Дніпровська міськрада призначила меру міста Борису Філатову і секретарю міськради В’ячеславу Мішалову щомісячну премію в розмірі 8 окладів, повідомляється на офіційному сайті міськради.

За ухвалення відповідного рішення на засіданні міськради проголосували більшість фракції БПП, “Самопомочі”, “Укропу” і ще деякі депутати, які підтримують мера Філатова.

“Здійснювати щомісячне преміювання в межах коштів, закладених на преміювання в кошторисах на утримання міської ради та її виконавчих органів на 2016 рік та економії фонду оплати праці в розмірах, що не перевищують граничний розмір, визначений у додатку”, – йдеться в схваленому депутатами рішенні.

Борис Філатов пізніше прокоментував рішення міськради.

“У світі одним із засобів боротьби з корупцією є висока заробітна плата чиновників. Це моя позиція, і я її відстоюю. Якщо ми не надамо чиновникам можливості отримувати гідну заробітну плату, з них буде важко питати за результати їхньої роботи. Я спілкуюся з мерами інших міст, і знаю, що така практика (підвищення зарплати. – Ред.) була і в інших територіальних громадах”, – зазначив Борис Філатов під час брифінгу.
…

Правда України

Верховний суд України 14 вересня по справі № 6-1451цс16 виніс правову позицію щодо порук за кредитами.

Суд дійшов висновку, що непред’явлення кредитором (банком) вимог до поручителя протягом шести місяців від дня настання терміну виконання основного зобов’язання у разі, якщо термін дії поруки не встановлено, є підставою для припинення дії поруки, а значить, і зобов’язання поручителя нести солідарну відповідальність разом із боржником перед кредитором.

“Звернення до суду після завершення передбаченого ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу шестимісячного терміну не є підставою для відмови в позові у зв’язку із закінченням терміну позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя”, – йдеться в правовій позиції, яку підписав суддя ВСУ Ярослав Романюк.

У документі зазначено, що термін поруки не є терміном для захисту порушеного права, але це термін існування самого зобов’язання поруки. “Таким чином, і право кредитора, і зобов’язання поручителя щодо його закінчення припиняються, що означає, що ніяких дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор не може вчиняти”, – зазначено в правовій позиції.

До такого висновку ВСУ прийшов після розгляду Приватбанку з поручителем по кредиту одного з його позичальників-фізосіб. У договорі було вказано п’ятирічний термін позовної давності за претензіями до поручителів, але ВСУ вирішив, що необхідно застосовувати 6-місячний термін, зазначений у ЦК, а не 5 років, зазначені в договорі. Таким чином виявилося, що ПриватБанк пропустив термін подачі позову, поручитель нічого не винен банку. Суди попередніх трьох інстанцій були на стороні банку.
…

Правда України

Пасажирський літак “Боїнг” Малайзійських авіаліній був збитий ракетою з комплексу “Бук”, розташованого в шести кілометрах від села Сніжне Донецької області.

Представники Міжнародної слідчої групи повідомили про це на зустрічі з родичами жертв катастрофи.

Територія, з якої була пущена ракета, перебувала під контролем проросійських сепаратистів. Потім комплекс “Бук” був повернутий в Росію.

Голландський прокурор Фред Вестербеке представив сім’ям жертв рейсу MH17 проміжний звіт першого етапу роботи Спільної слідчої групи.

Спираючись на опитування свідків, перехоплення розмов бойовиків, дані радарів, відео з соціальних мереж, знімки із супутників, слідчі стверджують: причиною загибелі 298 осіб була ракета серії 9М38, випущена з ЗРК “Бук”. ЗРК був встановлений на височині поля розміром 500 на 600 м поблизу селища Первомайський Донецької області.

Як зазначено в звіті, це найвище місце в радіусі 5 км. Зазначена територія в липні 2014 року контролювалася проросійськими сепаратистами.

Слідство зазначає: той факт, що зенітно-ракетна установка прибула в Україну з Росії і після того, як випустила ракету по MH17, повернулася назад в РФ, може говорити про участь російських солдат в управлінні комплексом.

Але, на думку слідчих, те, що ЗРК “Бук” прибув з РФ і потім повернувся назад, не є самодостатнім, щоб висунути звинувачення. Щоб передати справу до суду, потрібно чітко визначити коло підозрюваних, ланцюжок підпорядкування і передачі наказів і т.д.
…

Правда України

Вже за тиждень в Україні почнеться повноцінна видача пластикових ID-паспортів, які можуть з часом замінити традиційні паспорти-книжки.

Відзначимо, пластикові ID-карти почали оформляти ще в лютому цього року, проте досі документ отримували тільки 16-річні українці, і за цей час Держміграційна служба встигла видати понад 160 тис. паспортів. У ГМС відзначають – кількість власників документа зростає з кожним днем, і точну цифру назвати поки складно.

З першого жовтня пластиковий паспорт зможе отримати будь-який українець старше 14 років (законом нардепи знизили вік отримання). Він представлятиме собою пластикову картку не більшу за банківську, на якій буде надрукована фотографія власника, ПІБ і номер в єдиному демографічному реєстрі.

Написи російською мовою з документа зникнуть – залишиться тільки український і англійський текст. Крім того, в карту буде вшитий чіп. На нього запишуть прізвище та ім’я власника, рік його народження, стать, місце народження, відбитки пальців та ідентифікаційний код. Занесуть на чіп і електронний підпис.

Відзначимо, що минулого тижня Верховна Рада прийняла закон, що дозволяє жителям країни підтверджувати свою особистість за допомогою цифрового підпису. Це, за словами нардепів, дозволить отримати віддалений доступ до центрів адмінпослуг, де громадяни можуть замовити довідки та виписки з електронних реєстрів.

Видавати ID-карти будуть в місцевих відділеннях ГМС і Центрах надання адмінпослуг (ЦНАП). Переселенці з Донецької та Луганської областей можуть отримати документ в будь-якому паспортному столі, надавши довідку переселенця. Також можна оформити його і через інтернет, проте таку функцію наразі можуть собі дозволити тільки для жителів Дніпра і Тернополя.

При цьому 14-річним українцям за документ платити не треба, а для всіх інших він обійдеться орієнтовно в 145 грн. “Сюди входить податкове мито і ціна бланка для паспорта. Однак це ще не остаточна цифра – в п’ятницю ми чекаємо підсумкового рішення Кабміну по вартості”, – розповів нам спікер ГМС Сергій Гунько.

У деяких ЦНАП кажуть, що поки почати видачу ID-паспортів не можуть. Так, в Сумах відзначили, що у них поки немає доступу до єдиного демографічного реєстру, щоб внести туди інформацію про виданий паспорт. При цьому міськрада вже закупила чотири апарати для виробництва карток. Гунько пояснює: поки така проблема дійсно залишається.

У Києві деякі центри адмінслуг не тільки не готові видавати карти, але і відсилають бажаючих в міграційну службу. Так, в Голосіївському ЦНАП столиці, куди ми звернулися за консультацією як звичайні громадяни, нам розповіли про відсутність у них обладнання і взагалі порадили не поспішати, оскільки нібито ці паспорти не ратифіковано в багатьох країнах. “Але якщо дуже потрібно, несіть документи в ГМС”, – заявили нам адмінцентрі.

У прес-службі Держприкордонслужби нам пояснили: дійсно, МЗС веде переговори щодо ратифікації та порадили при поїздці, наприклад, в Білорусь, про всяк випадок брати і закордонний паспорт.

З ще однією проблемою зіткнулися ті, хто вже оформив картки. “Намагалися з батьками відкрити мені накопичувальний рахунок в банку, і там вимагали мій паспорт. Коли я показав їм ID-карту, отримав відповідь, що такі документи їх банк не приймає”, – пише у себе на сторінці Віктор Кушнір, який отримав документ в квітні. У Держміграційній службі підтверджують, що такі поодинокі випадки є, і називають їх плутаниною. За словами спікера служби, це самоуправство на місцях, бо з банками ведеться постійний діалог і їхнє керівництво давно вже знає про новий документ.
…

Правда України

1.Серед тих, хто вбивали чи допомагали чинити убивства були члени місцевої поліції, яку іноді називають українською. Але не всі з них брали в цьому участь і не всі вбивці були членами цієї поліції – масові вбивства євреїв були “компетенцією” німецьких айнзацгруп та німецької поліції.

2.Серед членів цієї поліції були українці. Але не всі з них були українцями – до місцевої поліції масово вписувалися радянські військовополонені різного етнічного походження для яких служба у німців була єдиним порятунком від смерті.

3. Серед українців службовців поліції були члени ОУН. Але не всі члени поліції були оунівцями (див. п.2) і не всі оунівці були поліцаями.

4. Серед оунівців, які були в поліції були ті, хто брав участь у вбивствах євреїв. Але не всі оунівці поліцаї робили це. Член ОУН Роман Біда – “Гордон” начальник слідчого відділу місцевої поліції у Києві врятував єврейського хлопчика, якого вели на розстріл у Бабиному Яру, а взимку сам 1942 був розстріляний і похований у цьому страшному місці.

Уникайте необґрунтованих узагальнень, вони ведуть до спрощень, які створюють можливості для маніпуляцій і обману.
…

Правда України

Заява президента Ізраїлю Реувена Рівліна стосовно того, що ОУН влаштовувала масові вбивства у часи трагедії Бабиного Яру, є зневажливою для України.

Про це на своїй сторінці у мережі написав очільник ОУН та заступник голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богдан Червак.

Він зазначив, що жоден з інших учасників парламентських слухань не дозволив собі висловитися образливо у бік ОУН. Це означає, що Рівлін, за словами Червака, так і не побачив нової України.

“Те, що зробив президент держави Ізраїль в Українському парламенті можна трактувати однозначно – плювок в душу українцям. Звинуватити ОУН в Голокості та ще під час парламентських слухань з нагоди з нагоди 75 річниці трагедії Бабиного Яру – це зневажити українську націю”, – наголосив він.

Червак також закликав українських євреїв вплинути на президента Рівліна, аби той перестав читати московські газети та дивитися їхнє телебачення, адже це “не просто шкідливо, але й непристойно”.

Нагадаємо, вчора Рівлін виступив у Верховній Раді з нагоди роковини трагедії Бабиного Яру. Під час своо виступу очільник Ізраїля заявив, що українці та ОУН були пособниками масових вбивств близько 1,5 мільйона євреїв.
…

Правда України

У світі великих перевізників часта зміна тарифів називається системою управління доходами, завдяки якій компанії можуть максимізувати свій прибуток. В даний час авіаоператори використовують досить складне програмне забезпечення, яке обчислює вартість квитків, враховуючи безліч факторів. Як же виглядає цей процес?

Насправді так було далеко не завжди. Раніше авіакомпанії були змушені працювати на дуже жорсткому ринку, який регулювався урядами різних країн. Подібні підходи не дозволяли істотно підвищувати тарифи на перельоти. Втім, у сучасний економічних реаліях жорсткої конкуренції така тактика дуже популярна.

Компанії намагаються обійти конкурентів і утриматися на ринку, тому змушені використовувати системи, які в режимі реального часу змінюють ціни на квитки. Саме через це вартість польотів на короткі відстані, що користуються популярністю, можуть коштувати майже стільки ж, скільки і подорожі в далекі країни.

Вартість квитків залежить від безлічі факторів. Перш за все, від пункту призначення. Наприклад, рейс “Лондон-Майорка” цікавий для туристів. Це означає, що ціни на місця будуть високими з самого старту продажів. А ось вартість бізнес-рейсу “Лондон-Франкфурт”, швидше за все, спочатку буде невисокою, щоб забезпечити заповнюваність літака. Але тим, хто купуватиме квиток в останній день, загрожує досить значна переплата.

Крім того, за допомогою спеціальних алгоритмів, компанії визначають пасажирів, які, з великою часткою ймовірності, в обмін на компенсації або додаткові бонуси, захочуть перебронювати свій квиток на більш пізній термін. Таким чином перевізники вивільняють місця для пасажирів, які готові заплатити більше. Авіакомпанії прагнуть знати про пасажирів якомога більше, щоб робити їм вигідні пропозиції і забезпечувати себе прибутком.

Так, наприклад, відбувається розподіл місць в літаку на класи. У компаній немає чіткого сегментування. Як тільки місця одного класу повністю розкуповуються, тут же збільшуються ціни на квитки іншого класу.

Крім того, останнім часом оператори зосередилися на додаткових послугах для пасажирів. Плата стягується, наприклад, за вибір місць в літаку. Подібна опція вже стала джерелом додаткового доходу.

