У понеділок у віці 78 років помер президент Узбекистану Іслам Карімов. Офіційного підтвердження цієї інформації наразі немає. Але все вказує на те, що повідомлення, отримане агентством новин “Фергана” від своїх джерел, достовірне.

Чутки про тяжку хворобу і навіть про смерть І. Карімова виникали вже не раз. Але критичність ситуації стала зрозуміла минулої неділі, коли уряд Узбекистану поінформував жителів, що Карімов перебуває в лікарні на стаціонарному лікуванні, яке потребуватиме “певного часу”.

З посиланням на свої джерела в Ташкенті агентство “Фергана” повідомило, що в 78-річного Іслама Карімова стався інсульт. Пізніше цю новину підтвердила в соціальній мережі молодша донька узбецького президента Лола.

Якщо новина про смерть І. Карімова підтвердиться, то, відповідно до Конституції, впродовж трьох місяців мають відбутися президентські вибори. Доти країну тимчасово очолюватиме спікер верхньої палати узбецького парламенту Нігматілла Юлдашев.

Однак наступника Карімова буде обрано не в результаті всенародного голосування. Вибори лише зафіксують результат таємних домовленостей лідерів провідних кланів і найближчого оточення покійного глави держави.

У такий період в авторитарній державі тимчасово послаблюється влада, і країна опиняється на порозі хаосу. Тому тривала пауза з офіційною заявою Ташкента про смерть І. Карімова може пояснюватися як шоком істеблішменту, так і прагненням різних кланів кулуарно вирішити питання наступника, щоб потім представити його суспільству як незаперечного лідера країни.

Створивши ефективну авторитарну систему, здатну контролювати конкуруючі регіональні клани та силові структури республіки, Іслам Карімов був гарантом стабільності в Узбекистані. Попри реальну загрозу з боку ісламських фундаменталістів, цей політик зумів зберегти цілісність країни, продовжуючи зміцнювати світську владу, і утримувати під контролем процеси, які відбуваються в узбецькому суспільстві.

Але ця аграрна країна, що володіє серйозними запасами газу, вражає жахливою бідністю. На сьогодні безробіття у 30-мільйонному Узбекистані перевищує 30%.

Економічні проблеми в країні сприяють радикалізації населення і ведуть до зростання протестних настроїв. Поки що невдоволення не сягнуло критичної маси. Але колись воно може прорватися, загрожуючи змести існуючий режим.

Поки що ж у Ташкенті та інших регіонах зберігається спокійна обстановка. Жодних панічних настроїв чи хвилювань не помічено. Проте це спокій оманливий: між основними претендентами на роль наступника розгорнулася боротьба за владу і власне життя: зі своїми політичними опонентами в Узбекистані розправляються без жалю. Тим запекліше точиться підкилимове протистояння.

Відсутність заздалегідь узгодженого і прийнятого більшістю правлячої еліти наступника створює в Узбекистані гостру внутрішньополітичну кризу, яка загрожує перерости у криваве протиборство претендентів.

Сусідство з нестабільним Афганістаном лише посилює загрозу хаосу. Тому перед найближчим оточенням Карімова стоїть складне завдання — організувати передачу влади наступнику, який не тільки не допустив би в Узбекистані кривавого конфлікту, а й не чинив би репресій проти “сім’ї” президента.

Вирішальними будуть найближчі дні. Основні претенденти відомі, і серед них немає опозиційних політиків. У числі основних кандидатур — прем’єр-міністр Шавкат Мірзіяєв та його перший заступник Рустам Азімов, керівник фінансово-економічного блоку уряду. Шавкат Мірзіяєв представляє самаркандський клан (звідки був вихідцем і сам Іслам Карімов) і доводиться, за інформацією деяких ЗМІ, далеким родичем одному з найбагатших російських мільярдерів Алішеру Усманову, власникові компанії USM Holdings. Рустам Азімов — із ташкентського-ферганського клану. Один із головних його обов’язків — залучення в Узбекистан іноземних інвестицій. Р.Азімов, на відміну від Ш.Мірзіяєва, за місцевими узбецькими мірками, вважається більш ліберальним політиком, і на Заході його оцінюють як прихильника ринкових реформ. У Росії ж говорять про прозахідну орієнтацію Азімова і проросійську — Мірзіяєва.

А от старшу доньку Карімова — Гульнару, яка на початку 2010-тих вважалася ймовірною наступницею влади свого батька, — можна викреслити зі списку претендентів: занадто слабкі в неї позиції серед узбецьких кланів.

З її ім’ям пов’язано й кілька гучних міжнародних скандалів. Наприклад, Гульнару Карімову безпосередньо пов’язують із затриманим російськими спецслужбами в Москві 2004 р. узбецьким літаком із 3,5 т золота.

Крім того, вона практично нев’їзна до Сполучених Штатів. У 2014 р. прокуратура Узбекистану почала розслідування справи про “злочинне угруповання” з участю старшої доньки президента, яка привласнила не менше 200 млн дол.

Очевидно, що такі дії силового відомства не могли відбутися без згоди І. Карімова, який контролював у країні всю вертикаль влади. За останніми даними, Гульнара Карімова перебувала під домашнім арештом. Ключову роль у боротьбі претендентів зіграє позиція глави Служби національної безпеки (СНБ) Рустама Іноятова — наймогутнішого після І. Карімова політика в Узбекистані. Його влада посилилася після андижанських подій у травні 2005 р., коли у відставку було відправлено главу МВС Закіра Алматова.

Домінування СНБ стало можливим, у тому числі, й тому, що Р.Іноятов не виявляв амбіцій обійняти посаду президента. Принаймні він не демонстрував відверто честолюбних планів.

Експерти вважають, що найбільше шансів зайняти президентський палац у 59-річного Ш.Мірзіяєва, який очолює уряд із 2003 р. Тим паче що його, за деякою інформацією, підтримує глава СНБ Р.Іноятов. Принаймні, як повідомило інформаційне агентство “Регнум” із посиланням на свої джерела, віце-прем’єра Рустама Азімова було взято під домашній арешт після смерті Іслама Карімова.

Не можна виключити й варіанту, що майбутнім президентом Узбекистану стане представник маловпливового клану як компромісна фігура для основних гравців.

Власне, саме за таким сценарієм розвивалися події в Туркменістані, коли після смерті Сапармурата Ніязова до влади прийшов Гурбангули Бердимухамедов. Його розглядали як тимчасову фігуру, здатну зберегти баланс сил.

Утім, приклад Туркменістану свідчить, що ті, хто сприяє приходу до влади наступника диктатора, стають його першими жертвами.

Зі зміцненням свої позицій при владі новий глава держави усуває тих, хто привів його у президентський палац. Така історія відносин Гурбангули Бердимухамедова з колись впливовим начальником служби безпеки президента Ніязова Акмурадом Реджеповим.

Цей урок напевно пам’ятає не тільки Рустам Іноятов, а й інші узбецькі вельможі, які намагатимуться ефективно використовувати час для зміцнення своїх позицій, максимально їх убезпечивши.
…

Правда України

У серпневій девальвації гривні було одночасно кілька чинників. Про це банкіри розповіли під час круглого столу “Перспективи курсу гривні восени”.

У другій декаді серпня зростання курсу долара було спровоковане купівлею іноземної валюти з боку іноземних інвесторів, вважає начальник відділу казначейських операцій Анна Танцюра.

“10 серпня було велике погашення індексних ОВДП – близько 6 млрд гривень, які були випущені 5 років тому. Вони були проіндексовані за поточним курсом, хоча випуск був в значно меншому обсязі. Саме це погашення, а також той факт, що 4,2 млрд гривень перебувало у нерезидентів – іноземних інвесторів, які, отримавши велику суму в гривні, мали можливість купити протягом 5 днів на міжбанку іноземну валюту. От якраз 11 серпня в нас відбулося зростання курсу на міжбанку, а готівковий ринок пішов за ним”, – сказала Анна Танцюра.

Другою причиною банкіри називають виплати вкладникам збанкрутілих банків “Хрещатик”, “Фінанси та Кредит”, “Михайлівський” і “Євробанк”.

“Фонд гарантування проводив виплати вкладникам збанкрутілих досить великих банків. Люди отримували компенсації в гривні і відразу ж міняли її на долари, – розповів голова правління Вектор Банку Вадим Березовик. – Крім того, відбулося загострення ситуації на сході України і в Криму. Це також підігріло інтерес населення до купівлі доларів”.

Решта населення України радше мовчки спостерігала за девальвацією, не беручи участі в курсоутворенні.

“Очевидно, що населення зараз не є основним гравцем на валютному ринку. Причина в тому, що запаси гривні у громадян не настільки великі, щоб масово скуповувати іноземну валюту”, – говорить голова правління банку Михайло Букрєєв.
…

Правда України

За оцінками Міжнародного фонду Блейзера, мінімальна потреба України у валюті на осінь, з урахуванням коштів на закупівлю природного газу та виплати за боргами, становить $3 млрд. Виконавчий директор фонду Олег Устенко спрогнозував, що без відновлення фінансування з боку Міжнародного валютного фонду та інших офіційних донорів девальвація гривні може перевищити 20%.

«При найгіршому розкладі ми запросто вийдемо за межу 30 гривень за долар. Тільки 20%-ва девальвація дасть мінімальний інфляційний стрибок плюс 5%. Тобто, за нашими прогнозами, ми закінчуємо цей рік з інфляцією в 15%. Додайте туди ще 5% – буде 20% інфляції», – сказав він.

Експерт сподівається, що українська влада, напевно, розуміє наслідки такого сценарію у вигляді зростання соціальної напруженості, тому ймовірність реалізації песимістичного прогнозу невелика і становить всього 10%.

Економіст Олексій Блінов прогнозує лише невеликі скачки курсу долара восени. «Коливання навряд чи вийдуть за межі 10%. Хочу нагадати, що відповідно до одного з консенсус-прогнозів по Україні, курс гривні на кінець року очікується в межах 26-27 UAH/USD», – сказав Блінов.

Він зазначив, що зниження курсу гривні буде обумовлено перш за все прогнозованим дефіцитом поточного рахунку платіжного балансу в 3 кварталі на рівні 1 млрд доларів. «У нас активізувалися закупівлі газу, які будуть близько 300 млн доларів на місяць. Багато хто розуміє, що також потрібно буде збільшувати закупівлю вугілля, бо запаси на електростанціях низькі. Крім того, є стандартні вимоги аграріїв із закупівлі нафтопродуктів для посівної. Це одна з ключових причин, чому у нас буде мінус у зовнішній торгівлі», – зазначив економіст.

Начальник відділу казначейських операцій банку Анна Танцюра нагадала, що на кінець вересня очікується ще одне велике погашення уряду за індексними ОВДП. Попереднє погашення в серпні спровокувало зниження курсу гривні на міжбанку.

Багато учасників ринку розраховують, що в найближчі місяці курс долара відкотиться назад, бо серйозних передумов для його значного зміцнення поки немає. «Імпортери активізують свою діяльність, пов’язану з придбанням енергоносіїв напередодні опалювального сезону. А та виручка, яка буде отримуватися експортерами від збору сільськогосподарської продукції, дасть можливість відкорелювати цей тренд. І безготівковий курс може повернутися в ті межі, які були пару тижнів назад», – зазначив голова правління Вектор Банку Вадим Березовик. «До кінця року всі будуть витрачати гроші на оплату податків, завершення проектів. А населення буде готуватися до Нового року і витрачати заощадження на придбання товарів. Тому до кінця року ситуація повинна вирівнятися», – додав Березовик.
…

Правда України

Авторська стаття Федерального міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера, опублікована в газеті «Франкфуртер Альґемайне Цайтунґ» (26.08.2016 р.).

Безпека Європи під загрозою. Наскільки мало ми могли це уявити собі ще декілька років тому, настільки ж нагально стоїть це питання на нашому політичному порядку денному.

Ще до початку конфлікту в Україні знову відчувалася колишня міжблокова конфронтація, яку, як здавалося, було вже давно подолано. Вона проявлялася вже не як антагонізм між комунізмом і капіталізмом, а як суперечка щодо правильного суспільного устрою – про свободу, демократію, правову державу і права людини – чи як боротьба за геополітичні сфери впливу.

Порушивши анексією Криму міжнародне право, Росія поставила під сумнів основні принципи європейської архітектури миру. Структури конфлікту драматично змінилися: все більшого значення набувають гібридні форми конфронтації та недержавні дійові особи. Нові технології також містять нові загрози: кібернетичні наступальні можливості, бойові дрони, робототехніка, засоби електронної боротьби, лазерна зброя і зброя, що діє на далекій відстані. Нові сценарії бойових операцій: менші підрозділи, більша ударна сила, пришвидшене переміщення – не можуть бути зафіксовані існуючими режимами прозорості й контролю. Загрожує небезпечна спіраль збройного нарощування нового типу.

Конфліктні моделі інші, але пам′ять жива: прямо посеред найхолодніших днів холодної війни Віллі Брандт, незважаючи на великий спротив, розпочав перші кроки політики розрядки. Попри все, що розділяє, він шукав спільне – і знайшов його у «Східних договорах» та принципах Заключного Хельсінгського акту. Мир у Європі, спадщина політики розрядки – все це ми вважали протягом минулих двох десятиліть цілком природним. Тепер же все знову під загрозою. Між Росією та Заходом розверзлися глибокі рови, і я боюся, що нам не вдасться навіть за найбільших зусиль так швидко знову зрівняти їх. Відомо одне: без таких зусиль мир у Європі та за її межами буде крихким.

Рецепти минулого допомагають не завжди, але уроки політики розрядки залишаються правильними: треба намагатися перекинути мости навіть через найглибші рови. Ми не можемо на тривалий час організовувати безпеку Європи один проти одного. Безпека – це не гра з нульовою сумою. Ми також не повинні припиняти пошуків можливостей і сфер кооперативної безпеки. Тож нам потрібні конкретні ініціативи заради безпеки.

Ніхто не має робити собі ілюзій щодо труднощів і того, що є можливим сьогодні – саме сьогодні, коли світ сходить з рейок, серед усіх конфліктів, на сході України, в Сирії та в Лівії, в час, коли ми не застраховані від нової ескалації та подальших провалів.

І саме тому я виступаю за перезавантаження контролю за озброєннями як за виправданий засіб прозорості, уникнення ризиків і створення довіри.

У відносинах з Росією Захід, починаючи з Доповіді Армеля у 1967 році, покладається на подвійну стратегію стримування і послаблень. На саміті у Варшаві НАТО ще раз визнало цю подвійну стратегію. Ми прийняли рішення про необхідну військову перестраховку і водночас ми підтвердили свою політичну відповідальність щодо кооперативної безпеки в Європі.

Ось тільки: залякування – конкретне і зриме для всіх. Але й пропозиція співпраці має бути конкретною! В іншому разі втрачається рівновага, виникає хибне сприйняття і мало що можна протиставити новому витку ескалації.

Існуючі режими контролю за озброєнням та роззброєнням розпадаються протягом багатьох років. Договір про звичайні збройні сили, який допоміг після 1990 року знищити десятки тисяч танків і важкого озброєння в Європі, протягом кількох років не виконується Росією. Механізми верифікації Віденського документа не працюють, Росія відмовляється від необхідної модернізації.

