ІНСАЙДЕР УКРАЇНА

Екс-заступник голови Адміністрації президента часів Віктора Януковича Андрій Портнов заявляє, що 17 червня у Палаці правосуддя в Брюсселі (Бельгія) за його заявою відбудеться судове засідання за обвинуваченням колишніх керівників Генеральної прокуратури України Олега Махніцького та Олексія Баганця. Про це він написав на своїй сторінці в мережі.

За його словами, Махніцького та Баганця обвинувачують в шахрайстві і фальсифікації документів.

Судовий пристав органів бельгійської юстиції направив Міністерству юстиції України вимогу про вручення повісток Махніцькому та Баганцю та зобов’язання прибути на судове засідання, зазначив Портнов.

«Кримінальне переслідування вказаних осіб розпочато бельгійськими органами правосуддя з моєї ініціативи у зв’язку з тим, що Олег Махніцький та Олексій Баганець, зловживаючи службовим становищем, своїми підписами скріпили і направили в Раду ЄС сфальсифіковані дані про моє кримінальне переслідування. У зв’язку з тим, що злочин цими особами скоєно на території України та Бельгії, де розташований офіс Євросоюзу, кримінальне переслідування почато в країні, де цей злочин було завершено», – пояснив екс-заступник голови Адміністрації президента часів Віктора Януковича.

Наразі підтвердження цієї інформації з інших джерел немає. У коментарі Олексій Баганець повідомив, що про позов та вказане судове засідання йому нічого невідомо.

«Портнов повинен приїхати в Україну. І в нас тут розмовляти і з слідчими, і з прокурорами. Я на сьогоднішній день не є державним службовцем, тому йому позиватись до мене немає будь-яких підстав», – зазначив він.

Олег Махніцький заявив, що йому офіційно також жодних повідомлень не надходило.

«Мені офіційно не надходило повідомлень, а про це дізнався з інтернету. Знаючи Портнова, не виключено, що можлива така ситуація. Але я не можу нічого сказати, поки я офіційнонічого не отримував. Щодо підставності – було провадження щодо Портнова. Я вважаю, що ми тоді правильно діяли, ми хотіли забезпечити, щоб наслідки незаконних діянь влади не були втрачені, в тому числі здобутки незаконного їхнього збагачення», – зазначив він.

5 березня 2014 року Євросоюз заморозив на один рік активи 18 колишніх українських високопосадовців, яких підозрюють у незаконному заволодінні державною власністю. Під санкції потрапив також Портнов. Через рік Європейський союз виключив з санкційного списку чотирьох колишніх українських високопосадовців, зокрема і Портнова.

Після цього він заявив, що в суді оскаржує факт введення санкцій.

З лютого до червня 2014 року виконувачем обов’язків Генпрокурора був Олег Махніцький. Його заступником було призначено Олексія Баганця. У березні цього року Баганця звільнили.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Найбільший у світі експортер нафти Саудівська Аравія до 2040 року буде готова відмовитися від нафти. Про це розповів міністр нафти і мінеральних ресурсів королівства Алі аль-Наїмі, пише FT.

Аль-Наїмі вважає, що в майбутньому країна стане глобальним гравцем на ринку сонячної та вітрової енергетики. У майбутньому королівство займеться експортом електроенергії, а не вуглеводнів.

При цьому він зазначив, що понад мільярд людей на планеті живуть без електрики, тому значний попит на викопне паливо збережеться. На думку міністра, падіння нафтових цін не робить сонячні електростанції нерентабельними. Він вірить, що використання сонячної енергії більш економічно виправдано, ніж видобуток нафти і газу.

Про намір знизити залежність від видобутку вуглеводнів в Саудівській Аравії заявили у 2012 році. У планах королівства – виробляти 41 гігават енергії (близько третини від обсягу споживання в країні) за рахунок сонячних станцій до 2032 року. Країна також робить ставку на атомну і вітряну енергетику.

Саудівська Аравія займає перше місце у світі за обсягом доведених запасів нафти – 260,2 мільярда барелів (близько чверті від усієї розвіданою нафти на планеті).

Як ми уже повідомляли, у квітні 2015 року королівство досягло рекордної видобутку більш ніж за десять років – 10,3 мільйона барелів на добу.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Археологи поновлюють розкопки на Поштовій площі у Києві, де під час будівництва підземного торгового центру знайшли залишки вулиці часів Київської Русі. Вчені сподіваються знайти ще більше пам’яток цього періоду. Археологічні роботи, які проводять паралельно з будівництвом, припинили в середині березня через зсув ґрунту.

Зараз місце будівництва укріпили: там встановили бетонні плити, під якими від червня працюватимуть археологи.

Існують плани створити на цьому місці місці музей в межах торгового центру.
Але деякі питання залишаються невирішеними: наприклад, поки невідомо, куди звозити знайдені дерев’яні речі. Реставратори кажуть, що коштів на їх консервування немає.

“На Поштовій буде кілька плит. Вони опиратимуться на палі, і це дасть нам можливість проводити дослідження під плитами. Будемо працювати горизонтальним способом, як колись під час будівництва метро”, – розповів подробиці майбутніх розкопок директор центру археології Києва Михайло Сагайдак.

Найцікавіші знахідки доби Київської Русі вчені сподіваються знайти на глибині від 4 до 8 метрів. Саме там, на думку археологів, лежить давнє місто.

“Найбільше цікавить простір під другою плитою. На першому рівні ми не очікуємо серйозних знахідок, а от під другою плитою – підемо до найцікавіших речей доби Київської Русі”, – додав він.

Під бетонну плиту для проведення археологічних робіт проведуть світло, звідти викачають газ.

Археологічні розкопки щонайменше на рік, до кінця 2016 року, відсунули терміни здачі торгового центру на Поштовій.

Проте вже до кінця літа будівельники планують завершити упорядкування самої Поштової площі, яка буде умовною “покрівлею” майбутнього торгового центру. Вся площа підземної споруди складе 4 тис. квадратних метрів.

При цьому будівельники обіцяють сприяти повному археологічному дослідженню на місці будівництва.

“Тут, на Поштовій, передбачене дослідження кожного квадратного дециметра землі на місці будівництва”, – розповів представник забудовника Валерій Олійник. За його словами, через розкопки будівництво подорожчало вже на 25 млн гривень.

Яким буде музей на Поштовій площі – досі не відомо. Його проект і кошторис не затверджено. За словами археологів, усе залежатиме від того, які предмети знайдуть в землі.

“Нам треба спершу дослідити повністю цю ділянку, а вже потім опрацювати концепцію комплексу – чи буде він окремою садибою, чи матиме вигляд великого простору, ми ще не знаємо”, – каже пан Сагайдак.

Раніше озвучувалися різні варіанти розміщення археологічних знахідок у майбутньому підземному торговому центрі – наприклад, прозора чи скляна підлога, де було б видно так звані автентичні “шпалери” з шарів ґрунту в експозиції.

Раніше на Поштовій вже знайшли фрагменти будівлі і вулиці 12 століття. Вчені сподіваються відкрити на Поштовій ще більше пам’яток доби Київської Русі – фрагмент міста тих часів з його вулицями і будівлями, адже, як показали попередні дослідження, деревина тут дуже гарно збереглася.

“Ми можемо розкрити тут вузлову ділянку міста – місце, куди до Києва приходили кораблі”, – кажуть в центрі археології Києва.

В КМДА зазначають, що концепцію музею зараз розробляють. “Рішення на рівні міста вже прийняте – тут буде підземний музей. Інвестор готовий частково це профінансувати. Ми маємо ще продумати формат”, – розповіла заступник голови КМДА Ганна Старостенко.

Зараз науковців найбільше непокоїть те, як зберегти знайдені в землі дерев’яні речі. Реставратори кажуть, що консервація потребує значних коштів на обладнання і ангар для знахідок з певною температурою вологістю.

“Дерево, яке перебуває багато століть у ґрунті, насичується вологою. Як тільки дерев’яні вироби знаходять, їх потрібно негайно консервувати, адже вони зазнають деформації. З мокрої деревини треба витіснити воду і замінити іншими речовинами. Потрібне спеціальне приміщення, куди би перевозили знахідки. Перепади температур недопустимі”, – розповіла директор Національного науково-дослідного реставраційного центру Світлана Стрельникова.

За її словами, для цього процесу мають визначити джерело фінансування. Зараз усі археологічні роботи на Поштовій площі фінансує забудовник. Проте хто виділятиме кошти для збереження знахідок – невідомо.

“Була пропозиція, щоб фінансування консервації було частково здійснене за державний, а частково – за місцевий кошт. Але кошти на цей рік не передбачались, тож це питання висить у повітрі”, – каже Яків Діхтяр з Управління охорони нерухомої культурної спадщини Мінкульту.

Археолог Михайло Сагайдак каже, що досі в Києві не було жодних розкопок, які би профінансувало місто чи держава.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У Рівному на майдані Незалежності провели мітинг рівняни, які висловили обурення діями Росії стосовно їхнього земляка Миколи Карпюка.

Як заявив побратим Миколи Карпюка Роман Коваль, у березні 2014 року політика викрали агенти ФСБ і вивезли до Росії, де завели на нього кримінальну справу. Точне місце його перебування наразі не відоме, в Рівному припускають, що це Владикавказький СІЗО №6 у місті Єсентуки.

Російська влада чинить перепони зустрічі Карпюка з рідними та адвокатом. Є підозра, що з нього вибивають неправдиві свідчення щодо Дмитра Яроша та деяких активістів «Правого сектора», заявив Коваль.

На заході зачитали і підписали звернення до влади стосовно викрадення та незаконного ув’язнення рівнянина в Росії.

Лідер «Правого сектора» Рівненщини Роман Коваль заявив, що у п’ятницю, 22 травня, група його соратників збирається до Києва з вимогою до влади вчинити негайні дії для визволення побратима.

У четвер, 21 травня, Миколі виповнився 51 рік. Він був одним із засновників місцевої організації УНА, а в сучасні дні – руху «Правий сектор». На початку 2000-х він був ув’язнений за участь в акції «Україна без Кучми». Останніми роками жив у Києві і був заступником голови організації «УНА-УНСО» під проводом Юрія Шухевича.

За деякими повідомленнями, Миколу Карпюка російська влада звинувачує у створенні озброєної групи та її подальшій участі в бойових діях на території Чечні в період із 1994 по 2000 роки.

МЗС України вже багато разів виступало з рішучими протестами через те, що Росія досі не дозволила українським консульським працівниками відвідати Карпюка і кількох інших утримуваних у Росії громадян України.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Цього літа Україна може оголосити технічний дефолт, вважають опитані нами експерти. Імовірність такого сценарію аналітики оцінюють в 20-50%.

“Цим шляхом Україна піде, якщо до кінця весни не домовиться з кредиторами про реструктуризацію боргів. І на цей крок, судячи з усього, інвестори готові, але не хочуть списувати України частину боргу – таку заяву нещодавно зробив комітет основних власників євробондів України на чолі з інвестфондом Franklin Temleton, які володіють $8,9 млрд. наших зобов’язань”, – пояснює Олександр Охріменко.

У такому разі Україна може оголосити технічний дефолт вже влітку, вважає головний експерт Ради підприємців при КМУ Андрій Забловський, адже прострочення по виплатах позик хоча б на день вже вважається техдефолтом. “У цьому стані наша країна може перебувати близько року, адже згідно закону, який дозволяє Кабміну використовувати мораторій на виплату позик, таке право він отримав до 1 липня 2016-го”, – уточнює аналітик Іван Нікітченко.

Ми запитали противників і прихильників дефолту, що чекає Україну в такому випадку.

М’ЯКО. На думку Охріменка, Київ повинен зробити все можливе, щоб уникнути дефолту, адже тоді Україні доведеться відновлювати репутацію як надійного партнера близько 7-10 років.

“З кризи економіку потрібно виводити за чітким планом, а не шоковими заходами. Краще розробити антикризовий план, провести реформи, зокрема в судовій і правоохоронній системах, показати народу, що дії влади дають результат. Інакше станеться збіднення населення, а коли людям нема на що шматок хліба купити, то ця паніка може призвести і до нових сплесків соціального невдоволення аж до нових масових мітингів”, – говорить економіст.

Тому, вважає Охріменко, з кредиторами краще домовитися про реструктуризацію боргів, адже в міжнародній практиці дуже рідко інвестори йдуть на списання хоча б 10% боргу: “А якби нам продовжили б можливість погашати борги терміном на 10-20 років, це вже було б хорошим сигналом для інвесторів і подальшої боротьби з кризою”.

ШОК. Нічого поганого в сценарії техдефолту не бачить Іван Нікітченко, адже в разі невиплати частини боргів у нашої країни з’являться допресурси для оздоровлення економіки і проведення реформ. “Але на цей крок потрібно йти тільки, якщо уряд упевнений в ефективності реформ. Адже знадобиться і підтримка державою бізнесу. Доведеться списати частину відсотків по кредитах для підприємств. Потрібно буде допомогти з недорогими держкредитами малим і середнім компаніям, яким потрібен дешевий ресурс для розвитку та створення робочих місць”, – вважає Нікітченко. За його словами, потрібно враховувати, що в стані техдефолту небажано перебувати довго – добре б почати виплачувати борги іноземним компаніям хоча б через півроку-рік після оголошення про свою неплатоспроможність. Вивести економіку з кризи через техдефолт можна лише за умови, що вдасться ліквідувати паніку серед населення, компаній, інвесторів, вважає Андрій Забловський. “Для цього держава повинна проводити прозору інформполітику про реформи, фінансовому становищі справ, результати”, – говорить експерт.

Техдефолт ставить під загрозу репутацію України, кажуть експерти, що може призвести до відмови міжнародних партнерів і далі позичати нам гроші не тільки для держпрограм, але і для бізнесу. “Наші експортери, наприклад, аграрії, зможуть торгувати за кордоном. Але партнери можуть відмовити їм у відстрочках платежів за контрактами, а про нові позики доведеться забути або це буде дуже дорого”, – вважає Нікітченко.

За словами Охріменка, нелегко доведеться важпрому, зокрема хімікам і металургам, які в основному кредитуються за кордоном: “Компанії, орієнтовані на внутрішній ринок, через падіння купівельної спроможності в зв’язку з курсом будуть змушені скоротити виробництво, затримувати зарплати. І це загрожує панікою, продовольчою кризою і падінням нестабільних банків”.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Днями в Києві викрили хабарників: попалися одразу троє великих чиновників з Шевченківського району, в тому числі – перший заступник голови райадміністрації: вони нібито попросили більше 73 тис. грн за ордер на службове житло.

Цей випадок в столиці далеко не єдиний, і, за словами правоохоронців, хабарі беруть так само часто, як і раніше. Але є й нова тенденція: останнім часом частіше затримують чиновників високого рангу.

Серед підозрюваних в останній гучній справі, крім заступника голови адміністрації, – перший заступник директора КП “Керуюча компанія з обслуговування житлофонду Шевченківського району” та начальник одного з відділів Шевченківського РДА. Вони нібито “попросили” 73,5 тис. грн у працівника КП “Сирець” за надання ордера на службове житло з можливістю його подальшої приватизації.

“Гроші передавалися в службових кабінетах. Затримали чиновників на гарячому”, – кажуть у міліції. Відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 “Одержання хабара”, (санкція – до 12 років в’язниці).

Голова Шевченківської РДА Олег Гаряга каже, що звинувачувати когось передчасно, але в адміністрації висновки зробили. “Вчора я провів нараду з апаратом, де чітко поставив завдання боротися з корупцією у всіх відділах. Був покараний співробітник, відповідальний за боротьбу з корупцією в РДА: йому було зроблено догану і дано тиждень на проведення необхідних заходів по всій адміністрації. Якби ці заходи були прийняті раніше, то люди або самі звільнилися, або були б звільнені за статтею“, – розповів нам Гаряга.

Ловлять на хабарах не тільки чиновники, а й працівники інших сфер – зокрема, лікарі, які вимагають гроші з пацієнтів за медпослуги. Не гидують брати брудні гроші навіть професора: так, днями затримали літнього професора одного з інститутів Академії медичних наук, який просив 10 тис. грн за видачу довідки.

Ловлять правоохоронці навіть своїх колег: за останні півроку було кілька випадків, коли міліціонери за винагороду обіцяли закривати кримінальні справи проти затриманих – і траплялися. “З початку року до суду було відправлено 28 справ по корупції”, – розповіли нам в прокуратурі Києва.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Рух транспорту перекрито у напрямку до “Бессарабки”.

У Києві мітингувальники проти забудови біля м.”Осокорки” перекрили рух транспорту по вул. Хрещатик біля Київської міської державної адміністрації (КМДА). Про це йдеться в повідомленні столичної міліції.