Втім, багато компаній все ж вважає за краще не перестаратися з механізмами підйому цін, оскільки це може негативно позначитися на бренді і ставленні до нього пасажирів. Деякі перевізники, наприклад, використовують аукціони для того, щоб розпродавати місця, що залишилися. Це дозволяє зберегти хороші відносини з клієнтами і, разом з тим, дізнатися, скільки вони готові віддати за преміальні квитки.

Ще один спосіб, який застосовують для збереження позицій на ринку – схема “фірмових тарифів”, які вже включають додаткові послуги.

Крім цього, перевізники розробляють різні програми, які миттєво сповіщають пасажирів про зміни тарифів і вигідних цінах. А ще – дозволяють прогнозувати передбачувану вартість перельоту. Такі системи працюють на основі алгоритмів і статистики за кілька років.

Очікується, що технології штучного інтелекту та інші інновації будуть активно використовуватися авіакомпаніями найближчим часом. Це допоможе суттєво покращити і полегшити процес бронювання. А, крім того, зробити його ефективнішим.
…

Правда України

В Україні фіксують зменшення випадків крадіжки грошей з банківських карток. Порівняно з 2015, простежується тенденція незначного спаду кількості скоєних випадків шахрайства, пов’язаних з використанням банківських карток та їх реквізитів, розповів заступник начальника департаменту кіберполіції Нацполіції України Віталій Чубаєвський.

Але незважаючи на це, зловмисники вигадують все нові способи крадіжки грошей українців.

За інформацією кіберполіції, злочинці активно експериментують з новим способом шахрайства, який не вимагає їхньої постійного участі або використання додаткових елементів при здійсненні маніпуляцій з картками.

“Все частіше фіксуються факти зараження АТМ-терміналів (банкоматів) і POS-терміналів великих мережевих магазинів шкідливим програмним забезпеченням для автоматичного запису технічної інформації та ПІН-кодів банківських карток клієнтів фінустанов, які скористалися послугами терміналу”, — розповів Віталій Чубаєвський.

Він додав, що такі схеми дуже поширені в багатьох країнах ЄС.

Також в Україні продовжують жити й інші види карткових злочинів.

Шахрайство, пов’язане з використанням банківських карт і їх реквізитів, можна розділити на такі основні категорії:

Компрометація технічної інформації банківських карт (скіммінг);
Програмний скіммінг (зараження шкідливим ПЗ);
Викрадення реквізитів банківської картки;
Телефонне шахрайство (виманювання повних реквізитів банківської картки або секретних кодів підтвердження операції);
Фішинг (створення шахрайських “нічебто платіжних” веб-ресурсів).

При цьому, одними з найбільш ходових як на території України, так і в усьому світі, є шахрайства, скоєні з допомогою спеціальних пристроїв (скіммінг) таких як скіммер, шімер та ін.

У більшості випадків скомпрометовану інформацію з банківських карток зловмисники реалізовують через інтернет або передають її іншим учасникам злочинних груп. “Ті, у свою чергу, виготовивши підроблені картки (т. зв. “білий пластик”), знімають кошти за межами України, в тому числі, в країнах Азії, що унеможливлює швидке затримання злочинців та їх притягнення до кримінальної відповідальності”, — зазначив Чубаєвський.

Крім того, нерідко шахраюють з картками в Україні іноземці. У департаменті кіберполіції на таких злочинах ловили, зокрема, громадян Білорусі, Румунії, Молдови, Болгарії. Вони встановлювали на банкоматах скіммінгові пристрої або знімали кошти з раніше підроблених банківських карток. Всі затримані особи за вчинення даного виду правопорушень притягаються до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 200 та ст. 361 КК України.

Зловмисникам загрожує покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних податком мінімальних доходів громадян або позбавлення волі на термін до 3 років. За вчинення тих же дій повторно або за попередньою змовою групою осіб (двох і більше) шахраям загрожує позбавлення волі на термін від 2 до 5 років.
…

Правда України

Керівник одного з підприємств управління справами президента РФ Дмитро Крюков виявлений застреленим в офісі в центрі Москви, повідомили джерела в правоохоронних органах.

Тіло 45-річного глави ФГУП «Президент-сервіс» було виявлено в одному з кабінетів в адміністративній будівлі за адресою: вулиця Арбат, 54/2. У цій будівлі розташовується штаб-квартира ФГУП «Президент-сервіс».

За попередніми даними, Крюков наклав на себе руки. Обставини події з’ясовуються, додали співрозмовники агентства.

Керуючий справами президента РФ Олександр Колпаков проінформований про смерть керівника «Президент-сервісу», повідомила прес-секретар управління справами Олена Крилова.

«Президент-Сервіс» входить в структуру управління справами Президента РФ.

Підприємство, повідомляється на його сайті, займається комплексним сервісним обслуговуванням органів державної влади, організацій і приватних осіб. ФГУП, в числі інших, обслуговує адміністрацію президента, уряд, верхню і нижню палату парламенту.
…

Правда України

Згідно з новим Порядком компенсації витрат на поховання та увічнення пам’яті суддів, затвердженим Радою суддів України, майже всі будуть здійснювати за державний рахунок.

Організувати і провести похорон, викопати могилу, встановити пам’ятник, кремувати і відправити тіло померлого за кордон можна буде безкоштовно. Нововведення стосуватиметься і суддів у відставці.

Витрати на поховання суддів може нести безпосередньо суд або відповідне теруправління Державної судової адміністрації.

Витрачені гроші можуть компенсувати виконавцю волевиявлення померлого. Для їх отримання необхідно надати заяву про грошову компенсацію і оригінали документів про оплату послуг. Компенсацію здійснюють в межах бюджетних асигнувань відповідного суду.

Вартість придбання і встановлення пам’ятника не може перевищувати 10 мінімальних зарплат, встановлених на момент здійснення оплати за придбання або встановлення пам’ятника.

Якщо заяви про компенсацію подали кілька осіб, її надають пропорційно до витрат.
…

Правда України

Депутати Київської міської ради (Київради) під час засідання в четвер ввели заборону на реалізацію суб’єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю, алкогольних і слабоалкогольних напоїв на території Києва з 23:00 до 10:00.

Відповідне рішення підтримали 86 депутатів Київради.

“Щорічно в Україні від алкоголю помирає 40 тис. осіб. Цю страшну статистику ми можемо зупинити лише рішучими діями, спрямованими на пропаганду здорового способу життя та обмеження вживання алкоголю. Я впевнений, що дане рішення знизить рівень дитячого пияцтва, знизить показники криміногенної ситуації в столиці. Кияни варті того, щоб жити в спокійному, цивілізованому, європейському місті”, – зазначив автор проекту рішення, депутат фракції “Солідарність” у Київраді Владислав Михайленко.

Рішенням передбачається, що заборона буде поширюватися тільки на продаж алкоголю в закладах роздрібної торгівлі. Продаж спиртних напоїв і пива в ресторанних закладах у нічний час не забороняється.

Київрада рекомендує контролюючим органам застосовувати до порушників передбачені законодавством заходи, в тому числі, звертатися до органів ліцензування з рекомендацією щодо позбавлення суб’єкта господарювання ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями.

Також Київрада зобов’язала органи ліцензування здійснювати перевірки суб’єктів господарювання щодо виконання даного рішення, а також інформувати про їх результати Київську міськдержадміністрацію.
…

Правда України

Гучний скандал травня – коли на кордоні з Угорщиною знайшли автомобіль дипломата, повний контрабандних цигарок, – так і не добіг свого завершення.

Попри те, що ця історія на деякий час стала топ-темою для загальнонаціональних ЗМІ; попри “чистку” посольства та звільнення посла (якого, щоправда, треба було звільнити ще 2014 року, одразу після Революції гідності); попри гучні заяви, обіцянки та звинувачення, що лунали від посадовців,

МЗС не зміг навіть звільнити дипломата, що “засвітилася” у контрабандних схемах.

Причому саме “не зміг” – тут не йдеться “не схотів”.

Кілька наших джерел повідомили, що скандальний дипломат – Оксана Ліщишин – не пошкодувала коштів на юристів, щоб зупинити процес. “Так, вона справді знайшла адвокатів і ходила тут, в МЗС, пояснюючи, що жодної вини за нею немає, а МЗС відповість за наклеп”, – розповів один із наших співрозмовників.

І найцікавіше, що формально дипломат права. Адже з цигарками зловили не її, а її чоловіка. А фальсифікований лист про дипломатичну пошту, виписаний від її імені, не є підставою для покарання… бо його оригіналу немає у кримінальній справі.

…А тим часом ЄП стало відомо про новий випадок контрабанди з дипломатичними документами.

Отже, далі – детальніше про історію родини “дипломатичних контрабандистів” та про системну проблему, з якою стикнулося МЗС.

Як же все починалося. В суботу 21 травня на українсько-словацькому кордоні затримали вантажний мікроавтобус з дипломатичними номерами. Всередині – 60 тисяч пачок цигарок, які водій намагався видати за дипломатичний вантаж. В понеділок вранці ця історія потрапила до ЗМІ. Тоді з’ясувалося, що контрабандистом був Сергій Ліщишин, чоловік першого секретаря посольства України в Словаччині Оксани Ліщишин. Саме вона виписала лист з печаткою посольства, в якому підтвердила “недоторканність” вантажу.

Тобто до контрабанди додалася службова підробка.

В МЗС того ж дня визнали проблему і пообіцяли покарати всіх винних, натякнувши на можливу причетність посла.

Формально – справді покарали. Вже у вівторок, тобто за день після розголосу в ЗМІ, МЗС відкликав дипломата-контрабандистку до України. А згодом стало відомо, що міністерство розпочало службове розслідування за цим фактом.

Для реакцій на найвищому рівні знадобилося більше часу – лише 3 червня президент Петро Порошенко звільнив скандального посла України в Словаччині Олега Гаваші.

Наприкінці літа ми вирішили перевірити, чим завершилася історія з контрабандою для її фігурантів.

Закарпатська митниця повідомила: суд підтвердив вину Сергія Ліщишина.

Родина контрабандиста має сплатити штраф і втратить мікроавтобус. Звісно, якщо апеляційний суд не скасує вирок.

“Судом першої інстанції оголошено рішення про визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого постановою ч. 1 статті 483 Митного кодексу України, накладення на нього штрафу в розмірі 100% від вартості предметів правопорушення, конфіскації тютюнових виробів та конфіскації транспортного засобу”, – йдеться у відповіді Головного управління ДФС у Закарпатській області на наш запит.

Щоправда, схоже, що цим покарання родини контрабандистів вичерпалося.

На той час, коли перший із наших запитів вже був у МЗС, на сторінці Оксани Ліщишин з’явився віршований допис.

“Не заглядай в чуже вікно, не заздри тим, хто більше має,
Бо кожному із нас дано лиш те, що в бога заробляє”, – републікувала вона.

Цей публічний статус став першим від травня, тобто від початку скандалу. Одразу кілька знайомих дипломатів надіслали лінк на нього авторові цієї статті – в МЗС сприйняли цей допис як відповідь Ліщишин колегам-дипломатам.

Річ у тім, що на той момент скандальна дипломат вже набула нової слави серед колег.

Вона відмовилася звільнятися з дипломатичної служби і попередила, що готує позови до МЗС.

В міністерстві підтвердили, що не можуть звільнити дипломата, навіть попри те, що її причетність до контрабанди – поза сумнівом. Після повернення до Києва колишній перший секретар посольства у Словаччині відгуляла 77 днів відпустки. В день її завершення дипломат розмістила допис про “заздрощі”.

“Наразі, до завершення розслідування і відповідних висновків, ми не маємо правових підстав для звільнення пані Ліщишин.

Тому після завершення довготермінового відрядження відповідним наказом МЗС першому секретарю посольства України в Словаччині О.Л. Ліщишин було надано відпустку, яка завершилася 17 серпня 2016 року”, – йдеться у відповіді МЗС.

У дипломатичному відомстві підкреслили, що нової посади їй не надали.

Заступник глави МЗС, керівник аппарату міністерства Вадим Пристайко визнав: Ліщишин та її адвокати справді погрожували МЗС судом.

“Закиди про можливість судового позову з боку Оксани Ліщишин та її представників лунали, хоча досі на адресу міністерства не надходило ані судової ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, ані повістки з визначеною датою проведення судового засідання, як це передбачено в таких випадках.

Особисто я вважаю такий розвиток подій проявом цинізму та спробою шантажу, однак кожен громадянин має на такий крок закріплене законом право”, – йдеться у відповіді Пристайка на наше запитання.