Обмежується й дія Договору про відкрите небо. Після анексії Криму Будапештський меморандум як гарантія безпеки України став просто папірцем.

Довіра, яка з великими зусиллями будувалася десятиліттями, зникла.

Водночас ми чуємо від Росії вимоги нових дебатів щодо контролю за звичайними озброєннями у Європі. Саме час упіймати Росію на слові!

Перезавантаження контролю за звичайними озброєннями з моєї точки зору має охопити п’ять напрямків. Нам потрібні домовленості, які

1. визначають максимально допустимі межі в регіонах, мінімальну віддаленість та заходи для забезпечення прозорості (зокрема у чутливих з військової точки зору регіонах, наприклад, Прибалтиці),

2. враховують нові військові можливості і стратегії (сьогодні ми говоримо більше про невеликі мобільні підрозділи, а не про класичні потужні армії, тобто слід брати до уваги в тому числі й можливості транспортування),
3. включають в себе нові системи озброєнь (наприклад, дрони),

4. дають можливість справжньої верифікації: з можливістю швидкого застосування, гнучкістю та незалежністю у кризові періоди (наприклад, за допомогою ОБСЄ),

5. могли б застосовуватися і в регіонах зі спірним територіальним статусом.

Це – комплексні й складні питання. Ми хочемо структурованого діалогу з них з усіма партнерами, що несуть відповідальність за безпеку нашого континенту.

Важливим форумом для такого діалогу є ОБСЄ, головування в якому в цьому році має Німеччина.

Чи може бути успішним таке сміливе починання в часи ерозії світового порядку і з огляду на Росію? Визнаю: тут певності немає.

Але відмовитися від спроби було б мало відповідальним. Так, Росія порушила засадничі принципи миру. Так, ці принципи – територіальна цілісність, вільний вибір союзників, повага міжнародного права – для нас не можуть бути предметом торгів.

Але водночас нас має об’єднувати зацікавленість в уникненні кожного наступного витка пружини ескалації. Ми поділяємо точку зору на те, що наш світ став більш небезпечним: ісламський тероризм, запеклі конфлікти на Середньому Сході, державні устрої, що розпадаються, криза біженців створюють загрозу всім нам. Наша зовнішньополітична потужність – і на Заході, і в Росії – напружена до межі. Ніхто не виграє, всі програють, якщо ми виснажимо один одного новою гонкою озброєнь.

Перезавантаженням контролю за озброєннями ми могли б внести конкретну пропозицію із співпраці, причому всім, хто хоче нести відповідальність за безпеку Європи.

Настав час спробувати зробити неможливе …

Правда України

Останнім часом все частіше з’являється інформація про те, що на українських дорогах активізувалися самозванці, одягнені в форму, схожу на поліцейських, які самовільно зупиняють автомобілі, перевіряючи у їх водіїв документи, оформляють ДТП і навіть примудряються перекривати дороги.

Як виявити псевдополіціянта?

Один зі свіжих фактів діяння лжекопів просто вразив громадськість – один з самозванців примудрився працювати в парі з діючими співробітниками патрульної поліції Запорізької області! Він брав найактивнішу участь в перевірці номерів агрегатів і документів у зупиненого водія VW Passat.

Псевдополіціянт був одягнений в форму, яку носять українські копи, більш того – зверху на плечах його сорочки красувалися погони, правда без зірочок і нашивок, що визначають звання копа, а на голові була кепка з справжнім гербом «МВС». Схожості з діючими поліцейськими надавав жетон на грудях і нашивки з боків плечей, правда, якщо уважно на них придивитися, то там можна було прочитати, що вони належать добровільній дружині «Радар». При цьому завдяки такій вражаючій схожості рядовому водієві складно визначити, що перед ним самозванець.

Що здивувало в цій ситуації – діючі співробітники патрульної поліції не змогли виразно пояснити, що ж робить з ними переодягнений дружинник, а потім придумали відмовку – мовляв, це свідок, який допомагає їм у разі конфліктних і спірних ситуацій з водіями під час несення патрулювання. Правда, роз’яснити, чому ж він одягнений в форму дуже схожу на поліцейську так і не змогли. Не дав чіткої відповіді і сам «театрал».

погони поліції України

Автор відео, написав заяву в поліцію за даним фактом незаконного використання форменого одягу правоохоронців і вручив його чинним копам. До речі, під час написання заяви сплив ще один цікавий факт – коли лжекопа попросили пред’явити документи – він показав «корочку» дуже схожу на справжнє посвідчення співробітника поліції.

На завершення відзначимо – водії, будьте уважні на дорогах і якщо вас зупинили люди, схожі на поліцейських обов’язково уважно розгляньте їх форму і службове посвідчення, де чітко має бути вказано, що це патрульний поліцейський міністерства внутрішніх справ України.

…

Правда України

18 червня, генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Владислава Каськіва, екс-керівника Державного агентства з питань залучення інвестиції часів Януковича, у четвер затримано у Панамі.

Каськів розшукується за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 Кримінального Кодексу України. Він звинувачується у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим шляхом попередньої змови групою осіб, та службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки.

Пізніше, у той же день, прес-служба ГПУ повідомла, що Україна готує матеріали до компетентного органу Республіки Панама про видачу Владислава Каськіва для притягнення до кримінальної відповідальності за вказані злочини.

Свою громадську кар’єру він почав ще у 90-х, у студентські роки, будучи членом різних молодіжних організацій.

На початку 2000-х, паралельно з громадською діяльністю почав політичну кар’єру: у 2000-2001рр. працював позаштатним радником міністра економіки, у 2001-му став членом контактної групи Світового банку.

З 1999-го по 2004 працював координатором коаліції громадських організацій України “Свобода вибору”.

Також Каськів був координатором громадської компанії “ПОРА”, члени якої брали активну участь у Помаранчевій революції. Саме він заявляв про те, що ПОРА з 24 листопада 2004 року розпочинає безстроковий загальнонаціональний студентський страйк та вимагає оприлюднити чесні результати виборів президента України.

Після закінчення революції та обрання президентом Віктора Ющенка, Каськів стає його штатним радником. У тому ж таки 2005 році ПОРА перетворилась на політичну партію, а Каськів став головою її політради.

У 2007, на дострокових парламентських виборах, Каськів проходить у парламент від фракції блоку “Наша Україна – Народна самооборона”.

З січня 2009 року – член парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва.

У 2009-2010рр. був радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з питань іноземних інвестицій.

Після обрання президентом Віктора Януковича, Каськів перейшов у його команду.

Каськів працював з Януковичем? Так!!!

“Великі національні проекти нам потрібно просувати, зробити їх пріоритетними. Саме вони стануть центром росту економіки. Це – головна ідея”, – заявив на початку серпня 2010 року новообраний президент Віктор Янукович, презентуючи Каськіва як голову робочої групи Комітету з економічних реформ і національних проектів.

Тоді Янукович визначив 5 першочергових національних проектів загальною вартістю майже у 40 мільярдів гривень.

З 23 грудня 2010 року Янукович призначив Каськіва керівником Держагентства з інвестицій та управління національними проектами України.

“Йому віддали будівництво швидкісної залізниці від Києва до аеропорту “Бориспіль” (ДП “Повідтряний експрес”), хоча цим проектом залюбки зайнявся би віце-прем’єр Борис Колесников. Каськіву також віддадуть Банк розвитку, для якого, можливо, буде “друкувати” мільярди Національний банк. Крім того, саме він курує будівництво терміналу, через який в Україну буде завозитися зріджений природний газ. Є підозра, що цією ділянкою роботи з радістю займався би “Нафтогаз України”, – ми писали у 2011 році.

Соратники Каськіва говорили, що місце у Януковича ему забеспечив глава адміністрації президента Сергій Льовочкін.

6 вересня 2011 року, Каськіва виключили з партії НУ-НС, разом з якою він прийшов у парламент, а у лютому 2012 року, Каськіва позбавили мандату через “сумісництво” – весь цей час він був одночасно і главою Держагентства і депутатом.

Писали, що Агентство Каськіва виділило майже 25 мільйонів гривень особистому перекладачу Віктора Януковича та однопартійцю самого Каськіва.

За результатами тендерів 13 жовтня Держагентство Каськіва уклало дві угоди на послуги з розміщення інформації про інвестиційні можливості України у вітчизняних та закордонних ЗМІ. Загальна вартість угод склала 24,79 млн. грн.

ТОВ “Космополіт менеджмент” отримало підряд на рекламу в закордонних ЗМІ вартістю 11,87 млн. грн.

Громадська організація “Розмай” отримала 12,92 млн. грн. за розміщення протягом місяця в найбільших обласних центрах України не менш 300 біл-бордів, відеороликів в ефірі загальнонаціональних телеканалів, рекламних матеріалів у всеукраїнських друкованих виданнях та Інтернеті.

В обох тендерах брали участь лише дві компанії, які розіграли між собою по перемозі в кожному конкурсі.

ТОВ “Космополіт менеджмент” засноване Андрієм Матюхановим, який у 2008 році балотувався до Київради за списком партії “Пора”, очолюваної Владиславом Каськівим.

Директор ГО “Розмай” – кінорежисер Вадим Кастеллі, якого називають особистим перекладачем Віктора Януковича.

Тендер для перекладача Януковича? І все?

Пізніше, у 2012, народний депутат Генадій Москаль розповсюдив інформацію, що Каськів через посередницькі структури витратив 2,8 млн. грн.

“Запровадження Держінвестпроектом практики залучення значної кількості посередницьких структур до розміщення реклами про інвестиційні можливості України у вітчизняних ЗМІ призвело до використання коштів всупереч законодавства на суму 2,8 мільйонів гривень”, – повідомили спершу у державній фінансовій інспекції.

Пізніше, Держфінінспекція заявила, що не підтверджує інформацію про використання Держінвестпроектом бюджетних коштів.

Але найбільше, Каськів запам’ятався через скандал з LNG-терміналом.

Одним з проектів, над якими працював Каськів з самого початку призначення, було будівництво терміналу з прийому скрапленого газу (LNG-термінал).

Планувалося, що LNG-термінал буде вартістю 856 млн євро та прогнозованою потужністю 10 млрд кубометрів газу в рік побудують в районі міста Південне на чорноморському узбережжі України, поруч з нафтовим терміналом “Укртранснафти” та морським торговельним портом “Південний”.

“Ми припускаємо, що Каськів та керівники нафтогазової галузі разом будують бізнес для майбутнього власника терміналу. Як відомо, міністра енергетики Юрія Бойка відносять до групи впливу вже згаданого Фірташа. Якщо ці припущення вірні, за рахунок держави створюється LNG-термінал, з якого за декілька років “хімічний король” України буде отримувати газ для своїх підприємств з виробництва добрив”, – ми писали у 2012 році.

В основному, проект планувалося реалізувати за кошти потенційного інвестора, який отримає 75% у капіталі терміналу, а держава отримає роль міноритарія, залишивши собі блокпакет у 25%.

Таким інвестором вирішила стати Іспанська компанія Gas Natural Fenosa.

У листопаді 2012 в присутності прем’єра Миколи Азарова та міністра ПЕК Юрія Бойка Каськів разом з придставником іспанської компанії, якого ідентифікували як Джорді Сарда Бонвеі, підписав угоду щодо управління консорціумом з будівництва LNG-терміналу на 1,1 мільярди доларів.

Скандал розгорнувся згодом, коли офіційні особи у Gas Natural Fenosa заявили, що не підписували жодних угод з Україною, не знають Сарда Бонвеі, і він не представляє їхню компанію або її дочірню структуру.

Виявилося, що Сарда Бонвеі – це колишній лижний інструктор, який фігурує у якості генерального директора української філії Grupo Hera. Профільна діяльність Grupo Hera – утилізація відходів.

Зокрема, Бонвеі здійснював відрядження по Україні, а у вересні взяв у щорічному економічному форумі в Ялті, де його бачили серед учасників обговорення питання постачання скрапленого природного газу.

І чим закінчився скандал? Майже нічим.

Каськів казав, що готовий написати заяву про відставку, але так цього і не зробив.

Кабінет Міністрів створив комісію з розслідування обставин підписання угоди про співпрацю в реалізації національного проекту “LNG-термінал”, але її робота була безрезультатною.

Для того, щоб переконати весь світ інвестувати в LNG-термінал, були найняті американські піар-експерти за 330 тисяч доларів, але згодом результати тендеру скасували.

З боку уряду звучали заяви про переговори то з корейськими, то китайськими, то з американськими інвесторами, але вони так і не були знайдені.

Було ще щось? О, так.

У 2012 році Держагентство з інвестицій та управління нацпроектами претендувало на право провести зимову Олімпіаду- 2022. Як виявилось, основним власником ТОВ “Боржава резорт”, на землях якої планувалося проведення Олімпіади-2022, є двоюрідний брат Владислава Каськіва – Олександр Матковський.

Крім того, на розробку техніко-економічного обґрунтування для створення інфраструктури в Карпатах для проведення Олімпійських ігор, було підписано угод на 821 тисяч євро.

Ще були технопарки.

Держагентство з інвестицій планувало створити десять технопарків, для того, щоб європейські фірми перенесуть своє виробництво до України.

Інвестором будівництва першого, повинна була стати компанія “Overseas Merchandising Corporation Ltd.” (Лондон) і її президент Хемант Кумар Патак.

Потім з’ясувалося, що британський бізнесмен, який розпочав проект створення технопарків, виявився індусом-киянином, шоу-менеджером і працівником структур Юрія Іванющенка.

Також, Каськів витрачав дуже багато грошей на рекламу.

Що відбувалося з Каськівим після Революції Гідності?

15 березня, Кабінет міністрів задовольнив заяву Владислава Каськіва про звільнення за власним бажанням з посади голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами.

Після цього про Каськіва нічого не було чути до 2015 року.

Спочатку, журналісти написали, що Керівництво Держінвестпроекту за останній рік змогло витратити сотні мільйонів коштів державного бюджету, описавши махінації з ДП “Повідтряний експрес”.

“Операція відбувалася в кілька заходів і закінчилася зовсім недавно – у грудні 2014 року. Якраз до річниці Майдану”, – йдеться в матеріалі.

Зокрема підрозділ Держінвестпроекту ДП “Повітряний експрес” у грудні 2014 року поклав на депозит в 25 млн гривень у “Профін банк”.

“Пікантності такому вибору додає те, що тоді ж, у грудні, коли держава давала гроші, Нацбанк перевірив Профін банк і, делікатно не використовуючи слова “конверт”, описав його діяльність як здійснення масштабних операцій з готівковими коштами в гривні, надання кредитів новоствореним підприємствам з подальшим перерахуванням іншим контрагентам. Ну й закономірний фінал – у січні банк луснув уже офіційно. Разом з депозитами”, – наголошується в матеріалі.

Крім того, “Повітряний експрес” також поклав на депозит в ТОВ “Сапфір фінанс” 86 млн гривень. З боку “Повітряного експреса” договір підписав тимчасовий виконувач обов’язків директора Геннадій Дяченко.