“Активісти перекрили рух транспорту біля КМДА в напрямку до Бессарабської площі. Співробітники Державтоінспекції регулюють рух автотранспорту, незабаром його поновлять”, – йдеться в повідомленні.

Зазначимо, що під стінами Київської міської ради сьогодні проходить мітинг як прихильників забудови біля м.”Осокорки”, так і її противників.

До сесійної зали активістів не пустили. У відповідь вони зажадали від мера Києва Віталія Кличка вийти і відповісти на низку питань щодо Микільської слобідки і ділянки на Осокорках.

Своєю чергою Кличко зажадав від забудовника на Осокорках здати депутатський мандат і пообіцяв на місці скандальної забудови на Осокорках зробити сквер.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Через півстоліття після вбивства Кеннеді багато хто вважає, що цей злочин здійснив не псих-одинак, а група змовників-можновладців.

У 1960, 1970 і 1990-ті у ЗМІ з’являлися свідчення людей, які нібито брали участь у змові з метою ліквідації президента. Джеймс Файлз, гангстер, який відбуває довічний термін за різні злочини у в’язниці Іллінойсу, в 1994 році розповів, що від ватажка мафії Чикаго Сема Джанкани отримав на Кеннеді замовлення, яке було виконане в Далласі за участю ще одного кілера.

Незважаючи на хвилю фактів, через півстоліття Вашингтон поки що не переглянув офіційну версію розслідування, висунуту урядовою комісією Уоррена. Відповідно до неї, з Кеннеді розправився психічно неврівноважений вбивця-одинак ​​Лі Харві Освальд – марксист-ленініст, який страждав на манію величі.

Багатотомний звіт комісії, що вийшов через сім місяців після вбивства, не задовольнив багатьох. За приватні розслідування взялися адвокати, слідчі, військові та лікарі. Головним критиком офіційної версії був прокурор Нового Орлеана Джим Гаррісон. Він знайшов зв’язок між вбивством Кеннеді і цілою змовницькою мережею – мафіозними колами Америки, великим капіталом, а також агентами ЦРУ, ФБР, які працювали з ними в зв’язці, і кубинськими повстанцями, що готували повалення режиму Фіделя Кастро.

Настільки потужний конгломерат, на думку Гаррісона, діяв під прикриттям віце-президента Ліндона Джонсона, який після загибелі Кеннеді зайняв його крісло.

Найпопулярніший президент післявоєнного часу не дозволив армії США вторгнутися на Кубу, а також разом зі своїм братом Робертом Кеннеді боровся з мафією і збирався вивести війська з В’єтнаму, тим самим позбавивши великий бізнес військових замовлень.

Для сильних світу цього Кеннеді був незручною фігурою, вважають прихильники однієї з найбільш реалістичних теорій змови в історії. Тому він був убитий, а Освальд став підставний фігурою у злочині.

– Це правда, що Освальд працював на ЦРУ? – поставили запитання Файлзу.

– Так, у нас був навіть один і той самий контролер від ЦРУ – Девід Атлі Філіпс. Я думаю, завданням Освальда [у день вбивства президента] було залишити докази, щоб збити зі сліду.

– Скільки він зробив пострілів, по-вашому?

– Жодного.

22 листопада, зійшовши по трапу президентського борту в аеропорту Далласа, Кеннеді і його дружина Жаклін сіли в кабріолет з піднятим верхом. Спереду в машині їхали також губернатор Техасу Джон Конналлі з дружиною. Причому останнім охорона, не пояснюючи причин, не рекомендувала сідати в цей автомобіль.

Спочатку йшов дощ, але скоро визирнуло сонце, і верх автомобіля вирішили опустити. Тим більше Кеннеді хотів, щоб його було краще видно народу.

Були порушені елементарні правила безпеки під час руху кортежу, стверджують конспірологи, і це є найбільш красномовним доказом наявності змови. Крім того що лімузин виявився відкритим, у маршрут руху були додані два абсолютно непотрібних повороти на Ділі-Плаза, де і сталося вбивство. Через них швидкість руху машини з Кеннеді, як ніби на замовлення кілерів, довелося скинути до 20 км/год.

Охорона не повинна була допустити на шляху прямування і відчинених вікон у будівлях, настільки зручно розташованих для такого злочину навколо Ділі-Плаза. У них, як у книгосховищі, мала перебувати охорона зі своїми снайперами, наголошують експерти.

Коли кортеж перетинав площу, пролунали постріли. Згідно з офіційною версією, одна куля прострелила шию Кеннеді і, вилетівши назовні, нібито ще пронизала плече Конналлі, який сидів попереду, потім його руку і ногу. За таку спритність експерти назвали кулю «чарівною». Друга куля влучила президентові в голову. Була ще й третя, але вона нікого не зачепила.

Вважається, що всі три кулі були випущені з використанням італійської 6,5-міліметрової гвинтівки Mannlicher-Carcano часів Другої світової війни з вікна книгосховища, що залишилося позаду лімузина під час поїздки. Освальд був співробітником цієї установи. Будівля була оточена, проте вбивці вдалося втекти.

Освальда затримали лише через годину майже за 2 км від цього місця, в кінотеатрі. Причому його розшукували у той момент за вбивство патрульного поліцейського, який нібито намагався його затримати після подій на Ділі-Плаза.

Гаррісон, який взявся за власне розслідування злочину, з’ясував, що свідки стрілянини в поліцейського бачили двох нападників і жоден з них не був схожий на Освальда. Крім того, знайшлися десятки свідків, які чули не три, а чотири, а то й п’ять пострілів, а також бачили снайпера, який стріляв з іншої точки – через огорожу на пагорбі, який був спереду і праворуч щодо машини президента.

Гаррісон, а паралельно з ним й інші експерти, які розпочали альтернативні розслідування, стверджували, що фатальна куля влучила в голову Кеннеді саме спереду, а не ззаду, що доводила й унікальна аматорська плівка, знята в момент скоєння злочину.

Прихильники неурядової версії вважають, що за 6 с, протягом яких був убитий президент і поранений губернатор, неможливо зробити три постріли зі старенької гвинтівки Mannlicher-Carcano, яка до того ж вимагала перекручування затвора після кожного пострілу.

Вкрай важким завданням було і настільки результативно двічі влучити з однієї зброї по рухомій мішені. Адже кожного разу потрібно нове наведення оптичного прицілу.

Також Гаррісон з’ясував, що на зброї, знайденій у будівлі книгосховища, відразу не було виявлено жодних відбитків, а «пальчики» Освальда з’явилися там два дні потому – за припущенням конспірологів, вони були поставлені на рушницю з його трупа.

24 листопада Освальда, якого конвоювали з поліцейської дільниці, застрелив в упор місцевий підприємець, власник нічного клубу Карусель Джек Рубі, який невідомо як потрапив у будівлю поліції через підвал. З офіційних свідчень вбивці випливає, він зробив це з помсти за президента, а також з жалю до його дружини.

На думку ж Гаррісона, вбивця мав давні стосунки зі своєю жертвою, а також з далласькими і новоорлеанськими мафіозі, які фінансували кубинських терористів, що планували повалення Кастро.

Через чотири роки Рубі раптово помер у лікарні, хоча до цього просив зустрічі з комісією Уоррена у Вашингтоні, обіцяючи розповісти невідомі їй факти, і висловлював стурбованість своєю безпекою в Далласі.

Під час затримання Освальд заперечував свою провину і забрав у могилу багато чого, що могло б пролити світло на найгучніший злочин ХХ століття.

Загибель підозрюваного дозволила офіційному слідству списати все на свавілля ексцентричної особистості, яка діяла наодинці і без будь-якого впливу.

«У нього була величезна безліч ідей, він записував довгі міркування про устрій суспільства, про те, чим відрізняється соціальний устрій однієї країни від іншої, – розповідає письменник Норман Мейлер. – Його деякою мірою можна назвати утопістом. Він вірив у те, що йому відкритий шлях до влади. Спілкувався він з ЦРУ чи ні, але він вирішив, що зможе зробити це вбивство і це приведе його до слави».

Однак після арешту за вбивство поліцейського він зрозумів, що його пафос був цим знівельований. Людина, яка вбила правоохоронця в США, вже не герой, а злочинець. Й у Освальда не було іншого виходу, крім як все заперечувати.

Біографія Освальда – воістину знахідка для тих, хто хотів би покласти на нього всю тяжкість провини за загибель Кеннеді. Він служив у морській піхоті, звільнився звідти і невдовзі емігрував в СРСР, попросивши там політичного притулку. Однак життя в Союзі після Америки здалося Освальду прісним.

«Я починаю переглядати своє бажання залишитися, – писав він у своєму щоденнику. – Робота сіра, гроші ніде витрачати, немає нічних клубів і боулінгу, немає місць відпочинку, крім профспілкових танців. З мене досить».

Прихильники теорії змови передбачають, що за час свого перебування в СРСР американець поділився з КДБ і був перевербований, а, можливо, він із самого початку був агентом ЦРУ.

Після повернення на батьківщину Освальда прийняли назад як ні в чому не бувало, видали новий паспорт, не допитували і не притягали до суду за зраду батьківщині. Він зажив звичайним життям у Далласі, а потім Новому Орлеані.

Правда, його знову тягнуло в політику: комуніст, який демонстрував симпатію до Кеннеді став членом організації на підтримку кубинської революції. З іншого боку, Освальд був вхожий у дивну компанію, що складалася з агента ФБР Гая Баністера, ділка Девіда Феррі, який працював з ним у зв’язці, і власника великого торгового центру Клея Шоу. У цьому колі, на думку Гаррісона, й обговорювалися плани замаху на президента.

У вечір напередодні 22 листопада в одному із закритих клубів Далласа відбулася вечірка, на якій були присутні віце-президент Джонсон, багаторічний голова ФБР Джон Едгар Гувер, нафтовий мультимільйонер Лафайєт Хант й інші магнати, а також Меделін Браун, коханка Джонсона.

Остання розповідала, що боси усамітнилися в окремій кімнаті, а через деякий час Джонсон вийшов, дуже збуджений, з червоним обличчям, і промовив їй на вухо: «Післязавтра ці сучі діти, брати Кеннеді, вже не зможуть знущатися з мене. Цей паскуда-мафіозі Джон Кеннеді вже ніколи не зможе мене образити».

Джонсон був першим у списку передбачуваних змовників. Кеннеді не любив його і під час своєї передвиборчої кампанії не планував його у віце-президенти, проте відразу після перемоги Кеннеді Джонсон ним все-таки став. Згідно з конспірологічною версією, він домігся посади шляхом шантажу президента, а компромат на Кеннеді дав йому Гувер.

У того теж був зуб на нового главу держави. Кеннеді і його брат, призначений міністром юстиції, оголосили широкомасштабну війну мафії, з босами якої у Гувера були багаторічні ділові відносини.

Гувер «вирішував питання» з відомими гангстерами, серед яких був вищезгаданий Джанкана. Мафія добувала через ФБР компромат на політиків будь-яких рангів, півстоліття допомагаючи зберігати своє крісло, і у відповідь директор бюро заплющував очі на її справи.

За іронією долі брати Кеннеді теж були зв’язані з мафією – через свого батька Джозефа Кеннеді, який заробив капітали на алкоголі за часів сухого закону 1930-х років.

Коли Джон висунув свою кандидатуру в президенти, Джозеф пообіцяв Джанкані, що його син в разі своєї перемоги стане надійним захисником інтересів чиказького мафіозі в Білому домі. Саме мафія, за версією конспірологів, і допомогла Кеннеді домогтися тієї невеликої переваги, завдяки якій він здолав на виборах свого суперника Річарда Ніксона.

Однак, коли новий міністр юстиції, брат президента, опублікував список 30 найбільш розшукуваних і небезпечних мафіозі Америки, де був і Джанкана, хрещені батьки відчули себе обдуреними.

«Мені сказали, що Джанкана замовив Кеннеді, і доручили доставити зброю в Даллас і пристріляти її. Я не думаю, що містер Джанкана сам замислив це», – згадував Файлз.

Він розповідав, що маршрут кортежу і позиції стрільців обговорювалися без участі Освальда – з Рубі, з Чарльзом Ніколетті – правою рукою Джанкани і Джонні Розеллою, зв’язковим мафії і ЦРУ.

«Стріляти повинні були Ніколетті і я. І я вибрав позицію за парканом на пагорбі, розташувався там з валізкою, в який була складена гвинтівка. Ніколетті зробив перші постріли, я стріляв за ним і влучив у голову», – говорив Файлз.

Справжність цих показань офіційно не визнана, однак експерти вважають, що усунення президента було лише справою техніки, коли в єдиній зв’язці працювали організована злочинність, ФБР і ЦРУ.

Генерали розвідки ще під час правління Дуайта Ейзенхауера, попередника Кеннеді, готували план військового вторгнення на Кубу з метою повалення комуністичного режиму.

А Кеннеді вважав, що проамериканські кубинці повинні вирішити свою внутрішню проблему самі, без участі армії США. У 1961 році 2 тис. антикастровців вторглися на острів у Затоці Свиней. Але Кеннеді заборонив американським військам підтримувати їх, і війська Кастро придушили переворот.

Військові звинуватили президента у зраді американських інтересів на користь комуністів. Насправді він прийняв мудре рішення, адже могла розпочатися великомасштабна війна за участю СРСР, вважає російський історик Анатолій Громико.

Рік по тому у схожій ситуації під час Карибської кризи Кеннеді вчинив так само, запобігши Третій світовій війні. Останньою краплею для генералів-опонентів Кеннеді генералів стало його рішення вивести війська з В’єтнаму.

Президент був оголошений слабаком, який загрожує національній безпеці США, хоча він лише шукав політичні та пропагандистські, а не військові засоби виходу з протистояння з ворожим блоком.

Не були задоволені зовнішньою політикою Кеннеді і представники великого бізнесу, які будували свої капітали на військових замовленнях.

На думку Джонса, вбивство Кеннеді стало відвертим посланням іншим політичним лідерам: робіть те, що вам скажуть, чи підете в інший світ. Так і сталося невдовзі з борцем за громадянські права чорних Мартіном Лютером Кінгом і Робертом Кеннеді – обидва були застрелені в 1968 році.

Проте на сьогоднішній день фактів, що свідчать на користь змови і доступних широкому загалу, набагато більше, ніж подробиць офіційного розслідування. Архіви ЦРУ і ФБР з деталями вбивства будуть розсекречені лише у 2038 році, а поки що понад 80% американців вважають, що таємниця цього злочину не розкрита.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У найближчі четвер-п’ятницю, 21-22 травня 2015 р., в Ризі (Латвія) відбудеться четвертий саміт “Східного партнерства”, куди прибудуть лідери Євросоюзу та делегації східних країн-сусідів, аби обговорити співпрацю.

До країн “Східного партнерства” належать Україна, Молдова, Грузія, Білорусь, Вірменія та Азербайджан. Перший установчий саміт відбувся у травні 2009 р. у Празі. Одним із ключових елементів “Східного партнерства” є політика зближення з ЄС, аж до угоди про асоціацію та членство в Європейському союзі.

Як нам вдалося з’ясувати, цьогорічний Ризький саміт має на меті вирішити набагато важливіші проблеми, аніж дати чи не дати позитивний сигнал для України щодо лібералізації візового режиму з ЄС.

Голова комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря назвав одним із ключових завдань найближчого саміту намагання загасити коло вогню, що утворилося навколо Європейського Союзу.

“Метою політики “Східного партнерства” було створити коло друзів навколо ЄС. На сьогодні замість “кола друзів”, кола стабільності, добробуту і процвітання ми маємо “коло вогню”. Цінність цього саміту і його результатів залежить від того, наскільки, по-перше, він зможе загасити цей вогонь і, по-друге, на практиці, а не на словах втілювати цей принцип основоположний, який був з самого початку закладений в політику сусідства, а саме – принцип диференціації. Йдеться про те, що як мінімум три країни з шести учасників “Східного партнерства”, а саме Україна, Молдова і Грузія, чітко висловили своє бажання стати в майбутньому членами ЄС. Поки що відповіді чіткої на це бажання у вигляді представлення європейської перспективи, що є не риторичною фразою, а правовою нормою в контексті політики розширення не відбулося”, – зазначив Немиря.

В українському парламенті на Ризькому саміті хочуть не лише загасити “коло вогню”, але й зберегти і закріпити єдину позицію Євросоюзу щодо продовження санкцій проти РФ. Як розповіла нам голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко, через невиконання російською стороною Мінських домовленостей необхідність продовження санкцій існує.

“Ми реалісти і дивимось на Ризький саміт, як на можливість закріпити підтримку ЄС і зберегти єдність Європейського союзу щодо продовження санкцій проти РФ, бо ми бачимо, що, на жаль, немає виконання Мінських домовленостей зі сторони РФ”, – зазначила Гопко.