Вадим Пристайко також уточнив, що в МЗС досі не мають остаточного рішення про дисциплінарне покарання дипломата.

“Службове розслідування у справі Оксани Ліщишин ще триває. Ним займається Дисциплінарна комісія МЗС. Дисциплінарне провадження здійснюється вкрай ретельно і з суворим дотриманням чинного законодавства, щоб, зокрема, знизити ризик оскарження нашого рішення за формальними ознаками та уникнення відповідальності”, – пояснив заступник глави МЗС.

І завершення цього розслідування, схоже, буде нескоро.

Адже наразі відсутній ключовий документ, який можна поставити у вину Оксані Ліщишин – підроблений лист про “дипломатичний вантаж”, який вона надала своєму чоловікові.

Раніше ми повідомляли з посиланням на джерело, що слідчі не мають в розпорядженні цього документа.

Закарпатська митниця офіційно підтвердила це нам (щоправда, не пояснила, куди він подівся). Наразі у справі є лише свідчення митників про те, що лист існував.

“Факт подання до митного контролю листа посольства України в Словацькій Республіці зафіксовано в протоколі про порушення митних правил, його фотокопія долучена до матеріалів справи”, – йдеться у відповіді на наш запит.

Джерела свідчать, що Сергій Ліщишин просто забрав (точніше, нам кажуть, що “вкрав”) цей лист зі стола митника.

Чи то через розгубленість останнього, чи то через неуважність, чи то (не станемо виключати) через згоду митника – але наразі відсутній головний документ, який міг би довести вину Оксани Ліщишин у кримінальному процесі про службове підроблення та зловживання владою.

Лишилася тільки його фотокопія, яку митник зробив на мобільний телефон. Але цього – замало.

Пристайко не став коментувати хід розслідування у цій справі та обмежився тим, що визнав – досудове розслідування триває. Інші подробиці “можуть бути розголошені лише з дозволу слідчого або прокурора”, пояснив він.

Відставний дипломат, колишній генконсул України в Стамбулі, а нині – голова правління організації “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко вважає, що навіть за цієї ситуації, коли оригінал документу знищено, було реально довести провину дипломата.

Наголошуючи на слові “було”.

“Це можливо було зробити. Але це робота не МЗС, а МВС чи Служби зовнішньої розвідки, офіцер якої є в посольстві. Потрібно терміново вилучити документи, журнал, де фіксуються листи, і так далі. Але навіть два-три дні – достатньо, щоби зачистити всі “хвости”. Тому потрібно було діяти терміново, того ж дня”, – каже він.

Яременко, як відомо, має власний досвід судової тяганини з МЗС – в 2013 році його звільнили через критику тодішньої влади. Дипломат довів у суді, що звільнення було незаконне.

Нині він підтверджує: якщо МЗС зважиться звільнити Ліщишин через цей скандал, вона має всі шанси виграти суд у міністерства. “Попри ганебність цієї історії, вона не несе юридичної відповідальності за дії чоловіка. Тому юридично – доки не буде доведено судом її причетність до контрабанди – підстав для звільнення немає”, – пояснює дипломат.

Ми звернулися до Оксани Ліщишин з проханням про коментар, відповіді наразі не отримали.

Ще раз наголосимо на важливій деталі: Оксана Ліщишин зараз не має посади в МЗС, але, як зазначено в офіційному коментарі міністерства, вона не звільнена з дипслужби.

А це означає, що згодом (якщо її вина у підробленні документів не буде доведена) вона має право знову претендувати на роботу у дипмісії за кордоном. Прозорий конкурс, відповідність кваліфікаційним вимогам, досвід роботи, добрі результати тестів – і в посольстві у Польщі, Словаччині, Чехії чи будь-якій іншій країні ми знову матимемо дипломата Оксану Ліщишин.

І байдуже, що її прізвище в дипломатичній тусовці вже використовується як “загальна назва”.

Чи це прийнятно для України – зберігати на дипслужбі особу, що має імідж контрабандиста? Категорично ні.

Але факт є фактом: нині чинний закон “Про дипломатичну службу” не дає права звільняти дипломата через “погану репутацію”. Особливо – через репутацію чоловіка. Через це можна як максимум відкликати з відрядження (що і було зроблено).

Нині МЗС має намір подати в Раду новий закон про дипслужбу; міністр Павло Клімкін днями заявив, що проект документа “вже готовий”. Але чи буде вирішена в ньому ця проблема – достеменно невідомо.

До слова, ми маємо інформацію, що випадок контрабанди з диппаспортом – не поодинокий. Просто саме він став публічним. Ми маємо інформацію, що кілька тижнів тому на українсько-польському кордоні був затриманий офіцер безпеки посольства України в одній із країн Східної Європи (це, щоправда, підпорядкування Служби зовнішньої розвідки, а не МЗС). І знову йдеться про цигарки.

За даними джерел, його терміново відкликали, а справу – “зам’яли”. Ми отримали неофіційне підтвердження цього від кількох джерел в МЗС, маємо ім’я затриманого, а також дані про те, в якій країні він нібито працював. Та оскільки не маємо офіційного підтвердження даної інформації, то вирішили не публікувати ці дані.

“Насправді схожі випадки відбуваються регулярно, один-два рази на рік. І цього не уникнути. Людська природа – грішна, тому на контрабанді часом ловлять представників різних посольств. Коли я працював у Стамбулі, було відкликане майже в повному складі консульство однієї постсоціалістичної країни ЄС, на чолі з генконсулом”, – розповідає Богдан Яременко.

“Ключове питання – держава повинна не лише карати винних, але й боротися з проблемою, системно”, – каже він.

Вадим Пристайко визнає проблему і каже: МЗС готове до такої боротьби.

“Ми не маємо права бути поблажливими, щоб уникнути повторення таких речей. Тому на нараді послів наголосили на невідворотності відповідальності усіх причетних, починаючи від самих порушників і завершуючи керівником дипустанови, який не здатен забезпечити належний контроль за діями свого штату”, – заявив дипломат, відповідаючи на наш запит.

“Ми будуємо сучасну і прозору дипломатичну службу і пишаємося приналежністю до неї. Особам, які використовують ім’я українського дипломата для неправомірної діяльності, однозначно не місце в ній”, – наголосив заступник глави МЗС.

Він зазначив також, що міністерство провело “глибинний аналіз ситуації” в інших посольствах: “Міністерство надзвичайно болісно сприймає удари по репутації, які наносять нечисті на руку співробітники. Але й прикривати нікого не збирається”.

Ці заяви від МЗС – справді добрий знак. Та треба, щоби вони втілилися у діях. І без зміни закону про дипслужбу тут не обійтися.

І, нарешті, лакмусовим папірцем має стати вирішення “справи Ліщишин”, а також дії міністерства у нових скандалах, якщо такі знову стануться.
…

Правда України

Народні депутати масово користуються приватними літаками, які здебільшого зареєстровані на офшорні компанії.

Так, журналісти з’ясували, що колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича та його сестра, депутати з “Опозиційного блоку” Сергій та Юлія Льовочкіни постійно літають одним і тим самим літаком Bombardier Challenger 850. Його вартість складає близько 40 мільйонів доларів, а година оренди такого літака обійдеться близько 7 тисяч євро.

Літак із державним знаком UR-ICD вдалося знайти в реєстрі цивільних повітряних суден України. Згідно з даними реєстру, цей літак отримав реєстраційне посвідчення 5 місяців тому – 6 квітня 2016 року. Власником вказано офшорну компанію з Британських Віргінських островів Eola Assets Limited.

У деклараціях Сергія та Юлії Льовочкіних літака немає, натомість у декларації Сергія Льовочкіна є дані про сплату у 2015 році майже двох мільйонів гривень на авіаційну компанію “Бізнес джет тревел” – це український оператор літака, яким пересуваються Льовочкіни.

Інший народний депутат, лідер депутатської групи “Відродження” Віталій Хомутиннік і його колега Валерій Писаренко у компанії російського підприємця Павла Фукса потрапили у камеру журналістів на виході з віп-терміналу аеропорту “Київ”. Вони прибули на літаку Gulfstream G280 з бортовим номером VP-CVH. Коштує такий літак близько 25 мільйонів доларів.

Цікаво, що раніше журналісти повідомляли, що літак Хомутинніка зареєстрований на офшор із Кайманових островів.

Родину народного депутата від “Блоку Петра Порошенка” Сергія Тригубенка та сім’ю бізнесмена Ігоря Сала помітили у літаку Gulfstream G200 Galaxy, що 31 липня прибув до Києва з Італії.

Як уже повідомлялося, нібито структури з орбіти Ігоря Сала мали інтерес у вугільному бізнесі на Сході України. Також публікувалося розслідування про те, що народний депутат Тригубенко курує вугільну галузь нібито під наглядом першого заступника голови фракції БПП Ігоря Кононенка.

Згідно з декларацією за минулий рік, депутат Трегубенко заробив майже 75 тисяч гривень. Члени його родини – мільйон.

Журналісти знайшли українську авіакомпанію, яка здає в аренду саме цей літак, яким літав депутат. Середня вартість такого перельоту становить близько 20 тисяч євро, а це півмільйона гривень.

Як з’ясувалося, цим же літаком пізніше з Харкова у Київ летіли народні депутати від “Опозиційного блоку” Юрій Бойко та Юлій Іоффе.

У компанії, яка здає в аренду цей літак, повідомили, що переліт Харків–Київ коштує 8,5 тисячі євро.

Бойко, Іоффе та Трегубенко не єдині народні обранці, які використовують один і той самий літак. Так, наприклад, двічі вдалося зафіксувати приліт саме на цьому чартері народного депутата від “Блоку Петра Порошенка” Гліба Загорія.

Після першого прильоту Загорій сів за кермо “Мерседеса”, якого немає в його декларації. Коли Загорій прилетів вдруге,то знову сів за кермо “Мерседеса”, але вже іншого. Однак і другої автівки не виявилося в його офіційній декларації.

Народний депутат Олександр Герега з дружиною Галиною, співвласники мережі гіпермаркетів, користуються літаком Gulfstream G550. Цей літак зареєстрований на австрійську авіакомпанію.

Найдорожчим літаком Falcon 900, вартість якого сягає 50 мільйонів доларів, користуються депутат від “Опозиційного блоку” Нестор Шуфрич та колишній голова Адміністрації президента Кучми і кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук.

Знімальна група програми тричі стала свідком прильоту в аеропорт “Київ” народного депутата від “Опозиційного блоку” Вадима Новинського. Усі три рази депутат-мільйонер прилітав на різних літаках.

Використовує чартери і близький соратник президента, народний депутат від фракції “Блок Петра Порошенка” Ігор Кононенко. Він пояснив, що оплачує чартери із власного рахунку.

Літаком Gulfstream G200, зареєстрованим на австрійську авіакомпанію MJet GmbH, користується народний депутат від “Народного фронту” Андрій Іванчук.

На ринку авіаперевезень кілька компаній пропонують переліт Ніцца–Київ на літаку Gulfstream G-200 – у середньому за 20 тисяч євро, це близько 600 тисяч гривень.

Водночас, згідно з декларацією за 2015 рік, народний депутат Андрій Іванчук заробив 891 тисячу 518 гривень. Отже, вартість оренди літака перевищує половину його офіційно задекларованого річного доходу.
…

Правда України

Зареєструвати бізнес або нерухомість в Україні стало простіше. Прибравши зайві бар’єри, в тому числі передавши функції з реєстрації від Мін’юсту місцевим держадміністраціям та нотаріусам, наша країна змогла піднятися в рейтингу Doing Business відразу на 40 позицій за легкістю реєстрації підприємств.

“Зараз в Україні – 10 тис. реєстраторів замість 2 тисяч осіб, що перебували в штаті Мін’юсту. Немає жодної черги, немає жодної корупційної складової”, – похвалився заступник міністра юстиції України, голова комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін’юсті Павло Мороз.

Але “послабленнями” зацікавилися не лише пересічні громадяни, а й рейдери, і юристи, які ведуть багаторічні корпоративні спори. Тому в Мін’юсті розробили поправки до діючого механізму реєстрації, щоб мінімізувати спроби рейдерських захоплень.

За словами Павла Мороза, з травня по серпень 2016 року в міністерстві вивчили 99% рейдерських схем, які застосовують зловмисники, користуючись недосконалістю прийнятого законодавства. Пропозиції Мін’юсту вже оформлені у вигляді депутатського законопроекту №5067, який був зареєстрований в парламенті 5 вересня.