Пізніше Міністр МВД Арсен Аваков заявив, що у справі про махінації компанії Ostchem олігарха Дмитра Фірташа фігурують депутат Опозиційного блоку, екс-глава АП Віктора Януковича Сергій Льовочкін, а також Каськів.

У МВС також повідомили, що Каськів вивів з України 255 млн грн.

І вже 25 березня 2016 року, стало відомо, що Владислав Каськів оголошений в розшук. Сам Каськів назвав оголошення його в розшук “політичною інтригою”.
…

Правда України

Російська Федеральна служба з нагляду в галузі зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій (Роскомнадзор) надіслала попередження Електронному архіву українського визвольного руху з вимогою видалити документ Організації українських націоналістів з 1945 року.

До того моменту на території Росії заблокованим є весь сайт Електронного архіву з понад 20 тисячами копій документів з архівів КГБ, а також структур визвольного руху – ОУН та УПА, української діаспори та ін.

Як відомо Україна повністю відкрила доступ до архівів радянського періоду, в тому числі і для іноземців. Електронний архів визвольного руху зокрема є сервісом доступу до матеріалів архіву СБУ, який зберігає чекістські документи.

Занепокоєння російського органу цензури викликав опублікований скан брошури “Деклярація проводу Організації українських націоналістів після закінчення Другої світової війни в Європі”, написаної в травні 1945 року.

У ній керівництво ОУН виклало своє бачення підсумків війни, викривало тоталітарний характер Радянського Союзу в порівнянні його з Третім Райхом, аналізувало перспективи загострення суперечностей між Західними Союзниками та СРСР та перспективи їхнього воєнного зіткнення, обґрунтовувало ідею спільного антирадянського фронту поневолених народів і представило план дальшої боротьби з більшовицьким режимом.

На думку Генеральної прокуратури Російської Федерації, “Декларація” “містить заклики до масових заворушень, здійснення екстремістської діяльності, участі в масових (публічних) заходах, які проводяться з порушенням установленого порядку”.

Справді, оунівський документ закликав до масової збройної революційної боротьби проти сталінського режиму:

“в) нам треба берегти і розбудувати максимум, революційних сил до часу вирішального чергового моменту; … д) нам треба бути там, де наростають вогнища революцінної боротби, й їх поширювати;…е) нам треба вирощувати нові революційні кадри, нових людей, що дивилися б з вірою в майбутнє…ж) нам треба вмілої конспірації, прецизности в підпільній роботі, підпільно-революційного мистецтва, бо тоді напевно успішно пройдемо важкий період боротьби…”.

Однак жодних суперечностей із законодавством сучасної Російської Федерації “Декларація” містити не може, оскільки є історичним документом з 1945 року, виданим організацією, яка не діє на території цієї держави в наш час. Більше того, ні сама Російська Федерація, ні її найвище державне керівництво, ні інші державні органи в документі ніяк не згадуються.

Націоналісти закликали на боротьбу лише проти комуністичного режиму і пов’язаного з ним російського імперіалізму, трактуючи й сам російський народ як поневолений більшовиками:

“До поневолених народів СССР ми зачисляємо й російський народ. Імперіалістичні елементи російського народу, що пішли на службу Сталіна і його партійної кліки, стали на ділі ворогами свого народу, тому що підтримують режим, що спричинив і спричинюють багато горя самому російському народові, подібно тому, як імперіалістичні гітлерівські елементи німецького народу довели свій народ до трагічного занепаду”.

Попри це, Роскомнадзор заблокував відображення вмісту електронного документа на території РФ. Причому посилається відомство на вимогу російської Генпрокуратури № 27-31-2015/Ид831-15 від 12.03.2015 р., тобто річної давнини.

Команда Електронного архіву українського визвольного руху вважає таку реакцію російських контрольних органів ознакою того, що сучасна російська влада ототожнює себе з комуністичним тоталітарним режимом Йосипа Сталіна і саме тому забороняє поширення історичних документів антирадянського змісту.

“Виглядає так, що Росія настільки боїться доступу до архівів КГБ що не тільки засекретили свої до 2044 року і прямо підпорядкувала архіви Путіну, але й закриває доступ для своїх громадян до копій документів розміщених в мережі. Але це сізіфова праця – в 21 столітті правду яка вже вийшла на поверхню не сховаєш приписами цензури”, – говорить Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху.

Електронний архів визвольного руху є сервісом відкритого он-лайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізовується спільно Центром досліджень визвольного руху, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеє “Тюрма на Лонцького” за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23589 документів. Місія проекту – робити минуле доступним.
…

Правда України

Різке збільшення присутності Криму в інформаційному просторі – не випадковість.

Те, що відбувається зараз навколо півострова, є частиною технології, мета якої – інформаційно закріпити за Росією територію, окуповану раніше у військовий спосіб. І водночас – забезпечити електоральний результат.

Як відомо, 18 вересня відбудуться чергові вибори в російський парламент – Державну думу. При цьому вперше “вибори” пройдуть також у Криму: півострів у Москві представлятимуть чотири депутати.

Та ситуація в анексованій одиниці для російської влади непроста: обіцяного раю для Криму не вийшло, “Єдина Росія” стрімко втратила авторитет (особливо в Севастополі, де довго керував звільнений нещодавно Сергій Меняйло).

Ну і взагалі, “грошей немає, але ви тут тримайтеся”.

Тому Москва обрала для Криму давно випробувану мобілізаційну технологію “обложеної фортеці”.

Це коли навколо самі вороги (їх багато – НАТО, бандерівці, правосеки, українські ДРГ) і “тільки Росія може вас врятувати”.

Так на тлі постійної присутності внутрішньої “загрози” у вигляді кримських татар додатково з’явилися “бази ІДІЛ у Херсонській області”. А п’яні розбірки між бійцями ФСБ і міноборони РФ, а також розстріл російськими військовими кримчан перетворилися у “напад українських ДРГ”.

Не дивно, що після цього інциденту окупаційна влада Криму не допустили спостерігачів ОБСЄ на півострів, а “суд” над “диверсантами” вирішили провести в Криму – щоб уникнути витоку інформації і непотрібних питань, довівши інформаційну спецоперацію до завершення.

При цьому навіть у такому закритому суспільстві журналісти телеканалу “Дождь” знайшли підтвердження інформації про свавілля російських військових – що лише підтверджує грубість створеної провокації з “українською ДРГ”.

Поїздка Путіна до Криму 19 серпня також стала продовженням передвиборчого сценарію, спрямованого на мобілізацію кримчан перед виборами. Саме тому президент РФ на оперативній нараді з членами Ради безпеки в аеропорту Бельбек пообіцяв Криму “додаткові заходи безпеки”.

“Ми з вами зібралися сьогодні в Криму не випадково. Тема нашої сьогоднішньої зустрічі – обговорення і ухвалення додаткових заходів для безпеки Кримського півострова, кримчан, людей, які приїжджають сюди на відпочинок”, – пояснив сам Путін.

Таким чином, Росія перед виборами в Держдуму продовжує лякати кримчан “небезпечною Україною”.

А чому ні? Спрацювало один раз, перед “референдумом” 16 березня 2014 року – має спрацювати і зараз.

Наступний етап сценарію буде реалізований вже після виборів.

Тут головна роль відводиться міжнародним спостерігачам, які повинні схвалити “свято волевиявлення” на виборах у Криму.

Зрозуміло, що жодна пристойна організація на визнання кримських виборів не піде.

Україна вже звернулася до ОБСЄ і персонально до Німеччини як країни-голови, а також інших спеціалізованих міжнародних організацій з проханням утриматися від будь-яких кроків, які можуть бути розцінені як визнання будь-якого іншого статусу Криму, окрім як невід’ємної частини України. Зокрема, від будь-якого полегшення присутності міжнародних спостерігачів на виборах.

У тому числі йдеться про неприпустимість присутності членів ОБСЄ і Парламентської асамблеї ОБСЄ в тимчасово окупованому Криму.

Крім того, Київ попередив, що всі міжнародні спостерігачі, які поїдуть до Криму, нестимуть відповідальність за порушення українського законодавства, а будь-які незаконні візити на півострів будуть розслідуватися українськими правоохоронними органами.

Кримінальні справи порушать і щодо депутатів, які будуть обрані в Держдуму, і навіть щодо кандидатів у депутати – за незаконну агітацію.

Тут варто зазначити, що далекоглядно вчинила партія ПАРНАС, яка спочатку запитала дозволу на агітацію у Києва, а отримавши (цілком очікувано) відмову, не стала порушувати закон і від виборчої кампанії в Криму відмовилася.

Москва традиційно зробить ставку на маргінальних закордонних політиків, яких звезе до Криму з усього світу.

Також надії покладають на спостережну місію СНД. Щоправда, остаточної впевненості в лояльності союзників по СНД немає – адже навіть найвідданіші партнери Кремля досі так і не визнали Крим частиною Росії. Мабуть тому підготовка до формування спостережної місії СНД донедавна відбувалася в режимі секретності.

Після виходу цього матеріалу Київ направив до Виконкому СНД у Мінську офіційну ноту, в якій виступив проти місії спостерігачів на виборах Держдуми на території анексованого Криму. “Будь-яка участь у так званому спостереженні за виборчим фарсом буде розглядатися як недружній крок, а відвідування АР Крим і міста Севастополя в порушення встановленого законодавством України… понесе за собою відповідальність”, – говорилося в посланні МЗС України країнам СНД.

Отже, результати псевдовиборів у Криму не будуть визнані ані Україною, ані міжнародним співтовариством. А наявність у Держдумі кримських “депутатів” поставить під сумнів легітимність і всієї нижньої палати парламенту РФ, а не лише його кримської частини.

Тож Заходу слід зробити вибір – чи проковтне він продовження знущання Росії над міжнародним правом.

Європі, США і всьому цивілізованому світу вже зараз треба готуватися відповісти на чотири (точно за кількістю “депутатів” від Криму) головні питання, які виникають у зв’язку з виборами в Держдуму:

1. Чи будуть визнані ці чотири депутати, які представлятимуть у Держдумі окупований Крим?

2. Чи запобігатимуть західні країни їх включенню в російські парламентські делегації в ПАРЄ, ОБСЄ, ОЧЕС?

3. Чи будуть внесені обрані в Криму депутати до списку осіб, яким заборонений в’їзд в ЄС?

4. Чи розуміють на Заході, що визнання такого складу Держдуми означатиме легітимізацію окупації та анексії Криму?

Публічна відповідь на ці питання (а головне – відповідні дії) Заходу стануть тестом на демократичність і дотримання ним же встановлених міжнародних норм.
…

Правда України

З 1 травня набирає чинності новий закон про держслужбу. Він вже змусив похвилюватися багатьох чиновників, які буквально пороги оббивали, щоб до його вступу в силу встигнути влаштуватися на державну службу.

Оскільки нові правила передбачають, що чиновників усіх рівнів на роботу братимуть за конкурсом. Тепер їх розділять на три групи: А, Б, В, і дев’ять рангів (по три в кожній групі). В групу А увійдуть чиновники вищої ланки (заступники міністрів, керівники Апарату президента, члени ЦВК, уповноважені президента), Б — керівники підрозділів Кабміну, АП, апарату Ради, заступники губернаторів, голови районів. Група В — всі інші.

Вже не будуть держслужбовцями працівники патронатної служби: прес-секретарі, фотографи, радники. Більше того, щоб стати чиновником, потрібно буде обов’язково відмовитися від політичної діяльності і вийти з партії.

«Тотального звільнення і нового набору на службу не планується. Конкурс передбачений тільки для відкритих вакансій. Але в подальшому проходити його будуть абсолютно всі, включаючи держсекретарів і губернаторів. Система така ж, як була під час виборів директора НАБУ», — говорить Сергій Сорока.

Змінюється і порядок нарахування зарплат: поступово зменшується частка премій і надбавок, а частка окладів зростає. Через два роки оклад повинен займати до 70% нарахованого, а не 30%, як зараз. Наприклад, міністри будуть отримувати 12 061 грн, їхні заступники — 11 200 грн, глава області 10 333 грн, його заступник — 9477 грн, глава району — 8615 грн, його заступник — 7754 грн.

Також з 1 травня держслужбовці зможуть претендувати на додаткову відпустку, пропрацювавши на службі п’ять років, а не 10, як зараз. Їм дадуть один день за кожний наступний рік, але не більше 15 днів. Ця відпустка нічим не відрізняється від стандартної 30-денної щорічної відпустки, її можна брати цілком або частинами. Таким чином, в сумі чиновники з пристойним стажем роботи зможуть відпочивати 45 днів у році.

При цьому якщо їх несподівано відкличуть на роботу, то держава компенсує витрати на придбані заздалегідь квитки, оплачений готель або викуплену, але невикористану путівку.

Правда України

В середньому зарплата українських заробітчан у Польщі досягає 2000 злотих після відрахування всіх податків і медичної страховки.

Ця сума приблизно дорівнює 460 євро, або 13 тис. грн. Такі дані надав Національний банк Польщі.

При цьому, приміром, люди, які працювали у сфері домашньої допомоги, отримували до 1800 злотих (близько 11,5 тис. грн) “чистими”, а будівельники – 2700 злотих (близько 17,3 тис. грн).

Також у відомстві стверджують, що в Польщі заробітчани витрачають близько третини заробленого, а решту відправляють в Україну.

Всього українці заробили в сусідній країні близько 8,4 млрд злотих, або 2 млрд євро (пр. 56,6 млрд грн).

Як повідомлялося, в період з січня по листопад 2015 року Польща видала іноземцям 720 тисяч дозволів на працевлаштування, 98% з яких припадає на українців. Більшість працівників – це люди з прикордонних сіл або ті, хто працює в Польщі сезонно.

Правда України

До осені на Кільцевій дорозі планують відкрити автостанцію “Теремки”. Відповідне рішення прийняли депутати комісії Київради з питань транспорту, зв’язку і реклами.

Про це заявив голова комісії Олексій Окопний, повідомляється на сайті Київради.

Автовокзал відкриють за адресою: Кільцева дорога, 1-К. Він розвантажить дороги столиці, убезпечить від ДТП та перевезення пасажирів “маршрутниками”-нелегалами.

“Це буде найсучасніша автостанція в столиці. Ми залучили міжнародних експертів і використали передові технології. Також планується, що від автостанції курсуватиме безкоштовний автобус до метро. Сподіваюся, що офіційно відкриємо автостанцію вже влітку”, – сказав Окопный.

На автостанції “Теремки” буде 20 платформ. Її пропускна здатність становитиме 8500 пасажирів на добу, кількість запланованих рейсів – 213. Зал очікування зможе вмістити 400 пасажирів.

Правда України

В середньому в світі частка керівників-іноземців торік склала близько 17%, у Швейцарії таких закордонних топ-менеджерів в 2015 році було 53%, що на 10% вище рівня 2014 року.

Таких висновків дійшли експерти компанії PricewaterhouseCoopers (PwC) в рамках дослідження 2015 CEO Success Study.