Вона підкреслила потребу в європейській підтримці щодо просування реформ в Україні. “Нам важливо також зберегти підтримку з надання гуманітарної допомоги України в просуванні реформ”, – сказала Гопко.

А питання лібералізації візового режиму перенесуть на пізніший термін і на саміті в Ризі торкатися не будуть.

“Заслухаємо звіт щодо виконання зобов’язань для отримання безвізового режиму. Але, очевидно, що це питання буде перенесено на пізніший термін і має нас стимулювати до пришвидшення виконання тих зобов’язань. Особливо – в частині імплементації антикорупційного законодавства, в забезпеченні координації між правоохоронними органами різними, щоб вони показали, що не тільки ми щось реформуємо, а вже конкретно зменшується злочинність, конкретні посадки корупціонерів колишньої і нинішньої влади, питання кордонів, видання паспортів біометричних. Так само є дуже багато запитань до міністра внутрішніх справ Авакова”, – сказала Гопко.

Натомість, голова парламентського комітету з питань євроінтеграції Ірина Геращенко зазначає, що позиція ЄС формуватиметься виходячи із двох обставин: конфлікту на сході і виконання Україною своїх зобов’язань щодо другої фази плану дій для лібералізації візового режиму з ЄС.

“Війна на сході, війна на Донбасі впливає на позицію європейської сторони. Там бояться нелегальних мігрантів. І хоча про це ніхто не говорить, але ті країни, які визначають клімат в ЄС, бояться можливої нелегальної міграції”, – сказала Ірина Геращенко.

Вона додала, що було б нечесно списувати все на війну на сході, оскільки українська виконавча влада не допрацювала у виконанні власних зобов’язань.

“Є план дій щодо візової лібералізації, друга його фаза, де є чіткі позиції, які Україна мала виконати для того, щоби отримати безвізовий режим. Якщо бути чесними, зараз ми маємо другий звіт Єврокомісії, який оприлюднений нещодавно, і бачимо, що по деяких позиціях Україна відстає. Ми маємо по двох позиціях повний прогрес, по восьми – частковий, по чотирьох – ще менший і одна взагалі не виконана. Що це означає? Що нам потрібно активізувати наші зусилля задля повного і незаперечного виконання всіх тих пунктів другого етапу лібералізації і візового режиму”, – зазначила Геращенко.

Такої ж позиції дотримується і Григорій Немиря, в минулому – голова комітету з питань євроінтеграції.

“Справа не в біженцях. Не надається безвізовий режим не тому, що є внутрішньо переміщені особи, а тому що уряд не виконав. Опублікований зараз звіт щодо прогресу у виконанні другої інституціональної фази плану дій щодо лібералізації візового режиму. Ми бачимо, що лише по деяких пунктах є виконання, був досягнутий прогрес. Але залишаються ще пункти, які невиконані. Тому тут питання полягає не в тому, що нібито не надається тому, що є конфлікт і є біженці, а тому що не виконано те, що мало бути виконане”, – сказав Немиря.

Він, як і інші нардепи, зазначив, що парламент виконав все від нього залежне, але недопрацювала виконавча влада, особливо – Міграційна служба та МВС.

“Це – МВС, це – Міграційна служба. Це і питання відсутності реальних змін в судовій системі. Це речі дуже конкретні, які стосуються інституціональних речей. В даному випадку Верховна Рада минулого року зробила свою частину роботи. А саме – були прийняті необхідні закони, які стосувалися виконання першої фази законодавчої плану дій. Комітет, який я очолював, доклався до цього суттєво. Настала черга другої фази імплементаційної, інституційної, фази реалізації. В даному випадку це відповідальність органів виконавчої влади, як міністерств, так і окремих відомств”, – сказав Немиря.

Він також наголосив, що затягнувся процес із призначенням голови Антикорупційного бюро. “Ми знаємо, що затягнувся процес виборів. Лише нещодавно було призначено керівника, але НАБУ досі не запрацювало”, – додав Немиря.

У зриві позитивних результатів Ризького саміту для України виконавчу владу звинувачує і колишній міністр закордонних справ, нині – нардеп Борис Тарасюк.

“Могло бути (безвізовий режим, – ред.). Але не допрацювала українська виконавча влада, і через це не буде. Виконавча влада зробила дві помилки: дала суспільству необґрунтовані високі очікування, а, з іншого боку, почала критикувати саміт, коли ще йде робота над заключним документом. Рано ще давати оцінки цьому саміту, робота буде тривати, можливо, аж 22 травня”, – вважає Тарасюк.

При цьому він переконаний, що на саміті в Ризі слід очікувати “фрази, яка може задовольнити всіх і в ЄС, і в Україні, але рішення про візову лібералізацію не буде”.

Депутати зазначають, що, незважаючи на безперспективність скасування візового режиму з ЄС на найближчому саміті у Ризі, може бути визначена конкретна дата, коли це все-таки станеться.

“Ми очікуємо від європейської сторони позитивного сигналу і дату. А до того ми маємо все зробити, щоби продемонструвати європейській стороні активну роботу над виконанням плану дій”, – зазначила Ірина Геращенко.

Водночас голова комітету з питань євроінтеграції переконана, що Україна отримає безвізовий режим вже наступного року. “Ми пропонуємо, і парламент це підтримує, щомісячне заслуховування в рамках години запитань до уряду представників Кабміну саме з питання плану дій щодо лібералізації візового режиму. Україна зобов’язана виконати все, що необхідно в контексті цього плану найближчим часом. Я переконана, що ми отримаємо безвізовий режим наступного року”, – зазначила Геращенко.

У свою чергу, голова української делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв також підтвердив інформацію про те, що на Ризькому саміті стане відомо, коли може бути оголошена дата скасування візового режиму з ЄС для короткострокових поїздок з України.

“Я думаю, що не буде ні провалу, ні шаленого успіху. Зараз, на саміті, я думаю, що буде визначена дата, коли оголосять про лібералізацію… Є інформація про те, що буде оголошена дата щодо дати прийняття рішення про лібералізацію”, – розповів Ар’єв.

Загалом нардепи не прогнозують прийняття якихось важливих документів щодо співпраці ЄС зі своїми східними сусідами.

“В даному випадку, скоріш за все, буде заява, буде комюніке, буде декларація”, – резюмував Григорій Немиря.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

15 травня Національна рада реформ затвердила стратегію реформування банківського сектора до 2020 року. З одного боку, документ ставить перед учасниками дуже амбітні цілі, з іншого, це одна з небагатьох опублікованих за останній час стратегій, розписаних досить докладно, щоб дати уявлення про шляхи і терміни виконання поставлених завдань. Наскільки реалістичні амбітні плани реформаторів?

Що потрібно для роботи фінансового сектору? Якщо спрощено, то потрібно мати, що інвестувати, куди інвестувати, а також бути в змозі захистити свої права. Реформа, яку планує реалізувати Національна рада реформ, повинна до 2020 року все це Україні дати.

У планах – зміцнення ролі регуляторів, очищення від проблемних установ, відновлення довіри до інших учасників ринку, а також забезпечення рівноправних, прозорих і конкурентних ринкових умов.

Згідно презентації, підготовленої учасниками ради з розробленої стратегії, до 2020 року інфляція повинна скоротитися до 5%, а золотовалютні резерви країни – збільшитися до $ 38,7 млрд.

Крім того, частка безготівкових платежів, проведених через локальну систему, повинна збільшитися з нинішніх 1,2% до 30%, а кількість готівки в економіці – скоротитися з 18% до 10%.

Заплановано також збільшення активів публічних ІСІ (з 0,1% ВВП до 10%), зниження ставки за кредитами (з 16,7% до 10%), зростання пенсійних накопичень (з 1% ВВП до 15%), збільшення проникнення страхування ( з 0,7% до 7% ВВП).

Мета стратегії – створення працюючої фінансової системи, яка могла б забезпечити економічний розвиток за рахунок перерозподілу ресурсів.

Реалізовувати її будуть в три етапи: спочатку очистять фінсектор від “сміттєвих активів” і несумлінних учасників ринку, потім розкриють власників установ, що залишилися, і підвищать їхню капіталізацію. Цей етап записаний в пройдені, і зараз на стадії реалізації – формування основ для розвитку: посилення захисту прав інвесторів і споживачів, розвиток інфраструктури, пенсійна реформа.

З середини 2016 р. повинна початися робота над нарощуванням довгострокових ресурсів, зростанням активів, збільшенням числа інвесторів і розвитком ринку капіталу.

Щоб стратегія запрацювала, потрібно прийняти 40 законодавчих актів. Зокрема, найближчим часом Верховна Рада має підтримати законопроекти про незалежність Нацбанку, посилення вимог щодо емісії цінних паперів, впровадження накопичувальної системи недержавного пенсійного страхування, а також прийняти законопроекти про страхування, деривативи, удосконалення процедур щодо накладення штрафів на ринку цінних паперів та скасувати прийняття законопроекту про реструктуризацію валютних кредитів.

Потрібно також імплементувати 49 Директив ЄС, зокрема щодо вільного руху капіталу, лібералізації валютного законодавства, запровадження механізмів хеджування валютних ризиків. Доларизація пасивів українських банків у результаті повинна скоротитися до рівня нижче 40%.

У перспективі також передбачається створення інституту фінансового омбудсмена, встановлення санкцій до учасників фінансових ринків за порушення прав споживачів, перехід на електронний документообіг та ідентифікацію клієнта без його фізичної присутності, формування єдиної бази даних, накопичених всіма регуляторами фінринків.

Ряд змін необхідно буде провести і в сфері оподаткування в частині інвестиційних доходів і учасників фондового ринку. Наприклад, податками планується стимулювати довгострокові інвестиції в країну. Як пояснив принцип роботи такого механізму один із співавторів програми, керуючий директор Інвестиційної Групи УНІВЕР Олексій Сухоруков, планується, що дохід від зростання курсової вартості цінних паперів не буде обкладатися податком, якщо інвестор володів цими паперами більше визначеного терміну.

Але до програми є і питання. Наприклад, щодо цілком логічної ініціативи щодо зменшення готівки в обігу. Готівка – опора для тіньової економіки, а дослідження Міністерства економічного розвитку і торгівлі “Тенденції тіньової економіки в 2014 році” показала, що частка тіньової економіки в Україні за минулий рік збільшилася з 35% до 42% ВВП, що є рекордним показником з 2007 року.

Втім, як зазначає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь, скорочення готівки можна домогтися за рахунок приросту депозитів. “Враховуючи, що ми будемо мати низький старт, так як обсяги депозитів з початку року знижуються, то навіть якщо ми просто повернемося до первинних значень, це значно скоротить (питому) вагу готівки в обігу”, – зазначає економіст.

Однак тут є перешкода у вигляді відсутності довіри до банків. Як зазначає начальник відділу стратегічного планування Єгор Перелигін, в першу чергу для цього потрібно якісно захищати як права споживачів, так і права кредиторів / інвесторів, адже саме цей правовий захист і є запорукою стабільності і може стимулювати розміщення коштів на депозитах.

Під питанням поки і нарощування золотовалютних резервів, оскільки для цього спочатку необхідно провести успішну реструктуризацію зовнішніх боргів. Крім того, важливим є збільшення експорту українських товарів і, як наслідок, поліпшення платіжного балансу.

“Для збільшення експорту необхідні не тільки реформи та імплементація нових” західних “виробничих стандартів, а й надання якісної і стабільної платформи довгострокового фінансування економічної діяльності бізнесу, – нагадує Єгор Перелигін. – Це означає, що потрібно стимулювати розвиток ринку капіталу і заохочувати альтернативні канали, як залучення фінансування, так і хеджування ризиків“.

Таким чином, у банківській системі повинні сформуватися довгострокова стабільність і достатній рівень ліквідності. В даний час виробникам невигідно залучати короткострокові кредитні ресурси для розвитку довгострокового системного бізнесу, оскільки це економічно не виправдано і занадто ризиковано. У підсумку малий і середній бізнес не можуть отримати ресурси для здійснення інвестицій і запуску своїх бізнес-циклів.

Дати довгостроковий ресурс могла б пенсійна реформа, яка прописана в стратегії як одне з першочергових завдань, але саме вона викликає найбільше запитань. З досвіду Польщі відомо, що саме створення другого ступеня пенсійного страхування дозволило створити в країні пул внутрішніх інвесторів, за якими, як правило, підтягуються зовнішні.

Зараз в Раду внесено відповідний законопроект, що передбачає, що щомісяця буде відраховуватися відсоток із зарплати на спеціальний накопичувальний рахунок. З 2017 обов’язкове відрахування складе 2%, потім кожен рік стане збільшуватися на 1%, і до 2022-го сягне 7%. Міністр соціальної політики Павло Розенко раніше зазначав, що протягом 2017 ця реформа дозволить залучити в економіку до 5 млрд грн.

І як він сам підкреслював, провести пенсійну реформу заважає нинішній дефіцит Пенсійного фонду, який становить 80 млрд грн. “Будь-яке створення накопичувальної додаткової системи, в яку буде йти частина від тих зборів, які зараз йдуть до Пенсійного фонду, буде тільки збільшувати дефіцит, а збільшувати податкове навантаження ми теж не можемо”, – пояснює Жолудь. Подальше збільшення дефіциту за відсутності коштів для його перекриття може означати скорочення пенсій для нинішніх пенсіонерів.

За словами аналітика, слід було б переглянути не дохідну, а видаткову частину Пенсійного фонду, в першу чергу видатки на виплати пільговикам. “Ті ж представники МВС дуже багато можуть виходити на пенсію в 40 років, за іншими професіями є схожі пільги. І наскільки я чув, 15-16% з того перерозподілу, яке йде на пенсію, 4% – це спецпенсії, доцільність яких під питанням , адже досить часто вони видаються чиновникам високих рангів, які й довели країну до ситуації, яку ми бачимо на сьогоднішній день“, – говорить Олександр Жолудь.

Однак, за словами Олексія Сухорукова, для фінансової реформи доведеться запускати другий рівень в умовах дефіциту Пенсійного фонду. “Без неї він буде дефіцитним завжди”, – упевнений співавтор стратегії. При цьому, за його словами, це не загрожує скороченням пенсій, тому що торкнеться тільки майбутніх пенсіонерів і тих, хто сьогодні отримує спецпенсії.

“Очевидно, що зараз ні роботодавці, ні майбутні пенсіонери не зацікавлені платити пенсійні податки, тому що перший (солідарний) рівень – знеособлений. Крім того, він неефективний з погляду демографічних трендів. Чим раніше ми почнемо зменшувати його складову в пенсійній системі, тим менше будемо залежати від дефіциту“, – упевнений Олексій Сухоруков.

Реформа фінансового сектору спирається, зокрема, на серйозну співпрацю з Кабміном і міністерствами, зокрема з Мінфіном і Мінсоцполітики, без сприяння яких неможливо буде її реалізувати. І саме в неефективній системі управління державою, побудованій на заборонах і корупції, Сухоруков бачить найбільшу загрозу для реалізації стратегії.

“Україна – ніяка не демократична республіка, а бюрократичний олігархат, який чинить опір і буде чинити опір реформам, в завдання якого не входить зробити громадян країни фінансово вільними”, – нарікає він. Поки, за його словами, спільно з представниками Мінфіну триває обговорення податкових змін, які вводить стратегія, і заперечень від відомства не було.

Процес реалізації стратегії реформування, на думку Олексія Сухорукова, повинен показати, наскільки саме уряд зацікавлений у реалізації реформ і розвитку економіки.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Вищі чиновники і топ-політики щороку висмоктують з державних компаній-монополій сотні мільярдів гривень.

Контролювати держмонополію – все одно, що стати господарем лотереї: приплив грошей забезпечений. У цьому в ході своїх журналістських розслідувань неодноразово переконувався Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка.

Черговий доказ цьому він оприлюднив наприкінці березня в мережі, опублікувавши дані зі статті швейцарської газети SonntagsZeitung, присвяченій Миколі Мартиненку, голові комітету Верховної ради з паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) та члену прем’єрської фракції Народного фронту (НФ). Видання повідомляло: Мартиненко отримав від чеської компанії Skoda JS хабар за те, що пролобіював її контракт на постачання обладнання для Енергоатому, української енергетичної держмонополії.

Розмір “мзди”, за даними SonntagsZeitung, склав 30 млн швейцарських франків – стільки грошей перевели чехи на рахунок Мартиненко у банку Hottinger, де вони були арештовані прокуратурою Швейцарії. “Після розкриття цих фактів Мартиненко не має морального права очолювати комітет з енергетики. Я б радив [прем’єру Арсенію] Яценюку з доброї волі відкликати свого друга з посади“, – зазначив нардеп.