“Ми хочемо змінити законодавство, щоб краще захистити право власності від рейдерів. Адже через загрозу втратити майно іноземні інвестори побоюються вкладати кошти в Україну”, – розповів Павло Мороз.

Нагадаємо, раніше міністр юстиції Павло Петренко заявив, що кожен пункт зростання в рейтингу Doing Business приносить країні близько $500-600 млн інвестицій.

В результаті прийняття поправок, як очікують в Мін’юсті, рейдерство як явище буде зведено до мінімуму, допустимого в цивілізованих країнах.

Серед основних пропонованих змін в Мін’юсті виділяють 13 новацій. Чотири з них стосуються посилення відповідальності держреєстраторів і нотаріусів за вчинення протиправних дій.

“Як тільки першого держреєстратора посадять, кількість порушень піде на спад. Тому що без їхньої участі зробити захоплення чужої власності неможливо, окрім як за рішенням суду. Але це окреме питання”, – говорить Павло Мороз.

Зокрема, за участь в рейдерських атаках для держреєстраторів буде введена кримінальна відповідальність з максимальним терміном покарання 8 років. Поки комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін’юсті може лише анулювати доступ реєстратора до реєстрів і передати справу в поліцію. Підробка документів на нерухомість “потягне” на 5 років, чого не було раніше.

“Причому в’язниця загрожує не тільки виконавцю, але і організатору, і заявнику (особі, яка подає документи і відповідає за їх достовірність)”, – пояснюють в Мін’юсті.

Також запропоновано збільшити розмір адміністративних штрафів за незаконні реєстраційні дії з 340 грн. до 8,5 тис. грн.

Якщо такі дії здійснює нотаріус, то його можуть позбавити права на ведення нотаріальної діяльності. З огляду на, що з 100 кандидатів таке право отримують 5-6 осіб, які до цього повинні 3 роки пропрацювати юристами і ще 3 роки – помічниками нотаріусів, це буде дуже дієвий захід, вважають в Мін’юсті.

У той же час, як повідомила приватний нотаріус Марина Заріна, багато нотаріусів будуть відмовлятися від проведення реєстраційних дій, щоб не ризикувати своєю роботою.

“Ми не можемо перевірити справжність печаток чи підписів на документах, які нам приносять. До того ж реєстрація бізнесу – це право нотаріуса, а не обов’язок. Ми не отримували ліцензій чи інших дозволів на проведення таких дій. Тому, щоб не ризикувати зайвий раз, особисто я буду відмовлятися від реєстраційних дій “, – зазначила Заріна.

В результаті можуть знову утворитися черги до держреєстраторів. Мін’юст в свою чергу обіцяє навчити всіх нотаріусів, а для зменшення ризиків пропонує їм взяти в помічники колишніх держреєстраторів Мін’юсту.

Буває і так, що злого умислу в діях держреєстратора немає, але рейдери вміло користуються недосконалістю системи реєстрації. Наприклад, з 2002 р. існує практика захоплення бізнесу за неіснуючими або підробленими рішеннями суду (в цьому випадку береться реальне рішення, але змінюється його резолютивна частина).

На підставі судового вердикту держреєстратор вносив зміни до складу акціонерів або переписував бізнес на іншого власника, бо не міг перевірити справжність рішення суду.

Щоб усунути цю прогалину в законі, пропонується проводити реєстрацію прав тільки після перевірки в Єдиному держреєстрі судових рішень, звіряючи всі реквізити і відповідність його по документарній інформації. Тобто, буде організовано обов’язкову взаємодію реєстрів бізнесу і нерухомості, а також реєстру судових рішень.

Відносно нерухомості ця проблема вже вирішена постановою КМУ №594 від 8 вересня 2016 р., де передбачений порядок звірки судових рішень.

При цьому, як визнають в Мін’юсті, поки реєстр судових рішень повноцінно не запрацював, і в ньому часто відсутні реально прийняті рішення судів, в тому числі з причини затримки з їх публікацією.

“Від внесення мною даних в систему до появи рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень проходить приблизно 10-14 днів”, – розповіла суддя Господарського суду Києва Анна Бондаренко.

Тому тимчасово, до повноцінного наповнення реєстру судових рішень, в законопроекті передбачені перехідні положення. Зокрема, якщо реєстратор не знаходить рішення суду в реєстрі, то реєстраційні дії припиняються до офіційної відповіді з суду за запитом.

Хочуть виключити і випадки, коли держреєстратор або нотаріус “забував” в своєму комп’ютері флешку з особистим ключем доступу до реєстрів, а вночі невідомі хакери крали цей ключ і міняли записи в реєстрах.

“Ми пропонуємо, щоб всі електронні ключі до реєстрів зберігалися на одному зовнішньому носії. Тому навіть отримавши повний доступ до комп’ютера, хакери фізично не зможуть дістати ключ. За весь час роботи такої системи в Литві, Латвії та інших країнах не було жодного випадку злому”, – зазначив Павло Мороз.

Відносно самого цифрового підпису законопроектом пропонується внести зміни, відповідно до яких тільки особисто керівник зможе отримати електронний цифровий підпис. За дорученням це буде зробити неможливо.

Також звужується принцип екстериторіальності. Після внесення змін держреєстратор зможе реєструвати об’єкти нерухомості та бізнесу виключно в межах своєї області. За винятком випадків, коли здійснюється онлайн-реєстрація.
…

Правда України

Щорічно в Україні через відсутність життєво важливих ліків вмирають близько 600 тисяч осіб, а для тих, хто знаходить препарати, вартість лікування може стати причиною потрапляння за межу бідності. Частково вирішити цю проблему може допомогти реформування галузі охорони здоров’я.

“Щороку 640 тисяч сімей в Україні несуть катастрофічні фінансові витрати через витрати на медицину. Серед усіх причин потрапляння за межу бідності в Україні медицина є першою”, – розповідає заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк.

За словами чиновника, ще 10-15% жителів України також відчувають фінансові труднощі, тому що хворіють їхні родичі або колеги. Опитування, проведене в січні 2016 року, показало, що 92% українців бояться, що в разі хвороби на них чекають фінансові труднощі. При цьому на сьогоднішній день 75% витрат пацієнта – це ліки.

“За даними Держкомстату, щодня в Україні помирає 1 600 українців від того, що у них немає життєво важливих ліків. Це 600 тисяч осіб щорічно, які вмирають тому, що вони не можуть вилікувати онкологію, гепатити, СНІД, гемофілію та т.д.” , – говорить виконавчий директор БФ “Пацієнти України” Ольга Стефанишина.

При цьому лікування хворого на туберкульоз в початковій стадії коштує в 100 разів дешевше, ніж в стадії недолікованого туберкульозу, а лікування ВІЛ-інфікованої людини коштує державі втричі дешевше, ніж у випадку, коли така людина не лікується.

На думку експертів, частково ситуацію в сфері охорони здоров’я може виправити реформування – зокрема, система повинна працювати так, щоб лікар отримував зарплату, виходячи з кількості прийнятих та якісно обслугованих пацієнтів.

“З тією системою розподілу бюджетних коштів лікар зараз не є мотивованим результатом своєї роботи. Принципово нам потрібно змінити дві речі: гроші повинні почати “ходити” за пацієнтом, і лікар повинен бути зацікавлений в якісному наданні цих послуг”, – вважає експерт реанімаційного пакету реформ Олександр Ябчанка.

Таким чином, на думку експерта, в сфері з’явиться конкуренція, що грунтується на якісному наданні послуг пацієнтам. Також це допоможе уникнути “подяк”, які люди несуть лікарям – кожен буде розуміти, що робота лікаря гідно оплачується.

Нагадаємо, що зміна правил фінансування медичної сфери стане одним з ключових положень в реформі охорони здоров’я. Уряд планує відійти від практики оплачування койко-місця в лікарні і фактично замінити її на оплату за фактом виконаних робіт. “Йдеться про те, що у нас буде постачальник послуг, автономна медустанова або навіть фізособа-підприємець, і буде державний закупник послуг, наприклад, державний страховий фонд. Він буде оплачувати “пролікований випадок” або конкретну надану послугу. Але бюджетного фінансування установ або медичної інфраструктури не буде”, – розповідав раніше екс-заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегинець.
…

Правда України

Вищий адміністративний суд України визнав незаконним нарахування податку власникам елітних іномарок в сумі 25 тис. грн на рік.

Відповідне рішення суду К/800/8077/16 від 30 серпня опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

До суду звернувся приватний позивач – власник авто Land Rover 2013 року випуску. Він просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про нарахування транспортного збору, виписане йому податковою службою за 2015 рік на суму 18 750 грн.

До цього за позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Києва він вже отримав відмови в Київському апеляційному адміністративному та Окружному адміністративному судах столиці.

В результаті розгляду справи, Вищий адмінсуд скасував постанову попередніх судових інстанцій. А також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення про донарахування податку автовласнику.

Вищий адмінсуд у своєму рішенні керувався такими аргументами: транспортного збору немає в переліку загальнообов’язкових державних податків і зборів. А, згідно п. 9.5 ст. 9 Податкового кодексу, встановлення інших податків не допускається.
…

Правда України

Українці все ж почали користуватися перевагами знижених акцизів на б/у авто з-за кордону. Відповідний закон діє вже півтора місяці, і в Державній фіскальній службі звітують про понад 1300 ввезених зі знижкою автомобілів.

На львівській митниці підрахували, що потік старих машин збільшився в 8-10 разів. “В день оформляється в районі 20-25 машин”, – кажуть митники.

Однак можуть виникнути неприємні сюрпризи – варто звертати увагу на сертифікат відповідності. Це документ, який підтверджує країну виробництва машини. Про нього знають не всі, але його вимагають при митному оформленні. Навіть якщо купується європейська марка в Європі, може виявитися, що місцем складання авто є Росія, а в цьому випадку доведеться платити повну суму акцизу. Серед обмежень і вік – машини мають бути виготовлені не раніше 2010 року.

Експерти авторинку пояснюють, що зміни дійсно полегшують навантаження на гаманець, але в деяких питаннях творці документа занадто перестрахувалися, щоб знижками не скористалися різні ділки, наприклад, скуповуючи машини за кордоном зі знижкою і перепродуючи їх в Україні втридорога. Один автомобіль в одні руки – без права передачі.

“Ризиковано навіть передавати автомобіль членам сім’ї. Були вже прецеденти, коли родичі керували автомобілями свіжого завезення і мали проблеми з патрульною поліцією”, – зазначають фахівці.
…

Правда України

В Естонії немає олігархічного класу через правильно обрану тактику приватизації.

Таку думку висловив екс-заступник міністра економіки Естонії Ерік Терк.

“Коли ви приїдете в Естонію, то олігархів не зустрінете. У нас немає естонських олігархів. Причина в тому, що приватизація була проведена таким чином, що досить багато підприємств викупили дрібні підприємці, які для такої покупки брали позику в банку. Не потрібно було гроші на бочку викладати. Крім цього, у нас в Естонії немає великих підприємств. Головна запорука успіху Естонії – у нас багато середнього і малого бізнесу”, – зазначив він.

Як підкреслив Терк, що стосується України, то окрім олігархів, в країні є ще одна велика проблема – корупція.

“Експерти, з якими я спілкувався, кажуть, що корупція – велика проблема для України. Ще один негативний фактор: в Україні політика і великий бізнес перемішалися, в Естонії цього менше. У нашій країні склалося так, що колишні радянські директори мали дуже слабку позицію, не мали впливу на приватизаційний процес. У якомусь сенсі це дало державі вікно можливостей”, – підсумував він.
…

Правда України

Телекомунікаційна компанія “Укртелеком” була приватизована кіпрською компанією фактично безкоштовно.

Про це розповів генеральний прокурор України Юрій Луценко.

За його словами, компанія з Кіпру заплатила декілька сотень мільйонів гривень за купівлю “Укртелекому”.

“Потім під заставу телекомунікаційної компанії було взято кредит в одному з державних банків України. Пізніше, гроші вивели на цю ж кіпрську компанію”, – розповів Луценко.

“Тобто, фактично, “Укртелеком” дістався зловмисникам безкоштовно”, – сказав генпрокурор.

Луценко додав, що щойно Кіпр повідомить, хто бенефіціар цієї офшорної компанії, цією людиною обов’язково займеться Генпрокуратура.

Як повідомлялося, найбільший український оператор фіксованого зв’язку “Укртелеком” у січні-березні 2016 року отримав близько 100 млн грн чистого прибутку проти 165,5 млн грн чистого збитку за аналогічний період 2015 року.