Близько 16,6% компаній у світі вирішили змінити керівництво в минулому році. В Швейцарії цей показник вищий – близько 17,6%. Як повідомляє швейцарське російськомовне видання «Наша газета», у третини компаній, які попрощалися з CEO, відставки відбувалися до закінчення терміну контракту, а 58,1% звільнень були плановими.

Найчастіше управлінців міняли в банках і страхових компаніях – торік керівників «оновили» 21,1% таких закладів.

На думку директора швейцарського підрозділу PwC Алекса Костера, багато великих швейцарських компаній в минулому році опинилися у тяжкій фінансовій ситуації і вирішили зробити ставку на «зовнішніх» директорів.

Що стосується частки жінок на керівних постах, у Швейцарії та сусідніх Німеччині та Австрії показник склав 2,2% порівняно з 10,3% у 2014-му.

В масштабах планети серед 359 нових CEO виявилося лише 10 жінок – це найнижча цифра з 2011 року.

Правда України

Сполучені Штати ведуть розробку надпотужної обчислювальної системи, продуктивність якої повинна буде перевищити позначку в 1 экзафлопс, або 1000 петафлопс.

Відповідно до нинішньої редакції рейтингу Тор-500, найшвидшим суперкомп’ютером у світі є створена в КНР система Tianhe-2. Цей комплекс, змонтований в Національному суперкомп’ютерному в центрі Гуанчжоу, володіє швидкодією в 33,86 петафлопса (квадрильйонів операцій з плаваючою комою в секунду). Пікова продуктивність становить 54,9 петафлопса.

Найпотужнішим суперкомп’ютером США є система Titan, встановлена в Оукриджській національній лабораторії Міністерства енергетики США. Цей комплекс показує швидкодію в 17,59 петафлопса, а пікова продуктивність досягає 27,11 петафлопса.

Проектований екзафлопсний суперкомп’ютер буде містити сотні мільйонів обчислювальних ядер. Він зможе виконувати більше квинтильона операцій з плаваючою комою в секунду.

Настільки потужна система потребуватиме від 20 до 30 МВт енергії, що порівнянно з ресурсами невеликої електростанції. Для розміщення стійок з обладнанням потрібна величезна площа.

У поточному році на створення екзафлопсного суперкомп’ютера влада США виділить близько $300 млн. Дещо більша сума буде надана у 2017-му. Загальні ж витрати на розробку комплексу складуть близько $3 млрд. Ввести його в експлуатацію планується до 2023 року.

Сполучені Штати ведуть розробку надпотужної обчислювальної системи, продуктивність якої повинна буде перевищити позначку в 1 экзафлопс, або 1000 петафлопс.

Відповідно до нинішньої редакції рейтингу Тор-500, найшвидшим суперкомп’ютером у світі є створена в КНР система Tianhe-2. Цей комплекс, змонтований в Національному суперкомп’ютерному в центрі Гуанчжоу, володіє швидкодією в 33,86 петафлопса (квадрильйонів операцій з плаваючою комою в секунду). Пікова продуктивність становить 54,9 петафлопса.

Найпотужнішим суперкомп’ютером США є система Titan, встановлена в Оукриджській національній лабораторії Міністерства енергетики США. Цей комплекс показує швидкодію в 17,59 петафлопса, а пікова продуктивність досягає 27,11 петафлопса.

Проектований екзафлопсний суперкомп’ютер буде містити сотні мільйонів обчислювальних ядер. Він зможе виконувати більше квинтильона операцій з плаваючою комою в секунду.

Настільки потужна система потребуватиме від 20 до 30 МВт енергії, що порівнянно з ресурсами невеликої електростанції. Для розміщення стійок з обладнанням потрібна величезна площа.

У поточному році на створення екзафлопсного суперкомп’ютера влада США виділить близько $300 млн. Дещо більша сума буде надана у 2017-му. Загальні ж витрати на розробку комплексу складуть близько $3 млрд. Ввести його в експлуатацію планується до 2023 року.

Правда України

Киянина викрили в приховуванні доходів, отриманих від продажу більше 400 квартир, повідомили у фіскальній службі столиці.

В ході перевірки фахівці Деснянського ДПІ провели аналіз задекларованого доходу одного зі столичних жителів і виявили значне порушення законодавства.

Як з’ясувалося, у 2014 році житель Києва зробив реалізацію 420 недобудованих квартир і отримав дохід від їх продажу в розмірі понад 86 млн. грн. Однак отримані від реалізації кошти 33-річний чоловік задекларував не під видом майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва, а як дохід від продажу нерухомого майна. Отже, замість фінансових зобов’язань за ставкою в 15 і 17%, житель столиці заплатив лише 5%, чим завдав значних збитків бюджету.

За результатами проведеної ревізії недобросовісному платнику донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12,6 млн грн, а також у зв’язку з грубим порушенням вимог податкового законодавства України відкрито кримінальне провадження за частиною 3, статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах).

Правда України

Причиною часткового провалу реформ в Україні став брак єдності в парламентській коаліції, слабка комунікація між законодавчою і виконавчою владою, а також між владою і суспільством в цілому, заявив екс-міністр фінансів Словацької Республіки, член Національної ради реформ в Україні Іван Міклош.

Як зазначає політик, у минулому році Верховна Рада схвалила лише 37% поданих урядом законопроектів, що є дуже низьким показником.

На думку Міклоша, уряд технократів Арсенія Яценюка успішно впорався з наслідками кризи (зокрема, лише за рік скоротив дефіцит бюджету з 10,3% до 2,5%), проте виявився зовсім не здатним проводити реформи.

“Технократи мали один істотний недолік: вони не були політиками, а тому не здійснювали комунікацію, що не робили політичну роботу. Вони не робили в достатній мірі того, що повинні робити міністри: спілкуватися з парламентом і суспільством, боротися за реформи, пояснювати їх громадськості” , – пояснив він.

26 квітня президент України Петро Порошенко вніс зміни до складу Національної ради реформ, ввівши словацького політика Івана Міклоша, польського реформатора Лєшека Бальцеровича, а також заступника голови АП Віталія Ковальчука. Раніше Іван Міклош висловлював готовність увійти до складу уряду Володимира Гройсмана. Він відзначав, що згоден увійти в “реформаторський” склад Кабміну за умови збереження за ним словацького громадянства, затвердження реформаторської та антикорупційної програми уряду.

Правда України

Шахраї винаходять все нові способи обману громадян: любителів інтернет-покупок просять повернути «зайву» суму, оплачений товар несподівано виявляється аукціонним або продають старий товар замість нового. Юристи просять перевіряти документи і робити покупки у перевірених продавців.

Одна з нових схем обману виглядає так. Купуючи у вас що-небудь через інтернет, покупець нібито помилково перераховує суму рази в два більше тієї, яку ви просили за свій товар. Після чого дуже вибачається і просить повернути зайві гроші на «свою» карту. Ви тут же робите повернення. Після цього покупець пропадає з виду, а вашу карту через деякий час блокують в банку за шахрайство.

І тут з’ясовується – шахрай не сам перерахував вам на карту гроші. Це зробила інша людина, якій шахрай продав інший товар, але дав дані вашої карти. В результаті він отримав частину грошей і був такий. Причому таких операцій він провернув відразу кілька, непогано заробивши.

«Про таку схему ми поки не чули. Схоже на залучення людей в відмивання коштів – люди, які приймають перекази на свої картки, теж можуть стати співучасниками. Потрібно розбиратися», – сказав нам радник з питань інформаційної безпеки Олексій Красюк.

Ще один спосіб «розводу», який став популярним останнім часом, – товар продають відразу декільком людям. Наприклад, виставлений на продаж планшет. Подивившись на фото, ви підписуєте договір, платите гроші. А потім на сторінці з’являється інформація, що це був аукціон, тому товар пішов переможцю. Гроші вам ніхто не поверне.

Ще один найпоширеніший спосіб “розводу” в інтернет-магазинах, коли пропонують зробити передоплату за товар, що сподобався, причому обіцяють, що приїде представник фірми і складе офіційний договір. Він дійсно приїжджає, підписує всі необхідні документи, але в договорі прописано, що ви вносите аванс. Незабаром фірма зникає з поля зору. Повернути гроші не вдасться, так як аванс, за законодавством, не повертається.

Юристи вважають, що на операції з картками можуть заробляти навіть самі банки. «У багатьох банків великі проблеми з ліквідністю, і щоб на час заблокувати кошти на рахунках і користуватися відсотками від нарахувань, вдаються до такого виду операцій», – говорить юрист Ростислав Кравець. За його словами, краще не тримати великі суми на картках, якими ви розраховуєтесь в мережі.

Адвокат Іван Ліберман радить: щоб не потрапити в халепу, не потрібно вірити словесним гарантіям. «Усі договори краще укладати в офісі компанії, або просите вислати на пошту письмовий варіант для ознайомлення. А щодо інтернет-покупок, то краще вибирати перевірені інтернет-магазини», – сказав він.

Правда України

В українській політиці новий іноземний десант – до складу Нацради реформ увійшли екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош і батько “польського економічного дива” Лешек Бальцерович, якого призначили також представником президента Петра Порошенка в Кабміні. Журналісти розбиралися, чим примітні іноземці та чого варто чекати від них Україні.

Основною сенсацією стало призначення польського економіста та політика Лешека Бальцеровича. Він відомий у світі своєю роботою по реформуванню польської економіки в кінці 80-х і початку 90-х років. У той час Бальцерович займав пост віце-прем’єра і міністра фінансів Польщі. Він запропонував свій так званий “План Бальцеровича”, або “шокову терапію”. Завдяки його рішенням вдалося подолати інфляцію в країні, збільшити кількість іноземних інвестицій за кілька років до більш ніж $ 20 млрд (сьогодні ця цифра перевищила $ 160 млрд), а також створити майже 1,5 млн робочих місць.

Але такий ривок був пов’язаний з тим, що польський уряд пішов на непопулярні реформи заради довгострокових цілей. У перші роки роботи Бальцеровича на своєму посту кількість безробітних зросла до 16,4%. Крім того, були закриті десятки шахт, металургійних заводів і судноверфей, які в умовах агресивного приватизації (за два роки 45% всієї промисловості пішло в приватні руки) не втрималися на плаву. Також експерти називають Бальцеровича “грозою соціалки”: всі доходи від тієї ж приватизації він пускав не на підвищення соцстандартів, а на інфраструктуру.

Сам поляк серед своїх основних завдань в Україні називає приватизацію і боротьбу з монополіями. Але експерти підкреслюють, що ефективність знаменитого реформатора в нашій країні покаже час. “Україні поляк потрібен насамперед як сполучна ланка з МВФ та іншими західними партнерами. В першу чергу він займеться дерегуляцією і проведенням прозорої, масштабної приватизації. В інших питаннях він буде не такий ефективний”, – розповів нам політолог Вадим Карасьов.

Сумнівається в Бальцерович і політексперт Руслан Бортник. “Дуже сумнівно, що він забезпечить Україні свою “шокову терапію”. Нагадаю, він на початку нульових був радником президента Грузії Шеварнадзе. І там не було ні шокових, ні якихось інших реформ. Використання фігури Бальцеровича може бути піар-прикриттям – він стане таким собі “весільним генералом”, імідж якого використовуватимуть вітчизняні політики при владі”.

Сам Бальцерович запросив в Україну ще двох своїх родичів – екс-міністра Єжи Міллера і журналіста Мирослава Чеха, вони стануть його заступниками. Крім того, на чолі “Укрзалізниці” теж став громадянин Польщі Войцех Балчун. Групу ж фахівців з підтримки реформ України очолить Іван Міклош, який, за словами Гройсмана, вже через півроку може дати старт реформам. За словами Бортника, головна роль десанту з іноземців – лобіювання інтересів України на міжнародній арені.

“Глобальна ж мета тільки одна – обмін досвідом. І тут недивний вибір саме поляків: країна досягла хороших показників в економіці, а нам якраз такий досвід дуже цікавий”, – розповів нам політолог Андрій Бузаров. Але всі експерти погоджуються: шокової терапії в Україні не буде.

У самій Польщі роботу Бальцеровича оцінюють неоднозначно. Так, політолог і діючий депутат Сейму Польщі Павел Коваль каже, що Бальцерович провів у Польщі дійсно один з найважливіших етапів реформування всієї держави.

“В принципі, можна сказати, що прізвище Бальцеровича – синонім економічних змін і успіху нашої країни сьогодні. На мій погляд, він прекрасно впорався з тим завданням, яке стояло перед ним. Звичайно, через 20 років можна сказати, що потрібно було зробити все по -іншому, уникнути тих неприємних рішень, які тоді були прийняті. Але я, і багато інших поляки, добре розуміємо – без тих жорстких і непопулярних рішень, на які пішов пан Лешек, Польща сьогодні була б зовсім іншою країною”, – зазначив він і додав, що позитивний результат “шокової терапії” більшості все ж очевидний.

Польський соціолог Наталія Рябінська зазначає, що Бальцерович зіграв свою позитивну роль в становленні польської держави, хоча визнає: в результаті реформ країна розділилася на “Польщу А” і “Польщу Б”.

“У нас є люди, які просто не встигли за трансформацією держави, не змогли себе внести в капіталістичну економіку, яку він побудував. Через це росла фінансова різниця між підприємцями і людьми з депресивних районів Польщі. Останні і сьогодні не можуть знайти собі роботу, відкрити бізнес і просто заробити на життя, тому змушені існувати за рахунок держави”, – поділилася вона з нами.

За словами Рябінської, незважаючи на те, що економіка Польщі сьогодні входить в список такої, що найбільш стрімко розвиваються в Євросоюзі, тут все ще дуже багато людей, які не люблять Бальцеровича і звинувачують його у всіх смертних гріхах: “З іншого боку, більшість поляків все ж віддають усвідомлювали: якби не такі швидкі і радикальні реформи, то невідомо, чи змогла б Польща пережити свою трансформацію і успішно існувати”.

Політолог Олексій Гарань, в свою чергу, порівнює діяльність поляка з непопулярними реформами британського прем’єр-міністра Маргарет Тетчер і президента США Рональда Рейгана. “І якщо експерти досі сперечаються, чи були вдалими їх реформи, то в питанні Бальцеровича є загальна думка – саме його реформи дали поштовх польській економіці, хоч і були дуже жорсткими”, – розповів він.

Правда України

Відтепер за реєстрацією транспортних засобів та видачею водійських посвідчень в сервісних центрах МВС можна стежити онлайн. Це стало можливим завдяки введенню нової послуги «Сервісні центри on-line».

Головний сервісний центр МВС презентував 21 квітня поточного року нову послугу – «Сервісні центри on-line», яка вже сьогодні працює на офіційному сайті ДСЦ, а в найближчому майбутньому – з’явиться і на сайтах територіальних сервісних центрів (ТСЦ).

Послуга дозволяє в режимі реального часу побачити, що відбувається в приміщенні конкретного сервісного центру – для цього з наявного на сайті списку необхідно вибрати цікавий центр, після чого в спеціальному вікні завантажиться картинка з он-лайн трансляцією. Для цього в центрах встановлена ​​веб-камера (у багатьох – по дві камери в різних приміщеннях), які транслюють картинку того, що відбувається на сайт.