Через тиждень вибухнув ще один скандал, пов’язаний з Мартиненком і найбільшої енергомонополії країни. Микола Гордієнко, на той момент голова Держфінінспекції (ДФІ), звинуватив керівництво Енергоатому в порушеннях і збитки у розмірі 1,5 млрд грн. Гордієнко стверджував, що гроші з підприємства виводилися за різними схемами – зокрема, завищувалася вартість страхування, комплектуючих та запчастин.

“Наглядати за Енергоатомом є найближчий соратник Яценюка Мартиненко, який всіма зусиллями перешкоджав проведенню ревізії Енергоатому”, – стверджував голова ДФІ.

Уряд звільнив відвертого чиновника, звинувативши того в недостатньо ефективній боротьбі з корупцією в Енергоатомі і ще однієї держкомпанії – Укрспирті. Про це нам розповів Павло Петренко, голова Мін’юсту, який визнав, що в обох держпідприємствах “колосальний масштаб злодійства”.

Прикметник “колосальний”, що вилетів з вуст Петренка, не є ефектним перебільшенням: за даними Мін’юсту, на крадіжці в сфері держзакупівель країна щорічно втрачає 150 млрд грн, або майже 7% ВВП. І левову частку цих втрат “генерують” держмонополії.

Історія з Енергоатомом – не виняток, а правило. Схожі скандали вже півроку стрясають майже всі великі держкорпорації. “Держмонополії перетворилися на справжні чорні діри, крізь які в кишені чиновників йдуть сотні мільйонів доларів, і це вже ніхто не в змозі зупинити. Це основне джерело незаконного збагачення сьогодні“, – вважає Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.

Прикладом служить вже згаданий Укрспирт – монополія з виробництва однойменного продукту. Свободівець Ігор Швайка, екс-міністр агрополітики, покинувши цей пост, звинуватив Яценюка, а також главу Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса і заступника глави прем’єрської фракції Андрія Іванчука в причетності до корупції в Укрспирті.

Михайло Лабутін, що знаходиться в бігах, екс-глава держмонополії, призначений з подачі партії Свобода, додав до цього списку ще й Івана Аврамова, бізнес-партнера Юрія Іванющенка. Останній – екс-нардеп від Партії регіонів, близький до Віктора Януковича. Ще Лабутін згадав Олексія Чеботарьова, який фігурував у справі про організацію завезення в Київ тітушек, і навіть нинішнього генпрокурора Віктора Шокіна, що нібито покриває Чеботарьова.

Павленко, який відстоює інтереси Кабміну, звинувачує в корупції в Укрспирті самого Швайку і Лабутіна. Мовляв, за час керівництва останнього щомісячні збитки компанії становили близько 150 млн грн. При цьому Лабутін не являється на виклики правоохоронців, а Свобода його прикриває.

Не менше проблем ще в однієї монополії – компанії Укрзалізниця. 4 березня Яценюк відсторонив від посади Олексія Кривопішина, начальника одного її підрозділу – Південно-Західної залізниці (ПЗЗ). Прем’єр пішов на цей крок після журналістського розслідування.

У ньому йшлося про те, що Кривопішин перетворив частину державного Українського центру з обслуговування пасажирів на залізничному транспорті в акціонерне товариство, чий контрольний пакет акцій опинився у приватної фірми Солід-актив, серед засновників якої були дочка і дружина начальника ПЗЗ. В результаті у держцентру залишилися функції з обслуговування пасажирів, а Солід-актив отримав тризірковий київський готель Експрес.

А ще фірма оформила на 49 років оренду за земельну ділянку в 11 га в околицях столиці – в Пущі-Водиці. Але замість реабілітаційного центру для залізничників і ремонту відомчого санаторію побудувала там приватний комплекс для відпочинку Olympic Village. Причому зводив його структурний підрозділ Укрзалізниці, який, згідно з офіційною версією, в цей час “усував аварії на залізничних об’єктах”.

Подібна практика в Укрзалізниці була повсюдною, через що, за словами міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, в компанії наприкінці минулого року склалася патова фінансова ситуація. Один з її підрозділів – Одеська залізниця – навіть оголосив конвенцію, тобто визнав, що у нього немає палива для обслуговування пасажиропотоку. Більш того, 12 травня сама Укрзалізниця оголосила технічний дефолт.

Максим Бланк, виконуючий обов’язки глави компанії, говорить про її основні проблеми: неефективну систему управління, корупційну складову, роздутий штат управління, величезну кількість функцій, невирішене питання з крос-субсидуванням і багатьох інших.

Навіть якщо прямих доказів крадіжок у держмонополіях немає, подібні структури все одно показують фантастичну здатність поглинати бюджетні кошти. Так, головний держмонополіст країни – НАК Нафтогаз України – по неаудованій звітності в 2014 році збільшив чистий збиток в 4,5 рази, до 85,4 млрд грн. Ця цифра виявилася більше виручки компанії. Її чистий дохід склав 74,4 млрд грн. Подібні дані ставлять під сумнів необхідність існування структури, генеруючої колосальні збитки, вважає Валерій Боровик.

Можливо, проблему НАК вдасться вирішити – за словами Павленка, Україна приєдналася до Енергетичного співтовариства. І тепер зобов’язана розділити компанію на кілька частин, щоб скасувати держмонополію в нафтогазовій галузі.

Однак нинішнє керівництво НАК в особі Андрія Коболєва не поспішає її дробити. Аргументи – мовляв, Нафтогаз може через міжнародні суди отримати гігантську компенсацію від російського Газпрому. І тому чіпати цю потенційну курку, що несе золоті яйця, поки не варто. Боровик же вважає, що тільки заради цього залишати неефективного монстра не варто.

Головний спосіб заробітку на держмонополіях для їх менеджменту і покривають його чиновників, за словами Олени Щербань, є закупівлі. “Сьогодні близько 90% тендерів проходить з серйозними корупційними правопорушеннями”, – пояснює вона. І додає, що при цьому відсутня відповідальність за подібні дії. Тільки її центр ініціював близько 50 кримінальних справ у сфері закупівель. Але за два роки жодне з них не дійшла до суду.

У Мін’юсті пояснюють механізм тендерної корупції: ціна закупівлі держкомпанією чого-небудь штучно завищується, і частина цієї “маржі” йде в кишеню її керівництву. До конкурсу допускаються лише ті фірми, які гарантують чиновникам відкат.

Ще один варіант – заниження ціни на товари або послуги держкомпанії. У цьому випадку в схему включається приватний посередник, який отримує їх за низькою ціною і перепродує на ринку з надбавкою. З неї і платиться “гонорар” керівництву.

Не всі нові держчиновники осідлали корупційні потоки – частина з них намагається розробити ефективні методи боротьби зі хабарництвом.

Максим Нефьодов, заступник міністра економіки, вважає: необхідно розширити конкуренцію і зробити процес тендерів прозорим. Для цього міністерство планує вже до кінця року повністю перевести закупівлі в електронний формат і обмежити можливості засекречування тендерних документів, чим нині чиновники зловживають. “Коли закуповується, наприклад, вугілля і вибирається не постачальник з найнижчою ціною, а той, про кого замовник каже:” У нього є якісь переваги, які є комерційною таємницею“, – пояснює заступник міністра.

Є і ще одна проблема: сьогодні неможливо зрозуміти, хто з членів тендерної комісії як голосував – за чи проти є лише підсумковий протокол. Як розповідає Нефьодов, через це навіть при явній корупції знайти конкретного винуватця фізично неможливо. “Ми хочемо, щоб ці рішення були персоніфікованими і точно так само викладалися в публічний доступ, як це відбувається з рештою пакетом документації”, – говорить чиновник.

Також прозорим процес держзакупівель може зробити публічна процедура онлайн-оскарження торгів.

Нефьодов зазначає, що внести відповідні пропозиції до Ради відомство планує найближчим часом. Це буде невеликий законопроект, який розроблений спільно з організаціями, що займаються боротьбою з корупцією, за участю європейських консультантів.

Втім, недостатньо просто проконтролювати хід тендеру, потрібно відстежувати і результати виконання договору, каже юрист Андрій Астапов.

Частина експертів пропонують вирішити проблему більш радикальними методами – позбавивши державу від компаній-монополій. Про це, зокрема, говорить Тарас Качка. Він упевнений, що роздуті держкомпанії заважають розвитку ринків набагато більше, ніж олігархи, з якими влада почала нині війну.

Щоб уникнути соціальної напруженості і проблем з наповненням бюджету, які можуть послідувати услід за продажем держкомпаній, міністр економіки Айварас Абромавічус пропонує сприяти активному розвитку середнього бізнесу. Той не тільки наповнить податками скарбницю, але й дасть поштовх інноваційному розвитку.

Однак перша спроба уряду позбутися монополії – продати на початку року Укрспирт – натрапила на опір Верховної ради, зазначає Петренко: тоді Свобода заблокувала трибуну, і законопроект не пройшов. “Думаю, аналогічні проблеми ми отримаємо і коли поставимо питання про приватизацію або поділ інших держмонополій”, – каже міністр.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Ухвалення законів про надання уряду України права вводити мораторій на виплати за зовнішнім комерційним боргом спонукає кредиторів до прискорення переговорів щодо реструктуризації боргу, вважає міністр фінансів Наталія Яресько.

“Думаю, ніхто – ні не кредитори, ні ми – не хоче погіршення фінансового становища України”, – наголосила вона.

“Ми знайдемо рішення, яке буде прозорим і справедливим”, – додала глава Мінфіну.

Яресько зазначила, що право введення мораторію на виплати – це один із важелів, який Україна може використати, якщо переговори йтимуть безрезультатно.

Міністр також знову уточнила, що ухвалений закон не поширюється на українські внутрішні борги.

Як повідомлялося, після затвердження МВФ нової чотирирічної програми розширеного фінансування EFF для України на $17,5 млрд Мінфін із 13 березня розпочав консультації з кредиторами про реструктуризацію зовнішнього боргу. Уряд також включив до реструктуризації єврооблігації Києва, державного Ощадбанку та Укрексімбанку (Київ), “Укрзалізниці”, проте зазначені позичальники провадитимуть консультації з кредиторами стосовно умов реструктуризації їхніх позик як окремі юридичні особи.

Згідно з програмою з МВФ, операції щодо зміни умов запозичень мають забезпечити виконання Україною трьох цілей: заощадження на зовнішніх платежах по боргових зобов’язаннях держави, гарантованих державою та суб’єктів господарювання держсектора на суму приблизно $15,3 млрд за період реалізації програми МВФ; забезпечення до 2020 року співвідношення державний борг/ВВП на рівні, не вище ніж 71% ВВП; підтримання загальних потреб у фінансуванні бюджету за борговими операціями в середньому на рівні 10% ВВП (максимум 12% ВВП на рік) у 2019-2025 роках.

Мінфін України неодноразово наголошував, що для виконання зазначених цілей необхідно буде не лише відстрочити погашення боргу, а й списати частину його номіналу та знизити відсотки. Водночас у випадку держбанків та “Укрзалізниці” йдеться лише про перенесення термінів погашення боргу, вони також не підпадають під дію можливого мораторію на виплати.

Водночас найбільші тримачі українських паперів не хочуть погоджуватися на списання основної суми боргу, вважаючи, що заявлений масштаб скорочення виплат занадто великий. Окрім цього, Росія вимагає виплати $3 млрд наприкінці 2015 року, відмовляючись від участі в реструктуризації.

Мінфін України наполягає на необхідності досягти угоди про реструктуризацію в червні – до першого перегляду програми МВФ, проте експерти прогнозують, що успіхом буде реструктуризація боргу і на початку осені цього року, а її затягування не приведе до припинення фінансування за програмою EFF.

У Києві з 12 травня працює місія МВФ для першого перегляду програми EFF. Передбачається, що її робота завершиться наприкінці травня – на початку червня, щоб до кінця червня могло бути ухвалене рішення про виділення другого транша за програмою EFF.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

У квітні кошти, розміщені фізичними особами на рахунках у банках у гривнях та іноземній валюті, за оперативними даними, зменшилися на 28474 млн гривень, або на 6,3%, з 448, 641 млрд гривень на 1 квітня 2015 до 420, 167 млрд гривень на 1 травня 2015 року. Про це повідомив Національний банк.

З початку 2015 вклади населення в банках збільшилися на 7,903 млрд гривень, або на 1,9%.

У тому числі гривневі внески в банках в квітні зросли на 4,213 млрд гривень, або на 2,4%, з 176, 437 млрд гривень на 1 квітня 2015 до 180,650 млрд гривень на 1 травня 2015 року, з початку 2015 зменшилися на 15,364 млрд гривень , або на 7,8%.

За оперативними даними НБУ, середня процентна ставка за строковими гривневими депозитами (середньомісячна) у квітні збільшилася на 3,52 п.п. з 13,65% до 17,17%, з початку 2015 збільшилася на 6,31 п.п. з 10,86%.

Депозити юридичних осіб (гривневі і валютні) у квітні зменшилися на 21,253 млрд гривень, або на 7,3%, з 290, 908 млрд гривень на 1 квітня до 269, 654 млрд гривень на 1 травня 2015 року, з початку 2015 збільшилися на 9516 млн гривень, або на 3,7%.

Як повідомляло агентство, у березні кошти, розміщені фізичними особами на рахунках у банках у гривнях та іноземній валюті, за оперативними даними, зменшилися на 83,055 млрд гривень, або на 15,7%, з 529, 758 млрд гривень на 1 березня 2015 до 446, 703 млрд гривень на 1 квітня 2015 року.

У 2014 році вклади населення в банках зменшилися на 5,7% до 412, 264 млрд гривень.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Українці, які отримали в травні платіжки за газ з астрономічними цифрами, почали масово звертатися в газові служби за установкою лічильників газу. З ними, на думку обивателя, платити за газ доведеться менше, ніж за нормами. Нагадаємо, що газ з травня подорожчав в 5,5 разів: з середніх з 7,79 до 43,13 грн/міс.

Ннаскільки вигідно ставити такий лічильник – особливо з урахуванням того, що НКРЕ з 1 травня знизила вдвічі норми споживання газу для тих, у кого немає приладів обліку (з 6 до 3 куб. м на людину).

За даними “Нафтогазу України”, на даний момент лише в кожній четвертій квартирі встановлений лічильник газу. В середньому по Україні прилади обліку встановлені у 70,8% споживачів, а у тих, хто опалює житло газом – у 99%. У якому регіоні їх більше, в якому менше.

“З травня діє норма 3 куб. м газу на місяць на людину для квартир з гарячим водопостачанням, 4,5 куб. м – для тих, хто гріє воду на газплиті, і 9 куб. м – для людей, що мають плиту та газовий водонагрівач. Тому цифри в платіжках за травень і далі зменшаться вдвічі або до 21,56 грн/чол.”, – роз’яснили нам у НКРЕ. А відповідно, терміни окупності лічильника автоматично збільшуються вдвічі.

За інформацією “Київгазу”, монтаж одного лічильника “під ключ” обійдеться в середньому в 3,5 тис. грн. Якщо врахувати, що реально людина витрачає половину виставлених норм газу (у середньому 1,5 куб. м/міс. на чол.), то нескладно розрахувати: для сім’ї з 3-х чоловік терміни окупності приладу розтягнуться на 9 років, а з 2 -х осіб – на 15 років.

Втім, лічильник можна встановити безкоштовно: зараз діє відповідна програма, затверджена Кабміном. По ній квартири і будинки, в яких газ використовують для підігріву води та приготування їжі (336 тис. споживачів), мають бути оснащені лічильниками безкоштовно до 1 січня 2016-го року. А для тих, хто газ використовує тільки для приготування їжі – (3,5 млн) – до 1 січня 2018-го. У цю цифру автоматично включені всі люди, у кого в квартирі є газ.

У Міненерговугілля визнають: поки програма працює повільно – держава не виділяє грошей. “Малоймовірно, що з урахуванням економічної ситуації в країні ця програма буде виконана в строк. Можливо, держава в 2016-18 р зможе за заявками безкоштовно встановити лічильники учасникам війни, інвалідам 1 та 2 групи. Так що кожен повинен вирішувати сам: чекати лічильник від держави або поставити його самому”, – підсумував директор енергопрограмм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Валентин Землянський.

Фахівець у галузі ЖКГ Олексій Хабатюк підрахував: середній український споживач використовує для приготування їжі до 3 куб. м газу на місяць. За оцінками його колеги, Андрія Заїки – 5-6 “кубів”. Киянин Андрій Мазуренко, який платить за газ по лічильнику, розповів нам, що їхня сім’я з трьох осіб витрачає в місяць 4-6 кубів газу, а мешканка Броварів Олена Сохатова – 4 куби на двох.

“Встановивши прилад, ви точно знаєте, за що платите, і можете економити. А коли їдете – зможете взагалі нічого не платити”, – говорить Землянський.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Екс-глава Держінвестпроекту часів Януковича Владислав Каськів, який обвинувачується в корупції, стверджує, що не ховається від слідства і готовий до співпраці.