“Укртелеком” – найбільший оператор фіксованого зв’язку України, компанія також є лідером ринку широкосмугового доступу в Інтернет (понад 1,6 млн користувачів).

Нагадаємо, що в конкурсі з приватизації “Укртелекому” в 2011 році брала участь всього одна організація (інвестиційний фонд EPIC), яка купила компанію за 10,5 млрд грн. Через рік вона перепродала “Укртелеком” компанії СКМ Ріната Ахметова.
…

Правда України

Печерський суд низкою своїх ухвал задовільнив клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42014000000001261 за фактом заволодіння службовими особами ПАТ КБ «Приватбанк» чужим майном – державними коштами Національного банку України, виділеними на рефінансування в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), шляхом зловживання своїм службовим становищем протягом 2014 року вчинили заволодіння чужим майном, а саме державними коштами Національного банку України в сумі понад 19 млрд. гривень, виділеними на рефінансування ПАТ КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, застосувавши наступну схему.

Так, службові особи ПАТ КБ «Приватбанк», 42-ом підприємствам, які підконтрольні останнім, засновниками яких є 51 нерезидент України, які також підконтрольні службовим особам ПАТ КБ «Приватбанк» під заставу майнових прав на товар видали кредити в сумах від 18 до 73 млн. доларів США, які в свою чергу уклали сумнівні угоди, здійснивши 100 % передплату, та перерахувавши вказані грошові кошти на рахунки нерезидентів: «TEAMTREND LIMITED», «TRADE POINT AGRO LIMITED», «COLLYER LIMITED», «ROSSYAN INVESTING CORP», «ZAO UKRTRANSITSERVICE LTD», «MILBERT VENTURES INC.», з метою нібито отримання товарів.

Однак поставка товарів до цього часу не відбулася. Грошові кошти до теперішнього часу не повернуті.

Вищезазначені кошти в сумі понад 19 млрд. гривень були перераховані 42-ма резидентами України на шість розрахункових рахунків нерезидентів-продавців, що знаходяться в банківській установі «PrivatBank Cyprus Branch, 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, CY1055 Nicosia, Cyprus SWIFT: PBANCY2N».

Зокрема арешти накладено на рахунки:

№ USD: CY76.1250.0000.0026.0090.4004.8180 Corr.Aсс.(USD): 04 411 835 Deutsche Bank Trust Company Americas, який відкритий для компанії «MILBERT VENTURES INC.», Великобританія, адреса: Vanterpool Plaza, P.O. Box 873, Wickhams Cay 1, Road Town, Tortola, British Virgin Islands, реєстраційний номер 625603) у банківській установі «PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, Office 301, 303, CY1055 Nicosia, Cyprus.

№ USD: CY23.1250.0000.0026.0050.4000.0188 Corr.Aсс.(USD): 04 411 835 Deutsche Bank Trust Company Americas, який відкритий для компанії «ROSSYAN INVESTING CORP», Великобританія (Tortola, British Virgin Islands (адреса: Vanterpool Plaza, P.O. Box 873, Wickhams Cay 1, Road Town, Tortola, British Virgin Islands, реєстраційний номер: 588918) у банківській установі «PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, Office 301, 303, CY1055 Nicosia, Cyprus.

№ USD: CY35.1250.0000.0026.0050.4000.0263 Corr.Aсс.(USD): 04 411 835 Deutsche Bank Trust Company Americas, який відкритий для компанії «TRADE POINT AGRO LIMITED», Великобританія (адреса: С869 High Road, London, N12 8QA, United Kingdom Great Britain and Northern Ireland, реєстраційний номер 6229858) у банківській установі «PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, Office 301, 303, CY1055 Nicosia, Cyprus.

№ USD: CY81.1250.0000.0026.0040.4004.8260, який відкритий для компанії «ZAO UKRTRANSITSERVICE LTD», Великобританія (адреса: 2nd Floor Vanterpool Plaza Building, Wickham`s Cay I, Road Town, British Virgin Islands, реєстраційний номер 420309) у банківській установі «PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue, Geogas Tower, Office 301, 303, CY1055 Nicosia, Cyprus.
…

Правда України

Біля Адміністрації Президента України працівники прокуратури Київської області затримали чиновника, який за 30 тисяч доларів пообіцяв судді продовжити термін його повноважень. Про це повідомляє прес-служба ГПУ.

“Встановлено, що в кінці серпня поточного року зловмисник запропонував одному з суддів Києва, 5-річний термін повноважень якого закінчився, за грошову винагороду в розмірі 30 тисяч доларів отримати позитивну рекомендацію ВККСУ і позитивне рішення Верховної Ради щодо обрання на посаду судді безстроково”, – йдеться в повідомленні.

Крім того, окремо за винагороду в розмірі 500 доларів чоловік прискорив би отримання позитивного висновку спецперевірки, яка проводиться Службою безпеки України.

«Після отримання зазначених коштів правопорушник затриманий правоохоронними органами за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (шахрайство) КК України”, – наголошується в повідомленні.

Наразі тривають слідчі дії, проводиться обшук за місцем проживання затриманого.
…

Правда України

Електромобілі та сонячні батареї можуть суттєво подешевшати. Депутати оновили законопроект, яким пропонували використовувати податкову знижку під чаc купівлі електромобіля. Тепер вони пропонують скористатися цією знижкою і для купівлі сонячних батарей і електростанцій.

Законопроект номер 4033а, який подала група народних депутатів 19 липня, днями доповнили новою нормою. Проект із 8 вересня з позначенням 4033а отримав назву: «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання ринку електромобілів в Україні та використання альтернативних джерел енергії).

Згідно з ним, кожен, хто купує в Україні та реєструє вперше електромобіль (новий або уживаний – неважливо), може отримати податкову знижку на його придбання. Тобто якщо людина протягом року справно платила податки, то на наступний рік під час купівлі електромобіля зможе повернути частину сплачених до бюджету коштів. Така практика існує для оплати навчання у вишах та встановлення ГБО на автомобілі. Ця пільга поширюється тільки на один автомобіль, куплений протягом одного календарного року.

Як і в попередньому варіанті законопроекту, нинішній 4033а передбачає також зняття акцизного податку на електромобілі. На сьогодні він невеликий – 109 євро, але все ж існує. У новому законопроекті податковий кредит також може отримати покупець «придбаного на території України обладнання, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, устаткування для виробництва альтернативних видів енергії, яке класифікується в класифікаторі ЗЕД за кодами 8418 61 00 00, 8502 31 00 00 8541 40 90 00». Йдеться про сонячні батареї для виробництва електричної енергії, теплові насоси (ґрунтові, водні, повітряні), вітрогенератори.

У результаті ухвалення законопроекту фізичні особи, які придбали електромобілі або обладнання, що працює на відновлюваних джерелах енергії або устаткування для виробництва альтернативних видів енергії з відновлюваних джерел енергії, матимуть можливість компенсувати за рахунок податкової знижки до 15% від їх вартості і не платитимуть акцизний податок (для електромобілів).

У пояснювальній записці до законопроекту йдеться, що надання громадянам можливості компенсувати частину вартості електромобіля і обладнання для виробництва альтернативних видів енергії з допомогою механізму податкової знижки має стимулювати отримування легальних доходів і декларування їх, тобто охочим придбати екологічно чистий транспорт треба буде відмовитися від зарплати «в конвертах». Усі ці пільги, за задумом авторів законопроекту, мають проіснувати до 2020 року. Якщо його, звісно, ухвалять народні депутати як закон.
…

Правда України

Ціна на газ б’є рекорди на українських АЗС Українські водії мають констатувати сумний факт: газ на АЗС знову подорожчав – ціни досягли рекордної позначки.

Експлуатувати автомобіль на газі сьогодні доволі вигідно, проте останнім часом ціна на «блакитне паливо» продовжує дивувати. Причому оптимістичні прогнози експертів, що подорожчання ось-ось припиниться, знову не виправдалися.

Так, наприклад, на початку цього тижня, 5 вересня, на більшій частині іменитих АЗС вартість газу поповзла вгору. Цінники змінилися в більшу сторону на 10–30 копійок за літр, залежно від бренду автозаправної станції. Таким чином, газ продається в роздробі за ціною майже 12 грн за літр.

Все це, на думку фахівців, пов’язане зі збільшенням оптових цін на цей вид палива, яке виникло через зменшення експортних надходжень газу. Словом, дефіцит газу на ринку призвів до його подорожчання. Найімовірніше, тенденція до зростання цін на газ збережеться до кінця вересня, хоча все може бути.

Однак подорожчання палива з початком цього тижня відчули не тільки власники автомобілів з ГБО, а й ті, хто їздить на машинах з дизельними двигунами. Ціни на солярку теж поповзли вгору, хоч і не в такому масовому порядку, як на газ. Щоправда, тут надбавка варіюється вже в районі 20–50 копійок.

Така тенденція спостерігається вже з минулого тижня – і вона пішла з АЗС нижньої цінової планки. Цінники на солярку на таких заправках помінялися вже кілька разів. Більше того, почала скакати, зрозуміло, що вгору, і вартість бензину. Ключовими чинниками такого зростання цін на дизельне паливо стало підвищення оптових цін, яке спостерігається вже протягом місяця.

А тут головними детонаторами стали європейські котирування, що повзли вгору, і знецінення національної валюти. Однак перехід на газ, як і раніше, економічно доцільний, особливо для того, у кого великі щоденні пробіги. Не дарма сьогодні на блакитне паливо переходять не тільки власники легкових автомобілів, а й комерційного транспорту – вантажівок і автобусів. У Європі, до речі, сьогодні дедалі більше перевізників встановлюють газобалонне обладнання не тільки на легкі розвізні фургони, а й на середньотонажні вантажівки.
…

Правда України

Як оформити ввезення вживаного автомобіля за зниженими акцизами. Державна фіскальна служба України пояснила нашим читачам, куди звертатись і які документи потрібно надавати під час ввезення в Україну вживаного автомобіля за зниженими ставками акцизу.

Як повідомляє Державна фіскальна служба на наш запит, «порядок ввезення на митну територію України громадянами транспортних засобів для вільного обігу, у тому числі місця митного оформлення таких транспортних засобів, встановлені, зокрема, Митним кодексом України та «Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» (далі – Правила), затвердженими наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 р. № 1118.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил визначено, що митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, проводиться митницею за місцем постійного проживання або тимчасового перебування таких громадян, крім випадків: ввезення громадянами транспортного засобу з метою транзиту через митну територію України; вивезення (у тому числі тимчасово) громадянами транспортного засобу за межі митної території України».

Таким чином, Держфіскслужба повідомила, що сплачувати податки при розмитненні автомобіля, ввезеного в Україну з-за кордону, необхідно на митниці, яка розміщена найближче до місця проживання (реєстрації) громадянина, який ввіз цей автомобіль в нашу країну. Зробити це треба не пізніше 10 днів з часу перетину кордону.

Для того, щоб ввезти автомобіль в Україну, вже на митниці при перетині кордону необхідно надати наступні документи (оригінали й ксерокопії):

Що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);

Реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;

Що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні);

Паспортні документи та інші документи, визначені законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання);

Посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або закордоном тощо. Перелік цих документів вказаний у пункті 1.1 частини першої розділу ІІІ «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Ці документи власник автомобіля або вповноважена особа представляє уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України», – повідомляють нам у Державній фіскальній службі. І, звичайно, при перетині кордону обов`язково надати митникам для огляду транспортний засіб, який ввозиться.
…

Правда України

Василь Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (Росія). Це сталося 31 рік тому — 4 вересня 1985 року. Віктор Володимирович Медведчук виступав захисником у процесі над поетом і дисидентом. До цього ще ніхто не оцінював його адвокатську роботу з професійної точки зору, зокрема у розрізі дотримання правил адвокатської етики.

Після смерті Стуса Віктора Медведчук очолив адміністрацію президента Леоніда Кучми, згодом він став кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна, який хрестив його доньку Дарину, а в даний час представляє Україну в Мінському переговорному процесі, адвокати вивчили архіви справи й готові поділитися своїми висновками.

Ми детально ознайомилися з архівною кримінальною справою №5 Слідчого відділу Комітету державної безпеки УРСР за обвинуваченням Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР («Антирадянська діяльність і пропаганда»), а також із законодавством, що регулювало адвокатську діяльність того часу та спеціальною й науковою літературою того часу.