Як повідомив виконуючий обов’язки керівника Головного сервісного центру МВС Владислав Криклій, на сьогодні до нової послуги підключені сервісні центри в столиці та Київській області, Одесі, Дніпропетровську, Чернівцях, Сумах та Вінниці. Всього в центрах встановлено 24 камери. У планах до кінця року підключити до послуги сервісні центри по всій Україні і довести кількість веб-камер до 200!

За словами Владислава Криклій впровадження нової послуги надає нові можливості для громадського контролю роботи сервісних центрів, а для автомобілістів – побачити завантаженість центрів і більш ефективно спланувати проведення реєстраційних операцій.

«Всі бажаючі, вибравши зі списку певний сервісний центр по його номеру або поштовою адресою, зможуть побачити приміщення сервісного центру, оцінити наявність черг, завдяки чому скорегувати час свого візиту. Серед іншого, вказаний сервіс орієнтований на протидію корупційним проявам – таким як посередництво і штучне створення черг, а також – для профілактики фактів неетичної спілкування персоналу сервісних центрів з відвідувачами», розповів виконуючий обов’язки керівника Головного сервісного центру.

Правда України

У спробі привернути покупців забудовники зменшують площі квартир до мінімуму. Ми з’ясували, де продаються найменші квартири в Києві.

Падіння купівельної спроможності українців змушує забудовників максимально скорочувати площу житла, що зводиться, тим самим знижуючи його вартість.

«Забудовники прагнуть до максимального здешевлення проектів як з точки зору будівництва та інженерії, так і з точки зору майбутнього бюджету покупки. Відповідно, площа квартир, пропонованих на продаж, постійно зменшується. Це стосується не тільки проектів бюджетного сегмента, а й престижного житла», – говорить Алла Куценко, директор з маркетингу консалтингової компанії.

За її словами, в структурі пропозиції квартир все частіше з’являються малометражні квартири-студіо з об’єднаною кухонних і житлових зонами. За останній рік питома вага таких квартир збільшився в два рази і, як стверджують експерти, продовжує зростати.

«У 2015 році в загальному обсязі пропозиції первинного ринку нерухомості Києва понад 50% припадало на однокімнатні квартири і квартири-студіо економ-класу. Наступний етап – зменшення площі квартир», – каже Ольга Заремба.

Її слова підтверджує Михайло Артюхов. За його даними, за останні кілька років площа однокімнатних квартир або квартир-студій вже зменшилася в столиці в два, а іноді і в три рази.
У продажу з’явилися однокімнатні квартири площею близько 10 кв. м. Тоді як раніше самими невеликими вважалися квартири площею 32-36 кв. м.

Експерт додає, що дуже маленьких квартир (площею до 25 кв. м.) в Києві поки всього кілька тисяч. Однак продаються вони набагато швидше, ніж квартири з великим метражем.

Ми знайшли найменшу квартиру в Києві біля ст. м Тараса Шевченка. У будинку після капітальної реконструкції пропонують студії від 11 до 35 кв. м плюс – готові дизайнерські рішення. Мінімальна вартість квартири в комплексі – $ 12.000.

Перші сотні мешканців заселяться до початку нового навчального року на вулиці Машинобудівній. Площа квартир в цьому колишньому адміністративному будинку заводу становить від 18 кв. м. Мінімальна вартість – $ 15.900 за квартиру з ремонтом.

Не відстають у цьому відношенні і повноцінні новобудови. Наприклад, в ЖК на Сирці можна знайти дві студії площею 14,4 кв. м (вже продані), а Голосіївському районі – площею 17,88 кв. м. У березні ціна на квартири в цьому комплексі стартувала від 15.000 грн за кв. м.

З урахуванням великого попиту на малогабаритне житло деякі забудовники проводять корекцію своїх проектів.

«По ходу реалізації комплексу ми міняли планування: до однокімнатної «доточувати» ще одну кімнату, а на решті площі облаштували студії по 20 кв. м. У шостий секції, яка здається в експлуатацію в березні наступного року, таких квартир у нас 25. Вісім чи дев’ять з них вже продані», – розповідає нам Руслан з відділу продажів. Найменші квартири в комплексі зараз пропонують по $9.000 за квартиру, тобто по $450 за кв. м.

Двушки, троячки і навіть дворівневі квартири були заплановані і в ЖК на Сирці. Але при відповідному попиті в комплексі було проведено перепланування – забудовники перекроїли порядку восьми квартир, нарізавши «крихіток».

Утискувати метраж одиничок з 40 кв. м до 26 кв. м і в ЖК Жуляни. Тепер на поверсі всього одна двушка в 59 квадратів і 11 однокімнатних квартир від 26 кв. м до 46 кв. м.

Головні покупці квартир-студій – молоді люди, багатьом з яких першу квартиру допомагають купувати батьки, кажуть у відділах продажів житлових комплексів. При такому метражі вигідніше придбати маленьку квартиру, ніж платити за орендовану.

Наприклад, ми порахували, що при зніманні квартири за ціною 4.000 грн на місяць за п’ять років на оренду піде 240.000 грн, тоді як студію площею 11,8 кв. м можна купити за 273.000 грн.

«Як правило, невелика за площею житло набувають молоді люди у віці до 30 років. Це можуть бути жителі інших міст, які приїхали в столицю вчитися або працювати. Для більшості з них це перше власне житло, обладнане мінімальною кількістю меблів», – говорить керівник відділу продажів Дмитро Шостя.

Також «малятка» популярні у жителів інших міст, які часто приїжджають в столицю у відрядження і проводять тут досить тривалий час.

«Вони втомилися від готелів, і для них така покупка досить доцільна. В результаті вони отримують додатковий комфорт і вигоду», – пояснює Артюхов.

Ну, і, природно, квартири-студії купують інвестори для подальшої здачі в оренду. Попит на оренду невеликого житла завжди вище, ніж на квартиру з багатьма кімнатами. Особливо з огляду на зростання вартості комунальних послуг.

Експерти не заперечують, що малогабаритне житло і далі буде користуватися попитом, поки більшість жителів України зводять кінці з кінцями. І на поводу у цього попиту йтимуть забудовники.

«Сьогодні є приклад будівництва багатоквартирних будинків, в яких планується до 20 квартир на поверсі. Рішення девелопера зрозуміло – малогабаритні квартири легше продати інвесторам. Та й вартість квадратного метра таких квартир дорожче. Але покупцеві потрібно розуміти, що у маленьких квартир є недоліки, з якими далеко не кожен готовий миритися», – попереджає Заремба.

За її словами, перше, що повинні пам’ятати покупці, – це те, що житлові комплекси з маленькими квартирами не передбачають необхідної кількості паркінгів і поліпшення інфраструктури, зокрема, будівництво нових дитсадків та шкіл. Відмовляючись від створення необхідних інфраструктурних об’єктів, забудовник тим самим зменшує собівартість квадратного метра.

Правда, на виручку можуть прийти архітектори. Директор проектної компанії Анна Іскіердо стверджує, що сьогодні вони вже задають нову якість житла, а будівельники все більше до них прислухаються.

«Так зване соціальне житло тепер вимагає нового підходу: комфортна архітектура, благоустрій, простір для людини, а не для машин, закриті безпечні двори. Саме ці критерії допоможуть залишитися житла, де загальна ціна за квартиру буде доступною, але ось площа зменшиться», – зазначає вона.

Ще один важливий аспект – дотримання ДБН. «Житло по 10-20 квартир на поверсі, по типу гуртожитки, наприклад, має передбачати загальні для декількох квартир приміщення. Керуюча компанія повинна бути готова на пільгових умовах забезпечити нормальне функціонування цих приміщень», – підкреслює Заремба.

Згідно ДБН В.2.2-15-2005, площа кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не менше 15 кв. м, а кухні – не менше 7 кв. м. Це той допустимий мінімум, якого повинні дотримуватися архітектори.

Таким чином, юридично все, що менше цих показників, – пряме порушення норм законодавства. «У практиці асоціації ще не було випадків, щоб об’єкту привласнювали статус «самобуду» тільки через планування. Проте будь-яке порушення з боку забудовника – це додаткові ризики для інвестора житла. Тому покупцям потрібно дуже добре зважити всі за і проти, перш ніж прийняти рішення про придбання такої квартири», – попереджає Петровець.

Практика будівництва модних квартир в стилі мінімалізм досить нова для України, проте абсолютно зрозуміла в інших розвинених країнах.

Наприклад, в Швеції в 70-і роки побудували 1 млн подібних квартир. Жителі Сінгапуру і регіону свого часу також скористалися програмою public housing, що пропонує подібний формат житла. Такі квартири в Сінгапурі можна було викупити тільки через два роки проживання. Ті, хто не викупив їх через п’ять років, позбавлялися права стати власниками і могли надалі це житло тільки орендувати. Ініціатори такого проекту припускали, що колишні студенти, які отримали хорошу роботу (їх часто називали «сендвічами» – люди з хорошою освітою, стабільним доходом, але ще не досягли успіху в кар’єрі), за ці п’ять років могли виїхати працювати в інші країни, але їм було куди повернутися. Такий своєрідний якір людського капіталу.

У Франкфурті – місті банкірів і великих інвестиційних компаній – мікроапартаменти розташовані поруч з великими банками, мають професійне управління, вписані в архітектуру міста і користуються великим попитом у фахівців.

Правда України

З 1 січня 2016 року українці можуть оформити спадщину в сільрадах. Таке нововведення прописано у законі від 20 жовтня 2014 року 1709-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо деяких питань спадкування», – нагадує ПравдаUA.

Документ передбачає спрощення оформлення спадщини та реєстрації прав спадкоємців шляхом надання відповідних повноважень місцевим органам самоврядування.

Згідно із законом, не підлягає оцінці нерухомість, якщо її успадкували спадкоємці першої та другої черги. Також звільняється від оцінювання нерухомість у разі успадкування спадщини, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою податку.

«Абзац восьмий частини другої статті 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 251; 2003 р., № 38, ст. 313; 2004 р., № 2, ст. 6, № 11, ст. 140) доповнити словами «крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні спадкоємцями першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою», – значиться в документі.

Правда України

В Україні почалася “реєстраційна революція”: набула чинності постанова Кабміну №207, за якою реєстрація місця проживання передається з Держміграційної служби у відання місцевих органів влади, аж до голови сільради.

Всі дані про реєстрацію будуть як і раніше міститися в Єдиному демографічному держреєстрі, який ведеться з 2012 р. За новими правилами, всі українці, які виїхали з дому більш ніж на 30 днів (на роботу, навчання і т. і), повинні зареєструватися на новому місці. Тих, хто відмовиться, каратимуть штрафами. Експерти вважають, що така норма необхідна – адже штамп в паспорті в майбутньому допоможе “понаїхавшим” ходити в лікарні або бібліотеки за місцем реєстрації. Але є проблема: часто люди орендують житло нелегально, а без договору зареєструватися можна.

МЕХАНІЗМ. Як роз’яснили нам у Центрі адмінпослуг Дніпровського району Києва, тепер людям не потрібно буде двічі стояти в черзі, щоб виписатися, а потім прописатися: це можна буде робити відразу за новим місцем проживання. Як і раніше, для цього обов’язкова подача оригіналів та копій документа на право володіння житлом, а також паспортів господаря житла і реєстрованого, військового квитка або приписного свідоцтва для військовозобов’язаних, і сплата адмінзбору (0,85% від мінзарплати – 11,71 грн). За словами юриста Володимира Столітнього, навести порядок у сфері реєстрації треба було давно: “У нас до половини працездатних проживають не за місцем реєстрації, а там, де можна знайти роботу. Це створює проблеми і самим приїжджим – вони змушені, наприклад, давати хабара в лікарнях за лікування. Але отримати прописку їм буде складно: господарі знімного житла часто відмовляються реєструвати квартирантів, побоюючись, що потім їх не випишеш. Та й податки платити вони не хочуть (15% доходу)”.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Тих, хто не має в паспорті штампу про реєстрацію (виписаний, але протягом 30 днів не прописаний) або проживає більше 30 днів не за адресою реєстрації (не стосується дачників і відрядних), будуть при виявленні попереджати, а потім – кожен раз штрафувати на 17-51 грн. Столітній каже: єдиний спосіб виявити “ухильників” – якщо вони самі зізнаються, що живуть в іншому місті без реєстрації. А адвокат Василь Мірошниченко впевнений: так як штрафи за відсутність реєстрації йдуть до місцевих бюджетів, влада буде зацікавлена у виявленні тих, хто живе, але не числиться: “Через виявлення приїжджих можна буде вийти на підпільних орендодавців, оштрафувати їх за незаконне підприємництво і змусити платити податки. Можливо, влада почне заохочувати доноси сусідів на квартирантів та їх господарів”, – говорить юрист.

Відзначимо, в інтернеті повно пропозицій про реєстрацію за плату в будь-якому регіоні України. Ціни різні від 2000 грн за рік “проживання” в облцентрі, куди люди їдуть у пошуках роботи, до 12 тис. грн – для псевдожителів прикордонних районів. Їм така реєстрація, навіть фіктивна, дозволить через 3 роки отримати право на багаторазовий безвізовий в’їзд на прикордонні території (до 50 км від кордону) країн ЄС – Угорщини, Словаччини, Румунії. У кількох таких фірмах нас запевнили, що все законно: складається фіктивний договір оренди, реєструється в податковій, відмітка про прописку вноситься в держдемреєстр і паспорт.

Юристи згодні: притягнути за таке ноу-хау складно, так як факт шахрайства не можна довести. “Господар може сказати: я здав людині ліжко, а вона не живе. Я на його місце взяв тимчасово іншого, – говорить Мірошниченко. – Так, якщо в халупі в 10” квадратів “числиться 30 чоловік, у поліції можуть виникнути питання. Але на практиці вони цим не займаються. З децентралізацією псевдопрописки стане складніше: за неї тепер відповідає глава місцевої влади, який краще знає ситуацію, ніж міграційна служба району. А йому дозволити проживання 30 чол. на 30 квадратних метрах – явна корупція”.

Правда України

Нацбанк пообіцяв до 2019 року виконати вимогу Євросоюзу і провести в Україні повну лібералізацію валютного ринку. Учасники ринку говорять, що в нинішній ситуації дії регулятора обмежують приплив капіталу, тому бізнес знаходить можливості для обходу обмежень.

У найближчі три роки в Україні має відбутися повна валютна лібералізація. «Україна вже взяла на себе зобов’язання в рамках угоди із ЄС. До 2019 року ми маємо застосувати директиву ЄС 88/361, яка передбачає повну лібералізацію руху капіталу. Питання лише в тому: зробити це одразу або поступово, – повідомив заступник голови Нацбанку Владислав Рашкован під час обговорення вільного руху капіталу. – Ми хочемо, щоб валютне регулювання застосовувалося в частині тільки відмивання грошей, незаконного виведення грошей за кордон і в питаннях грошей терористів».