Про це він написав в мережі у відповідь на допис депутата Сергія Лещенка щодо місця роботи Каськіва у австрійській компанії Ozario Holdings GmbH, пов’язаній з олігархом Дмитром Фірташем.

Каськів нагадав, що сам оприлюднив місце своєї роботи ще 15 травня на своїй сторінці у мережі, а за день до того направив відповідні листи слідству.

“Саме тому, 14 травня цього року, я з власної ініціативи направив офіційні листи до МВС і Генпрокуратури із заявою про своє бажання всіляко сприяти цьому цікавому розслідуванню і повідомив контакти свого теперішнього перебування”, – написав він.

При цьому Каськів закликав слідчих не розшукувати “того, хто сам знаходиться”.

Каськів додав, що займається інвестиційним бізнесом з пріоритетом інвестиції в Україну, що, на його думку, “досить патріотично у наш переддефолтний час”.

При цьому він ніяк не прокоментував зв’язок компанії Ozario з Фірташем.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Україна шукає можливості захиститись від ядерної зброї Росії, яку та розміщує в Криму, і може попросити у міжнародних партнерів розмістити елементи ПРО на своїй території. Про це в інтерв’ю повідомив секретар РНБО Олександр Турчинов.

За його словами, “керівництво РФ поставило завдання розгорнути в Криму: полк бомбардувальників Ту-22М3, обладнаних для несення ракет з ядерними бойовими частинами; три дивізіони оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) “Іскандер-К” та “Іскандер-М”, у тому числі укомплектованих ракетами з ядерними боєголовками”.

“Крім того, на окупованій території Криму, РФ планує завершити створення потужної бази підводного флоту. Підводні човни планується озброїти системою ракет, що мають також ядерні боєголовки з можливістю ураження наземних цілей на відстані 1,5-2 тис. км”, – розповів Турчинов.

Він повідомив, що Росія уже перекинула в Крим “10 одиниць оперативно-тактичних ракетних комплексів “Іскандер-М”, які розміщуються в районі селища Щолкіне (мис Казантип) та Красноперекопська”.

“Окрім цього, Міністерство оборони РФ готується розмістити аналогічні комплекси в районі міста Джанкой та селища Чорноморське”, – повідомив Турчинов.

За його даними, Росія зараз активно ремонтує аеродроми в Криму, щоб вони могли приймати згадані бомбардувальники, та іншу інфраструктуру, яка обслуговує ядерні сили у Феодосії, Балаклаві та інших містах.

Крім цього Росія розгорнула в Криму кілька ешелонів протиповітряної та протиракетної оборони, серед яких системи ППО та ПРО “С-400″ (дальній ешелон) та “Панцирь-С1М” (ближній ешелон), берегові ракетні комплекси “Бал” та К300П “Бастіон”.

“Останній може бути оснащений ядерною боєголовкою, здатною уражати цілі на відстані до 600 км, тобто фактично може загрожувати значній частині акваторії Чорного моря”, – пояснив Турчинов.

Секретар РНБО заявив, що “агресія Росії, окупація нашої території та реалізація Росією наступальних ядерних програм з розгортанням їх складових на українській землі, безпосередньо порушують без’ядерний статус України, умови Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та штучно виводять Україну за межі цього договору”. За його словами, для захисту від Росії Україна відновлює свої Збройні сили та ВПК.

“Ми посилюємо оборону кордону від агресора. Крім того, не порушуючи міжнародних угод, відновлюємо наш ракетний щит, головне завдання якого – оборона від агресії РФ”, – заявив Турчинов.

Але він визнав, що Україна сама не впорається з “безумцем, який погрожує світу потужним ядерним потенціалом”.

“Потрібна взаємодія та системна координація зусиль усіх провідних країн світу. Це повинен бути комплекс економічних, політичних і військових заходів. У тому числі, і значне посилення спільної системи захисту від ядерної загрози та розгортання додаткових позицій системи ПРО. Не виключаю, що для захисту від ядерної небезпеки, ми змушені будемо проводити консультації щодо розміщення компонентів системи ПРО на території України”, – заявив Турчинов.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Варто збовтати застояну рідину, як на поверхню обов’язково піднімуться найлегші фракції – сміття, піна, бульбашки …

Ось так приблизно донецьке середовище “збагатило” політичний олімп України професійним брехуном Семенченко, який продовжує вояжувати по світу, дурячи довірливих німців з американцями. А дніпропетровська – поповнила ряди українського “бомонду” своїм сумнівним персонажем: комбатом-депутатом Юрієм Березою.

Дніпропетровські майданівці згадують Юрія Березу початку 2014-го, як простого хлопця і гарячого патріота. Але вже до середини осені у цього “патріота” з’явилися нові звички, особливо нескромні для воєнного часу: Береза ​​пересів з 10-річного “Ланоса” в броньований джип, обзавівся 5 охоронцями і навчився за обід у ресторані легко викладати місячну зарплату бійця з очолюваного ним полку “Дніпро-1″.

Минуло ще півроку, і патріот перетворився на нардепа, що “бикує” на дорогій тачці. Про такий інцидент нам розповіли мешканці райцентру П’ятихатки (звідки родом наш герой). Наприкінці березня один з водіїв необережно “підрізав” Березу на під’їзді до АЗС. За що народний обранець провчив невігласа на очах заправників – тицьнув носом в автомат на задньому сидінні (дивись, смерд, на кого батон кришиш).

З одного боку логічно, Юрій Миколайович тепер велика людина – з ним обіймаються перші особи держави, а всі ми знаємо традиції української “еліти”. А з іншого – ця метаморфоза суперечить цінностям Майдану, який збирався не для того, щоб замінити одних “биків” на інших.

Ми вирішили з’ясувати, як же відбулася мутація “справжнього Укропа” (як любить рекомендувати себе сам Юрій Миколайович) в распальцьованого бригадира, бійці якого замість “треників” носять камуфляж.

У першій частині нашого розслідування ви дізнаєтесь: про спосіб життя депутата Юрія Берези і людях-гаманцях, про бойові походи полководця і як він “віддячив” свого пораненого ротного командира. І головне – чиєю ж ручною армією є “Дніпро-1″, на який останнім часом надходить так багато нарікань – досить згадати силове захоплення “Запоріжжяобленерго” за участю в якості викидайл бійців “Дніпра-1″ в балаклавах.

Мабуть, варто почати з того, ким же Юрій Миколайович був – перш ніж очолив штаб місцевої самооборони.

1. Від комунальних тисяч – до трофейних мільйонів

Він працював директором комунального підприємства, який буденно затримував працівникам зарплату, і одного разу прокрався.

У 2011 році відносно директора “Інженерного захисту території міста” (Дніпропетровська) навіть було відкрито кримінальне провадження. Виходячи з матеріалів цієї справи, Береза ​​заподіяв збитків державі в 350 тисяч гривень, внісши неправдиві дані в офіційну документацію.

А в рідному селі Саксагань (П’ятихатського району Дніпропетровської області) у родичів Юрія Берези ще до війни було два фермерських господарства. Саксаганці помітили, що запас сільськогосподарської техніки в цих підприємствах почав стрімко зростати в результаті першого військового походу Юрія Берези в сторону Маріуполя. Звідти прибули в Саксагань ті кілька перших “трофейних” іномарок, загальне число яких встановити тепер уже досить складно.

Легально ж є всього одна з новопридбаних машин Юрія Миколайовича – новий Land Cruiser (об’єм двигуна – 4461, тип пального Д). У 2013 році, як йдеться на сайті ВР, Береза ​​офіційно заробив 35 500 гривень, в 2014-му отримав аж 42 тисячі гривень. Що ж стосується Land Cruiser 2014 випуску – він вказаний у декларації як подарунок.

Ми намагалися дізнатися у Юрія Миколайовича через його прес-службу – хто подарував, за що, і які зобов’язання такий щедрий дар наклав на ощасливленого власника. У декларації не уточнюється, що чорний джип депутата АЕ7077НР є ексклюзивною машиною і коштує близько 200 тисяч доларів!!! А значить – згідно із законодавством, зобов’язує Юрія Березу до 1 квітня 2015 сплатити до державної казни податок за цей подарунок у сумі майже 16 (!) його річних доходів.

Історія з подарунком Берези змусила згадати вдову вбитого командира 11-го київського батальйону територіальної оборони Олександра Гуменюка. Якій друзі вбитого чоловіка подарували “Інфініті”, а Олена, мати трійнят, обміняла дорогу машину на чотири снайперські гвинтівки для бійців. Так що ми б хотіли дізнатися заодно – чи не соромно народному депутату шикувати в суворий воєнний час? Але відповідей не було.

До походженням дорогого подарунка ще повернемося, а поки варто мати на увазі, що війна ощасливила не тільки Юрія Миколайовича, а й членів його родини. Наприклад, 24-річна безробітна дочка комбата-депутата – Катерина – стала віп-клієнткою салонів краси, дозволяє собі закордонний відпочинок, витрачає на шопінг і суші 30 тисяч гривень на місяць …

Звідки беруться ці кошти?

Сам нардеп не має вкладів та заощаджень, зате в його найближчому колі присутні молоді шибеники, яких прийнято називати “гаманцями”. Ці хлопці- “гаманці” не забувають перераховувати необхідні суми не тільки членам сім’ї свого шефа, але й іншим наближеним Юрія Миколайовича (наприклад, його секретарці).

І перший, на кого варто звернути увагу – 26-річний Герман Назаренко, помічник народного депутата на громадських засадах.

“Навесні минулого року Герман часто миготів у нас в штабі. Найбільше запам’ятався рваними кросівками і светром, про які говорять:” У таких не ховають”. А зараз демонструє приклад абсолютно успішної молодої людини, що змінює машини, як рукавички”, – розповіли нам про Назаренко в “Штабі національного захисту Дніпропетровської області”.

Стрибок з жебрака в мільйонери Герман зробив в один день – відразу після парламентських виборів. Просто прийшов в банк з 2 мільйонами гривень, про походження яких нічого не знають податкові органи, і оформив три депозити.
Є у Германа Назаренко і валютна картка, яку він поповнює готівкою, а потім спустошує в закордонних поїздках. Минулий грудень Назаренко разом з Березою провів у США, січень – в Дубаї.

“Потрапив у струмінь – не соромся”, – напевно, так сказав собі юнак Герман, і почав безсоромно смітити грошима. Купувати черевики за 200 доларів, нові іграшки фірми Apple за 1200$, і залишати в магазинах спиртних напоїв по шість тисяч гривень за раз. Які могли б, мабуть, згодитися на обмундирування “Дніпра-1″ (нагадаємо, що середня зарплата бійця – 4000 гривень).

За грудень 2014 року Герман Назаренко прогуляв 10 тисяч доларів. У січні 2015 – виклав за пляжний тур більше 60 тисяч гривень. Герман пише про себе, що його роботодавець – “Правий сектор”, але в “ПС” зв’язок з спритним юнаком рішуче спростовують.

“Прилипає” не тільки до рук Германа Назаренко. Двоє найближчих помічників Юрія Берези по полку недавно “наколядували” собі по новій квартирі в Дніпропетровську.

Сотні тисяч крутяться і на рахунках ще одного фінансиста Юрія Берези – 25-річного безробітного Олександра Юрчака, з яким Назаренко час від часу обмінюється транзакціями. Тоді як звичайним співробітникам громадського об’єднання “Штаб національного захисту Дніпропетровська” керівник штабу Береза ​​давав “на життя” одні лише обіцянки.

2. Ходіння в АТО. Як Юрій Береза ​​бився з російськими військами

Не дарма Юрій Береза ​​з такою ніжністю ставиться до фейк-комбата Семенченко. Недаремно вони в парі вирушили за океан. І не випадково разом зганьбилися історією про фальшиві фотодокази російської агресії.

Пишне вшанування після Іловайскої трагедії (загибелі і полону сотень українських патріотів) викликало бурю гніву у бійців, які довіряли Семенченко та Березі. Замість трибуналу комбати отримали теплі місця у владі і недоторканність.

Треба визнати, що від щирого друга Семенченка Юрія Миколайовича відрізняє наявність військової освіти. Він закінчував Дніпропетровське ракетне училище, дослужився до майора… Проте, як розповіли нам у полку, воював Юрій Береза ​​переважно в Дніпропетровському штабі.

У АТО ж персонально Береза ​​сходив два рази. Перед Іловайськом Юрію Миколайовичу, напевно, здалося, що з’явився шанс увірватися в історію на білому коні. Але повернувся з походу він досить пригніченим. Перші дні в кабінет до Берези норовили прорватися сердиті бійці, охочі набити командиру морду! За те, що кинув підлеглих напризволяще. Не зробивши жодного пострілу, залишив у Іловайську 22 убитих бійця “Дніпра”.

Але дуже скоро пан Береза ​​освоївся в новій ролі і разом зі своїм приятелем – брехливим “підполковником” влаштував гучну прес-конференцію, присвячену зраді генерала Литвина. Який, мовляв, “героїчно драпав”, коли сам він (Береза) здійснював безсмертний подвиг.

Собі в провину комбат Береза, “без удаваної скромності”, поставив всього лише один момент: “Я не зміг нікого застрелити зі своїх, а треба було – тих, хто відступав, треба було. Я не зміг взяти на себе моральну відповідальність (і застрелити) тих, хто втік. Бігли не від того, що їх вбивали, а від страху, від паніки”.

У чому-чому, а от у вмінні представити особисту поразку, очевидний провал, як підставу для почестей і слави – не відмовиш багатьом українським парламентаріям (і не тільки воїнам). “Іловайська операція” стала для комбата “Дніпра-1″ трампліном до Верховної Ради.

“Я особисто був в оточенні під Іловайськ, я особисто бився з російськими військами”, – любить похвалитися Береза ​​на зустрічах з електоратом. Хоча про те, як же “бився” Юрій Миколайович у Іловайську – навіть в його оточенні відгукуються досить тьмяно. Обмежуються найчастіше одним словом – осоромився…

З цього приводу, до речі, існує цілий документальний фільм авторства журналіста Шапошникова, який знаходився у броньованому “бусику” комбата “Дніпра-1″ під час виходу з Іловайського оточення.

Журналіст записав все, що відбувалося на камеру, включаючи переговори по радіостанції. Звідки випливає, що поки його підлеглі гинули під кулями, Береза, відлежувався в посадці, перечікуючи “м’ясорубку”.

“У найважчий момент сховався в кущах, кинувши в автомобілі засоби зв’язку та оперативні карти… – обурюється колишній командир 5-ї роти полку” Дніпро-1 “Володимир Шилов. – Бій в оточенні – це дуже погано, а якщо він здійснюється без керівництва – в 10 разів гірше! Можна було скоординувати людей, дати команду покинути автотранспорт, розсипатися ланцюгом – але він утік… Береза ​​боягуз і зрадник – я йому це прямо в очі сказав”.

І це ще не все. За інформацією Шилова, вирушаючи в Іловайськ, Юрій Миколайович озброївся снайперською гвинтівкою і двома пістолетами, а коли вийшов, при ньому не виявилося ні зброї, ні посвідчення особи, ні розпізнавальних знаків.

“Куди дів – продав? Сховав? Закопав? Пропив? Він протягнув в Іловайськ ще й якісь документи по батальйону, які були втрачені… Все було зроблено для того, щоб врятуватися. Хоча ходять наполегливі чутки, що він таки побував у полоні. І через добу вийшов… Напевно, в такому випадку він у полоні щось розповів. І якщо відпустили, є важіль впливу. Цілком ймовірно, що Юрій Миколайович після такого полону є агентом впливу російської розвідки… При цьому має доступ до державної таємниці”, – оцінив главу підкомітету з питань воєнної безпеки та оборони відповідного Комітету ВР безкомпромісний Шилов.

Очевидець подій Ростислав Шапошников уточнив у нам у коментарі, що за тиждень знаходження бійців батальйонів “Донбас” і “Дніпро” під Іловайськом він бачив Березу двічі.

“Судити про нього, як про комбата, можу по 29-му серпню. Весь бій Береза ​​пересидів у кущах, а вночі утік, кинувши в лісосмузі журналістів і пораненого бійця. Він просто потрапив у халепу і хотів вижити, щоб брати участь у виборах. Після отримання депутатства для Берези “війна” закінчилася”, – говорить Шапошников.

Разом з Шиловим і Шапошниковим дивуємося з приводу дивних принципів визнання військових заслуг в нашій країні. Береза ​​кинув підлеглих, ганебно втік з поля бою – отримав з рук Арсена Авакова орден Богдана Хмельницького III ступеня. Лже-підполковник Семенченко – втратив в Іловайську половину бійців, більше ста добровольців кілька місяців пробули у полоні – йому теж вручений такий же орден “великого полководця”.

