністр зазначила, що економічні труднощі були зумовлені не лише відсутністю реформ протягом тривалого часу, але війною на сході країни.

«Зараз ми зробили серйозні кроки для стабілізації фінансової ситуації в країні, багато в чому завдяки програмі з МВФ. Таким чином, ми змогли запобігти фінансовій катастрофі. А програма реформ від МВФ дозволить нам вже в 2016 році розпочати економічне зростання», – сказала Яресько.

Зазначимо, раніше Кабінет міністрів України представив три сценарії розвитку економіки країни в 2015 році і допустив за найбільш песимістичним сценарієм падіння економіки на 11,9% при інфляції в 42,8%. Оптимістичні сценарії передбачають падіння економіки в діапазоні від 5,5% до 8,6% при інфляції в діапазоні від 26,7% до 38,1%. Прогнозний рівень безробіття в 2015 році становить 10,2% за оптимістичним сценарієм і 11,5% – за песимістичним.

Також в уряді спрогнозували сповільнення темпів падіння економіки країни в 2016 і 2017 роках навіть за песимістичним сценарієм до 7% і 3% відповідно. Прогнозні показники інфляції за песимістичним сценарієм складають 16,4% в 2016 році і 9,7% в 2017 році.

Ключовий кредитор країни – Міжнародний валютний фонд прогнозує падіння економіки країни в 2015 році на рівні 5,5% при інфляції 2,5%. Аналогічний прогноз оприлюднили аналітики міжнародного рейтингового агентства Fitch, які стверджують, що падіння економіки України в 2015 році складе не менше 5%.

Міжнародний валютний фонд схвалив програму кредитування економіки України загальним обсягом 17,5 млрд дол. терміном на 4 роки. Перший транш у рамках нової програми в 5 млрд дол. Україна отримала 13 березня.

Другий і всі наступні транші МВФ можуть бути отримані за підсумками роботи щоквартальних оціночних місій фонду, перша з яких очікується 15 червня.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Над чим сміявся інтернет цього тижня. Фотожаби, демотиватори, меми.

Дуже популярним став мем “нічні вовки” з косметичками, що висміює обшук косметичок російських байкерів на польському кордоні.

Приводом для жартів на заході став Першотравень і перша фотографія актора Джареда Лето у ролі Джокера, опублікована в Twitter і приурочена до святкування 75-річчя легендарного суперлиходія. Також в центрі уваги шпигунський скандал: компанія Airbus заявила, що Федеральна розвідувальна служба Німеччини (BND) шпигувала за європейськими країнами і компаніями на прохання американського Агентства національної безпеки.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У середу, 29 квітня в Києві на вулиці Шолуденка професор Національного медичного університету ім. Богомольця Гнат Матасар скоїв наїзд на жінку. Після її слів на свою адресу, вийшов з машини і вдарив її кулаком по обличчю.

Про це на своїй сторінці в мережі повідомила сама потерпіла Ірина Литовченко.

“І все б закінчилося добре: всі ми живі люди, він цілком міг мене не помітити (в 5 метрах від переходу був ремонт дорожнього полотна), якби професор вийшов з авто, вибачився, запропонував допомогу … А в реальному житті події розвивалися наступним чином: після скоєння наїзду, я повідомила водію, що буду звертатися в ДАІ. Він у відповідь посміхнувся, натиснув на газ, і штовхнув мене своїм авто ще раз”, – пише потерпіла.

Після того, як жінка зняла на мобільний телефон авто професора і пригрозила, що викличе ДАІ, чоловік вийшов з машини і попрямував до постраждалої.

“На цьому моменті він різко кинув машину посеред проїжджої частини, вийшов, підійшов до мене і вдарив кулаком в щелепу з правого боку. Супроводивши це достатньою кількістю нецензурних висловів, він сів у авто і поїхав”, – написала жінка.

“Оскільки відбувалося все прямо під бізнес-центром, на очах десятків людей, в тому числі моїх колег, які йшли зі мною на зустріч, охорони бізнес-центру і т.д., свідків у мене добрий десяток (свідків, які готові прийти в суд і дати свідчення). Я дійсно викликала ДАІ, написала заяву, склала схему. Тепер сказали чекати, поки водія знайдуть”, – додала Литвиненко.

“Я, як цивілізована людина, вірю в компромісне рішення конфліктних ситуацій, готова вислухати позицію пана Матасара (раптом на нього вплинули магнітні бурі / дружина зробила несмачні котлети / студенти завалили іспит) і його публічні вибачення”, – додала потерпіла.

Гнат Матасар – професор, доктор наук, завідувач відділу гігієни харчування та безпеки їжі Наукового центру радіаційної медицини, професор кафедри медицини університету ім. Богомольця.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Європейський банк реконструкції та розвитку відкладає фінансування низки проектів в Україні.

Про це заявив президент ЄБРР Сума Чакрабарті, виступаючи перед щорічною зустріччю керівництва банку.

Фінансування відклали до того моменту, коли будуть реформовані енергетична і банківська сфери.

“Ми дуже чітко пояснили Україні, що це (інвестиції – ред.) залежить від реформ у двох секторах, зокрема, енергетики та банківської справи”, – сказав Чакрабарті.

У той же час він підкреслив, що конфлікт між Росією і Україною є ключовою проблемою для банку.

Також, Чакрабарті зазначив, що в даний час ЄБРР не планує відновлювати фінансування проектів в Росії.

Нагадаємо, раніше керівництво ЄБРР вже висловлювало невдоволення темпами впровадження реформ в Україні.

“Україна не діє досить швидко, щоб запобігти фінансовому краху … Зараз я бачу набагато більше розмов про необхідність реформ, ніж самих реформ”, – заявив на початку лютого керуючий директор ЄБРР у країнах Східної Європи та Кавказу Франсіс Маліж.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