Для такої реформи передбачено проведення чотирьох етапів валютної лібералізації: спрощення операційної діяльності (лібералізація поточного рахунку, скасування обмежень на перекази та внутрішні операції), лібералізація надходження іноземного капіталу (вільний приплив інвестицій, скасування обмежень на виведення інвестицій та дивідендів), спрощення виведення українського капіталу (спрощення транскордонних боргових операцій, спрощення інвестицій в ЄС и ОЕСР) і перехід до європейського регулювання (адаптація регулювання фінансового сектору у відповідності із стандартами ЄС).

Валютні обмеження 2014-2015 років будуть скасовані в ході першого і другого етапу. Перший етап вже розпочато, дедлайни з проведення інших поки невідомі. Питання вільного інвестування валюти громадян за кордон вирішуватимуться в останню чергу. «Дозвіл українцям купувати акції Apple буде останнім нашим рішенням. Але більшість громадян все одно не займаються такими операціями», – вважає пан Рашкован.

Узятися за вирішення цих питань Нацбанк планує вже найближчим часом. У нього є 19 ініціатив, які можна реалізувати протягом двох тижнів, ще 24 – протягом місяця. Але перелік цих ініціатив не розкривається.

Експерти з сусідніх країн не бачать причин для збереження жорстких валютних обмежень. «Валютні обмеження не можуть утримати капітал від витоку з країни. Все одно примудряються вивести кошти, а ось залучення капіталу є дуже обмеженим», – каже екс-заступник міністра енергетики Грузії, віце-президент Американського університету України Арчіл Мамателашвілі.

Для підприємств однією з головних проблем в роботі з валютою є забюрократизованість усіх процесів. Їх дебюрократизація включає 61 захід, які необхідно внести в 16 нормативних актів. Це знизить витрати бізнесу на 9-9,5 млрд грн. «Близько третини обмежень на ринку капіталу пов’язано з подачею усіляких документів на дозвільні операції. Загальні витрати бізнесу на валютний контроль складають 500-600 млн грн на рік, а недоотриманий прибуток підприємств – 3 млрд грн», – підрахував проектний менеджер громадської організації Артем Рафаелян.

Учасники ринку вважають, що Нацбанк гальмує проведення необхідних реформ на валютному ринку. «З 2008 року обсяг готівкового валютного ринку впав приблизно у 20 разів – до $300 млн. Це призвело до скорочення доходів банків. Доходи в цьому сегменті отримують інші люди, доходи яких не оподатковуються, – говорить член правління Сбербанку Дмитро Золотько. – Якщо Нацбанк не може контролювати ці операції, то він повинен легалізувати ці операції для банків. Необхідно зняти обмеження на купівлю валюти населенням, дозволити змінювати курс протягом дня і скасувати збір до Пенсійного фонду».

Банкіри визнають, що ринок знаходить можливості для обходу обмежень Нацбанку. «Має відбутися перехід від адміністративних заходів до ринкового регулювання. Населення все одно воліє зберігати гроші у валюті. Тому банки використовують валютні депозитні сертифікати для легального обходу обмеження на зняття валюти з рахунків», – говорить голова правління Укрсоцбанку Тамара Савощенко. Аналогічна ситуація і на безготівковому ринку. «Багато розрахунків проходять за межами країни», – зазначає Дмитро Золотько.

Правда України

Комітет Верховної Ради з питань фінансової політики і банківської діяльності схвалив остаточну редакцію законопроекту про заборону фінансових пірамід.

Про це повідомляє прес-служба Українського об’єднання ринків капіталу в мережі.

Законопроект №0959 від 27 листопада 2014 року “Про заборону фінансових пірамід в Україні” був рекомендований комітетом до другого читання.

“Фінансовою пірамідою є діяльність по залученню і / або використання фінансових активів (грошових коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань та прав вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), якщо при цьому є виплата матеріальної винагороди (доходу, премії) особам, фінансові активи яких були залучені раніше, яке здійснюється за рахунок залучення фінансових активів від інших осіб та / або перерозподілу таких активів між раніше залученими особами”, – йдеться в повідомленні.

До фінансової піраміди не належать операції з фінансовими активами, що здійснюються фінансовими установами під час надання ними фінансових послуг, визначених законом.

За залучення фінансових активів за допомогою фінансової піраміди передбачається кримінальна відповідальність у вигляді штрафів або позбавлення волі від 3 до 12 років.

Правда України

Цифри, які закладені в рівень мінімальної зарплати і рівень прожиткового мінімуму, не відповідають тим фактичним розмірами, які Міністерство соціальної політики розраховує щомісяця, виходячи з реальних цін. Про це заявив Тарас Галайда.

Як підкреслив експерт, на сьогоднішній день фактичний прожитковий мінімум, який розрахувало Мінсоцполітики, становить 2 482 грн без урахування податків, з податками ця сума становить 2 676 гривень.

“2676 гривень – мінімум, який розрахований на одну працюючу людину. Але якщо у працюючої людини є дитина, яка не заробляє, за даними Мінсоцполітики, на неї потрібно витратити 2,5 тис. гривень або 3 тис. гривень – в залежності від віку. Ця сума додається до витрат працюючої людини. І вони, природно, зростають в два, а то і в три рази, дивлячись скільки дітей. Якщо ще є безробітна дружина або чоловік, то витрати збільшуються в чотири рази, але це якщо немає старих батьків, про які потрібно піклуватися, тоді витрати знову ростуть “, – зазначив він.

На думку експерта, прожитковий мінімум в Україні покриває потреби людини не більше ніж на 25%.

“Зараз прожитковий мінімум в Україні становить 1 330 грн і до кінця року його планують збільшити до 1 496 гривень. Мінімальна зарплата становить 1 378 грн, її також планується збільшити – до 1 550 гривень. Всього на 12,5%. Але ці стандарти абсолютно не відображують реальних витрат“, – зазначив аналітик.

Галайда вважає, що система формування прожиткового мінімуму вже давно потребує змін.

“Прожиткові стандарти в Україні формувалися на підставі постанови Кабінету міністрів ще від 2000 року. Але за 16 років життя дуже змінилася, з’явилися сучасні технології, багато потреб змінилися, відповідно, збільшилися витрати. В самий прожитковий мінімум закладено багато речей, які втратили свою актуальність, і немає безлічі потрібних речей. Тому потрібно щось міняти “, – підсумував Тарас Галайда.

Правда України

Страхуючись, українці купують захист від страху, а англомовні – поліс впевненості.

Корінь слова «страхування» в російській мові – слово «страх». В англійській же мові поняття «insurance» (страхування) походить від слова «sure» (вірний, впевнений). Можливо, в цьому відмінність етимології слів і полягає різниця у ставленні до самої сфери страхових послуг: співвітчизники купують захист від страху, а англомовні – поліс впевненості. Проте, не дивлячись на підсвідомий негативний підтекст, в Україні розуміння про страхування як альтернативний спосіб захисту свого джерела доходу і фінансового добробуту стає все більш актуальним. Особливо в період економічного спаду. Тенденцію підкріплює статистика, підтверджуючи, що кількість страхових подій в несприятливі роки збільшується. Нижче – основні причини цієї закономірності.

Причина перша. Падіння рівня життя провокує зростання злочинності. Новинами про квартирні крадіжки і зухвалими крадіжками автомобілів в наші дні вже нікого не здивувати. Захиститися від крадіжки автомобіля не допомагає відеоспостереження та стоянки, що охороняються. Страховка в цьому випадку дійсно рятує. Як говорив Вінстон Черчиль, «я не знаю жодної сім’ї, яка розорилася, сплачуючи страхові внески, але я знаю сім’ї, які розорилися, не роблячи цього.» Застрахуватися від протиправних дій третіх осіб найбільш – поширене бажання у співгромадян в цей період.

Причина друга. Економія на засобах пожежного захисту, охоронних системах і зарплатах співробітників. Головна мета в останні роки для багатьох українських підприємств – вижити. Природно, організації змушені економити на чому. І, на жаль, в статті скорочення витрат потрапляють деякі важливі для безпеки пункти. Вогнегасники перезаряжають у підрядників, які готові працювати за найменшу винагороду. За тим же критерієм підбирають охоронні компанії. А на ремонт і модернізацію пожежної та охоронної сигналізацій вільних коштів часом просто немає.

Зниження зарплат у працівників часто супроводжується ще і збільшенням функціоналу. Подібна оптимізація штатних витрат, проведена в більшості компаній, зводиться до того, що люди працюють, в кращому випадку, за ті ж гроші, але з підвищенням відповідальності і навантаження. Завантаженість персоналу веде до зниження якості виконаних робіт і, відповідно, помилок. Така загальна тенденція супроводжується збільшенням недбалості і випадків крадіжок.

Причина третя. Проблеми з платоспроможністю у підприємств і населення мотивують страхувальників заявляти більш дрібні події як страхові. Йдеться про зниження нижньої планки розміру шкоди, який страхувальники вважають за необхідне заявити як страхову подію. В даному випадку впливають два аспекти.

Перший. Буквально кілька років тому, страхувальники воліли витрачати час і сили на розвиток свого бізнесу. Адже за час, який необхідно приділити на отримання відшкодування від страхової компанії, можна було заробити набагато більше. Збиток в 50-100 тис. грн. для багатьох великих компаній не заслуговував уваги і дорогоцінного часу.

Зараз же, щоб заробити ті ж 10 тис. дол., необхідно докласти зусиль, в п’ять разів перевищує докризові часи. Тобто, висловлюючись літературною цитатою, «бігти в п’ять разів швидше, щоб залишитися на місці». Багато індустрій «завмерли» в очікуванні дива. Витратна частина бізнесу виросла, а доходи впали майже у всіх індустріях. Це стало основною причиною значного зниження мінімального розміру заявленого збитку. Зараз багатьом не шкода часу, щоб отримати навіть 10 тис. грн. відшкодування.

Другий. Франшизи в багатьох договорах залишилися на докризовому рівні. Наприклад, раніше франшиза 50 тис. грн. в натуральному вираженні становила 6-8 кв. м. постраждалої нерухомості. Зараз 50 тис. грн. – Це вартість відновлення всього лише 2-3 кв.м. Вартість будівельних матеріалів по багатьох позиціях виросла пропорційно курсу. Аналогічна тенденція простежується з автомобілями.

Таким чином, подій, розмір яких більше франшизи, і які тепер можна кваліфікувати як страхові, стало набагато більше. У свою чергу, для страхувальників це в деякому роді вигідно. Наприклад, раніше, щоб подія не було підфраншизною, повинно було згоріти дві кімнати, зараз – одна стінка. Деякі страховики в зв’язку з цим навіть встановлюють обмеження щодо мінімального розміру франшизи за видами об’єктів. Наприклад, страховик не може запропонувати умови для заводу по переробці нафтопродуктів з франшизою нижче 100 тис. грн.

Спираючись на постулати фінансової теорії, людині необхідно в першу чергу застрахувати те, що приносить йому дохід, або те, що становить його основний актив. В період підйому економіки у компаній крім їх власного прибутку є можливість залучити кредитні кошти. Якщо згорить один цех, можна віддати в заставу іншої, і за ці гроші відновити виробництво. В період економічної стагнації знайти фінансування вкрай складно. Припустимо, у компанії є активи, під які можна отримати кредит, але реалізувати це бажання на практиці фактично неможливо. В останній рік в банках немає програм надання позик на довгостроковий період часу. І обсяги, які зараз можуть запропонувати фінансові установи, вельми скромні. Доходи від господарської діяльності також зменшилися у всіх індустріях. У такій ситуації, при непередбачених ущербах саме страховка може стати єдиним рятівним колом для підприємства.

Проблеми в економіці, природно, вплинули на ринок страхування. Багато гравців пішли з ринку, і таким чином відбулося його природне очищення. Великі гравці тільки зміцнили свої позиції. Найбільшу довіру на ринку, як і в банківському секторі, в українців викликають представники міжнародних компаній. В умовах змін, які наздогнали нашу країну, я раджу ще більш ретельно читати договори перед підписанням і дійсно приділити час і увагу цьому питанню. Адже страхування – це парашут, і якщо у вас його не опиниться в критичний момент, більше він вам може не знадобитися…

Правда України

Міністром фінансів призначено заступника голови Адміністрації президента Олександра Данилюка. Із ним же пов’язаний перший публічний скандал у новому Кабміні.

Вчора, 14 квітня, Верховна рада в межах голосування за новий склад Кабінету міністрів України затвердила на посаді міністра фінансів Олександра Данилюка. Від липня 2014-го Данилюк виконував роль представника президента у Кабміні, а із вересня 2015-го – одного із заступників голови АП.

Данилюк також свого часу був радником президента-втікача Віктора Януковича та прем’єр-міністра Юрія Єханурова. До того він кілька років працював у Лондоні та Москві як експерт із економічних питань у міжнародних компаніях.

Хоча Данилюк тривалий час в політиці, політичною фігурою його назвати важко. Наприклад, мало хто здогадується, що він є одним із ініціаторів та координаторів проектів зі створення Антикорупційного бюро чи має відношення до пакета законопроектів, розроблених для отримання Україною безвізового режиму із ЄС.

Також Данилюк разом із Володимиром Федоріним та Міхеїлом Саакашвілі є співзасновником Центру вільної економіки ім. Кахи Бендукідзе. Саме в межах цього проекту розроблявся та був презентований минулого року так званий Одеський пакет реформ, який містить пропозиції щодо змін до близько 30 законів для подолання корупції та бюрократії.

Громадських активістів зацікавила персона нового потенційного розпорядника державних фінансів. Напередодні, коли кандидатура міністра лише обговорювалася, активісти вже почали “копати” інформацію щодо нового призначенця.

У процесі пошуку в мережі, Ігор Прокопенко з’ясував, що Данилюк ще до недавнього часу начебто успішно поєднував державну службу із посадою керівника компанії Rurik Real Estate Investment Limited, яка спеціалізується на керуванні нерухомістю, та її дочірньої структури CEE Investments & Advisory LLP. Обидві компанії зареєстровані у Лондоні.

При цьому Данилюк у своїй декларації не зазначив ані факту майнового права власності, ані факту володіння 457,6 тис. фунтів стерлінгів на їх рахунках.

Сам Данилюк у соцмережах стверджує, що був гендиректором та власником компаній із 2007 до 2010 року, поки не переїхав до України. Потім повноваження склав, а частки у власності позбувся.

Зв’язатися із новообраним керівником Мінфіну нам не вдалося.

Співрозмовники характеризують Данилюка стримано позитивно, відзначаючи високий рівень професіоналізму. “Я його знаю як економіста, який готував системні проекти і який розуміється на керуванні реформою”, – каже Роман Шпек. І додає, що для реформатора важливі не особистісні риси як людини чи економіста, а його здатність підвищити інституційну спроможність відомства – і зробити це швидко.

І саме тут, на думку заступника голови Одеської облдержадміністрації Саші Боровика, може чаїтися небезпека. Данилюк – перфекціоніст, і його принцип ‘‘десять разів міряй’’ у час, коли потрібні швидкі та рішучі дії, може зашкодити справі.

“Коли ми готували Одеський пакет реформ, то намагалися зробити це дуже швидко, як робили це в Грузії. Але його [Данилюка] позиція була – робити досконало. А перфекціонізм наразі не на часі”, – впевнений Боровик.