“Коли Береза ​​приїхав до Дніпропетровська, він ні словом не згадав, що з ним була група журналістів, хоча не знав – загинули ми чи вижили. Я дав свідчення в Генпрокуратурі. Але, за словами Матіоса (головний військовий прокурор, заступник голови ГПУ Анатолій Матіос. – Ред.), Береза ​​на допити в ГПУ не викликали. Його не можуть залучити, оскільки він народний депутат (і користується недоторканністю). Береза ​​брехло, а не комбат”, – підсумував журналіст.

З точки зору того, як Система (яку прагнув знищити Майдан) поводиться з тими, хто йде проти неї – показова доля самих Шилова і Шапошникова.

Відносно журналіста з його незручними показами недавно завели відразу дві кримінальні справи – за нібито відмову від мобілізації. А ротного командира Шилова, який отримав бойове поранення при заході в уже окупований Донецьк, після чого він переніс інфаркт і операцію на серці, “великий полководець” Береза ​​викинув з полку.

Володимир Шилов запевняє, що потрапив у немилість до Березі (і його шефа – міністра МВС Арсена Авакова) після прес-конференції 4 вересня, про яку не написало жодне ЗМІ, крім нас. Тоді ротний Шилов одним з перших викрив “Мюнхгаузена в Балаклаві”.

“Після цієї прес-конференції я побачив, що в мене з десяток НЕ прийнятих викликів на телефоні, – згадує Шилов. – Я передзвонив, а Береза почав кричати: “Хто тобі дозволив виступати?”, Я відповів, що маю моральні зобов’язання перед людьми, які мене попросили прийти і сказати правду. На що мені було сказано: пиши рапорт. Юрій Миколайович захищає Систему, оскільки вона вважає його своїм. За духом, за метою і змістом”.

Відзначимо, що 5-та рота (вона ж рота “Донецьк”), що складається зі ста чоловік – чи не єдиний штурмовий підрозділ “Дніпра-1″, який має фронтові заслуги. Бійці цієї сотні досі продовжують обороняти Піски. А чим займаються інші підрозділи цілого полку, в якому, за нашими даними – числиться близько 500 осіб?

3. Ручна армія Коломойського виявилася ОПГ Берези?

Наприкінці лютого багато українців відчули шок, коли нардеп Борис Філатов, якого вважали одним з друзів командира “Дніпра-1″, написав відкрите звернення до глави МВС Арсена Авакова з проханням розслідувати участь полку в захопленні цілого ряду підприємств.

“За результатами прямого ефіру “прошу Вас провести службове розслідування про участь батальйону Дніпро-1 в рейдерському захопленні підприємств в м Рівне, а також прошу перевірити оперативні дані про: рекет ринків і маршрутних таксі в місті Маріуполі, “кришування” контрабанди сигарет, втручання в бізнес з видобутку солі в Артемівську, збору металобрухту, крадіжці зрошувальних систем, незаконному видобутку бурштину та ін.”.

Ось так відразу вилізли назовні безліч “боків” – так званого комбата-депутата Берези. Дивних бізнесів, які не мають ніякого відношення ні до фронту, ні до національних інтересів України, ні до патріотизму.

Гостроту ситуації додає такий момент – суспільство протягом багатьох місяців перебувало у впевненості, що полк є приватною армією екс-губернатора Дніпропетровщини Ігоря Коломойського, найближчими людьми якого вважають Бориса Філатова та Геннадія Корбана.

“Хочу розвіяти міф про” приватні армії Коломойського”, яких ніколи не існувало, – коментує колишній зам губернатора Геннадій Корбан, – Ми (дніпропетровська команда) не спростовуємо цей міф тому, що нам це було вигідно. У якомусь сенсі ми за рахунок цього міфу достатньо незалежно трималися від Києва – в частині призначень і грошового пилососа (висмоктує кошти з регіонів). А з іншого боку – цей міф стримував агресію з боку сходу. А тепер ми один негатив від цього міфу отримуємо! Люди, які йшли записуватися в “Дніпро-1″ рік тому – це були патріотично мотивовані, готові боротися і вмирати за Україну люди. А тепер цей рух … з’їхав в примітивну отаманщину. З відбиранням комбайнів, тракторів і врожаю. Хочу офіційно заявити: ми не в долі з відбирання комбайнів і врожаїв. А в СБУ вирішили, мабуть, що можна виправдати переділ схем впливу – тим, що в Дніпропетровську є Корбан, який “кришує приватні батальйони”.

Приголомшені новиною, що дніпропетровська команда, яка багато сил і коштів вклала в створення “Дніпра-1″, більше не надає Березі і бійцям полку спонсорську допомогу. З’ясовуємо, що дорогий броньований автомобіль нардепа з “Народного Фронту” Берези – подарунок Геннадія Корбана!

“Так, була така помилка, – продовжує дивувати Корбан. – Подарував я йому один зі своїх авто, так як Юрій Береза ​​запевнив, що йому погрожують. А тепер, гадаю, з боку Берези було б порядно повернути подарунок. Враховуючи, що він веде спосіб життя забезпеченої людини і знаходиться в повній безпеці, далеко від передової”.

За нашою інформацією, один з колишніх помічників “полководця” Берези дав слідчим органам свідчення щодо темної сторони “Юрія Берези-Іловайського”. І тепер отримує погрози від керівництва полку, яке сам свідок називає виключно – ОПГ. “Вважаю, що зараз полк” Дніпро-1″- типова банда з ментовським дахом. Якою керує особисто Юрій Береза, по телефону з Києва. Бійці виконують всі його команди”, – заявила нам ця людина.

Детальніше про темні сторони діяльності народного депутата Юрія Берези – ви дізнаєтеся у 2 частині нашого розслідування.

Ми розповімо про те, як Юрій Миколайович “захистив” шахтарів державного підприємства шахта “Краснолиманська” від сім’ї Януковича. Про скандальні збори в кабінеті у начальника Дніпропетровської міліції. А також про тісні контакти цього “борця з донецькою мафією” з ахметовськими людьми.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Про викритий факт отримання неправомірної вигоди заступником голови Тернопільської міськради Камінським В.В. повідомляє міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Затримано заступника голови Тернопільської міської Ради з питань діяльності виконавчих органів Камінського Володимира Володимировича (посадова особа місцевого самоврядування 3˗ї категорії).

Останній, починаючи з 2014 року, зловживаючи службовим становищем, вимагав від представника юридичної особи неправомірну вигоду за вирішення питання про надання в оренду земельної ділянки та об’єкту комунальної власності. За результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій НСРД задокументовано отримання першої частини хабара в розмірі 85 тисяч гривень.

На цьому правопорушник не зупинився, і сьогодні 19.05.2015 був затриманий в приміщенні Тернопільської міськради під час отримання другої частини неправомірної вигоди у сумі 132 тисячі гривень. Зрозумівши правові наслідки скоєного Камінський В.В. намагався втекти та приховати сліди вчинення злочину, проте це йому не вдалося.

В хід пішли всі можливі засоби – спроба прикинутися хворим, виклик швидкої, підпал підвалу міськради, щоб в метушні замести сліди.. але, не вдалося, затримали, – пише Аваков.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Генеральна прокуратура України має розслідувати розкрадання 77 млрд грн рефінансування, виданих Національним банком України приватним фінустановам в 2008-2010 роках. Про це розповів екс-міністр оборони Анатолій Гриценко.

«6 березня голова Нацбанку Гонтарева публічно заявила, що державі досі не повернуто 77 мільярдів гривень рефінансування, виданого Стельмахом (Володимир Стельмах очолював НБУ в 2004-2010 роках – ред.) Приватним банкам в 2008-2010 рр. За тодішнім курсом валют, це 11 мільярдів доларів. Тобто, 11 мільярдів доларів приватні банки привласнили, простими словами – вкрали у держави, у нас з Вами вкрали“, – заявив Гриценко.

Він нагадує, що про 77-мільярдний злочин нинішня глава Нацбанку Валерія Гонтарєва оголосила з трибуни Верховної Ради. Ця заява задокументовано офіційної відеозаписом і стенограмою Ради, зберігається на десятках інформаційних сайтів.

Таким чином, констатує Гриценко, генпрокурор Шокін має всі підстави для порушення кримінального провадження за фактом офіційної заяви Гонтаревої про скоєння злочину.

“Шокін повинен допитати тодішнього президента Ющенка, адже відомо, що в ті часи, масового рефінансування, Стельмах мало не щодня приходив на Банкову і свої рішення напевно погоджував з Ющенком. Про 77-мільярдний злочин Віктор Андрійович багато цікавого міг би розповісти”, – стверджує колишній міністр.

Крім того, зазначає він, ГПУ могла б допитати як свідка та чинного президента Порошенка, який тоді був головою Наглядової ради Нацбанку.

“Учора екс-голова НБУ Стельмах сів у крісло голови Наглядової ради” Приватбанку “олігарха Коломойського – замість того, щоб сісти на лаву підсудних. Як так сталося і хто в нинішній владі “кришує” Стельмаха?”, – запитує Гриценко.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Екс-заступник міністра юстиції і екс-голова Служби доходів Грузії, який прийняв українське громадянство заради роботи в Мін’юсті, розповідає, чому, відмовився від ролі реформатора

– Хто запросив вас працювати в Україну?

– В Україну нас запросило Міністерство юстиції, міністр Павло Петренко.

– Коли це було?

– Це було в травні минулого року. Ми приїхали. Ми – це група грузинських експертів. Четверо фахівців. Та група, яка добре розбирається у сфері реєстрації нерухомості, бізнесу, цивільних актів. Також наші експерти працювали і зараз продовжують роботу в сфері держзакупівель. Спочатку ми вивчили, як тут йдуть справи, як працює система і підготували концепцію.

– Коли ви її представили Мін’юсту?

– Влітку. Міністерству юстиції вона сподобалася, Державній реєстраційній службі сподобалася. Влітку ми попрацювали 2-3 місяці. А потім почалася виборча кампанія. З нами зв’язалися вже після виборів. У грудні з нами знову зв’язалося міністерство, і мені запропонували обійняти посаду керівника Державної реєстраційної служби.

– Вам запропонували прийняти українське громадянство?

– Так, без громадянства працювати на держслужбі за законом України не можна. У грудні я приїхав, вів переговори з міністром і з іншими співробітниками міністерства. Потім узяв тайм-аут, щоб все обдумати. Було нелегко прийняти таке рішення [про відмову від грузинського громадянства]. Але вже до цього ми багато чого зробили, ознайомилися з ситуацією, знали, як можна цю ситуацію поправити. І ще мені було цікаво зробити повноцінну реформу не тільки в Грузії, але і в Україні. Для мене, як для експерта, це важливо. Всі кажуть: ви в Грузії впоралися з вашими реформами, тому, що Грузія – маленька країна. Я думав, якщо у мене вийде щось в Україні, тоді вже ніхто не скаже, що у нас вийшло тільки тому, що Грузія – маленька країна. У мене з’явиться хороший досвід, щоб в майбутньому продовжити працювати експертом у різних країнах.

– Коли ви погодилися зайняти пост глави Державної реєстраційної служби?

– 27-28 грудня. Ми домовилися, що після новорічних свят я приїжджаю і починаю працювати. Ми відразу ж заповнили заявки на громадянство. У середині січня раптом оголосили, що для того, щоб побороти корупцію, яка зараз існує в державній системі, найефективніший спосіб – це ліквідувати реєстраційну службу.

– Виходить, що рішення про ліквідацію реєстраційної служби було прийнято протягом двох тижнів після того, як ви погодилися зайняти цей пост?

– Так, у грудні ніякої розмови про ліквідацію Державної служби реєстрації не було. Навпаки. Мене вмовляли зайняти цей пост. Я говорив, що може я буду консультантом, радником. Але всі просили очолити цю службу. У розмовах я не помітив жодного слова з приводу ліквідації служби реєстрації. Це з’явилося пізніше. Я був обурений, коли дізнався, що службу ліквідують. Навіщо мене тоді запрошували? Мене постаралися заспокоїти, що ми створюємо окремий департамент у Мін’юсті. Цей департамент займеться реєстраційними справами, і я буду керувати цим процесом. Мені пояснювали, що станеться реорганізація, за допомогою якої легко позбутися корумпованих співробітників. Тому що за українським законодавством складно звільнити людей, незважаючи на те, що є інформація, що вони в чомусь замішані. Ліквідацію служби виправдовували саме цим аргументом.

– Потім ви почали знайомитися з роботою нового департаменту?

– Наприкінці січня я отримав громадянство. Але й до цього я просив дати мені структуру цього департаменту – які повноваження у нього, функції, зобов’язання. Якщо я начальник департаменту, мені потрібно було знати, чи можу я вплинути на реєстратора. Якщо начальник департаменту не впливає на своїх співробітників, тоді реформи робити неможливо.

Потім на одному засіданні міністерства, на якому були присутні представники банків, в кінці обговорення, хтось із них запитав, з ким нам з міністерства зв’язатися в разі запитань. Сказали з Джабою. Джаба скоро буде першим заступником голови департаменту з дерегуляції. Міністр це оголошує. Я вирячив очі. Якого департаменту? Чому мене перекидають в інший департамент?

Десь у середині лютого почалося активне обговорення, що мене треба кудись призначити. Пам’ятаю, до мене з відділу кадрів заходять і кажуть, що тобі треба заповнити ось цю гору документів. Я кажу, поки ви мені не поясните яку посаду, з якими повноваженнями я буду займати, я нічого заповнювати не буду. Ні в якому разі. Потім мені знову запропонували посаду начальника департаменту з реєстрації і я знову підняв питання: які повноваження?

– Коли це було?

– В лютому. Було кілька раундів переговорів і кілька зустрічей з міністром. З’ясувалося, що повноважень ніяких. Під департаментом буде центральний офіс реєстраційної служби і все. Десь близько 100 осіб, але самих реєстраторів перевели під контроль головного управління Мін’юсту. Обласні, районні, міські. Після цієї реорганізації вийшло так, що якісь відділи колишньої реєстраційної служби відійшли в департамент контролю, якісь відділи в головне управління, якісь опинилися під департаментом кадрів. Якби я був керівником департаменту реєстрації, мені б залишалося тільки 100 чоловік, головний офіс. За допомогою цього офісу ми могли тільки давати рекомендації міністру. Тому що реєстратори від мене не залежать. Я не можу їх зняти з роботи, не можу з допомогою конкурсу призначити нових людей. Я, як тільки побачив все це, пояснив міністру, що без повноважень реформа не вийде.

– Як він відреагував?

– Міністр був дуже незадоволений. Тому що всюди довго розповідали про те, що я буду керувати системою реєстрації і зараз відмовитися від цього так просто не можна. Треба зайняти цей пост обов’язково. Я пояснив, що в Грузії я керував кількома структурами, які проводили реформи. Спочатку я був керівником реєстраційної служби, потім заступник міністра юстиції, майже рік я був керівником виконавчої служби, потім мене перевели в Службу доходів Грузії. І скрізь, де б я не працював, в призначеннях співробітників ніхто не міг брати участь. Навіть міністр не міг вплинути на мене. Коли мене призначили, мені казали: Джаба, ми тебе призначаємо, ось принципи головні, іди працюй. Подивимося через 6 місяців результат, ти відповідальний за нього. Будуть результати – добре, не будуть – нарікай на себе. Так щоб призначити когось, а потім хтось призначає заступників, потім призначає керівників департаментів, так не вийде. У Грузії нам говорили: ось вам повноваження, працюйте, робіть експерименти, не бійтеся, та помилки будуть, але найголовніше намагайтеся провести реформу. Грузія зробила стрибок якраз через цей принцип. В Україні все роблять навпаки.

– Українське міністерство хотіло результатів, не даючи повноважень?

– Так. Мені сказали: з завтрашнього дня ти будеш відповідальний за все. Але, коли не дають повноважень, а просто дають зобов’язання, це схоже на те, що шукають цапа відбувайла. А я не хотів бути ним.
– Коли ви остаточно розпрощалися з Мін’юстом?

– 21 лютого.

– А решта троє людей, які прийняли громадянство?

– Гія Гецадзе працює заступником міністра юстиції. Від одного відмовилися ще раніше, йому не дали громадянства. А третій експерт зараз чекає призначення.

– Після того, як ви розійшлися, з вами намагалися зв’язатися з міністерства, знову запропонувати працювати?

– Після цих розмов, мені нецікаво вже було працювати з міністерством.

– Ви бачили, що немає волі до реформ?

– Я побачив, що мене намагаються залучити для того, щоб зафарбувати свій фасад, а не щоб щось робити насправді.

– З того часу ви не спілкувалися з Мін’юстом?