Кримінальна справа відносно Стуса була порушена 13 травня 1980 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано 15 травня 1980 року. Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад», чим начебто скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. 2 КК УРСР, як особа, раніше судима за особливо небезпечний державний злочин (обвинувальний акт складений 10 вересня 1980 року та затверджений заступником прокурора Української РСР 12 вересня 1980 року).

Стусу інкримінували в тому числі написання листів Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук’яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену
«Міжнародної Амністії» Кристині Бремер, лист до Президії Спілки письменників України, віршів «Безпашпортний закріпачений …..», «Існує тільки дві форми ….», «Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою», «Колеса глухо стукотять ….» та ще багато чого.

Адвокат Медведчук В.В. вступив у справу на підставі ордеру №058310 від 24 вересня 1980 року, виданого Шевченківською юридичною консультацією Київської міської колегії адвокатів.

Після вступу у справу, 24 вересня 1980 року, адвокат Медведчук написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним Стусом «для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде».

Про що саме вони розмовляли та як погоджували позицію — невідомо, ця інформація захищена адвокатською таємницею, і навряд чи ми колись про це дізнаємося.

Хоча друг Стуса дисидент Євген Сверстюк пригадував: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката».

Подібні спогади і в дружини Стуса — Валентини Попелюх.

Цікаво, що Медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання — на цій стадії справу вивчала інший адвокат — Людмила Петрівна Коритченко, яка з невідомих причин відмовилася брати дальшу участь у процесі (аркуш справи 179, том 6).

За збігом обставин перш ніж захищати Стуса Людмила Коритченко була адвокатом у справі іншого політв’язня — дисидента Юрія Бадзя — засудженого за антирадянську пропаганду на 7 років ув’язнення та 5 років заслання. Юрій Бадзьо розповідає Громадському руху ЧЕСНО, що в суді не було змагальності, а суть захисту тоді зводилася не до заперечення обвинувачення, а до пом’якшення вироку.

«Влада запропонувала свого адвоката і я не робив з того проблеми… Захищали нас за одною логікою: знайти у нашій поведінці позитивне і це протиставити уже звинуваченню і самій ідеї злочину. Розумієте, всі ці процеси були позбавлені змагальності з владою, з прокуратурою і прокурорами. Ішлося якось про витлумачення ситуації адвокатом так, щоби пом’якшити вирок. До того ж адвокат — це єдиний зв’язок із родиною. Я був з адвокатом Людмилою Петрівною в добрих стосунках, моя дружина Світлана Кириченко — теж. То я не маю ніяких претензій до Людмили Коритченко. Вона приходила до мене, ми говорили, вона частувала мене шоколадкою, напевне, від дружини. Все було так по-людськи»
Окремо варто зупинитись на ставленні Василя Стуса до адвокатури та захисника. Так, 3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою «міжнародного адвоката» залученого за допомогою організації «Міжнародна амністія» чи «Пен-клуб», зазначаючи що «Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен» (аркуш справи 168, том 6). Як і варто було очікувати, старший слідчий майор Селюк відмовив в наданні незалежного адвоката Стусу.

ПРОЦЕС: Стус наполягає — ні в чому не завинив. Адвокат визнав провину підзахисного.

О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській.

Процес відбувався в закритому режимі, на засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх. Цікаво відстежити лінію поведінки адвоката Медведчука на різних етапах процесу.

По суті, свій захист Стус здійснював самостійно. Він заявив відвід всьому складу суду, розпочавши його словами «Любий склад суду….» Стус посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об’єктивно.

Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі —
«представникам комісії по правам людини ООН», «представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія» та іншим.

Стус вимагав відкритого та гласного розгляду його справи: «Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і радянської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні».

Цілком справедливі вимоги. Якою ж була реакція адвоката Медведчука?

Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається «На розгляд суду».

А суд, звісно, не задовольнив відвід (аркуші справи 259-260, том 6), і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.

Стус, вочевидь, розуміючи, що адвокат Медведчук його захищати не буде, заявив: «Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого Радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації».

Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса щодо залучення адвоката з міжнародної правової організації, мотивуючи це тим, що така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов’язкова, бо «підсудний… не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». І Медведчук з прокурором погоджується, відмовляючи Стусові в праві на захист міжнародними правниками, а щодо участі в процесі своєї кандидатури покладається на розсуд суду: «В першій частині я згоден з прокурором. А що стосується моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду».

Після роз’яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач «на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою» (аркуш справи 264 том 6).

Після оголошення обвинувального висновку, на запитання головуючого підсудному — чи зрозуміло обвинувачення та чи визнає він себе винним, Стус відповів: «В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю».

Вважаємо цю позицію, висловлену підсудним Стусом з самого початку судового розгляду, принциповою та дуже важливою. Виходячи саме з неї, захисник мав би будувати свою стратегію захисту. Але адвокат, як ми переконаємося, обирає інший шлях.

Надалі Стус відмовляється давати покази, він обрав тактику мовчання та ігнорування, доки суд починає досліджувати матеріали справи – листи поета, його вірші, висновки експертизи, а також проводить допит свідків. І тут роль адвоката також є цікавою.

Зокрема, один зі свідків обвинувачення — Сірик Микола Іванович — стверджував, що начебто зустрічався з поетом у штрафному ізоляторі, коли той відбував попередній строк.

«Я пришол к выводу что Стус откровенный враг Советской власти…», — заявив свідок обвинувачення Сірик, стверджуючи, що Стус йому говорив, «что украинцы хотят выйти из «оккупации» России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты», «он призывал меня вести против Советской власти агитацию и пропаганду аж до террора, что все средства против Советской власти хороши».

Ці репліки викликали у Василя Стуса відверте обурення: «Сірика я не знаю, це провокатор. Я з ним не знайомий, я з ним ніколи й словом не обмовився».

Медведчук тим часом мовчить. Він не поставить цьому свідку жодного запитання. Зате при допиті відомої представниці дисидентського руху Михайлини Коцюбинської, яка, звісно, дала позитивну характеристику Стусу, він запитає про те, як свідок може охарактеризувати політичні погляди Стуса, а також про вірші поета, які мають антирадянську спрямованість (аркуш справи 300 том 6).

Цікава відповідь свідка Михайлини Коцюбинської на питання Стуса: «Мені відомо, що порушення таємниці листування карається законом. Кристина Бремер, член соціалістичної партії ФРН, до українського націоналізму не має ніякого відношення. Мені не відомо, що 08 серпня 1980 року в КДБ до Стуса застосовували фізичні тортури, але якщо про це говорить Стус — то це правда».

Ще більш яскравий та цікавий виступ свідка Кириченко Світлани Тихонівни: «Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних».

Головуючий одразу почав попереджати свідка про відповідальність за відмову давати покази за ст. 179 Кримінального кодексу УРСР, але і це не злякало свідка, вона відповіла: «Ніяких свідчень в цьому суді я давати не буду».

Прокурор почав вимагати у суду порушити кримінальну справу відносно свідка, а захисник Медведчук знову заявив «Я покладаюсь на рішення суду» (аркуш справи 302 том 6).

Суд пішов в нарадчу кімнату та згодом оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко С.Т. за ст. 179 КК УРСР (аркуш справи 261-262 том 6).

Можна лише захоплюватися мужністю Світлани Тихонівни, яка вистояла проти тиску репресивної радянської системи та не зрадила Стуса, отримавши 3 місяці виправних робіт та постійне переслідування.

Інший свідок Андрієвська Валерія Вікторівна, 1938 року народження, також дала позитивні покази відносно Василя Стуса та вказала, що: «Стус обдарована людина. В листі, якому писав Стус своїм друзям у м. Києві в тому числі і мені, немає ніяких антирадянських проявів».

Зрештою суд перейшов до стадії дебатів. Після виступу на стадії дебатів прокурора Армасова, який попросив для «особливо небезпечного рецедивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання (аркуш справи 306-307 том 6), — кульмінація процесу: слово надається захиснику Медведчуку.

Його промову в дебатах (напрочуд небагатослівну) варто зацитувати повністю (аркуш справи 307-308 том 6):

«Товариші судді!

Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочинів, передбачених ст. 62 ч. 2 КК України та ч 2 ст. 70 КК РРФСР. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.

Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров’я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.

Це пов’язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий».

Цікаво, що ж говорив Василь Стус в своєму останньому слові.

Але раптово виявляється, що можливості виголосити останнє слово суд Стусові так і не надав.

У розписці, складеній дисидентом після ознайомлення з вироком (аркуш справи 366-367 том 6) читаємо:

«До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення:

– Я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочин скоєний КГБ УРСР перед Українським народом, його культурою, я вимагав судити КГБ УРСР як терористичну організацію;

– Я вимагав оголосити та надати мені для користування Загальну декларацію прав людини, прийняту ООН, матеріали Хельсінкських домовленостей — і суд, і протокол обійшли ці вимоги;

– Суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколі не зазначив ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв — вимог;

– Мені не дали виголосити своєї звинувачувальної промови т. зв. останнього слова, суддя заборонив мені говорити».

Отже, відповідно до заяви Стуса, йому не дали можливості виголосити останнє слово — хоча в протоколі вказано, начебто Стус в останньому слові заявив (аркуш справи 308 том 6):

«Я не визнавав і не визнаю себе винним. До самої смерті я буду стояти на обороні правди від брехні, чесних людей від убивць,
Ісуса Христа від диявола!».

Оголошення вироку відбулося наступного дня — 02 жовтня 1980 року.

Стус вирішив вирок не оскаржувати — він не мав віри в радянські суди.

А також розумів, що цей вирок для нього фактично є смертним — адже він не витримає чергового багаторічного перебування в таборах (аркуш справи 365 том 6).

Медведчук кілька разів публічно коментував свою позицію під час того судового процесу. Так, у 2012 році Віктор Медведчук прокоментував свою захисну діяльність: “У ті часи була стаття, яка передбачала за такі дії кримінальну відповідальність. Він [Стус] був засуджений за цією статтею” (Видання «Українська правда» від 04 квітня 2012 з посиланням на відеоблог).

У цьому відеоблозі адвокат підтверджує факт того, що він визнав у судовому процесі вину свого підзахисного. Більше того, Медведчук послався на те, що начебто сам Василь Стус в судовому засіданні заявив, що він «всегда выступал и будет выступать против советского строя и советской власти».

Однак, при детальному вивченні протоколу судового засідання такої заяви ми в документі не побачили. Жодної згадки про таку позицію Василя Стуса немає в матеріалах справи.

Окрім того, адвокат Медведчук стверджує, що вирок по Стусу був скасований на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року у зв’язку зі скасуванням ст. 62 КК УРСР. Але насправді ця стаття була виключена з Кримінального кодексу лише Законом України від 17.06.1992 року. Та й матеріали справи свідчать про зовсім інше.

А саме: ще 18 липня 1990 року прокурором УРСР Потебеньком М.О. було внесено протест з посиланням на те, що в діях Василя Стуса взагалі не було складу злочину — оскільки він «публічних закликів до насильницьких дій з метою підриву та ослаблення Радянської влади не висловлював» (аркуш справи 372 – 388 том 6).

2 серпня 1990 року Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду УРСР розглянула протест Прокурора УРСР та вирішила протест задовольнити, вирок скасувати, а справу закрити у зв’язку з відсутністю складу злочину (аркуш справи 389 – 396 том 6).

Мотиви, з яких Верховний Суд УРСР скасував вирок були такими:
«… публічних закликів до насильницького повалення, підриву чи послаблення Радянської влади він не допускав. Допустимими методами Стус боровся за становлення демократичних засад в суспільстві, проти окремих порушень, допущених в той період».

Отже, Верховний Суд УРСР ще в 1990 році (у період чинності відповідної статті Кримінального кодексу і майже рік до прийняття закону про реабілітацію жертв політичних репресій) прямо підтвердив позицію, яку займав Стус у суді. Той факт, що Стуса виправдав ще радянський суд (!) за чинного радянського законодавства (!!) безперечно підтверджує, що в адвоката були всі правові підстави заперечувати та не визнавати вину Стуса в Київському міському суді. Ось вам і «на розгляд суду»…

Саме тому виникає питання: чи належним чином захищав адвокат Медведчук свого підзахисного?

Для того, щоб розібратися з цим питанням, звернемося до законодавства та спеціалізованої літератури того часу.

Відповідно до ст. 23 Основ кримінального судочинства СССР від 25.12.1958 року:

По-перше, «Защитник обязан использовать все указанные в законе средства и способы защиты в целях выяснения обстоятельств, оправдывающих обвиняемого или смягчающих его ответственность, и оказывать обвиняемому необходимую юридическую помощь.