Сумнівається заступник Саакашвілі й у тому, що Данилюк як керівник Мінфіну буде здатен протидіяти натиску на відомство зі сторони. “Реформатор – це не тільки ідеї та команда. За реформи треба воювати. Наша команда намагається робити реформи, і нас постійно блокують. Ми одразу вступили у політичну боротьбу. А чи чутно, щоб він зайняв якусь політичну позицію? Я в ньому не бачу гравця, спроможного прийняти виклик”, – каже заступник голови ОДА.

З іншого боку, за словами Боровика, Данилюк досить прогресивний і ліберальний у своїх поглядах щодо необхідних для структурних реформ кроків, і його погляди щодо траєкторії руху мало відрізняються від напрямку, який бачить команда Саакашвілі.

Нового міністра фінансів в Україні обрали у той час, коли чинний міністр Наталія Яресько відбула на кілька днів до США. У Вашингтоні проходять щорічні Весняні зустрічі Міжнародного валютного фонду та Світового банку.

За словами заступника міністра фінансів з питань європейської інтеграції Артема Шевальова, Яресько мала провести переговори щодо низки робочих питань не тільки з МВФ, але й зі Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією. Від усіх згаданих організацій Україна чекає фінансової допомоги. “За результатами голосування [щодо відставки Яресько і призначення Данилюка] я не впевнений, як буде далі наша програма виглядати [і сприйматися]”, – каже Шевальов.

Нагадаємо, Яресько погоджувалася продовжувати роботу в Кабміні та навіть очолити його за умови, що їй дадуть можливість сформувати технократичний уряд, до якого замість політиків увійдуть професіонали з ринку.

Жодних нових ідей, на думку Шпека, новій команді Мінфіну вигадувати не доведеться – усе, за що взялася Яресько, просто потрібно довести до логічного завершення. Головне, за його словами, щоб продовжувалися структурні реформи у інших міністерствах, без яких Мінфін втілити усі свої завдання не зможе.

Одночасно команда Мінфіну в змозі посилити вплив відомства на реформу всього державного апарату. “Міністр фінансів – це дуже сильна позиція. На жаль, Наталія Яресько не використовувала її потенціал на повну, бо дуже багато часу проводила у переговорах із МВФ. А з цієї позиції практично можна диктувати кроки для всіх напрямків реформ”, – розмірковує Боровик. Міністр, наприклад, здатний вплинути на скорочення витрат державних коштів іншими міністерствами.

“Я не думаю, що завдання будуть якісь нові перед Мінфіном, бо за оруди Яресько були поставлені правильні завдання: і боротьба з корупцією, і переформатування державної фіскальної служби, перетворення її на справжній сервісний орган, і боротьба з корупцією на митниці, і максимальна відкритість роботи Мінфіну. Я переконана, що всі ці завдання залишаться”, – каже заступник міністра фінансів Олена Макеєва.

Наразі ж першочерговим завданням буде перенаправити повторно всі розроблені Мінфіном законопроекти, які депутати не встигли проголосувати. Чинним законодавством передбачено, що після відставки Кабміну всі законопроекти, які не були проголосовані у першому читанні, знову надсилаються на узгодження у всі інстанції.

“Усі закони підуть на переузгодження. Абсолютно всі закони, наші європейські закони, в межах наших зобов’язань, не були ухвалені в першому читанні. І закон про бухгалтерський облік, і закон про аудиторську діяльність, і закон про уповноважених економічних операторів, які вже затверджені Європейською комісією, і Податковий кодекс”, – констатує Макеєва.

Повторне узгодження цих законопроектів може тривати чимало часу, особливо якщо депутати вирішать торгуватися та лобіювати інтереси окремих бізнес-структур.

Правда України

Відмовивши спецслужбам відкрити дані з iPhone терориста, Apple у відповідь отримала зламаний хакерами захист і сумніви сотень мільйонів власників iPhone у власній приватності.

За логікою речей, Тім Кук, голова знаменитої компанії Apple, повинен хреститися кожен раз перед тим, як сісти за комп’ютер і відкрити робочу пошту. Тому що листи йому приходять дедалі тривожніші й тривожніші.

На початку квітня Куку написав якийсь Леонардо Фабретті, у якого недавно помер 13‑річний прийомний син. Вбитий горем батько мріє отримати доступ до фотографій, які зберігаються в iPhone сина, але біда в тому, що він не знає пароля. “Не позбавляйте мене спогадів про сина”,— волає Фабретті до серця Кука. І додає, що в цілому поділяє філософію Apple, яка говорить про максимальну конфіденційність. “Але повинні бути передбачені рішення для таких випадків, як мій”, — підкреслює Фабретті.

Відкритий лист нещасного батька до Кука опублікували багато світових видань. Більшість з них супроводжували його онлайн-опитуваннями, в яких до 80% респондентів виступали на підтримку ідеї про те, що Apple повинна передбачити варіант екстреного доступу до особистих даних користувачів.

Втім, Фабретті не перший, хто наразився на наглухо закриті ворота Apple. Весь березень IT-індустрія стривожено споглядала, як Тім Кук протистоїть державній машині США.

Федеральне бюро розслідувань зажадало, щоб Apple надала механізм, що дозволяє отримати доступ до файлів в iPhone вбитого в грудні ісламського терориста. Тім Кук відповів відмовою. Більше того: Apple залишалася непохитною навіть після того, як ФБР звернулося до суду, який видав відповідну постанову.

Файли можуть допомогти слідству і запобігти майбутнім терактам, стверджували представники ФБР. Подібне рішення може стати небезпечним прецедентом, оскільки вимагатиме від Apple послабити власну систему захисту, відповідав Кук.

Громадські опитування показували, що населення як США, так і багатьох інших країн розділилося приблизно порівну. В той час як багато людей виходили на акції в підтримку Apple з плакатами, що закликали до припинення стеження за громадянами, інші вважали дії Кука обурливими.

Історія несподівано набула детективного відтінку, коли в середині березня стало відомо, що ФБР паралельно з судовою тяганиною проти Apple посилено шукає сторонніх консультантів для зламу iPhone. Два тижні потому ФБР несподівано відкликало свій позов.

Преса ледь не взяла штаб-квартиру бюро в Куантіко, штат Вірджинія, штурмом, поки нарешті не був випущений офіційний прес-реліз. У ньому ФБР повідомляло, що отримало необхідні дані без допомоги Apple.

Журналісти зраділи: “iPhone зламаний!”, а Apple обмежилася офіційною заявою про те, що “справа не повинна оприлюднюватися”, і утрималася від коментарів, чи дійсно хакерам вдалося обійти систему захисту. На лист Фабретті Кук теж поки не відповів.

Однозначної відповіді на питання, хто вийшов переможцем у суперечці, немає, зазначає американський оглядач Арджун Харпал. За його словами, ФБР отримало бажаний результат — дані з iPhone. А Apple так і не надала бюро засіб для зламування своїх смартфонів.

Однак найголовніший післясмак від всієї історії — тінь сумніву в тому, що дані користувачів в iPhone дійсно надійно захищені.

3 грудня 2015 року Сайед Фарук і його дружина Ташфін Малік здійснили теракт в каліфорнійському містечку Сан-Бернардіно, застреливши 14 і поранивши понад два десятки беззбройних громадян. Самі терористи були вбиті при затриманні. Преса охрестила теракт найбільш кричущим у США після 11 вересня 2001 року.

ФБР заволоділо телефоном Фарука і намагалося використовувати його в інтересах слідства — згідно з наявними даними, він і його дружина діяли не самостійно, а були членами терористичного осередку.

Дані з телефону — історія дзвінків, листування в месенджерах та e-mail — могли б вказати на інших зловмисників і навіть допомогти запобігти новим терактам, міркували слідчі. Однак їм не пощастило: телефоном Фарука виявився iPhone 5c.

Терорист не використовував ніяких додаткових заходів захисту даних. Однак і штатних засобів Apple було достатньо, щоб застопорити слідство і спровокувати один з найбільших скандалів в історії IT-індустрії.

Всі дані в iPhone і iPad автоматично захищаються потужним шифруванням, якщо користувач вибирає у налаштуваннях опцію з паролем — цифровим, графічним або дактилоскопічним. Власне, iPhone нав’язливо пропонує увімкнути такий захист ще на етапі першого включення після того, як користувач відкриває принесену з магазину коробку.

А після того як захист увімкнений, доступ до особистої інформації може отримати тільки той, хто знає пароль або володіє “правильним” відбитком пальця. При цьому кількість спроб обмежена — далі iPhone блокується. Є і ще один рівень захисту, який можна увімкнути в налаштуваннях — при досягненні максимальної кількості спроб дані в iPhone будуть стерті.

Інформація користувачів захищена за останнім словом криптографії — 256‑бітовим ключем, що відповідає стандартам захисту, які застосовуються в Пентагоні і державних структурах США. При цьому в Apple не можуть читати листування користувачів — там теж потрібен ключ, тобто пароль.

Так було і у випадку з телефоном терориста Фарука, який захистив свої дані цифровим кодом лише з десятьма спробами введення.

Діалог між ФБР і Apple почався якраз з вимоги створити програмне рішення, яке знімало б обмеження на кількість спроб введення пароля. Отримавши таку допомогу від Apple, агенти ФБР змогли б зламати код шляхом підбору за допомогою швидких комп’ютерів (так званий метод brute force). В індустрії безпеки такі програмні рішення з боку виробників називаються бекдор (від англ. back door — чорний хід).

Apple відповіла відмовою. “Створення подібної програми було б подібне імплантації ракової пухлини в здоровий організм,— заявив Тім Кук.— Ми ніколи не робили таких програм і ніколи не будемо робити”.

За словами Кука, піти на повідку ФБР означало б створити небезпечний прецедент. Надалі ФБР та інші правоохоронні органи могли б отримувати доступ до даних будь-якого користувача, коли вважали б за потрібне. Це йде врозріз з політикою конфіденційності, яку сповідує компанія.

Громадськість і експерти сприйняли заяви Кука неоднозначно. На підтримку Apple виступили керівники найбільших IT-компаній. Вони хором заявляли про неприпустимість пред’явлених ФБР вимог.

Винятком в індустрії став засновник Microsoft Білл Гейтс. Він став на бік ФБР, назвавши вимогу бюро цілком розумною. Банки ж видають слідчим довідки про стан рахунків підозрюваних, аргументував Гейтс.

У той же час на підтримку Кука виступили користувачі по всьому світу, а найбільше — у США. Apple заробляє очки, констатували оглядачі.

Це найбільший в історії конфлікт, пов’язаний з шифруванням і приватністю, який вибухнув між приватною компанією і урядом, зазначає Харпал. І його суть лежить глибше, ніж питання одного розслідування.

За словами Харпала, конфлікт полягає в тому, що влада не хоче, щоб потужний захист призначених для користувача даних перешкоджав їм вести розслідування. А приватні компанії запевняють, що тільки такий захист може забезпечити безпеку користувачів. Причому не тільки уберегти від стеження з боку уряду, але і від хакерських атак.

“Питання тут не в технологіях,— зазначає Ленс Уланофф, оглядач авторитетного порталу.— Спроба змусити Apple послабити свій захист подібна до спроби прочинити двері в дуже темне тоталітарне майбутнє”.

Де гарантії, що такий бекдор не буде використовуватися урядами різних країн для тотального стеження за громадянами? — з таким заголовком вийшла в середині березня редакторська колонка впливової газети TheNYT.

На думку оглядача Forbes Філіпа Елмера-ДеВітта, конфлікт мало кого залишив байдужим, і чим би він не закінчився, може мати серйозні наслідки для IT-індустрії. Якщо Apple буде змушена підкоритися рішенню суду і зробити бекдор у своєму захисті, майбутнє приватності лишиться нерозв’язаним — так міркував оглядач в розпал березневої судової тяганини.

Однак історія несподівано набула іншого повороту.

Першим, хто висловив ідею про компромісне рішення, був Джон МакАфі, легендарний хакер і розробник першого в світі комерційного антивірусу, який досі популярний. МакАфі публічно заявив, що Apple не повинна погоджуватися з вимогами ФБР, оскільки це послабить захист призначених для користувача даних.

“Уряд, по суті, наказав роззброїти нашу систему кібербезпеки,— зазначив МакАфі.— І це в епоху, коли кібервійни вже маячать на горизонті”.

Він також зазначив, що безсилля ФБР проти Apple пов’язане з тим, що в бюро не беруть на роботу справжніх хакерів. Хакерство — це не професія, це талант, стверджував МакАфі, а в ФБР беруть тільки випускників Стенфорда. На думку МаАафі, протистояння влади з приватними компаніями в цифрову епоху віщує сутінки США як наддержави.

МакАфі запропонував позбавити обидві сторони від тягаря цього конфлікту вельми оригінальним способом. Він попросив ФБР віддати йому iPhone каліфорнійського терориста і обіцяв зламати його за два-три тижні без допомоги Apple. На думку хакера, це дозволило б ФБР отримати бажані дані з телефону і позбавило б Apple необхідності вбудовувати бекдор у свої продукти. МакАфі, зрозуміло, обіцяв не розкривати методів зламу, щоб зберегти систему криптографічного захисту Apple у цілості.

Ні Apple, ні ФБР публічно не відреагували на пропозицію МакАфі. Проте кілька тижнів тому в пресу просочилися чутки про те, що ФБР веде переговори з кількома приватними компаніями, що спеціалізуються на цифровій безпеці, про злам iPhone Фарука.

30 березня агентство Bloomberg повідомило про те, що смартфон був зламаний за допомогою ізраїльської компанії Cellebrite Mobile Synchronization. Ця компанія, заснована в 1999 році, входить в японську корпорацію Sun, і, за інформацією Bloomberg, до неї раніше не раз зверталися федерали. Cellebrite поки відмовляється від публічних коментарів.

Тим часом ФБР відкликав свій позов до Apple, оскільки інцидент можна вважати вичерпаним. Однак питання про те, що саме вдалося зробити ізраїльським фахівцям і наскільки вразливий iPhone для зламу, залишається нез’ясованим, зазначає Харпал.

З одного боку, Apple так і не пішла на повідку в ФБР. З іншого, iPhone все‑таки зламали, відзначають експерти. Apple спочатку набула багато ворогів, відмовившись співпрацювати з ФБР, а потім впала в очах своїх прихильників, після того як виявилося, що хвалений захист даних аж ніяк не бездоганний. Наскільки це важливо для пересічних користувачів, покажуть продажі iPhone найближчим часом, констатують експерти.

“Очевидно, що без співпраці з боку Apple хакери могли здійснити злам, тільки використовуючи якусь широко поширену вразливість,— зазначає американський аналітик Росс Шульман.— А значить, це можуть зробити і зловмисники, наражаючи на ризик дані мільйонів користувачів, які зберігають особисту інформацію в своїх iPhone”.

Правда України

Експорт послуг з України в 2015 році скоротився на $2 млрд (до $9,55 млрд). Про це повідомив Микола Малуха.

За даними організації, найбільше за минулий рік просів експорт наукових і технічних послуг — на 51,1%.