– З міністром не спілкувався, але з різними іншими представниками спілкувався. Я почав роботу в громадській організації. Ми організовуємо круглі столи, обговорення, робочі групи.

– Як ви представляли реформу реєстрації?

– Ми пропонували розділити систему реєстрації на дві частини. Перша частина – це front office, тобто офіси, за допомогою яких система спілкується з громадянами, і back office – це внутрішня кухня реєстраційної системи, де реєстратори сидять і приймають рішення. За допомогою цього поділу можна побудувати ефективну систему. Зараз у кожному районі працює реєстраційна служба, сидить реєстратор, перевіряє документи, копіює, сканує їх, видає документи. Видно, що реєстратори втрачають час на прості технічні речі. Для цього можна найняти низькокваліфіковану людину, а реєстратори можуть фокусуватися на рішеннях. При цьому реєстратори контролюють, скільки чоловік можуть взяти в день, щоб себе не перевантажувати. Якщо ти вранці приходиш і не потрапляєш в першу 20-ку черги, сенсу стояти вже немає. Люди займають чергу о 5 ранку.

Коли йде поділ на front і back office, виходить ось що. Наприклад, в обласному центрі сидять реєстратори, а в районах залишаються тільки front office. Люди беруть заявку, сканують документи і відправляють реєстраторам по електронній системі. Все це відбувається дуже швидко. Реєстратори реєструють, відправляють назад вже документ. Функцію front office, крім реєстраційної служби можуть мати й інші суб’єкти, у тому числі приватні.

Друга частина – back office. Зараз, якщо ви подаєте заявку без всяких посередників, швидше за все, ви отримаєте відмову. Вас доведуть до такої кондиції, що ви повинні платити посереднику, щоб через нього подати заявку. Коли з’являться back office, всередині них треба створити гарну електронну систему, щоб спостерігати в який термін реєстратори оформляють документи і чому вони відмовляють. У нас в центральному офісі сиділи контролери, які починали день з того, що дивилися хто прострочив терміни оформлення документів. До того ж ми зробили публічними всі рішення реєстраторів. Витяг з реєстру, вся інформація з реєстру та самі рішення реєстратора. Обов’язково повинна бути система контролю.

І третє – публічність інформації. Чим більше публічної інформації, тим більше суспільство контролює систему. Краще суспільства немає ніякого контролера.

На жаль, як тільки я пішов з Мін’юсту, на початку березня представили вже новий законопроект системи реєстрації нерухомого майна, і в цьому законопроекті вони догори ногами поставили всю концепцію.

– Система front office і back office, яку ви пропонували, не буде прийнята?

– У цьому законопроекті її немає. Але ми зараз хочемо змусити Мін’юст її прийняти, будемо тиснути на нього нашою критикою. За кількома напрямками ми змогли переломити думку Мін’юсту і думку тих людей, які були залучені в цей процес. 70% тих ідей, які ми озвучили минулого літа, прийняті в роботу.

– Якби ця концепція, яку ви пропонували запрацювала, коли реформа дала б перші результати?

– Якби система запрацювала, через 6 місяців вся Україна відчула б результат.
– Ви залишаєтеся працювати в Україні?

– Так, в якості експерта.

– Якби ви знали, що станеться така ситуація, ви б прийняли громадянство?

– Ні, щоб працювати експертом громадянство не потрібно. Я до цього теж працював консультантом і був громадянином Грузії.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Президент України Петро Порошенко заявляє, що на сході України триває не конфлікт із підтримуваними Росією сепаратистами, а справжня війна з Росією.

Як сказав він в інтерв’ю британській телерадіокомпанії, факт затримання солдатів регулярних сил спецпризначення Росії в Україні є чітким доказом цього. Президент також заявив, що влітку на Україну може чекати новий наступ із боку агресора.

«Думаю, ми маємо бути готові до цього. Але ми не даємо їм ані найменшого шансу для провокацій. Це буде повністю на їхній відповідальності», – сказав Порошенко.

Він також заявив, що звільнення території України навряд чи можливе воєнними засобами і що він не має наміру відвойовувати непідконтрольні наразі території воєнною силою.

Тому, сказав Петро Порошенко, він не має іншого вибору, як проводити переговори, зокрема, з президентом Росії Володимиром Путіним, якому президент України, за його словами, не довіряє.

Президент України вже говорив про те, що на сході держави триває Вітчизняна війна українського народу. Водночас, за офіційним визначенням, там уже понад рік відбувається антитерористична операція проти збройних угруповань проросійських сепаратистів, підтримуваних Росією, які в Україні визнані терористичними.

Росія заперечує будь-яку причетність до подій на сході України.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Вони вимагали від в. о. міського голови 10 тис. дол.

У Запорізькій області за хабар затримано депутата міської ради і керівник міської організації “Антикорупційний комітет”. Про це написав міністр внутрішніх справ Арсен Аваков в мережі.

“Зазначений керівник разом з депутатом міської ради від Комуністичної партії вимагали 10 тис. доларів США неправомірної вигоди від виконуючого обов’язки міського голови за зняття з порядку денного сесії міськради проекту рішення про дострокове припинення повноважень зазначеного посадової особи в якості секретаря міської ради та виведення його зі складу виконкому”, – написав міністр.

19 травня вони були затримані “на гарячому” працівниками держслужби боротьби з економічною злочинністю під час отримання першої частини неправомірної вигоди у сумі 8 тис. доларів від юриста, який діяв за дорученням виконуючого обов’язки міського голови.

“За даним фактом слідчим управлінням обласного апарату напередодні відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди посадовою особою) Кримінального кодексу України. Правопорушникам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна”, – додав Аваков.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Вони хотіли отримати хабар у розмірі 73,5 тис. грн.

Міністерство внутрішніх справ виявило факт отримання неправомірної вигоди посадовими особами Шевченківської райдержадміністрації Києва. Про це написав глава відомства Арсен Аваков в мережі.

Як повідомив міністр, затриманий заступник голови Шевченківської РДА Андрєєв Віктор Іванович (державний службовець 5 рангу) і перший заступник директора комунального підприємства “Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Шевченківського району Києва” Романюк Петро Михайлович (держслужбовець 7 рангу), які вимагали від працівника КП “Сирець” неправомірну вигоду.

“Хабар у розмірі 73,5 тис. гривень вони хотіли отримати за надання ордера на службове житло і можливість його подальшої приватизації. У момент розподілу хабара затримано обидва правопорушника “на гарячому”, – написав Аваков.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Давно збирався написати цей текст, а то часто задають питання про те, як працює банк, чому такі проблеми зараз, і коли це все закінчиться. Коли все це закінчиться – не знаю, і ніхто не знає. А от написати пару слів про те, про що не прийнято говорити на заняттях Києво-Могилянської бізнес-школи, скажу. Отже, почнемо з звичайної теорії.

Відповідно до теорії, банк працює дуже просто – як фінансовий посередник. По-перше, обслуговує розрахункові рахунки клієнтів, і дуже зацікавлений, щоб у нього було якомога більше клієнтів, насамперед, фізосіб, які користуються платіжними картками. В ідеальному варіанті для банків було б взагалі добре, якби фізособи всі платежі робили тільки по безналу через платіжні картки. У цьому випадку у банку формувалися б пасиви залишків за рахунками клієнтів, і фізосіб, і юросіб. Тому в ЄС вже говорять про відмову від готівки і перехід тільки на безготівкові платежі.

По-друге, банки залучають депозити фізосіб і юросіб. І знову для банку більш важливі саме депозити фізосіб, так як юрособи найчастіше не мають вільних грошей, а ось фізособи, якраз навпаки, більш схильні до заощаджень. У всякому разі, так записано в американських підручниках з економіки.

По-третє, банки можуть розміщувати облігації та залучати гроші на тривалий термін 5 і більше років. Таким чином формуються довгострокові пасиви. І нарешті, є ще міжбанківські кредити, які дозволяють банкам залучати дуже короткі гроші, але зате дуже швидко, і тим самим забезпечувати ліквідність банківської системи. У центрі міжбанківського ринку знаходиться рефінансування НБУ, який повинен постійно рефінансувати банки для підтримки їх нормальної роботи.

Ось об’єднавши в одне ціле всі ці гроші в пасивах, банки за рахунок цих грошей і лише за рахунок їх, а не міфічного мішка з грошима, який лежить в сховище, як думають деякі українці, і видає кредити. Точніше, насамперед, він забезпечує платежі за рахунками своїх клієнтів.

Так як клієнти не тільки отримують гроші, але й перераховують ці гроші на інші рахунки, ось це перше, що робить банк у своїй роботі. А вже потім банк думає, як і кому видати кредити. Перш за все, кредити видають юрособам, так як вони найбільше їх потребують. Потім вже йде кредитування фізосіб, яке традиційно розділяється на споживчі кредити та іпотечні. Ще банк купує облігації компаній і державні цінні папери і тим самим фінансує глобальні інвестиційні проекти юридичних осіб та заодно допомагає перекривати дефіцит держбюджету за рахунок держпаперів.

Ось так все просто, подумають одні. Але швидше за все, навпаки. Це просто, якщо економіка працює нормально, якщо немає «тіньової економіки», якщо НБУ не чудить, якщо не влаштовують Майдани, коротше одні тільки «якщо» …

У всіх розвинених країнах світу облікова ставка Центрального банку, це основа для формування вартості грошей на ринку. На практиці ставка Центробанку, це найнижча ставка в країні, а вже на підставі облікової ставки формуються відсотки за міжбанківськими кредитами, які завжди вище облікової ставки. Далі йдуть ставки за депозитами для юросіб, які теж нижче, ніж ставки по депозитах для фізосіб. І найвищі ставки за облігаціями банків. У свою чергу ставки за кредитами для юросіб вище, ніж ставки за міжбанківськими кредитами на пару відсотків, але завжди нижче, ніж ставки за іпотечними кредитами фізосіб, і найдорожчі – споживчі кредити. Так працює банківська система в нормальній країні.

В Україні ж повний абсурд. Згідно з інформацією на сайті НБУ, облікова ставка 30%, а ставка рефінансування НБУ 33%, а ось середні ставки за міжбанківськими кредитами 25%. При цьому середні ставки за депозитами фізосіб 22,7%, а середні ставки за кредитами 25,3%. З точки зору теорії цього не може бути, щоб облікова ставка НБУ була найвищою ставкою на ринку.

Чому? А просто облікова ставка НБУ не працює.

За законом будь-який банк може отримати без проблем рефінансування за обліковою ставкою НБУ, але на практиці це не можливо. Тому в Україні рефінансування отримують тільки «потрібні банки» Як результат ринок міжбанківських кредитів теж не працює нормально. Бо банки не можуть нормально кредитувати один одного. В результаті вся надія на депозити. Але й тут проблема. Українці завжди хочуть отримувати по депозитах дуже і дуже багато, але якщо вони беруть кредит, хочуть щоб він був безкоштовним. В результаті, банки спочатку з великим трудом збирають депозити, а потім з ще більшим працею вибувають гроші у боржників.

В ЄС можна мудрувати з низькими ставками. Так як там, по-перше, немає такої величезної доларизації економіки. По-друге, готівки в обігу мало, зате дуже багато депозитів при цьому зі ставкою не більше 1% за рік. По-третє, і це найголовніше, працює систему кредитних історій, стукацтво і безсудове вилучення заставного майна.

Все дуже просто: не повернув кредит – немає проблем. Забрали в тебе бізнес або квартиру, і тоді відразу є гроші на погашення депозитів і виплату відсотків. В Україні так не виходить, тому й доводиться банкам викручуватися. Або не віддавати депозити і придумувати різні рекламні акції, щоб заманити нових клієнтів. Або за допомогою різних методів, не завжди може і законних, вибивати борги у позичальників.

Це в ЄС можна займатися розробкою бренду і переживати за дрескод співробітників і роками витрачати час на розробку слоганів банку. В Україні банк, як на війні, постійно веде битву на вживання і вибивання боргів. Працівники банку, коли видають кредит, вже думають, як будуть вибивати борг, бо відразу бояться, що не повернуть.

Може, хтось скаже, що якщо немає впевненості в клієнті, то навіщо видавати кредит. А що робити? Депозити потрібно погашати, і відсотки потрібно платити. А щоб було за рахунок чого платити відсотки по депозиту, доводиться добувати ці відсотки по кредиту. По-іншому не вийти. Якщо не буде кредитів, не буде і депозитів. Такий парадокс цьому житті.

Банки ще заробляють на валюті, але це не такі великі гроші, як може здатися. Банк на ринку валюти посередник, і він може теж купити невдало дорого валюту, а тому продавати за низьким курсом у збиток. Так що, це добре, якщо твій банк має друзів у НБУ, тоді й доходи по валютних операціях зашкалюють. А якщо ні, то і доходів немає.

В ЄС одним з головних джерел доходу банку є комісії за банківські платежі. Але в Україні ці платежі або безкоштовні, або майже безкоштовні. Тому на комісії багато не заробиш. В ЄС з кожного платежу банк бере комісію, і якщо ще платіж робить день в день, то комісія дуже велика. Традиційно середній термін платежу в ЄС, це десять банківських днів. В Україні платежі бігають протягом години, і майже безкоштовно. Бо по-іншому не виходить. І так народ не дуже любить платити безнал, більше любить готівку.

Ось яка в нас банківська система. Тут не до економічного дива. Тому немає нічого дивного, що банкам важко зараз переживати кризу. Кому тут буде легко, коли кожен день НБУ тільки й думає, як знищити банківську систему України на догоду МВФ, і залишити тільки банки друзів і свої банки. Парадокси нашого життя.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Відтепер водії зможуть оскаржити рішення судів першої інстанції в апеляційному порядку. Конституційний суд визнав незаконним норму, яка забороняла нам це робити.

Стаття 171-2 Кодексу адміністративного судочинства, яка забороняла автомобілістам оскаржити в апеляційних судах рішення районних судів у справах про накладення штрафів за порушення ПДР, визнана Конституційним судом України незаконною. Також, заборонялося подавати скарги на всі рішення райсудів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ст.171-2 КАСУ була прийнята в 2010 році і всі ці роки істотно ускладнювала життя водіям. На практиці це було так: працівник ДАІ виносить постанову про штраф, водій подає позов до суду, а районний суд, знаючи, що його рішення оскаржити в апеляції не можна, стає на бік ДАІшника і відмовляє у позові. Навіть якщо водій наводив докази своєї невинності. Про це свідчать неодноразові звернення читачів в нашу редакцію.

Своїм рішенням № 3-рп / 2015 від 8.04.15 Конституційний суд визнав, що таке обмеження є неконституційним і знову дозволив громадянам подавати апеляційні та касаційні скарги. Тепер, водії знову можуть йти аж до Вищого адміністративного суду, якщо вважають, що їх оштрафували незаконно. Це буде хорошим стримуючим фактором для районних суддів виносити неправомірні рішення.

Також, КСУ зазначив, що санкції за адмінпорушення часто перевершують санкції за кримінальні злочини, тому, це не справедливо, що за КПК є процес апеляції, а по «адмінки» – ні. «Європейський суд з прав людини у своих рішеннях вказано, что Термін” кримінальне правопорушення “має автономне значення І охоплює суворі за своими наслідкамі види адміністратівніх стягнених, до якіх належати адміністративний арешт та значні Адміністративні штрафи», – пише КСУ.

«Положення части Другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, візнані неконстітуційнімі, втрачають Чинність з дня Ухвалення Констітуційнім Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконан на территории України, залишкова и не может буті оскарження», – зазначено в рішенні.

За словами відомого правозахисника Вадима Володарського, дане рішення виходить далеко за межі оскарження постанов по «адмінки». Хоча це саме по собі дуже корисно! Тут набагато цікавіше інше: таке розширене тлумачення «кримінального правопорушення» фактично ставить хрест на спробах скасування презумпції невинності. Навіть якщо закон, який скасовує презумпцію невинності приймуть, то при оскарженні можна буде посилатися, в тому числі і на це рішення КС, саме на мотивувальну частину.

…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Столичні містобудівники звернулися до Президента України Петра Порошенка і спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана з відкритим листом, в якому просять захистити будівельний бізнес, над яким, на їх думку, нависла загроза знищення.

Звернення підписали представники кількох десятків компаній, серед яких найбільші гравці ринку: “Київміськбуд”, “Укрбуд”, “Інтергал-Буд”, “Житлоінвестбуд-УКБ”, “UDP”, “КАN Development” та інші.

У зверненні повідомляється, що забудовники стурбовані спробами “протягти через вищий законодавчий орган країни законопроект № 2629, який фактично зупиняє будівництво житла в Києві та суперечить нормам чинної Конституції, положенням законів України містобудівної діяльності і повністю перекреслює дію існуючих нормативів у будівництві”.