С момента допущения к участию в деле защитник вправе: иметь свидание с обвиняемым; знакомиться со всеми материалами дела и выписывать из него необходимые сведения; представлять доказательства; заявлять ходатайства; участвовать в судебном разбирательстве; заявлять отводы; приносить жалобы на действия и решения следователя, прокурора и суда. Кроме того, с разрешения следователя защитник может присутствовать при допросах обвиняемого и при производстве иных следственных действий, выполняемых по ходатайствам обвиняемого или его защитника».

І тут виникає питання: чи виконав адвокат Медведчук свій встановлений законом обов’язок — використав всі засоби та способи з метою з’ясування обставин справи, що виправдовуть обвинувачуваного?!

Матеріали справи свідчать, що адвокат Медведчук не заявив жодного протесту чи клопотання, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подав жодної скарги, пояснення, доказу тощо!

Це можна було б назвати бездіяльністю, але адвокат може заперечити, що він сам самостійно визначає стратегію захисту. А от як бути із визнанням адвокатом вини клієнта, коли той її заперечує? Чи має (мав) на це право захисник?

Чинний наразі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє адвокату займати у справі позицію всупереч волі клієнта (п. 3 ч. 2 ст. 21), але можливо в радянський час були інші правила та заборони у адвокатів?

Виявляється, що ні. Загальна спрямованість діяльності адвоката виключає можливість визнання вини клієнта. Відповідно до ст. 7 Закону Союзу Радянських соціалістичних республік «Про адвокатуру в СРСР» від 30.11.1979 року – «адвокат зобов’язаний у своїй діяльності точно й неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби й способи захисту прав і законних інтересів громадян і організацій, які звернулися до нього за юридичною допомогою».

З цього приводу писали в тому числі і радянські класики юридичної науки. Наприклад, Строговіч М.С. (Курс советского уголовного процесса, т. 1, с. 247-248): «Если обвиняемый не признал себя виновным, отрицает предъявленное обвинение, то адвокат ни при каких условиях не может занять иную позицию в деле, он обязан доказывать невиновность своего подзащитного».

Також в юридичній літературі того часу зазначали: «Признание адвокатом виновности подсудимого при отрицании последним своей вины следует рассматривать как нарушение профессионального долга, завуалированную форму отказа от защиты, а следовательно, грубое нарушение права на защиту» (Гинбург Г.А., Поляк А.Г., Самсонов В.А. — «Советский адвокат» М., Юридическая литература, 1968, с. 8).

При цьому деякі автори у своїх професійних публікаціях вказували, що якщо вина клієнта доведена, і немає найменших сумнівів щодо доведеності його вини, адвокат має право після отримання згоди клієнта визнати його вину, а якщо клієнт не надає таку згоду, адвокат зобов’язаний відмовитись від справи, якщо він не згодний з позицією обвинувачуваного (Петрухин И. Доказательства невиновности и позиция адвоката в суде. — «Советская юстиция», 1972, № 10).

Згаданий Строговіч М.С. (Курс совесткого уголовного процеса, т. 1, с. 247-248), до речі, по суті, описав ситуацію, що склалась у справі Стуса, тільки от позиція адвоката тут мала би бути інакшою: «Если подсудимый отрицает свою виновность, а защитник утверждает, что подсудимый виновен, но заслуживает снисхождения, это значит, что защитник оспаривает оправдательные доказательство, представленное обвиняемым…., а это есть обвинительная деятельность, а не защитная».

Підсумовуючи, ми доходимо двох основних висновків:

В.Медведчук, будучи адвокатом та захищаючи В.Стуса, не використав всі засоби та способи з метою з’ясування обставин справи, на виправдання обвинувачуваного, та не надав останньому належної юридичної допомоги, чим порушив вимоги ст. 23 Основ кримінального судочинства СССР від 25.12.1958 року (чинного на момент розгляду справи нормативного акта).

Визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса (при запереченні вини самим підзахисним), адвокат Медведчук порушив свій професійний обов’язок, фактично відмовився від захисту Стуса, чим грубо порушив право останнього на захист у суді.

Зрештою, такі дії адвоката Медведчука створили ґрунт та сприяли прийняттю неправомірного судового рішення (що згодом було підтверджено судом вищої інстанції), виконання якого за реалій радянської репресивної системи, на жаль, призвело до смерті Василя Семеновича Стуса.

Ми — Українська адвокатура, що історично та за багатьма ознаками є спадкоємницею радянської адвокатури, яка породила адвоката Медведчука, повинні вибачитися перед громадянами України — країни, яка зараз, як і в минулому столітті, бореться за свою незалежність.

Вибачитися за продажність, непрофесійність, колаборацію представників професії з імперським антиукраїнським режимом.

Адвокатура в Україні зараз переживає складні часи. Складні часи переживає і українське суспільство.

Багато адвокатів, які у період Майдану віддано захищали права затриманих громадян і хоробро, ризикуючи життям, боролися з репресивною машиною, зараз представляють інтереси суддів, які підозрюються у вчиненні злочинів — винесенні неправосудних рішень, через що було заподіяно в т.ч. смерть, втрату здоров’я, порушено гідність людей, щодо яких вони проголосили неправосудні рішення.

Проте суть адвокатського покликання — захищати права підзахисного. Адвокати виконують свою роботу. Професійно. Достойно. І ніхто, як нам відомо, не визнає вину своїх підзахисних. Навіть в таких непростих, а подеколи — очевидних, справах.

Коли знайомишся з матеріалами справи КДБ УРСР проти Стуса, розумієш, які були настрої у суспільстві. Це прекрасно розуміють ті, хто працював та жив у часи Союзу. Не було і не могло бути масового протистояння суспільства проти влади. Цінність свободи слова та право на власну думку, право на розвиток нації десятиліттями випалювалися радянською (московською) владою — війною, репресіями, Голодомором.

Дуже небагато було тих, хто міг протистояти словом, ще менше було тих, хто діяв. Проте від адвоката Медведчука не вимагалося ставати дисидентом, як його підзахисний, робити гучні заяви, проголошувати промови, конфліктувати з репресивним імперським апаратом. Його професійним обов’язком було робити свою роботу — якісно, професійно, згідно з вимогами чинного законодавства. Вже це — як підтвердив згодом суд вищої інстанції — могло б призвести до виправдання Василя Стуса, або ж хоча б до призначення йому більш м’якого покарання. На вагах було життя людини. На жаль, адвокат зі своїм обов’язком не впорався. Більше того, захисник Медведчук фактично став посібником сторони обвинувачення, діяв усупереч і нормам права, і вимогам професійної етики.

Відновлення історичної справедливості, встановлення істини, визнання прорахунків є запорукою розвитку адвокатури в Україні.

Закликаємо українську адвокатуру, як особисто кожного адвоката так і в особі представницьких органів адвокатури, зокрема Національну асоціацію адвокатів України, публічно визнати порушення адвокатом Віктором Медведчуком прав його клієнта Василя Стуса на захист.

Слава Україні!

Василь Стус: «Як добре, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст, що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражданням і незлим обличчям. Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі і в смерті з рідним краєм поріднюсь».

…

Правда України

Коли в серпні 1991-го путчисти намагалися врятувати агонізуючу радянську імперію, ГКЧП не дочекався народної підтримки.

У той момент здавалося, що радянський проект остаточно і безповоротно відправлений на смітник історії. Але через чверть століття за СРСР тужать мільйони, а керівництво РФ перетворило цю ностальгію в потужну пропагандистську зброю. І прихильники, і противники вважають Путіна реставратором Радянського Союзу – хоча підстав для цього небагато.

Уявімо, що звичайний радянський школяр Коля Герасимов знайшов в підвалі машину часу і відправився в прекрасне далеко. Що він побачить в Росії XXI століття?

Прем’єр-міністра Медведєва, що знущається над низькими учительським зарплатами. Главу “Роснафти” Сечіна з новою дружиною і новою яхтою за 150 мільйонів доларів. Реакційних церковників, що насаджують мракобісся за підтримки влади. Печерних расистів, що обзивають чорношкірого американця Обаму “мавпою”. Бульдозери, які демонстративно знищують продукти харчування. Журналіста Кисельова, який із захватом фантазує про радіоактивний попіл в ефірі державного телебачення …

Словом, хлопчик Коля побачить той самий “звіриний оскал капіталізму”, яким його лякали в школі.

За іронією долі, у путінській Росії більше спільного не з СРСР, а з карикатурним радянським уявленням про загниваючий закордону.

У Російській Федерації успішно матеріалізувалися всі старі антизахідні страшилки – при тому, що на реальному Заході вже давно не зустрінеш таких разючих соціальних контрастів, позамежної корупції, махрового клерикалізму, расизму, ксенофобії та мілітаристської істерії.

Але кричуща невідповідність РФ радянським ідеалам не заважає апелювати до радянського минулого і експлуатувати ностальгію за неіснуючою країною.

Зрозуміло, це не відродження СРСР – це гра в СРСР. Пропагандистський симулятор в дусі ролевиків, що зображують вигадане Середзем’я або країну Семи королівств. Тільки, на відміну від нешкідливих рольових забав, кремлівська гра руйнує реальні долі і вбиває по-справжньому.

Ставка Кремля на ностальгуючих обивателів виявилася безпрограшною. Яким би похмурим і деспотичним не був Радянський Союз, з ним все одно будуть пов’язані сентиментальні спогади. Подібне ставлення до минулого поширене у всьому світі, і проблема пострадянської ностальгії не в тому, що вона неприродна, а в тому, як її використовують.

Американець може милуватися автомобілями 1950-х, зниклими “Хадсон”, “Нешамі” і “Де Сото” – але при цьому не почне розхвалювати політику маккартизму або расову сегрегацію.

Француз може переглядати чорно-білі картини з Бурвілем і Габеном, але це ніяк не вплине на його ставлення до режиму Четвертої республіки.

Австралієць може помітити, що в його дитинстві морозиво було смачніше, але глибокодумних ідейних висновків з цього не зробить.

Зате всякий ностальгічний штрих, пов’язаний з СРСР, – від улюблених кінофільмів до пломбіру за 19 копійок – підноситься як досягнення радянської системи і стимулює мрії про відродження наддержави.

Зрозуміло, Путін не повернув стражденним ні втрачене піонерське дитинство, ні комсомольську юність, ні інші сентиментальні мотиви часів СРСР.

З усієї радянської спадщини нинішній російський режим запозичив лише окремі риси – агресивну зовнішню політику, репресивні методи, оспівування ВВВ. Але цього виявилося достатньо, щоб натовп обивателів повірив в повернення минулого.

Така вже людська психологія: образ трансформується в залежності від наших очікувань і колишнього досвіду. Кілька знайомих рис допомагають побачити те, чого насправді не видно.

Варто нашкрябати на папері корявий овал з ручками-ніжками – і ми впізнаємо в цьому малюнку чоловічка, подумки додавши відсутні деталі. Варто пред’явити народу нову холодну війну, диктаторську владу, обвішаних медалями ветеранів – і народ побачить СРСР, домислюючи інші радянські атрибути.

Навесні 2014-го Кремлю допомогло саме те, що образ відроджуваної наддержави домальовувався самостійно.

У Криму передчували повернення золотого часу, коли півострів був всесоюзною перлиною, найпрестижнішим з доступних курортів.

На Донбасі жваво представляли, як повернеться шахтарська слава і положення привілейованого регіону, багатого високими зарплатами і всілякими пільгами.

Те, що все сприймалося саме так, оскільки в ностальгійній свідомості усі радянські прикмети тісно переплелися між собою: антиамериканізм – з патерналізмом; ядерні ракети – з копійчаними продуктами; танки Т-72 – з відсутністю олігархів і т. д.

А потім виявилося, що знайома обгортка наповнена абсолютно іншим вмістом. Що слідом за викриттям США приходить не ковбаса по 2.20, а девальвація рубля, безробіття і стрімке зростання цін.

Що пафосні Паради Перемоги спокійно поєднуються з олігархічними розкошами і урізанням соціалки.

Що, знову ставши столицею, Москва не додала конкурентоспобності кримському турбізнесу.

Що разом з російськими танками на Донбас повернеться не брежнєвський застій, а руїна і свавілля в гірших традиціях бандитських дев’яностих.

Скільки б у воюючій Україні не проклинали “совків”, путінський косплей СРСР вдарив по них болючіше, ніж по нам.

Ми приймаємо загибель колишнього світу як неминучість, пристосовуємось до нових реалій, боремося заради майбутнього – а вони страждають безцільно.