На другому місці по падінню опинилися професійні й консалтингові послуги, обсяг яких у доларовому еквіваленті скоротився на 40,2%, на третьому — комп’ютерні послуги (на 12,3%).

Однією з причин погіршення статистики він вважає зарегульованість даної сфери, особливо експортний та валютний контроль з боку держави.

За словами кантрі-менеджера Катерини Божкової, останні 2-3 роки Україна входить до ТОП-5 світових фріланс-майданчиків. “Ми розмістилися на четвертому місці в світі і першому — в Європі за експортом ІТ-послуг”, — сказала вона. На цю сферу припадає 85% всього експорту послуг.

Водночас Україна експортує послуги з маркетингу, продажу та дизайну, а також послуги перекладачів та інше.

Зазначимо, найчастіше про трудову еміграцію замислюються в Україні IT-фахівці та представники медіа, рідше всіх – юристи, банківські працівники і спеціалісти зі страхування.

Правда України

Верховна Рада прийняла за основу законопроект №3251, яким тимчасово, до 31 грудня 2017 року, ставки акцизного збору на вживані легкові автомобілі знижуються від 2 до 28 разів.

Документ розробили з метою мінімізації ухилення від сплати податків. “В Україні податкове навантаження на нові автомобілі становить 47%, а на старі – 170%, тобто акцизи непропорційно високі”, – підкреслила нардеп Тетяна Острикова (Самопоміч).

У пояснювальній записці до законопроекту, авторами якого є близько 100 народних депутатів, зазначається, що на тлі девальвації значно знизилися продажі автотранспортних засобів, що призводить до скорочення робочих місць як у виробництві, так і в продажах авто і зниження надходжень до бюджету.

“Споживачі не можуть купувати нові імпортні авто через їх високу вартість в гривні, а старі імпортні – через високі ставки акцизного збору, що робить їх ціну неконкурентоспроможною”, – наголошується в пояснювальній записці.

У цих умовах громадяни, особливо в прикордонних областях, купують авто в Європі і використовують їх в Україні без сплати податків. Зокрема, широко поширені схеми тимчасового ввезення нерезидентами і використання авто в митному режимі транзиту.

У документі нагадувалося, що в Україні з початку року діє стандарт Євро5 (тобто ввозитися з Європи можуть автомобілі не старше 2009 року випуску).

Найбільше зниження ставки акцизного збору передбачено на автомобілі з об’ємом циліндра двигуна 1-1,5 л: їх пропонується відповідно знизити в 21,7 рази і майже 28 раз – до EUR 0,063 за 1 куб. см об’єму двигуна.

Як відзначають експерти галузі, високі ставки акцизного збору були практично єдиним бар’єром, що перешкоджає масовому ввезенню в Україну вживаних легкових автомобілів.

За розрахунками аналітиків AUTO-Consulting, з прийняттям законопроекту розмитнення вживаних автомобілів подешевшає в рази. Наприклад, акцизний податок і його складова в фінальному ПДВ з автомобіля 1,5 л складе всього 110-115 євро, проти нинішніх платежів в 3160 євро.

Правда України

Після трьох днів протистояння і скандалів Володимир Гройсман, БПП та “Народний фронт” змогли поділити склад Кабміну.

У середу ввечері парламентська коаліція нарешті висунула кандидатуру Володимира Гройсмана на посаду прем’єра. Це сталося незважаючи на те, що напередодні кандидат погрожував не тільки відмовитися від висунення, але й залишити посаду спікера. Однак він змінив свою думку, як тільки позбувся перспективи отримати першим заступником голови Адміністрації президента Віталія Ковальчука.

В результаті триденних торгів між БПП, “Народним фронтом” і Гройсманом новому Кабміні буде 23 міністра, з яких 6 віце-прем’єрів. Переговори закінчилися в 4 години ранку середи. І віце-спікер Андрій Парубій, який вперше був на такому зібранні, а потім ще змушений був вести засідання Ради, не приховував від колег, що виглядало це все “дуже сумно”.

Більше того, побачивши як торгуються верхи, депутати фракцій-членів коаліції теж вирішили проявити свої апетити. В результаті цього в НФ стався конфлікт навколо посади міністра інфраструктури, В’ячеслав Кириленко залишиться працювати в Кабміні, кандидат на МОЗ так і не визначено, а в Україні з’явилося нове міністерство з питань АТО та окупованих територій.

Після того як понеділкова фракція БПП закінчилася скандальним повідомленням, що Гройсман відмовляється від висування, якщо в Кабміні не буде його людей, депутатів розпустили по домівках до вівторка. Правда, багато з них ще потім поїхали святкувати день народження Сергія Березенко. Йому виповнилося 32 роки. Тому вранці не всі прийшли вчасно.

– О, ось і Березенко прокинувся і прийшов на фракцію, а президента немає, – розважав, як міг колег голова фракції Юрій Луценко.

Він їм розповів, як пройшла ніч напередодні. За словами Луценка, коли він приїхав на Банкову після загрози для президента дійсно замінити кандидатуру прем’єра, спікер передумав і навіть погодився на кандидатуру Віталія Ковальчука.

– За моїми даними, зараз є розбіжності з 3 позицій – МОЗ, міністр з питань тимчасово переміщених осіб (хтось у фракції пропонує Вадима Черниша, але Гройсман говорить, що Володимир Кістіон чудово впорається і з цим) і Міненерго, – сказав Луценко. Але на особистості міністрів не переходив.

Замість цього він розповів про іншу проблему.

– Гройсман той погодився, але Яценюк про це не знає. Він поїхав до того, як Гройсмана вмовили і обіцяв подумати, що робити далі, – розповів лідер фракції БПП.

Тим часом журналісти збирали в кулуарах тривожні чутки, що з апарату ВР то зникав, то знову з’являвся заяву чинного прем’єра про відставку.

Депутати “Народного фронту” не приховували невдоволення. “Яценюк виконав всі умови і йому не хочеться бути в незрозумілому статусі в.о., якщо Гройсман знову передумає”, – говорила Вікторія Сюмар.

Ближче до 10 години президент таки приїхав в парламент. За словами депутата Ірини Геращенко, він застряг у пробці.

Тільки в компанії президента в зал зборів зайшов Гройсман.

– Обидва були сірі, видно, що не спали. І в їх спілкуванні видно був холодок, – розповідав потім один з депутатів на умовах анонімності.

Президент подякував депутатам за розуміння і те, що схвалили переформатування коаліції. А далі дав Гройсману можливість оголосити склад Кабміну.

Більшість кандидатів були зустрінуті оплесками, включаючи керівника апарату Олександра Саєнка. А ось до вінницьким соратникам Гройсмана виникли питання.

Коли на МОЗ була озвучена кандидатура Андрія Реви, Олександр Третьяков поцікавився, чому саме він.

– А подивитися на нього можна? – невдоволено буркнув депутат.

– Так, звичайно. Перед голосуванням ми всі на всіх подивимося і себе покажемо, – ввічливо відповів Гройсман.

– Ми можемо дебатувати 2,3,5 днів. Я нікуди не поспішаю, – додав Гройсман.

Ці слова сильно обурили президента.

– А я не підтримую твердження Володимира Борисовича, що він нікуди не поспішає і країна нікуди не поспішає. Я думаю, що він поспішає, і це була обмовка. Ми не можемо залишати країну в ситуації безвладдя, – заявив президент. Він закликав депутатів, якщо потрібно попрацювати 15-16 годин, але прийняти рішення.

У відповідь Гройсман сказав, що хотів би, щоб у пакеті зі складом Кабміну було прийнято і рішення про підтримку програми Кабміну, яка дасть йому річний імунітет. Але президента все-таки хвилювали терміни голосування.

– Так у мене все таки питання – у нас що сьогодні низька явка? Чому ми не можемо перейти до формальної процедури?, – невдоволено бурчав він.

– Так у нас же є ще питання по міністрам, і це важливо для прийняття, в тому числі, мого персонального рішення, – не менш невдоволено відповів Гройсман.

– Так це ваше право, – незворушно сказав президент. – Але, думаю, ми можемо це за півгодини вирішити. А затягування часу воно віддаляє компроміс, появляються якісь нові ідеї.

Після цього президент повернувся на Банкову з Гройсманом. Слідом за ними поїхали Юрій Луценко та Ігор Кононенко.

2 години у вівторок мала бути ще одна фракція БПП та обговорення кандидатів. Але замість неї з Банкової приходили СМС, що там “”, що і в понеділок, і “Гройсман знову встав не з тієї ноги”.

“Його тиснуть, заганяють в рамки, які я умовно назвав Кононенки-Березенки. А він хоче реформ і не хоче схем”, – пояснювали співрозмовники в оточенні Гройсмана.

Дискусії велися навколо Мінекономіки. Гройсман там бачив Юлію Ковалів, а йому пропонували близьку до Кононенко Ніну Южаніну або вірного президента Геннадія Зубка.

На Міненерго замість Володимира Демчишина намагалися завести главу Нацкомісії з енергетики, вихідця з близького президентові інвестфонду Дмитра Вовка.

Крім того, з МОЗ збивали кандидата від Гройсмана Реву. Адже різні групи в БПП мали своїх кандидатів: група Березенко підтримувала керівника інституту Шалімова Олександра Усенко, а група Третьякова-Загорія – голову кіровоградського онкоцентру Костянтина Яринича.

Але головною була битва за першого віце-прем’єра. Гройсман був категорично проти Ковальчука.

Не допомогла навіть окрема зустріч президента, Гройсмана і кандидата в перші віце-прем’єри.
“Він навіть звинуватив Яценюка сьогодні, що той його вмовив на Ковальчука. По-моєму, він його боїться – Ковальчук адже дуже досвідчений чиновник. І може його обіграти», – каже один з депутатів “Народного фронту”.

У Гройсмана це пояснювали не особистим конфліктом,а просто бажанням залучити інших спеціалістів.

Так чи інакше, в пів на п’яту Юрій Луценко повідомив фракції через чат в Viber, що переговори знову в глухому куті, і якщо рішення не буде, то президент відправить Раду на перевибори.

“З ранку няньчимся, але терпець вже урвався. Будемо шукати нового кандидата”, – написав автору один з членів стратегічної ради.

В цей же час Арсен Аваков написав у мережі, що терпіння на межі. Ще трохи пізніше з’явилася інформація, що НФ може розглянути на своїй фракції кандидатуру Луценка.

В 20-00 “фронтовики” поїхали в Кабмін.

“Природно, що ніякого Луценка ми не обговорювали. Є інший кандидат – Степан Кубів, а Гройсман там взагалі погрожує відмовитися навіть від спікерства”, – зізнався один з фронтовиків.

Тим часом БПП і АП заміну кандидата не підтверджували.

“Безумовно, це був блеф і гра на нервах”, – каже представник АП, хоча фронтовики і правда обіцяли їхати заслуховувати Кубіва.

Слід зазначити, що раніше в розкладах екс-глава Нацбанку фігурував як кандидат у віце-спікери. Потім, у разі призначення Юрія Луценка в ГПУ його розглядали як кандидата на голову фракції.

Але і вдруге шантаж заміною кандидата подіяв.

А Степан Кубів несподівано отримав посаду першого віце-прем’єра і міністра економіки.

“Він буде нормальний голова штабу, як Турчинов при Тимошенко”, – запевняє Юрій Луценко.

При цьому, слід зазначити, що Кубів зручний як президенту, так і НФ, чиїм списку він був депутатом минулого скликання.

Протистоянням у верхах скористалися і рядові депутати. Так, у вівторок ввечері частина депутатів-“фронтовиків” зажадала замінити кандидатуру Володимира Омеляна у Мінінфраструктури на екс-губернатора Закарпаття Валерія Лунченко.

Незважаючи на те, що Омелян пройшов міжнародний аудит, нашим бізнесменам захотілося свого, – говорить представник НФ.

Ситуацією скористався і В’ячеслав Кириленко, який вважався збитим льотчиком з Мінкульту.

– Він влаштував нам плач, що не хоче втрачати посаду. Лідери сказали, що вибили для нього посаду віце-прем’єра. Він не захотів. Навіть готовий помінятися з Нищуком місцями. Мовляв, нехай він буде моїм начальником, але у мене буде міністерство, – розповідає однопартієць Кириленко.

– І тут, значить, коли його вже майже вмовили, постає Юрій Тимошенко і каже: А давайте взагалі відмовимося від Мининфрастурктуры і выменяем його на Мінкульт. Лідери трохи під стіл не впав, – додає депутат.

Тим часом фракція БПП не могла визначитися з долями трьох посад. Ще у вівторок частина депутатів на чолі з Олександром Третьяковим почали лобіювати призначення Вадима Черниша на посаду пов’язану з АТО і проблемами переселенців. Володимир Гройсман займатися цим жирним шматком бюджетних відрахувань хотів поставити Кістіона.

У середу вранці Третьяков став говорити про те, що вийде з фракції, що автоматично означало і те, що кандидатуру Гройсмана внести не зможуть. В результаті торгів після обіду з’явилося ціле міністерство з питань АТО.

З другої спроби фракція підтримала на Міненерго Ігоря Насалика.

А ось на МОЗ кандидатуру так і не вдалося знайти. директор Національного інституту хірургії і трансплантології ім. Шалімова Олександр Усенко спочатку дав згоду, але потім відмовився.

“Все узгодили, але у нього забули запитати”, – пояснив Сергій Березенко, з яким пов’язували висунення цієї кандидатури.

Фракція спробувала похапцем умовити члена профільного комітету “ударовку” Марію Іонову піти на цю посаду, але поки відмовилася депутат. Ще одним кандидатом назвали Костянтина Іщейкина.

Іщейкін до обрання в Раду обіймав посаду завідувача кафедри внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів з дерматології та венерології в Українській медичній стоматологічній академії.

Після засідання коаліції він довго розмовляв під Радою з тим же Третьяковим. А на питання відповів, що готовий до викликів, але рішення приймає фракція.

На момент висунення Гройсмана журналісти дізналися, що в Кабміні не буде Дмитра Шимківа. Він, за версією депутатів БПП нібито образився, що з ним не проконсультувалися.

Не обійшлося без скандалу і в “Народному фронті” – депутатам-бізнесменам не вдалося відстояти Лунченко на посаду глави Мінінфраструктури, і ця посада залишиться за нинішнім заступником міністра Володимиром Омеляном.

“Звичайно, його виступ на фракції – це була лекція цього “ботана” у доброму сенсі цього слова”, – каже один з депутатів НФ.

Але на цьому скандали не закінчилися.

Коли депутати заходили до Ради, журналісти дізналися новину, що Аркадій Корнацький виходить з БПП.

– Нічого такого не знаю, – відповів журналістам Ігор Гринів.

– Думаю, це фейк, – знизав плечима Андрій Іванчук. Але на питання чи є запасний голос, не відповів.

Але заяву Корнацького у апараті так і не з’явилося. На зборах коаліції воно теж не обговорювалося. Мабуть, там швидко зрозуміли, що оскільки воно не зачитано в сесійній залі, то сили не має. Увечері ж депутат заявив, що передумав йти з фракції.

В цілому все було дуже мирно і нудно, як на зборах КПРС.

Правда України