На думку представників компаній, антиконституційний закон торкнеться інтересів 120 000 киян, які чекають на свої квартири, а дві сотні будівництв перетворяться на нові “Еліта-центри”. Все це призведе до загострення соціальної напруженості в суспільстві.

Будівельники просять владу забезпечити “зважений підхід при розгляді подібних ініціатив і вжити заходів для того, щоб унеможливити внесення до Верховної Ради України законопроектів, що містять загрозу економічній безпеці країни, суперечать Конституції України і відверто спрямовані проти громадян України і їх конституційних прав”.

Нагадаємо, що останнім часом навколо кількох столичних будівництв розгорілися скандали: активісти і депутати кажуть, що вони незаконні. Забудовники ж стверджують, що документи в порядку і замовними є мітинги, а міліція, у свою чергу, фіксує на силових акціях одних і тих же учасників.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Україна, яка перебуває в стані квазі-війни з Росією, і міжнародне співтовариство повинні зайняти жорстку позицію в переговорах з приватними кредиторами, які займають егоїстичну і неконструктивну позицію, аж до дефолту України за своїми зобов’язаннями, вважає екс-міністр фінансів США Лоуренс (Ларрі) Саммерс.

“МВФ і національна влада повинні вказати непокірним кредиторам на їх безвідповідальну поведінку. Якщо необхідно, Україна повинна бути готова оголосити дефолт і не виконувати свої зобов’язання, а міжнародна спільнота має чітко заявити, що вона буде продовжувати допомагати Києву”, – написав він у авторській колонці у виданні TheFT.

“У такому контексті у кредиторів не буде іншого вибору, окрім як прийняти економічну реальність ситуації”, – вважає екс-міністр фінансів США.

Він підкреслює, що для платників податків по всьому світу має бути неприйнятним, щоб їх грошима ризикували, надаючи позики Україні, яка буде планувати повернути всі кошти своїм кредиторам.

На його думку, моральні, геополітичні та економічні підстави для того, щоб надати Україні значну підтримку, є переконливими.

“Міжнародний валютний фонд зробив (для допомоги Україні) стільки, на скільки був здатний, надавши кредит Україні в рамках програми розширеного фінансування. У той же час, Європа і США могли б збільшити свою підтримку країні, Світовий банк також не використовує всіх можливостей. Тому економічна життєздатність України залежить від того, що відбуватиметься з її обов’язком”, – зазначив Л.Саммерс.

Відомий фінансист також підкреслив, що нездатність України зменшити своє боргове навантаження є підтвердженням, що приватні інтереси мають дуже великий вплив на публічну політику.

“Найближчим часом Україна, міжнародне співтовариство і її кредитори повинні досягти угоди, що робити з боргом країни. Те, як це питання буде вирішено, скаже про те, наскільки насправді міжнародне співтовариство готове допомагати Україні і протидіяти російській агресії”, – сказав він.

Екс-міністр фінансів піддав критиці позицію інвестфірми Franklin Templeton і факт уникання ідентифікації менеджерів ряду американських фондів, що відмовляються від будь-якого списання. “Зрозуміло, що з істотною групою таких ”безбілетників“ інші власники боргів, включаючи росіян, також не погодяться на списання”, – відзначає Л.Саммерс.

Як повідомлялося, після затвердження МВФ нової чотирирічної програми розширеного фінансування EFF для України на $17,5 млрд Мінфін з 13 березня почав консультації з кредиторами про реструктуризацію зовнішнього боргу. Уряд також включив в реструктуризацію єврооблігації Києва, державних Ощадбанку та Укрексімбанку (Київ), “Укрзалізниці”, однак вказані позичальники будуть вести консультації з кредиторами з приводу умов реструктуризації їх позик як окремі юридичні особи.

Згідно з програмою з МВФ, угоди щодо зміни умов запозичень повинні забезпечити виконання Україною трьох цілей: перша – економія на зовнішніх платежах за боргами держави, гарантованих державою, і суб’єктів держсектора на суму приблизно $15,3 млрд за період реалізації програми МВФ; друга – забезпечення до 2020 року співвідношення державний борг/ВВП на рівні не вище 71% ВВП; третя – підтримка загальних потреб у фінансуванні бюджету за борговими операціями в середньому на рівні 10% ВВП (максимум 12% ВВП на рік) в 2019-2025 рр.

Мінфін України неодноразово наголошував, що для виконання зазначених цілей необхідно буде не тільки відстрочити погашення боргу, але й списати частину його номіналу і знизити відсотки. У той же час у випадку держбанків і “Укрзалізниці” мова йде тільки про перенесення термінів погашення боргу.

У той же час найбільші утримувачі українських паперів не хочуть погоджуватися на списання основної суми боргу, вважаючи, що заявлений масштаб скорочення виплат занадто великий. Крім цього, Росія вимагає виплати $3 млрд в кінці 2015 року, відмовляючись від участі в реструктуризації.

Мінфін України наполягає на необхідності досягти угоди про реструктуризацію в червні – до першого перегляду програми МВФ, однак експерти прогнозують, що успіхом буде реструктуризація боргу і на початку осені цього року, а її затягування не приведе до припинення фінансування за програмою EFF.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Міністерство оборони Російської Федерації розраховує на звільнення затриманих російських військовослужбовців. Про це заявив офіційний представник відомства генерал-майор Ігор Конашенков.

Конашенков підтвердила, що заарештовані СБУ в Луганській області Олександр Александров та Євген Єрофєєв є громадянами Росії. Разом з тим, за його словами, на момент затримання 17 травня військовослужбовці “не були чинними військовослужбовцями Збройних Сил РФ”, цитують Конашенкова російські ЗМІ.

Представник країни-агресора зазначив, що до Міністерства оборони РФ з приводу заарештованих спецназівців звернулася асоціація ветеранів військ спеціального призначення РФ і попросила сприяння. Конашенков у зв’язку з цим заявив, що Москва “розраховує на розсудливість українського керівництва і якнайшвидше звільнення Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва”.

Нагадаємо, 16 травня в районі 15:00 біля мосту поблизу міста Щастя, Збройні сили України спільно зі Службою безпеки України затримали двох військовослужбовців третьої спеціальної бригади особливого призначення ГРУ ГШ РФ з місцем постійної дислокації в місті Тольятті. Серед них – капітан Євген Єрофєєв і сержант Олександр Александров.

Сьогодні начальник Генерального штабу України Віктор Муженко розповів подробиці затримання росіян. Також журналістам було продемонстровано російський Гвинторіз (гвинтівка снайперська спеціальна) АС “Вал”, який був відібраний у затриманих.

Сьогодні ж стало відомо, що біля контрольно-пропускного пункту колишнього Тольятинского військового училища, а зараз військової бази 3-ї бригади ГРУ, розташованої на вулиці Ворошилова, пройшла стихійна акція протесту. Громадяни, підійшовши до КПП військової бази, вигукували антивоєнні гасла. Учасники вимагали виведення російських військ з України.

Сьогодні ввечері в Генштабі ЗСУ повідомили, що військовослужбовці, які входять до складу 3-ї бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління ГШ ЗС РФ, терміново залишають місто Брянка на Луганщині.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Сьогоднішня Україна – країна можливостей. За кілька годин відомий тільки вузькому колу людей незатверджений перший заступник міністра економіки Саша Боровик перетворився на героя топових новин.

Каталізатором послужила його заява про звільнення з міністерства через конфлікт з Арсенієм Яценюком. Прем’єр поспішив відхреститися від участі в скандалі, що розростається, заявивши, що відхід Боровика – це рішення міністра економічного розвитку Айвараса Абромавічуса. Пояснення міністра, який взяв на себе відповідальність, було лаконічним: “Не спрацювалися”.

За тиждень до скандалу ми записали інтерв’ю з Боровиком. Саша (він наполягає, щоб його називали саме так) попередив, що може покинути міністерство. Серед причин називав більш ніж двомісячну затримку з його затвердженням на посаду – Яценюк не підписував наказ про призначення, а також розбіжність у поглядах з прем’єром і своїм міністром щодо того, з якою інтенсивністю потрібно проводити реформи.

Зміна статусу Боровика в значній мірі нівелювала актуальність питань інтерв’ю. Ми вибрали найцікавіші тези з півторагодинної бесіди.

Після від’їзду з України 25 років тому я не сильно звертав увагу на те, що відбувається тут. Світ рухався вперед, а в Україні весь час йшла якась неактуальна метушня. Євромайдан все змінив: через тиждень після початку революції я усвідомив, що більшу частину часу проводжу за читанням українських новин. Я не міг фізично брати участь у подіях на Майдані, але мені хотілося якось допомогти. Зв’язався з Центром протидії корупції, і ми разом “ловили” гроші Януковича на Заході. Нам навіть вдалося заморозити, правда, на нетривалий час, пересування грошей Януковича (були заблоковані транзитні рахунки в Deutsche Bank на час внутрішнього розслідування банку).

Я дуже швидко опинився ментально втягнутий в українські події, це стало особистою справою. Після перемоги почав подавати сигнали, що не проти попрацювати в державних структурах. Мене кликали в Міністерство юстиції, розглядався варіант роботи в АМКУ, але пропозиція Айвараса здалася більш цікавою.

Одна з основних суперечок, які я веду, – це відсутність економічної стратегії. Коли не знаєш, куди пливеш, ніякий вітер не буде попутним. Мені на це кажуть: стратегія є, ми йдемо в Європу. Але Європа – це дуже загальне поняття: це і Німеччина, і Англія, і Швеція, і Греція, у всіх різна економічна модель. І відповіді, що ми будуємо, я так і не почув.

Моє бачення – Україна повинна якнайшвидше створити дуже ліберальну економічну систему, держава повинна вийти з усіх секторів економіки (залишити тільки дійсно стратегічні об’єкти), позбутися системи пільг і дотацій галузей економіки. Тобто створити вільний ринок. Паралельно треба зруйнувати олігархію і побороти корупцію.

Український державний апарат – хворий і слабкий, але при цьому дуже великий. Держвитрати за підсумками минулого року склали 53% ВВП – це занадто багато. Українська держава не здатна щось кардинально змінити або поліпшити. Тому вона повинна просто піти звідусіль, де без держави можна обійтися. Чим українська держава швидше вийде з економіки – тим для неї краще.

Мені не подобається ідея градуальних реформ – домогтися стабілізації і крок за кроком робити реформи … Я в це не вірю.

Зараз про приватизацію говорять в контексті, що спочатку треба навести лад, реструктуризувати, привести в “продажний вид” і отримати гідну ціну. Але ми це ж чули від усіх українських урядів, це ні до чого не приведе.

Аналогічна ситуація з ринком землі. 20 років в Україні говорять, що країна не готова до ринку землі: реєстрів немає, український інвестор не може конкурувати з іноземним, не готова ринкова інфраструктура. Зараз ми чуємо те ж саме. Але якщо відкинути популістську риторику – то за цей час країна стала біднішою, а українська земля – ​​дешевшою.

Приватизацію треба проводити, виходячи з ідеї мінімізації витрат: 3500 держкомпаній генерують великий збиток. Держкомпанії викривляють економіку, стимулюють корупцію, “виживають” ринкових гравців: втрати від цього взагалі ніхто не рахував.

Ключова ідея – приватизація потрібна не для того, щоб заробити, і навіть не для того, щоб приватний власник підвищив ефективність роботи, а для того, щоб поміняти ставлення, ментальність людей, пов’язаних з держкомпаніями.

Масштабна приватизація потрібна, щоб люди стали думати, як капіталісти, а не продовжували працювати в системі пільг і субсидій в абсолютно безперспективних галузях.

Книга, в якій зібрані всі українські пільги, ось такої товщини (розсовує пальці на 3-4 см). І якщо докопатися до суті, то вигодоотримувачами цих пільг будуть не працівники держкомпаній, а українські олігархи. Тому радикальна лібералізація завдасть удару по олігархам набагато більш ефективно, ніж всі прокурори України.

Приватизувати потрібно майже все. Не треба хвилюватися, які ми отримаємо гроші: я не вірю у здатність української держави підняти передпродажну ціну об’єктів. Але слід розуміти, що чим швидше ми звідти вийдемо, тим швидше приватний бізнес створить якусь нормальну систему.

Але тут потрібні лідери, які візьмуть на себе політичну відповідальність. Природно, приватизація і відхід від Welfair state (соціальна держава) будуть непопулярні. Буде величезна критика, що корупціонери вкрали, можна було продати дорожче. Але якщо їх поєднати з популярними реформами, такими як реальна боротьба з корупцією, то хворобливу трансформацію економіки можна було б провести.

Не можна оптимізувати цю систему, її треба радикально поміняти. Велика помилка, що за 1,5 роки після революції в країні так і не зроблена реформа держуправління. Це має бути реформа №1. Якщо не змінити держапарат, то нічого змінити не вдасться. Потрібна система, яка б дозволяла легко вивести колишніх чиновників і ще легше залучати на держслужбу нових людей. Зараз все навпаки.

Звільнити чиновника неймовірно складно, взяти на роботу нового теж непросто. Не підписане ж не тільки моє призначення – більшість моєї команди працює неофіційно, як волонтери. І це триває місяцями. Знаєте, що мені заявила одна одіозна чиновниця старого гарту? Вона каже, ти і твоя команда – сквоттери: ви нелегально зайняли державне приміщення. І формально вона права.

У моїй команді є інвестбанкір з Лондона, минулого тижня він прийшов до мене і сказав: “Саша, 80% часу я витрачаю на те, що ходжу по кабінетах і збираю підписи. Але я не для цього сюди приїхав”. Ну зрозуміло ж, що високоефективний дорогий фахівець не повинен цього робити, і зрозуміло, що він не буде довго це робити і через тиждень або місяць поїде назад в Лондон, так і не передавши нікому свій унікальний досвід.

Щоб поміняти країну треба не так багато – кілька сотень професіоналів. Правда, дуже дорогих, робота яких на ринку коштує від 1000 доларів на годину. І такі люди є – вони готові працювати на благо України за 200 доларів на місяць. Але що виходить – всі затвердження відбуваються на Кабміні. Для цього треба фізично прийти на засідання Кабміну і 2-3 години чекати під зачиненими дверима, поки справа дійде до розгляду кадрових питань. Там ніде сісти, там ніде попити води: це говорить про ставлення до співробітників. Якщо 25 таких осіб простоять під дверима три години, то ринкова ціна такого очікування $75 000. Нормальне держава так себе не веде – воно має цінувати кожну секунду часу таких людей.

В уряді мені багато разів говорили: “Ти хочеш робити реформи швидше, ніж готове суспільство”. Але я вважаю, що суспільство було готове до цього ще вчора, просто йому доступно не пояснили, скільки ми втрачаємо, якщо не будемо робити ці реформи. А втрачаємо ми набагато більше: економіка падає, активи дешевшають, талановиті люди виїжджають.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Чеська компанія RWE Transgas домоглася судового рішення, згідно з яким вона має право відбирати менше газу, ніж прописано в контракті, без штрафів.

Російський газовий монополіст Газпром вперше програв суд з принципової умови міжнародних контрактів – схемою “бери або плати” (take-or-pay). Віденський арбітраж підтвердив право чеської RWE Transgas знижувати обсяги закупівель без штрафів.

Газпром і RWE судилися з приводу авансової оплати невибраних мінімальних річних обсягів газу за 2008-2011 роки. Справа розглядалася Віденським арбітражним судом. Сума позову Газпрому становила $500 млн.

Претензії до порядку take-or-pay, на якому будується експортна політика російської монополії, раніше пред’являли найбільші покупці, зокрема, Україна та Італія. Епоха глобального домінування контрактів з жорсткими умовами закінчується, впевнені експерти.

Take-or-pay (бери або плати) – умови контракту, які передбачають, що покупець повинен сплатити не менше певного обсягу газу незалежно від того, скільки він закупив насправді у розглянутий період.

Нагадаємо, Газпром 16 червня 2014 звернувся в арбітраж з метою стягнення з НАК Нафтогаз України заборгованості за газ, поставлений в кінці 2013 року і початку 2014 на $4,5 млрд. Зараз ця сума скорочена до $2,4 млрд.

У свою чергу Нафтогаз 16 червня 2014 звернувся в арбітраж з метою ретроактивного зміни ціни на газ та відшкодування на користь позивача всіх переплат, здійснених ним з 20 травня 2011 року (за оцінкою позивача – не менше $6 млрд) і скасування заборони реекспорту.

21 липня 2014 ці справи були консолідовані. 15 вересня був сформований склад арбітрів. 3 листопада арбітраж прийняв рішення про відсутність необхідності проводити слухання про вжиття забезпечувальних заходів за запитом Нафтогазу України. 31 січня 2015 НАК Нафтогаз України подав в арбітраж позовну заяву. Газпром очікує рішення Стокгольмського суду щодо спору з Нафтогазом у червні 2016 року.
…

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