Війна розтоптала всі ідеали пострадянського обивателя, який звик до державної опіки і панічно боїться змін. Замість стабільності – найбільші потрясіння з початку 1990-х; замість дружби народів – остаточний розрив між українцями і росіянами; замість соціальної захищеності – сакраментальне “грошей немає, але ви тримайтеся”.

З подачі Кремля мільйони людей пожертвували майбутнім, сподіваючись повернутися в ідеалізоване минуле.

Але ніякого повернення в СРСР немає, не буде і бути не може – є жорстока і цинічна гра, в якій ностальгуючим масам відведена роль пішаків. Чим вище піднімуться ставки, тим сильніше постраждає нещасний гомо-совєтікус. А передумати і вийти з гри йому вже ніхто не дозволить.
…

Правда України

На автошляхах Києва набирає популярність новий вид ошуканства водіїв. Що потрібно знати, щоб не попастися на вудку шахраїв і як їх можна визначити серед звичайних автомобілістів.

У Києві шахраї, граючи роль багатих людей, що потрапили в біду, виманюють у довірливих водіїв гроші в обмін на фальшиве золото. Новий вид обману водіїв відразу визначити складно, тому правоохоронці радять автомобілістам: не поспішати, не скупитися і запропонувати реальну допомогу в біді.

Зі спробою такого обману недавно зіткнулися журналісти одного зі столичних ЗМІ. Зустріч з аферистом відбулася в кінці серпня на Старообухівській трасі, поруч з елітним селищем Конча-Заспа. Там на узбіччі з увімкненою «аварійкою» стояв престижний BMW 7-серії приблизно 2008 року випуску з іноземними номерами. Поруч з ним бігав чоловік і активно намагався зупинити один з проїжджаючих повз автомобілів.

Журналісти зупинилися біля нього, вирішивши дізнатися, що ж сталося. Чоловік азіатської зовнішності в дорогому одязі і обвішаний золотом на шиї і руках, поганою англійською мовою повідомив, що його машина зламалася, а в салоні сидить дружина і дитина, у нього немає при собі готівки, а з банківською карткою якісь проблеми. Він почав просити грошей на ремонт автомобіля і на бензин, а замість них кинув у машину журналістів всі свої золоті прикраси і свою візитку, нібито директора автокомпанії запевнивши, що це запорука і вже завтра він поверне на $500 більше.

Однак бувалі кореспонденти не повелися на вмовляння чоловіка і запропонували підвести його в ломбард, проте «іноземний бос» не погодився на цей варіант, продовжуючи просити готівку під заставу золота. Журналістам здалося це підозрілим, і вони включили камеру мобільного телефону, щоб записати розмову.

Коли чоловік це побачив, тон його мови змінився – він виразною російською мовою заявив, що мовляв він не бандит і зі словами «Спасибі, командир» забрав свої коштовності, сів у «зламаний» автомобіль і швидко поїхав.

Після цього стало зрозуміло, що перед нами був шахрай, який таким чином намагався продати фальшиві ювелірні вироби. Столичні правоохоронці розповіли, що шахрайство з золотом практикувалося і раніше. Причому, не тільки в Києві, а й на автотрасах південних регіонів країни.

Виробництво прикрас, які зовні не відрізняються від справжніх, криміналом поставлено на потік і багато громадян ведуться на такі афери. «Щоб визначити, хто перед вами: аферист чи людина, що потрапила в біду, потрібно запропонувати свою допомогу (у випадку з водієм BMW – довезти до ломбарду).

Шахрай відразу ж втратить до вас інтерес, адже йому потрібна не допомога, а гроші, – порадили правоохоронці. Втім, крім театрального способу обману водіїв, злочинці вдаються і до більш примітивних і грубих методів грабежів на дорогах.
…

Правда України

Напередодні Україна та США підписали концепцію двостороннього партнерства у сфері оборони.

Гідбридна війна проти України на Донбасі закінчиться принизливою поразкою Росії. Про це заявив міністр оборони США Ештон Картер під час зустрічі з головою Міноборони України Степаном Полтораком.

“Позиція США щодо агресії проти України залишається непохитною: анексія Криму ніколи не буде визнана, а гібридна війна на Донбасі проти України закінчиться принизливою поразкою для Росії”, – заявив Картер.

Крім того, голова оборонного відомства США запевнив у подальшій підтримці України на шляху до реформ та відстоюванні суверенітету.

Картер також відзначив позитивну динаміку в проведенні реформ Збройних сил України. Він закликав міністра Полторака зберігати прихильність “амбітній українській програмі комплексних реформ у сфері оборони”.

Нагадаємо, 8 вересня Україна й США підписали концепцію двостороннього партнерства у сфері оборони.

Як повідомлялося, генсек НАТО вважає, що Альянс продовжить підтримувати Україну попри критику Росії.
…

Правда України

Аналітики Вищої школи економіки в Москві припускають, що запаси резервних фондів економіки Росії можуть бути повністю виснажені до кінця 2016 року, якщо світова ціна на нафту не почне зростати.

Росія швидко спалює свої національні резерви на тлі економічної кризи, санкцій Заходу і обвалу нафти, а всі поліпшення стандартів життя, якими відзначилися перші роки правління Володимира Путіна, тепер повністю знищені, йдеться в матеріалі.

Резервні фонди, покликані покрити дефіцит національного бюджету, спорожніли на дві третини за останні два роки. Згідно з даними міністерства фінансів Росії, запаси впали з 89,5 мільярдів доларів до 30,7 мільярдів. При цьому, в російському Мінфіні припускають, що гроші закінчаться в наступному році.

Економічні проблеми стають реальною причиною для занепокоєння Путіна, чия популярність спирається на стабілізацію російської економіки під час його перших двох термінів на посаді президента.

У Мінфіні стверджують, що 18,4% російських резервів були витрачені минулого місяця на “латання дірок” в національному бюджеті. Також національні заощадження використовувалися для пом’якшення інфляції перед виборами. Чиновники закликають скоротити державні витрати, але Кремль не піде на такі дії перед виборами до Держдуми, які відбудуться 18 вересня.

Саме тому Кремль намагається домогтися хоч невеликого ослаблення санкцій проти російського фінансового сектора. Це дозволило б великим державним компаніям, таким як “Роснефть”, повернутися на міжнародні кредитні ринки та зменшити вартість заборгованості держави.

Як повідомлялося, днями Мінфін США розширив санкції на ще 37 фізичних осіб і компаній, причетних до російської агресії проти України та окупації Криму.
…

Правда України

Осінь традиційно принесла українському валютному ринку нервозність. Хоча гривня почала девальвувати ще в серпні. Протягом останнього місяця літа національна валюта на готівковому ринку просіла на 4%, на міжбанківському – на 6%. У Національному банку відразу ж запевнили, що легка девальвація пов’язана з впливом тимчасових чинників. Які ж перспективи гривні в найближчі місяці і в наступному році.

У перші дні вересня коливання курсу збереглися, але він за межі 27 гривень/долар не виходить. У Національному банку відразу ж запевнили, що легка девальвація пов’язана з впливом тимчасових чинників. Перш за все, йдеться про скорочення валютної виручки, що надходить в Україну, і збільшення попиту на валюту.

Певну роль (нехай і психологічну) зіграла і заява Міжнародного валютного фонду про те, що виділення чергового траншу фінансової допомоги Україні знову відкладається.

Банкіри та аналітики теж сходяться на думці, що сплески на валютному ринку мають скоріше технічний характер. “Досить звернути увагу на те, що міжбанківський ринок біжить попереду готівкового ринку. Хоча, як правило, офіційний курс нижчий за курс “чорного” готівкового ринку. Це свідчить про те, що населення і бізнес не очікують великої девальвації. І ми маємо справу з класикою ринкової динаміки, коли попит перевищує пропозицію, ймовірно, через слабку як для початку ділового сезону, пропозицію”, – пояснив фінансовий аналітик Віталій Шапран.

Але дефіцит валюти справді є. 1 вересня Міністерство фінансів здійснило виплату за реструктуризованими облігаціями зовнішньої держпозики. Сума виплати становила більше 505 млн доларів.

“Не виключено, що частина власників-нерезидентів могла скористатися моментом, щоб купити іноземну валюту і таким чином простимулювала зростання курсу”, – пояснює Вадим Березовик.

Ще один фактор попиту на валюту – це виплата дивідендів іноземним інвесторам, яка проходила в перших числах вересня. Про це, до речі, повідомили і в НБУ. До того ж, ще в кінці липня Нацбанк збільшив термін повернення валютної виручки з 90 до 120 днів.

“Експортери, користуючись цією нагодою, частково притримали долари. Але імпортери чекати не стали, що і могло сприяти пожвавленню інтересу до іноземної валюти на ринку”, – запевнив Вадим Березовик.

Економіст Олександр Жолудь вважає, що певний тиск на ринок чинить очікуване послаблення гривні до кінця року через сезонне збільшення імпорту і зниження експорту, що традиційно збільшує попит на валюту.

“А з огляду на те, що ймовірність отримання кредиту МВФ зменшилася, формується впевненість, що Національний банк не зможе покрити попит за рахунок інтервенцій і гривня ослабне. І ця впевненість пов’язується з поточною ціною на обмінному валютному ринку”, – уточнив Жолудь.

Втім, НБУ поки що підтримує гривню досить активно. 31 серпня, 1,2,5 і 6 вересня регулятор провів валютні аукціони, на яких продавав валюту зі своїх резервів. За цей час Нацбанк задовольнив заявки банків на суму майже в 190 млн доларів. Але навряд чи золотовалютні резерви (ЗВР) без зовнішньої підживлення зможуть стати постійним джерелом стабільного курсу. Як мінімум, з тієї причини, що їх обсяг з початку 2016 року балансує в вузьких межах, від 13 до 14 млрд доларів. Це лише трохи більше, ніж обсяг так званого “критичного” тримісячного імпорту, з яким прийнято співвідносити суму ЗВР.

“Тому багато залежить від МВФ і тих сигналів, які Фонд дає Україні. Якщо чисто психологічно ринок чекатиме траншу і Нацбанк зможе більш активно працювати зі своїми валютними резервами, це зіграє на користь гривні”, – підкреслив Владислав Кравець.

Також підтримку гривні надасть експорт зерна, обсяги якого з приходом осені зростуть. Наприклад, за прогнозами Українського клубу аграрного бізнесу, в 2016-2017 роках експортні поставки зернових складуть 34 млн тонн.

А Міністерство сільського господарства США (USDA) передбачає, що наша країна відправить за кордон більш ніж 36 млн тонн. Нацбанк, у свою чергу, розраховує на збільшення валютної виручки в зв’язку зі зростанням цін на сталь і залізну руду.

Щоправда, Віталій Шапран переконаний, що на даний момент покладати великі надії на металургів і їхній внесок в стабільність гривні не варто.

“Треба розуміти, що виручка відразу не приходить в Україну, і в вересні ми можемо відігравати на міжбанківському ринку валюту з контрактів лише першого кварталу 2016 року. Та й відновлення в гірничо-металургійному комплексі досить слабке. Низка компаній в першому півріччі банально простоювали через дефіцит сировини – брак брухту чорних металів”, – пояснює Шапран.

За словами експертів, тренд до ревальвації гривні перекрито. Водночас явних фундаментальних загроз для стабільності і девальвації теж немає.

“Я впевнений, що до кінця року гривня буде рухатися виключно у фарватері світових цін на сільськогосподарський експорт, експорт сталевого прокату і залізорудної сировини. Якщо ціни залишаться на нинішньому рівні, то, думаю, за 27 гривня не вийде. І основний пік девальвації вже явно пройдено. Зрештою, 1-3 гривні на одному доларі при курсі 26,5 гривень за долар – це зовсім не те, що 1-3 гривні при курсі вісім”, – вважає Віталій Шапран.

З боку уряду теж чується обережний оптимізм. У Мінфіні вже заявили, що в проект бюджету на 2017 рік буде закладено курс 24,5 гривень/долар, але реальний середньорічний курс не вийде за межі 27,2 гривень/долар.

Олександр Жолудь також погоджується з тим, що поточна курсова ситуація є своєрідною відправною точкою для прогнозу на 2017 рік. “До того ж, якщо дивитися на дефіцит бюджету і монетарну політику, то немає якогось постійного “навісу”, який би чинив серйозний тиск на гривню. І навіть якщо курс перевищить 27 гривень за долар, це абсолютно не означає, що ми отримаємо нову базу, навколо якої будуть відбуватися коливання”, – резюмував Олександр Жолудь.
…

Правда України